Загроза з боку Білорусі для України наростає. Пусків ракет, які відбуваються з території Білорусі по українських містах, все більше. Як і повідомлень про те, що Росія перекидає військову техніку, комплекси Іскандер та інше в Білорусь. У зв'язку з цим виникають цілком виправдані побоювання – чи не буде відкритий у нас другий фронт завдяки білорусам і їх безпосередньому вступу у війну.
Чи вступить Білорусь у війну, чи готова вона воювати, які завдання будуть стояти перед білоруською армією в разі її участі в бойових діях на території України, а також які області нашої країни зараз під загрозою – про це та багато іншого Главред говорив із політологом, директором аналітичного центру "Третій сектор" Андрієм Золотарьовим.
– Як ви оцінюєте ймовірність того, що Лукашенко ухвалить рішення про введення білоруських військ на територію України? І що поки що стримує його?
– Згадайте, як ще в лютому цього року військові експерти апелювали до логіки, зокрема, до азбучних понять про формування ударного угруповання. Тоді говорилося, що угруповання російських військ, яке було сконцентроване на кордонах з Україною, недостатнє для масштабного вторгнення. Але, тим не менш, Путін наважився на авантюру. А, з військової точки зору, це дійсно була авантюра, адже навіть під час Другої світової війни Будапешт брало півмільйонне угруповання Червоної Армії, а Берлін – більш ніж мільйонне.
Вторгнення російських військ із боку Білорусі в Житомирську, Чернігівську та Київську області було чистої води авантюрою. Тим не менш, це сталося.
За військовими мірками, сьогодні у білоруської армії недостатньо сил і ресурсів для військової операції на території України. Необхідна більш серйозне і численне угруповання військ. Адже якщо ми будемо апелювати до чисельного складу збройних сил Білорусі, то там військ першої лінії, сухопутних частин, не так вже й багато. А у війні в Україні ключову роль відіграє артилерія, сухопутні війська... У Білорусі таких трохи більше 30 тисяч чоловік: дві десантні бригади, бригада спецназу і дві мотострілецькі бригади – тільки вони є повнокровними і готовими вступити в битву. Але для тисячокілометрового кордону України і Білорусі, коли 700 км з нього – це сухопутна ділянка, білоруського угруповання військ відверто мало.
Поки що присутність російських військ у Білорусі зменшилася. Так, туди повернулася частина штурмової авіації, але це неможливо порівнювати з тим, що було в лютому. Так, у Білорусь Росією перекинуті оперативно-тактичні комплекси "Іскандер", але доповнити білоруську армію своїми багнетами і бронетехнікою РФ поки що не поспішає. Тобто якісного і кількісного посилення білоруської армії поки що не відбувається.
Але – Україну наполегливо запрошують у війну. Звідси і удари "Іскандерів" із території Білорусі – очевидно, Росія розраховувала на відповідь із боку України. Також згадайте заяви Лукашенка – мовляв, спробуйте тільки вдарити по Мозирю, ми тоді одразу вдаримо по Києву. І, в принципі, Білорусь може це зробити – у неї є дивізіон "Полонезів".
"Полонез" – це білорусько-китайська розробка: китайські ракети, білоруські тягач, машина і збірка. На озброєнні у білоруської армії "Полонези" є, але називаються різні цифри – від чотирьох до десяти. Дальність – 300 км, тобто теоретично такі ракети до Києва долетіти можуть. Але будь-який військовослужбовець знає, що, чим більша дальність у реактивних систем залпового вогню, тим менша бойова частина. Тому серйозної загрози Києву білоруські "Полонези" не представляють. Так, вони пройшли бойове застосування під час війни в Нагірному Карабаху, оскільки єдина країна, яка купила ці комплекси – Азербайджан.
До речі, дуже цікавий нюанс: кілька років тому, коли ще не було настільки теплих відносин у Лукашенка з Росією, росіяни цікавилися технологіями цього комплексу, а він перевершує за своїми характеристиками і "Ураган", і "Смерч", але білоруси не давали. Мабуть, зараз ситуація змінилася...
читайте такожРакети на Київ: як білоруси уклали угоду з дияволом
У будь-якому разі, війна з Україною Лукашенку не потрібна, бо з населенням в 9 мільйонів і відносно невеликою армією, йому доведеться проводити мобілізацію. А це означає, що 20-30 тисяч білорусів доведеться вихопити з економіки і поставити під рушницю.
Крім того, у білоруської армії, на відміну від української, немає бойового досвіду. Білорусь ніколи не брала участь у війнах, а це дуже суттєвий фактор.
Безумовно, в участі Білорусі у війні зацікавлена Росія. А Лукашенко прекрасно розуміє, що для нього це буде квиток в один кінець, і ніщо не завадить Кремлю провести рокіровку. Досі Лукашенко намагався петляти – "розумне теля двох маток смокче". Тобто він намагався лавірувати між Росією, отримуючи вигоди у вигляді дешевих російських енергоресурсів, і Європою, намагаючись розвивати експорт в європейські країни і в Україну. Все це було цілком розумно.
Але після 2021 року – після того, як на Білорусь наклали досить суттєві санкції – багато що змінилося. Просто для розуміння: білоруський калій – це 20% світового ринку добрив, і це суттєва стаття експорту. При цьому ВВП Білорусі близько 60-70 млрд доларів, за індексом споживчої спроможності це 114-а економіка світу, десь між Мальдівами і Мексикою. У підсумку Білорусь в силу дефіциту ресурсів, коли немає своїх нафти і газу, залежить і від російських енергоресурсів, і від експортних ринків. І зараз білоруська нафтова галузь, тобто добре модернізований і такий, що робив якісні нафтопродукти, Мозирський нафтопереробний завод просто приречений. Росії ця продукція не треба, а український і європейський ринки закрилися.
У підсумку, білоруська економіка стоїть на порозі великих потрясінь.
У цій ситуації війна Лукашенку абсолютно не потрібна. Але Росія робитиме все, щоб втягнути Білорусь у війну, оскільки Москві це вигідно. Перш за все, тому що українська армія буде змушена відволіктися на прикриття кордону в тисячу кілометрів: знадобиться перекинути на відбиття атаки з боку Білорусі 50-100 тисяч наших військовослужбовців, а це ті люди, які могли б підперти фронт на найнебезпечніших ділянках.
Загалом, поки що ймовірність вступу Білорусі у війну 50/50. Якщо міркувати логічно, то поки що вона не нападе. Однак життя вже не раз спростувало логіку, а тому ми можемо чекати від Білорусі і Лукашенка чого завгодно.
– Що може стати останнім аргументом Кремля, який змусить Лукашенка ухвалити рішення про введення військ в Україну?
– У білоруської армії не тільки чисельність кульгає. Проблемою є ще й місцевість, де в разі чого їй доведеться вести наступ. Місцевість, м'яко кажучи, не найкраща для наступу. Полісся – це не Донбас, там трохи інший рельєф і ландшафт місцевості. Там велика лісистість, на відміну від Донбасу, багато "зеленки". У такій місцевості вибудувати лінію фронту з ешелонованою ППО буде досить складно.
Путін буде втягувати Лукашенка у війну. Як? Ну, наприклад, ми цілком можемо очікувати якихось провокацій. Припустимо, російський спецназ, переодягнувшись в українську військову форму, може вчудити щось на території Білорусі. І Лукашенко, враховуючи постійний пресинг на нього (це ми побачимо і під час його зустрічі з Путіним), може зрештою ухвалити рішення не на нашу користь.
Поки що в бійку не хоче вплутуватися ні одна, ні інша сторона. Україні втягування Білорусі у війну точно ні до чого, адже це призведе до розпорошення військ. А уроки історії вчать нас, чим це може обернутися: Українська Народна Республіка воювала на кількох напрямках, і це дуже погано закінчилося. Тому для нас відволікання сил на Білорусь чи Придністров'я було б не найрозумнішим варіантом.
Росія, звичайно ж, зацікавлена втягнути Білорусь у війну. У неї в цьому стратегічний інтерес:
- по-перше, вдарити по каналах поставок із Заходу боєприпасів і озброєнь, поставити їх під загрозу. Адже йтиметься про бойові дії на сусідніх із Білоруссю областях України;
- по-друге, Рівненська АЕС, яка розташована не так вже й далеко від україно-білоруського кордону. На сьогоднішній день Росія контролює АЕС в Енергодарі, найбільшу в Європі, а, якщо буде захоплена ще й Рівненська АЕС, буде створена дуже серйозна загроза українській енергосистемі, тим більше, напередодні зими.
Тому ризик вступу Білорусі у війну залишається дуже високим. Хочеш миру, в тому числі і з Білоруссю – готуйся до війни.
– Якщо у нас відкриється другий фронт завдяки білорусам, то які завдання при цьому будуть вирішуватися Росією? Ви сказали про Рівненську АЕС, про відтягування сил української армії з інших ділянок фронту, а також про перекриття поставок озброєнь із Заходу. Які ще цілі буде переслідувати відкриття другого фронту?
– Нашим головним завданням буде не допустити противника України вглиб території України. Дехто фантазує, що частина білоруських військ поверне на Мінськ, як після 22 червня багато хто думав, що німецькі солдати повернуть багнети, але німецькі солдати, набрані в тому числі з робітників, не виявляли абсолютно ніякої пролетарської солідарності.
Білоруська армія і білоруси в цілому – дисципліновані і слухняні. Так, участь у війні їм може тисячу разів не подобатися. Так, вони не горять бажанням воювати, вони низько мотивовані. Але і розгортати багнети в бік Мінська вони не будуть.
Тому наше завдання полягатиме в тому, щоб не дати противнику просуватися далі і не розпорошувати сили та ресурси.
– Буквально днями в Білорусі відбудеться Форум регіонів Союзної держави, в ході якого пройде і зустріч Лукашенка з Путіним. Чого чекати від цієї зустрічі, чи може вона закінчитися якимись важливими для нас рішеннями? Грубо кажучи, чи не вступить після цього Білорусь у війну?
– Ризик існує, але все-таки у цієї зустрічі інше завдання. Путіну потрібно компенсувати ляпаса Токаєва, який демонстративно і від ордена відмовився, і чітко заявив про те, що визнавати квазідержавні утворення "ДНР" і "ЛНР" Казахстан не буде. Навіть незважаючи на те, що Казахстан – член ОДКБ, і у нього цілком дружні відносини з Росією, поки що не затьмарені серйозними проблемами. Адже, за великим рахунком, члени ОДКБ дистанціювалися від Кремля. Тому Путіну буде важливо показати хоч якийсь сурогат єдності.
читайте такожПриводи для безпорадної істерики Путіна: як Україна вислизає з кремлівських лапТа й присутність делегації Талібану на пітерському економічному форумі, ще й на тлі того, що Росію от-от визнають спонсором тероризму, була дуже показовою. Путіну потрібно якось розбавити цю компанію.
Лукашенко ж розуміє, що з ним може статися так: він думав, що продав душу дияволу, але насправді він її подарував. Він усвідомлює, чим для нього закінчиться безпосередня участь Білорусі у війні.
Незважаючи на те, що Лукашенко і говорив, що якщо білоруси і будуть перетинати кордон з Україною, то не на танках, а тільки на тракторі, з території Білорусі все одно здійснюються і запуски ракет, і відбувалося вторгнення російських військ. А після всіх цих дій територія Білорусі стала законною ціллю для ЗСУ. От тільки нам це зараз стратегічно абсолютно не потрібно.
Не потрібно це і Лукашенку, тому що так він остаточно позбавить себе свободи маневру. І тоді в будь-який момент у Кремлі можуть вирішити, що Лукашенко пора понизити з голови колгоспу до головного зоотехніка або агронома, а то й зовсім відправити на пенсію або куди-небудь ще.
Тому, знаючи таку хитру натуру Олександра Григоровича, можна бути впевненими, що він спробує лавірувати до останнього. Чи вийде це у нього – питання відкрите. Можливостей у нього все менше і менше. Але Путін спробує його дотиснути.
– У даній ситуації чи здатний Лукашенко самостійно ухвалювати рішення, або буде відбуватися те, про що скаже Кремль? Він в змозі ще лавірувати і чинити опір волі Путіна?
– Певна ступінь свободи в діях і рішеннях у Лукашенка досі залишилася, але її стає все менше. В принципі, всі "плюшки", на які він міг розраховувати, він отримав: допомогу Росії майже на 2 млрд доларів, ринки (білоруським машинобудуванням будуть заміщати дефіцит того, що тепер відсутнє в Росії через санкційний режим).
А от що за це у нього попросять – питання. Але Лукашенко точно спробує уникнути найгіршого. Військове вторгнення на територію України і пряма участь у війні білоруських військ для Лукашенка однозначно буде програшним варіантом.
У Путіна зберігається ідея фікс-стати збирачем земель, тому він і Білорусь без жодних проблем, без шуму і пилу, "оформить" в союзну державу. Точно так само він хоче втягнути в цю союзну державу і частину України. У грудні буде сто років з моменту заснування Радянського Союзу. І ідею про створення СРСР 2.0 ніхто з рахунків не скидав. Адже Путін вибудовує історичні паралелі, порівнює себе з Петром І, засновником Російської імперії.
Тому на місці Лукашенка я б тисячу разів подумав.
– Якщо Лукашенку вдасться чинити опір, і Білорусь не вступить у війну, то якими будуть наслідки для Росії та Путіна? Наскільки для Росії буде суттєво так і не заручитися підтримкою білоруської армії?
– Для Росії це буде некритично. Оскільки мобілізаційний ресурс і можливості білоруської армії не такі вже й великі. Наприклад, на озброєнні білоруської армії більше тисяч танків Т-72, з них сучасних модернізованих – всього 10-15%. Все інше – це та техніка, яка потребує приведення до сучасних стандартів. Але ми бачимо, що Росія знімає з консервації і жене в Україну техніку 50-річної давності. Запасів старих озброєнь у Путіна і без Білорусі вистачає.
Але підставити плече, наприклад, із боєприпасами, Білорусь би могла. Як кажуть злі язики, виявився дефіцит снарядів 122 мм для "Гвоздики" і Д-30. Вагони з боєприпасами, які пройшли на територію Росії з Білорусі – це з тієї ж серії.
читайте такожЧому Україна не б'є по Білорусі
Військово-промисловий комплекс Білорусі теж міг би бути корисним Росії. Адже у Білорусі була непогана оборонка: оптика, можливості підприємств у сфері радіотехніки та електроніки. Тому Білорусь Путіну потрібна: це більш-менш розвинена індустріальна країна за мірками інших сусідів Росії, у Білорусі все-таки розвинена промисловість.
Зрозуміло, що транзитна роль Білорусі тепер уже зводиться до нуля в силу того, що Литва закрила транзит. Чим це ще обернеться – залишається гадати.
Ще раз підкреслюю, що пряма участь у бойових діях для Лукашенка і його режиму матиме самі негативні, навіть згубні наслідки.
– Які області України потенційно зараз під загрозою?
– Київська, Житомирська, Волинська, Чернігівська області. Тобто ті області України, які є суміжними з Білоруссю. Саме їм загрожують бойові дії за участю білоруських військ, що автоматично відтягне частину ЗСУ для прикриття кордону.
Але знов-таки 30 тисяч осіб, навіть якщо Лукашенко мобілізує частину людей, мало. До того ж, мобілізованих потрібно місяць-два готувати. Не думаю, що Лукашенко буде використовувати їх, як донбаських мобиків, яких брали з філармонії і кидали в якості "гарматного м'яса" в Маріуполь, де їх викошували сотнями.
Якщо з України піде маса трун у білоруські міста і села, наслідки для Лукашенка будуть плачевними.
Хоч білоруси дисципліновані і слухняні, але всьому є межа. Ідея війни у білорусів популярністю не користується. Лукашенко це прекрасно розуміє, тому буде лавірувати і петляти.
– Тобто білоруси війни з Україною не хочуть?
– Не хочуть. Адже, на відміну від Росії, де з українця роками ліпився образ ворога, в Білорусі такого не було. У РФ спочатку це робили потихеньку, на рівні жартів і підколів у фільмах (згадайте "Брат-2"), а потім це набрало обертів, і на даний момент мізки росіян промиті ґрунтовно. Навіть якщо подивитися на реакцію росіян і російських ЗМІ на ракетний удар по торговому центру в Кременчуці, то ми не побачимо нічого людського: для росіян це – "постановка", "Буча-2" і т. д.
читайте такожБілорусь прийме удар на себе, або Чому Путіну терміново необхідна участь Лукашенка у війніУ білорусів цього немає. Там не формувався образ ворога з українця роками, це не відповідало цілям режиму Лукашенка.
Тож Білорусь війни не хоче і до неї не готова.
А Путіну важливо пов'язати Білорусь коров'ю, щоб вона ні вправо, ні вліво вже не смикалася. Як у "ЛНР" і " "ДНР" (террористическая организация. - ред.) " – масова мобілізація, вилов.
– Ви побіжно вже згадали цей момент, відповідаючи на інші питання, але хотілося б його проговорити й окремо. Ви відзначали, що у Лукашенка дуже хитра натура. Як ви вважаєте, чи може Лукашенко в якийсь момент в обмін, наприклад, на певні гарантії Заходу, вступити у війну, але на боці України, а не Росії?
– Вступ Білорусі у війну на боці України виключений. Війна є війна, і воювати білоруси не горять бажанням ані на боці України, ані на боці Росії. Білорусь прив'язана до Росії, вона знаходиться в її інформаційному та культурному полі. Тому ймовірність вступу Лукашенка у війну на боці України нульова.
А от режиму дружнього нейтралітету він може дотримуватися. У будь-якому разі, для України це зняло б масу проблем.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
