До нового року ЗСУ почнуть заходити до Криму, а навесні 2023-го війна закінчиться – Роман Світан

12 грудня 2022, 07:04оновлено 12 грудня 2022, 09:52
8770
Криму не пощастило, він увесь буде зоною воєнних дій, вважає полковник запасу Роман Світан.
Росія розпадеться по Уральському хребту, а управляти її розвалом буде Китай – Роман Світан
Російські війська готуються до "жесту доброї волі" на Херсонщині, Запоріжжі та півночі Луганщини, вважає Світан / Колаж УНІАН, особистий архів Романа Світана, kremlin.ru, ua.depositphotos.com

На сайті Главред відбувся чат із військовим експертом, полковником запасу, військовим льотчиком-інструктором Романом Світаном. Спілкуючись із читачами, він розповів, коли і чим закінчиться війна в Україні, де намічаються "жести доброї волі" російський військ, коли почнеться операція зі звільнення Криму, які подарунки ЗСУ можуть піднести до Нового року, а також чому Росія розвалиться по Уральському хребту.

Представляємо стенограму чату з Романом Світаном.

Leo: Ракетну атаку 5 грудня українська ППО успішно відбила, за рідкісним винятком. Як нові можливості української ППО можуть впливати на подальшу поведінку Росії, як cплутають її плани? Наприклад, чи може Росія, зрозумівши, наскільки захищені потрібні їй цілі, відмовитися від ударів по енергетичній інфраструктурі і вибрати жертвою ракетних ударів інші об'єкти: позиції ЗСУ на передовій, залізничні вузли, мости та інше?

Роман Світан: Позиції ЗСУ не стануть цілями ракетних ударів Росії. Крилатими ракетами по передовій точно ніхто працювати не буде: передова захищена системами протиповітряної оборони, тому завдати шкоди крилатою ракетою позиціям дуже складно. По передовій можуть працювати тільки балістичні ракети, але дуже обмежено. Адже для такого дорогого обладнання – балістичних ракет і систем їх пуску – там просто немає цілей.

По передовій в основному працює армійська артилерія, і вона завдає набагато більшої шкоди. Тому немає сенсу працювати по позиціях ЗСУ ракетами.

Наші можливості протиповітряної оборони збільшуються, і росіяни це прекрасно розуміють. Якщо раніше коефіцієнт перенасичення нашої ППО становив кілька десятків відсотків, то зараз він перевалює вже за півсотні. Це означає, що ми можемо одразу, в одній хвилі, збивати понад 60 ракет. Тому росіяни змушені, запускаючи ракети, постійно віднімати 60 штук.

Якщо цей коефіцієнт підвищиться до 70-80% одномоментно збитих ракет, Росії взагалі не буде сенсу запускати крилаті ракети по Україні. Їх у РФ і так мало, причому настільки, що по деяких позиціях вона вже використовує недоторканний запас і вибирає ракети в стратегічному резерві.

Російське виробництво ракет досить мізерне. І 5 грудня Росія випустила по Україні піврічну програму виробництва. Тобто з кожним пуском використання ракет для РФ має все менше і менше сенсу. З військової точки зору, Росія вже не повинна випускати по Україні жодної хвилі ракет.

Марк К.: Коли кажуть, що у Росії дефіцит ракет – це об'єктивна реальність або наші спроби видати бажане за дійсне? Адже навіть дані, які подає наш ГШ говорять про те, що ракети ще є, деякі обчислюються сотнями або тисячами, як, наприклад, ракети С-300.

Роман Світан: Ракети різні. У Росії зараз є три типи ракет, і по кожній позиції різні цифри та прогнози.

Перший тип – це балістичні ракети типу Точки У та Іскандера. Їх дуже мало – трохи більше сотні. Виробляти Росія їх може, але в дуже малих обсягах. Тому ракети цього типу ми практично не бачимо, Росія залишає недоторканний запас цих ракет. Використовуватися вони будуть тільки в якомусь масовому потоці.

Другий тип – крилаті ракети повітряного базування (Х-101, Х-555, які запускаються з Ту-95 і Ту-160) і морського базування (Калібри, які працюють із кораблів). Цих ракет по кожній позиції трохи більше сотні, Калібрів – трохи більше двох сотень. Інших – близько 400-500, не більше.

Третій тип – ракети С-300. Але "ракета" тут – лише назва. Це засіб армійської артилерії дальністю дії до 100 км у межах фронту, тому не можна говорити про масове використання такого роду ракет. Це система ППО, яка в Росії в основному знята з бойового чергування і замінена системою С-400 (Тріумф). Росія використовує запас ракет, які вироблялися протягом декількох десятків років, ще за часів Радянського Союзу, – їх дійсно кілька тисяч. РФ може їх використовувати вздовж лінії фронту на глибину близько 100 км.

Тому, якщо не брати до уваги ракети типу С-300, у Росії залишилося запасу ракет на 5-7 пусків, якщо хвиля буде така, як 5 грудня. Після цього РФ вийде в повний нуль.

Корнієнко В.: Як можуть коригуватися плани і дії РФ на фронті, якщо дефіцит ракет стане відчуватися особливо гостро? Де ж її "сміхотливі" Іскандери?

Роман Світан: Іскандерів у Росії залишилося мало – трохи більше сотні, і виробляти вона їх не може в таких обсягах, як раніше.

До початку повномасштабного вторгнення в Україну у Росії було близько 800-900 ракет Іскандер. Росії знадобилося кілька років, щоб виробити таку кількість.

Іскандер – досить складна система, як і будь-яка балістична високоточна ракета. Вона збирається з нової елементної бази, якої зараз у Росії немає. У росіян були певні запаси елементної бази, але це був НЗ. І тепер вони вже ніколи не зможуть зробити такої кількості ракет, як колись.

За Іскандерами Росія вийшла в НЗ, тому ми не бачимо їхнього використання. З рештою ракет теж плачевна ситуація. Однак Росія ще може виробляти Х-101. Це нова ракета, яку росіяни зовсім недавно поставили на бойове чергування. У росіян ще є певний запас елементної бази, який був накопичений до початку широкомасштабного наступу в Україні. Але і цей запас закінчується. Тому росіяни Іскандери не використовують.

Главред: Усе-таки давайте повернемося до першої частини цього питання – як буде коригувати свої плани і дії Росія на фронті, якщо у неї закінчаться ракети?

Роман Світан: Якщо навіть Росія вибере весь запас ракет до нуля, тобто повністю знищить свій ракетний потенціал, на її діях на фронті це ніяк не позначиться. Тому що в основному росіяни використовують ракети для знищення інфраструктури України. По військових об'єктах ракетами вони не можуть влучати через обмежені технічні можливості, а точніше неможливість визначити військовий об'єкт як такий. Тим більше військові об'єкти у нас постійно мобільні, тому вирахувати їх росіяни просто не можуть.

От Росія і б'є по стаціонарних об'єктах, якими є ті самі електростанції і залізничні розв'язки. Та й то вона б'є тільки по тих об'єктах, які є в Google Map, тобто на картах, які знаходяться у відкритому доступі.

Аліна: На ваш погляд, тотальний блекаут на дні або тижні – не за горами?

Роман Світан: Блекаута не буде. Вже видно тенденцію до скорочення кількості ракет у Росії, які можуть вразити наші енергетичні структури. Також видно тенденцію до збільшення кількості у нас зенітно-ракетних комплексів, які працюють по російських ракетах. Тому вже можна говорити, що блекаут Україні не загрожує.

Duke: Як думаєте, Росія влаштує нам на Новий Рік ракетний "феєрверк"?

Роман Світан: Виходячи з циклу підготовки ракет, Росія може через пару тижнів влаштувати таку саму атаку, як 5 грудня, але не більше того. Більше сотні ракет вона не зможе використовувати.

У 20-х числах грудня Росія може організувати ракетну атаку. А наступна – буде вже після Нового року.

Umka: Наскільки для Росії болючі вибухи на військових аеродромах в Енгельсі під Саратовом, під Рязанню, тепер от Курськ? Адже кажуть, що ці удари прийшлися в саме серце російської стратегічної авіації, пошкоджені бомбардувальники, з яких запускалися ракети по території України. Скільки у Росії ще залишається бомбардувальників, які вона втрачає в результаті цих "ударів", чи для неї це неприємно, але не критично?

Роман Світан: У Росії зараз працює пара десятків бомбардувальників, здатних нести ракети, і стільки ж екіпажів, здатних виконувати такого роду завдання.

Атакою на аеродроми в Енгельсі і під Саратовим були пошкоджені, як мінімум, три літаки. Такі літаки росіяни вже не можуть ні виробити, ні відновити. Максимум – вони можуть розібрати літак на запчастини і забезпечувати ними більш-менш справні літаки.

Але ж такого рівня "стратегів" у Росії два-три десятки, не більше.

Максимум, скільки росіяни зможуть зібрати, це два-три десятки літаків типу Ту-95 і Ту-160. Також є кілька десятків Ту-22М3 – це специфічний літак, який в основному використовується для виконання пусків ракет Х-22 і Х-32 (цих ракет ще трохи більше сотні). Плюс літаки МіГ-31К, що використовуються для перенесення Кинджалів (цих ракет залишилося всього кілька десятків). Цих літаків близько ланки (до чотирьох літаків).

Дарій: Поділіться, будь ласка, вашими припущеннями про те, що послужило причиною вибухів на російських аеродромах в Енгельсі і під Рязанню? В України є безпілотники, здатні діставати на такі відстані, чи це результати роботи ДРГ, чи самі росіяни недостатньо акуратно завантажували ракети в літаки?

Роман Світан: Це точно не було результатом роботи ДРГ і необачних дій росіян. Вибухи на аеродромах сталися в результаті роботи дуже великих безпілотників (близько 5 тонн). Швидше за все, це були Ту-141, тобто Стрижі.

Стриж – це стара радянська розробка. Ці машини свого часу вироблялися на Харківському авіаційному заводі. Їх було вироблено близько 150 одиниць, близько 100 одиниць залишилося після розвалу Союзу на території України. Ці безпілотники і зараз у нас є.

Стрижі – це розвідники. Але вони можуть бути доопрацьовані: розвідувальна апаратура може бути знята, а на її місце можуть бути встановлені бойові частини в розмірі близько 100 кг вибухової речовини. А якщо ще прибрати парашут, то це буде досить стійка машина зі швидкістю близько 1 тисячі км/год і дальністю польоту близько 1 тисячі кілометрів. Висота польоту – від 50 метрів, тобто цей безпілотник може йти на вкрай малій висоті.

Схоже на те, що використовувалися саме Стрижі. Тому що пляма від вибухів порівнянна з розмірами "тушок" на фотографіях – приблизно кілька десятків метрів. Таке буває від вибуху досить потужного апарату, якраз такого як Стриж. Вага його становить 5 тонн, в довжину він 14 метрів, розмах крил 4 метри – це серйозний апарат. Саме він міг дати такого роду плями після вибухів і на аеродромі Дягілево, і Енгельс-2.

Stephen: Те, що Україна здатна дістати до Саратова і Рязані, напевно неприємно здивувало Росію. Які наслідки це може мати, які заходи буде змушена вживати РФ? Куди ж вона буде ховати і перекидати свою стратегічну авіацію – в Єкатеринбург, Челябінськ або Омськ чи що? І де гарантія, що Україна незабаром не виявиться здатною дотягнутися і туди?

Роман Світан: Перекидання баз стратегічної авіації триває іноді кілька років. Тобто це точно не справа двох-трьох днів. Самі літаки можна підняти і вивести на аеродроми розосередження – запасні аеродроми, простіше кажучи, самі літаки можна перегнати. Але – це ж будуть літаки без бойового навантаження і без технічного обслуговування.

Тому, швидше за все, Росія не буде цього робити, і бази залишаться на тих самих місцях. Однак у районі цих баз тепер збільшать кількість ППО, бо росіяни розуміють, що ми пробили їхню систему захисту. Вони будуть шукати, як нам вдалося це зробити, і намагатися створити багатоешелоновану оборону, принаймні в районі цих баз "стратегів", яких у Росії залишилося мало.

Nik: Як так виходить, що на найбільш охоронюваних Росією об'єктах стаються вибухи – то Кримський міст, то аеродром Енгельс-2? Виходить, як уся "друга могутня армія світу" виявилася пшиком, так виявляється пшиком і супер-захист стратегічно важливих для РФ об'єктів? Може, і бункер головного так само охороняється?

Роман Світан: Не існує стовідсоткового захисту жодного об'єкта в цьому світі. Завжди знайдеться спосіб обійти будь-який захист. Як би ми не закривали небо, на 100% ми його не закриємо – тільки на 90-95%.

Росія не може закрити свої об'єкти навіть на такому рівні, як ми вже закрили Україну. Вона не може закрити свою територію зовсім, інакше вся Росія близько тисячі років повинна працювати тільки на зенітно-ракетні комплекси.

У росіян є певні рубежі і об'єкти, які більш-менш закриваються, але до них не належить Кримський міст. Росія буде прикривати бункер, урядовий квартал, оборонні заводи або місця зберігання ядерної зброї, але ніхто не буде прикривати міст.

Та й це технічно неможливо – прикрити такий великий об'єкт на всій його довжині. Те саме стосується і військових аеродромів – вони не прикриті ешелонованою системою оборони. Там може стояти пара комплексів, не більше того. А таку систему завжди можна пробити або обійти, знаючи, з якого боку комплекси стоять. Для цього повинна бути проведена певна розвідка, а далі здійснення самої атаки. Це ми бачили і на Кримському мосту, і під час вибухів на військових аеродромах.

gf_43: Ваші очікування щодо зимової військової кампанії? Військові дії взимку сповільняться або навпаки? На яких напрямках, на вашу думку, ЗСУ можуть просунутися взимку?

Роман Світан: Усе залежатиме від кількості озброєнь, які передаватимуть нам наші партнери і які вироблятимемо ми самі. Як відомо, Укроборонпром уже запустив виробництво деяких видів боєприпасів, зокрема, 122 і 152 мм.

Якщо наші заявки будуть задовольнятися, то ЗСУ протягом зими можуть вийти на кордони 1991 року, звільнивши і Крим, і Донбас, закінчивши гарячу фазу військових операцій на кордоні з Росією.

Зимова кампанія може бути більш швидкісною, ніж попередні, завдяки погодним умовам. Зокрема, промерзне ґрунт, зробляться прохідними практично будь-які болота і будь-які поверхні, які навіть в літню пору не могли бути використані для настання. Тому зимова операція може бути рази вдвічі швидшою, у порівнянні з літньою.

Напрямки руху зрозумілі. Виходячи з карти і театру бойових дій, оптимальний варіант – в районі запорізького фронту вийти на узбережжя Азовського моря, відсікти херсонсько-кримське угруповання російських військ, перерізавши сухопутний коридор. Це може бути зроблено різними способами, з різних точок – і з Оріхова на Мелітополь, і з Гуляйполя на Бердянськ, і з Вугледара на Маріуполь.

Після перерізання сухопутного коридору кримсько-херсонське угруповання ЗС РФ залишиться в оперативному оточенні. Через тиждень-два у нього закінчаться армійські запаси, боєприпаси, і почнеться рух у бік Криму. В результаті ми вийдемо або на Чонгар, або на Арбатську стрілку, або на Перекоп – в залежності від тієї диспозиції, яку займатимуть українські війська. Це одне з тих завдань, які можна виконати навіть тими засобами, що наявні зараз.

Друге завдання, яке також буде виконуватися, – це рух українських військ з-під Сватового в бік щастя під Луганськ. Найближчим часом, протягом тижня, ми почуємо хороші новини про розсічення лінії оборони Сватове – Кремінна, швидше за все, в районі Макіївки та Червонопопівки. Ми вже вийшли на трасу Сватове – Кремінна, далі перетнемо річку Червону, яка йде паралельно з півночі на південь, зі Сватового на Кремінну. Далі – оперативний простір аж до Старобільська, річки Айдар і Щастя.

Хто такий Роман Світан

Світан Роман (4 січня 1964, м.Макіївка Донецької області) – український військовослужбовець, полковник запасу, що пройшов через полон у 2014 році, працював радником керівника Донецької ОДА Сергія Тарути. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року став одним із провідних військових експертів на українських телеканалах та інших медіа, пише Вікіпедія.

Главред: Чи бачите ви готовність Заходу надавати зараз Україні озброєння в необхідних обсягах? Наскільки ймовірно, що у нас буде все необхідне, щоб реалізувати ті сценарії, про які сказано вище?

Роман Світан: Готовність у військових – Пентагону і натівців – є. Допомога Україні надається постійно.

Є питання до західних політиків, яких останнім часом теліпає, як сміття в ополонці. Але, тим не менше, західні політики залежать від свого народу – демократію там ніхто не скасовував. Тому правильні меседжі, які будуть вкидатися нашими політиками і ЗМІ в інформаційний простір Америки і Європи, зможуть сформувати у західних політиків правильне бачення виходу з цієї ситуації.

Іноді ми чуємо досить неприємні для нас посили деяких засланців Путіна типу Макрона про гарантії Росії і типу Саллівана, який заговорив про те, що нам дадуть зброю тільки для того, щоб вийти на кордони 24 лютого. Це моменти, які вже потім доводиться коригувати, в тому числі механізмами прямої демократії і спілкуванням із народами країн-партнерів України.

Mitia: Кілька днів тому Генштаб ЗСУ повідомив, що російські війська виводять свої підрозділи у кількох населених пунктах Запорізької області. Йдеться про Михайлівку, Пологи, Інженерне і Бурчак. Яке значення для нас мають ці звільнені позиції, які можливості відкриваються для просування наших військ?

Роман Світан: Росіяни прекрасно прогнозують наш рух із запорізького фронту в бік Азовського моря. На шляху стоять ті ж Пологи, Михайлівка і Токмак. Тому російські війська виконують правильний, із військової точки зору, маневр розосередження. Вони розуміють, що наш рух у будь-яку з цих сторін викличе вогневе ураження по гарнізонах, які розташовані в цих населених пунктах. Тому російські війська розосереджуються ще до того, як наші війська почнуть рух.

Таким чином, ми бачимо тільки розосередження, а не відхід ЗС РФ. Противник розосереджується навколо гарнізону. Це якраз і говорить про наближення початку нашої операції зі звільнення Запорізької області та виходу на Азовське море.

Mitia: На яких напрямках можливий новий "жест доброї волі" російських військ – лівий берег Херсонщини, Енергодар, Запорізька область у цілому?

Роман Світан: В Енергодарі, швидше за все, буде вихід російських військ із Запорізької АЕС, вони вже почали підготовку до таких дій. Але це політичне рішення, ухвалене в основному під тиском МАГАТЕ і тиском на Росатом (у Росатома є пара потужних контрактів з європейськими та азіатськими структурами – він хоче побудувати реактори в Туреччині та Угорщині). Такого роду санкційний і політичний тиск змусить росіян вийти з Запорізької АЕС для того, щоб станція могла працювати в безпечному режимі.

Це не стане глобальним відходом росіян з Енергодара.

А що стосується "жестів доброї волі", то це видно по тому, як і де росіяни готуються до оборони. У Херсонській і Запорізькій областях у них реальної підготовки до оборони немає ніде, тому, швидше за все, вони будуть звідти йти в бік Криму.

Реальні оборонні укріплення та інженерні споруди росіяни починають будувати на вході в Крим: Чонгар, Арбатська Стрілка і Перекоп в районі Армянська – в цих місцях дійсно противник починає зводити рубежі оборони.

Також помітний рух росіян на Донбасі. Північ Луганської області вони обороняти навряд чи збираються. Ні перша лінія оборони від Сватового до Кремінної (вздовж річки Червона), ні друга лінія оборони від Старобільська до Щастя (вздовж річки Айдар) не свідчать про те, що це будуть стабільні лінії.

Швидше за все, росіяни будуть зимувати на Донбасі в кордонах до 24 лютого, тобто відійдуть за Сіверський Донецьк у бік Луганська, спробують там зміцнитися і утримати Донецьку агломерацію.

Поки що більше ніде не видно серйозних укріпрайонів противника, які могли б утримати наші війська.

Главред: Ще в Білгородській області росіяни зміцнюються. Побоюються, що ми підемо на територію Росії?

Роман Світан: Росіяни прогнозують рух українських військ – деокупацію і вихід на кордони 1991 року, а тому вже починають здійснювати певні оборонні заходи, причому під егідою губернаторів областей. Такі роботи вже ведуться в Білгородській області, найімовірніше, будуть вони і в Курській, і в Брянській областях. Адже російські війська будуть змушені йти з Донбасу. Якщо ми підемо на Луганськ, їм доведеться йти і з Донецька, тому що донецьке угруповання буде опинятися в напівоточенні. І тоді вони почнуть створювати укріплення ще й у Ростовській області.

Тому думаю, та лінія оборони, яку вже почав будувати білгородський губернатор, буде кондовою. Це лінія оборони, яка буде між Україною і Росією після нашої перемоги і виходу на кордони 1991 року. Така лінія оборони буде і з російського, і з українського боку.

Главред: Для чого Росії потрібно було все це починати, щоб так бездарно програвати війну, крок за кроком? Складається враження, що Росія настільки не була готова до цієї війни... Для чого все це було?

Роман Світан: Це проблема російського менталітету, російського генотипу, російської психоматриці, яка записується до п'яти років і відтворюється в кожному новому поколінні.

Це проклята країна, це проклята територія, це проклятий богом народ. Його можна прикрити точно так само, як свого часу прикрили Північну Корею.

Це проблема генетики. Від росіян потрібно просто огороджуватися. Жодних контактів із ними після нашої перемоги. Забути років на сто про цей народ як про якийсь світовий функціонал. Має змінитися чотири покоління, і лише потім із ними можна буде намагатися контактувати.

Проблема – у всьому народі. Виходячи з російських і наших соцопитувань, приблизно три чверті (до 75%) населення Російської Федерації виступають за те, щоб знищити Україну, цілий народ. А це в чистому вигляді геноцид. Це нацистський ген, який звідкись був витягнутий і культивований, тому ми і маємо такі проблеми.

Це проблема Росії, не наша. 100 мільйонів генетичних виродків, які зараз населяють російську територію, повинні протягом ста років вимерти. А далі все-таки там візьме гору певна позитивна динаміка: знайдуться домінантні гени, які з цього народу створять більш-менш інакшу націю.

Але в найближчі сто років нам із росіянами краще не контактувати.

Роман_56: Які, на ваш погляд, перспективи визволення лівобережжя Херсонської області? До чого готуються там росіяни, враховуючи, що вони вже вивозять з Олешок і Нової Каховки колаборантів із сім'ями?

Роман Світан: Вони збираються піти. Як тільки українські війська почнуть рух до Азовського моря, росіяни будуть йти з Херсонської та частини Запорізької області. Це військова наука, проти неї не попреш, інакше просто загинеш. Тому, швидше за все, російські війська будуть відступати і йти в Крим.

Главред: Це справа найближчої перспективи? До нового року це можливо?

Роман Світан: Все це ми можемо побачити до нового року. Але це буде залежати від темпів поставок нам озброєнь і темпів просування українських військ. В принципі, вже до нового року ми можемо почати стукати в Крим через один із перешийків: Арбатська стрілка, Сиваш або Перекоп із Чонгаром.

Stanislav: Чи здатні російські війська сьогодні захоплювати нові українські території? Чи можуть вони просунутися, наприклад, у Запорізькій області і рушити на Дніпро?

Роман Світан: Протяжність лінії фронту – близько тисячі кілометрів, а глибина – близько ста кілометрів. Щоб утримувати такий фронт, Росії треба близько мільйона чоловік, а у неї – трохи більше ста тисяч. Тому про жоден наступ уздовж усієї лінії фронту не може бути й мови.

До весни, не раніше, Росія може зібрати певне додаткове угруповання, але для оборони. Тому, швидше за все, росіяни будуть відходити, утримати фронт вони не зможуть.

Поки що росіяни можуть виконувати певні наступальні дії тільки в районі донецького фронту за рахунок певних логістичних параметрів. Там від Донецька до кордону з Росією всього пара годин їзди, тобто за дві години вони можуть перекинути з РФ якусь кількість техніки і боєприпасів. Тому на донецькому фронті і відбуваються деякі наступальні дії.

У будь-якому іншому місці фронту Росія цього робити просто не в силах.

Stanislav: Яка ймовірність, що Росія вдруге здійснить спробу взяти Київ? Зокрема, спільними зусиллями з білоруськими військами – для чогось же вони готують спільне угруповання військ.

Роман Світан: Щоб взяти Київ, Росії треба близько двох мільйонів чоловік. А така чисельність армії для РФ – це зараз із розряду фантастики. Тому взяти Київ просто нереально.

Те угруповання військ, яке формується на території Білорусі, може в себе включати 10 тисяч росіян і 15 тисяч білоруських багнетів, це максимум. А це корпус, трохи більше двох дивізій. Максимум, на що це угруповання буде здатне, – утримати в режимі оборони Мінськ. Воно навіть не зможе утримати Білорусь, якщо на неї хтось спробує напасти.

Тож це не наступальний підрозділ. Але це угруповання може бути перекинуте, припустимо, на Донбас або на запорізький фронт для посилення оборони.

Тому до весни з боку Білорусі нам нічого не загрожує.

Terentij: Коли і за яких умов, на ваш погляд, може початися операція з повернення Криму, і коли Крим повернеться під юрисдикцію України?

Роман Світан: Кримська операція вже почалася. Навіть відхід російських військ з правого берега Херсонської області – це початок звільнення і Криму в тому числі. А сама операція як така почнеться після того, як наші війська почнуть рухатися в бік Азовського узбережжя.

Найоптимальніший варіант, ще раз повторюся, – перерізати сухопутний коридор і добити Кримський міст, привести в стан фактичного оточення кримсько-херсонське угруповання російських військ, а через пару тижнів почати його знищувати.

Я думаю, такого роду рухи будуть до нового року.

До нового року українські війська почнуть заходити до Криму. Принаймні, вийдуть до перешийків – це точно.

Михайло: З суто військової точки зору, чи потрібно залишити Кримський міст, щоб росіянам і їх поплічникам було куди бігти, відступати, чи його краще повністю зруйнувати перед початком кримської операції?

Роман Світан: Для нас велика проблема – підвезення через Кримський міст боєприпасів, а не відступ російських військ. Причому проблема підвезення в тисячу разів потужніша, ніж питання можливості відступу росіян. Тому оптимальний варіант – повністю зруйнувати міст до моменту, коли ми почнемо рухатися до Азовського моря. Початок руху до Азовського моря має збігтися з руйнуванням Кримського мосту.

Аркадій: Чи вдасться, по-вашому, Криму уникнути війни, бойових дій на території півострова? Наскільки завзято російські війська будуть боротися за Крим, адже для Путіна він став таким собі сакральним здобутком, чи не найважливішим його досягненням за 20 років правління?

Роман Світан: Криму не пощастило – він буде звільнятися військовим шляхом. Йому не пощастило набагато більше, ніж правобережжю Херсонщини. За Крим будуть бої, бо російські війська будуть виконувати завдання оборони.

Росіяни думають, що півострів дуже легко обороняти. Але, виходячи з наших можливостей, його набагато простіше деокупувати, ніж ту саму Херсонську область. Сам по собі Крим, особливо після руйнування Кримського мосту, опиниться в оперативному оточенні. І далі справа часу, поки росіяни не використають усі свої армійські запаси в Криму.

Плюс нам ще доведеться розібратися з Чорноморським флотом РФ. Його суднам доведеться заходити в бухти – там ми їх будемо ловити і топити. Такого роду дії обов'язково супроводжуватимуться проходженням фронту по всьому Криму. Тому Криму в цьому сенсі не пощастило.

З Криму доведеться йти всім росіянам і всім тим, хто отримав російські паспорти. Їм там буде дуже небезпечно залишатися, адже весь Крим буде зоною військових дій. Повинна бути евакуація, і нею повинні займатися окупаційні війська. Швидше за все, росіяни повинні будуть посадити людей на кораблі і вивезти їх з півострова.

При проходженні фронту мирному населенню краще не залишатися, тим більше в Криму, де досить складна специфіка місцевості, а, відповідно, буде специфічним і рух фронту.

Главред: А як же бути з проукраїнським населенням Криму, яке там досі залишається? Йому теж евакуюватися в Росію?

Роман Світан: Оптимальний варіант – так. Їм доведеться виїжджати в Росію, а далі через Росію повертатися на українську територію і заходити вже за нашими військами в Крим, проходячи певні процедури фільтрації.

Lola: Проїзд Путіна по Кримському мосту – що це було? З'їздив попрощатися?

Роман Світан: Так, швидше за все. Це був його крайній проїзд. Якщо взагалі це був Путін, а не його двійник. Дуже сумніваюся, що це був реальний Путін, адже його охорона туди б не пустила. Швидше за все, по Кримському мосту проїхався двійник.

Це було потрібно для російської картинки, російського інформаційного простору.

Андрій: Крим для США і ЄС – дуже чутлива тема. Вони бояться того, що ми звільнимо півострів, тому що "буде ескалація". Бояться дати зброю, яка б дозволила закінчити війну до нового року (нашою перемогою, звичайно). Замість цього вони грають на виснаження і життями українців.

Роман Світан: Згоден із вами. Саме так і поводяться наші партнери. Однак, швидше за все, справа навіть не в тому, що вони бояться ескалації. Ще в 2014 році, коли в Крим заходили російські війська, це відбувалося за домовленостями із Заходом, з тими політичними колами, які і зараз керують західними країнами. Вони, звісно, щось за це отримали. Тобто Крим був проданий Росії.

Ці політичні та фінансові кола західних країн будуть стопорити будь-який рух українських військ щодо деокупації Криму, придумуючи різні політичні, фінансові та військові механізми, щоб цю угоду зберігати.

Однак ця угода неминуче буде зруйнована – українські війська будуть заходити в Крим, це питання вже вирішене. Ми не зупинимося, ніякого політичного вирішення питання Криму не буде. А будь-яка влада, яка попросить про політичне вирішення питання Криму, може поставити на собі хрест. Адже зараз ситуацією і цією війною керують не політики, а армія і народ. Ми зазнали надто великих втрат, ми втратили тисячі цивільних і військових. Тому вже не політикам вирішувати, що ми будемо робити на своїй землі. Крим і Донбас будуть деокуповані військовим шляхом, інших варіантів просто немає.

Тому на тих домовленостях, які були досягнуті в 2014 році політичними і фінансовими колами західних країн і Російською Федерацією, можна ставити хрест. Коли буде суд, перед яким постане Путін (якщо доживе до цього моменту), він про ці домовленості розповість. Хоча, можливо, розповість і раніше. Саме цієї розповіді, саме цього розкриття домовленостей бояться наші західні партнери.

Тож на Заході бояться не ескалації – вона і так вже максимальна, вони бояться розкриття домовленостей із Кремлем. Як тільки українські війська почнуть деокупувати Крим, Путін оприлюднить всі ці домовленості і покаже, з ким він домовлявся і за які пряники.

Главред: Але ж у Заходу є важіль, за допомогою якого він може регулювати цей процес – ті ж поставки озброєнь. Чи не вийде так, що українські війська підійдуть до Криму, і Україні припинять постачати озброєння, що зробить проблематичним наше подальше просування? Якщо вони так бояться того, що розкриється правда.

Роман Світан: У нас зараз є свій механізм спілкування з народами країн-партнерів України. Ми будемо спілкуватися не з політиками, а будемо звертатися безпосередньо до народу США і європейських країн. А далі нехай вони самі думають, що робити з цими політиками. Вони мають досить потужну демократію і знайдуть важелі знесення та судів над цими політиками.

А Путін свою справу зробить, оприлюднивши деталі цих домовленостей. Тому що неможливо в ХХІ столітті забрати чужу територію і закріпити це в своїй конституції. Таке могло статися тільки за домовленістю з основними країнами ЄС, США, Китаєм, Індією і всіма ядерними державами.

Попереду на нас чекають дуже цікаві відомості про Крим і про те, що з ним відбувалося в 2014 році.

Rika: Чи може Захід допустити поразку України у війні з Росією? Так чи ні – чому? Чи є визначеною перемога нашої країни?

Роман Світан: Перемога України у війні точно визначена. Ми не збираємося захоплювати чужі території – ми боремося за свої території, за свою країну. Тому однозначно перемога буде за нами, наша справа права.

Захід, з одного боку, боїться перемоги України над Росією і боїться некерованого розвалу РФ. Західні країни не готові до цього розвалу. Для них, і з фінансової, і з політичної точок зору, це велика проблема.

Але процес некерований, тому розвал Росії відбудеться. Ця імперія буде розколюватися далі: спочатку розкололася Російська імперія, потім Радянський Союз, тепер настала черга Російської Федерації. За рік-два Росія розвалиться на складові частини.

Петро С.: Якою США хочуть бачити Росію за підсумками війни в Україні? Які їхні цілі щодо РФ?

Роман Світан: Наскільки я розумію, у США поки що немає чіткого бачення цілей щодо Росії. Зараз Штати в роздумах, що робити з цією територією. Навіть не з державою, а з територією. План у них ще навіть не зверстаний.

Але ми своїми діями прискорюємо всі процеси, і Штати будуть змушені просто фіксувати процеси, які будуть відбуватися на російській території.

Я думаю, що Росію Сполучені Штати віддадуть Китаю, а точніше управління розвалом Росії. Принаймні, з азіатською частиною РФ – всім, що за Уралом, буде розбиратися Китай, він же буде і управляти цими процесами.

А територіями до Уралу керуватимуть європейські структури. Які – це ще питання. До речі, в тому числі це може бути й Україна: вона може стати однією з провідних країн, яка буде керувати процесами на європейській частині РФ.

В будь-якому разі, розпад Росії по Уральському хребту явно помітний. Швидше за все, зараз якраз і опрацьовується план розвалу Росії, як мінімум, на дві частини – азіатську і європейську.

Silva: Як ви вважаєте, чи є необхідною умовою для завершення війни в Україні відсторонення від влади Путіна? Чи мир може наступити при ньому?

Роман Світан: Мир може наступити і при ньому. Вихід на кордони 1991 року і повна деокупація України відбудуться наприкінці зими або на початку весни 2023 року. Все це може статися і при Путіні, якщо країни НАТО візьмуть нас у своє співтовариство, якщо ми укладемо договори з 30, а, скоріше, на той час уже 32 країнами, і станемо 33 країною Альянсу. Як тільки Україна буде прикрита парасолькою НАТО, росіяни не будуть воювати з нами і Альянсом.

Росіяни в цьому житті бояться двох речей – НАТО і кадирівців. Кадирівцями ми навряд чи будемо прикриватися, а от НАТО – цілком можемо.

Взагалі, чеченці – це хороша нація. В Ічкерії волелюбний народ, який із часом займе свою нішу на Кавказі, а, можливо, і в Москві – в залежності від того, як буде розвиватися ситуація.

Нам закінчити війну при Путіні і домогтися миру можна тільки під парасолькою НАТО. Іншого варіанту немає.

Ірина В.: Чи існують в Росії такі сили, які здатні змусити Путіна зупинити війну, повернути території і залишити Україну в спокої?

Роман Світан: Ні, таких сил у Росії немає. Все населення Росії, 100 мільйонів людей зомбовані. Хоча справа навіть не в цьому, а в тому, що є певні генетичні проблеми у російського народу. Йому нереально змінитися в рамках одного покоління – має змінитися кілька поколінь, щоб вийшов народ із новою психоматрицею. А нинішнє покоління росіян помре з ідеєю про те, що українці – це недонація, недолюди, які підлягають знищенню.

Путін – це просто "говорящая голова" цих 100 мільйонів людей. Він просто озвучує їх хотєлки. А тому всередині Росії немає ніякої сили, яка б могла зупинити війну або змусити Путіна виконати дії для її припинення. Це може зробити тільки наш тиск – Збройних сил України.

Ірина В.: Якщо Росія втратить Крим, то якими можуть бути наслідки для Путіна? Якщо після втрати Херсона, Дугін заговорив про те, що Путіна треба, як древніх царів, забити камінням, то що ж буде після прощання з Кримом?

Роман Світан: Нічого не буде. Втрату Криму російському населенню подадуть як перемогу над НАТО і Україною – мовляв, російська армія не дала злісним українцям і натівцям зайти на територію Росії. Факт збереження кордонів Росії буде поданий як перемога. І далі Путін буде кататися вже не по Кримському мосту, а по якомусь Сахалінському або ще десь побудує. Тут якраз проблем немає, бо це 100-мільйонне стадо легко розвертається скабєєвими в потрібну сторону. Воно жує цю жуйку, для нього ця жуйка – своя їжа, її добре споживають.

Антон, Київ: Коли, за вашими прогнозами, закінчиться війна в Україні? І якими можуть бути найближчі знакові досягнення ЗСУ на фронті? Ваші очікування…

Роман Світан: Навесні 2023 року ми точно закінчимо війну. Ми вийдемо на кордони 1991 року і вступимо в НАТО. Цей рух уже помітний.

Найближчим часом ми побачимо два напрямки руху українських військ – до Азовського моря і в Луганській області в бік Щастя. Це те, що буде до нового року. І, швидше за все, до нового року ми вже почнемо заходити в Крим.

Антон, Київ: Чим, на ваш погляд, закінчиться війна з Росією? Чи повернемося ми до мирного і спокійного життя, повернувши Крим і Донбас, усі окуповані території? Чи доведеться українській армії йти на Москву?

Роман Світан: На Москву ми точно не підемо. Ми не зробимо жодного кроку по російській території. Ми – не росіяни, нам чужого не треба. Це точно не наш шлях.

Варіанти два. Якщо ми вступаємо до НАТО, виходячи на кордоні 1991 року, військові дії припиняються одразу. Навесні 2023-го вже може настати мир.

Якщо нас НАТО не приймає, то нам доведеться обороняти наші кордони до тих пір, поки Російська Федерація не почне розвалюватися зсередини під тиском фінансових санкцій. Санкції призведуть до розвалу РФ за рахунок недофінансування бюджетів федеральних округів.

Omega: Чи можуть військові дії перенестися на територію Росії, в прикордонні області з Україною? Наприклад, щоб зайти з тилу у луганського угруповання ЗС РФ? Хоча у нас звучать і більш амбітні заяви, що ми підемо або на Москву, або навіть до Уралу…

Роман Світан: Ми не підемо ні на Москву, ні до Уралу. Щоб зробити це, у нас повинна бути, як мінімум, 5-7-мільйонна армія, а у нас її немає і поки що не передбачається.

Можливий лише короткочасний захід на територію Росії – для виконання бойових завдань. Після виходу на Луганськ ми можемо обійти його зі сходу і піти на Таганрог, щоб, таким чином, відсікти донецьке угруповання військ противника від постачання. Все буде залежати від сил і засобів, які будуть передані командирам даного сектора. Це найоптимальніше, з військової точки зору, просування.

Але після цього – після деокупації – ми відійдемо на кордони 1991 року.

Ще раз повторюся, ми – не росіяни, нам чужих територій не треба.

Tom: Що чекає на РФ за підсумками цієї війни? Чи доведеться їй пройти через громадянську війну, смуту, розвал, втрату територію? На скільки років може затягнутися її ізоляція?

Роман Світан: Російська Федерація розвалиться на складові частини – там більше 20 республік. РФ пройде приблизно такий самий шлях, як свого часу пройшов Радянський Союз: будуть певні прикордонні конфлікти, в деяких регіонах спливуть старі проблеми, які не були вирішені ще з часів Союзу. Однак недолік сил і засобів для ведення великої війни або великих міжусобних воєн не дозволить розвинутися якимось колосальним військовим конфліктам. Як тільки старий боєзапас буде використаний в Росії до нуля, ці війни будуть припинятися.

Максимум, що на нас чекає, – прикордонні конфлікти в декількох регіонах Росії після її розвалу, не більше того.

Nessi: Що, на вашу думку, чекає на Путіна – чи дотягне він до Гааги, чи його може спіткати доля Каддафі чи Чаушеску? Кому Путін зараз найбільше муляє, заважає – російським "яструбам" або російським "голубам", або Заходу, або Китаю?

Роман Світан: Путін – це аватар Сі Цзіньпіна, а Росія зараз – це дрон Китаю. Тому навряд чи саме Китай вдасться до таких дій. Китай, навпаки, буде його рятувати. Можливо, не прийме у себе, але принаймні його прикриє.

У цьому світі не заведено знищувати керівників держав. Максимум, що чекає на Путіна, – це суд.

Причому не факт, що перед судом постане Путін, а не його двійник. Швидше за все, буде виконана операція по його закриттю. Путін – ФСБшник, і він прекрасно знає, як проводяться операції закриття. Тому, швидше за все, його прикриють якимось чином або до суду, або буде вибух без певних частин тіла. Якийсь механізм буде задіяний.

Але я не думаю, що на Путіна чекає доля Каддафі та інших. Він піде, він зможе піти.

Павло: Наскільки, на вашу думку, міцний і стійкий сьогодні кремлівський режим? Які події здатні його повалити? Де та "остання крапля" в терпінні російських еліт або російського народу?

Роман Світан: Путінський режим втратить управління після того, як санкції повністю виконають свою місію. Брак фінансів для виживання регіонів призведе до розвалу Російської Федерації. А Путін і його команда при цьому залишаться приблизно в такій самій ситуації, що й Горбачов із його командою при розвалі Радянського Союзу: не стало СРСР – не стало і посади президента.

Росія почне розколюватися, тому що від неї будуть відколюватися регіони, в першу чергу, через фінансові проблеми. Після цього у Путіна не залишиться важелів управління всією структурою. Тому в один момент він просто стане ніким і повторить долю Горбачова.

Ostap: Війна закінчиться, коли в Московії зміниться влада, тому що ці покидьки кремлівської мафії будуть воювати до останнього. Надто вже вони не хочуть втратити владу. Ще й російська бидломаса, яка погоджується вмирати, не знаючи за що. Враховуючи все це, наскільки важко нам буде?

Роман Світан: Ні, нам не буде важко. Справа в тому, що вже видно наш прогрес і приблизні етапи нашого руху до виходу на кордони 1991 року. Незабаром для росіян і Кремля зникне головне – кримська військова база. Сам Крим російському військово-політичному керівництву не був потрібен – йому потрібна була військова база в Криму. Після того як вона буде знищена разом із Чорноморським флотом, зникне сама проблема, і Крим стане нецікавий Росії. Думаю, все закінчиться саме цим.

Тому оптимальний варіант – спочатку заходити в Крим: нам треба знищити "яблуко розбрату" – Севастопольську бухту і ще три російські військові бази, які є в Криму.

Андрій: Чи вийде в України разом із партнерами змусити Росію виплачувати репарації після перемоги?

Роман Світан: Вийде. Причому це будуть трошки не ті цифри, які зараз малює світ і наші політики. Ці цифри набагато більші. Виплачувати ці гроші вже буде не Російська Федерація – РФ вже не буде, коли будуть вирішуватися питання такого характеру.

В останні кілька місяців очевидний геноцид українського народу, який здійснює Росія. Він був помітний ще з 2014 року. Тільки керівництво України, яке було на той момент, разом із Меркель та іншими європейцями це питання затерли, не піднімали, хоча було зрозуміло, що в Донецьку був у чистому вигляді геноцид – знищувалися українці та проукраїнське населення.

Зараз уже всьому світу зрозуміло, що здійснюється геноцид українського населення, коли він почув завдання, які озвучив Путін на початку цієї "операції": денацифікація, демілітаризація і т.д. А після того, як Путін почав працювати бойовими ракетами по цивільній інфраструктурі, вже й підтверджувати нічого не потрібно, і так усе зрозуміло.

Саме такого роду дії – геноцид українського народу – дають кожному українцю можливість отримати певні виплати за моральну травму і шкоду. При цьому неважливо, де перебував українець – в Україні чи за кордоном. Це реальна травма, яка залишається назавжди. Вона може оцінюватися в мільйон доларів на кожного українця. Якщо 40 мільйонів українців, то це 40 трильйонів доларів. Таку суму може виплатити територія, яка залишиться після розвалу Росії протягом 40-50 років.

Роботу в цьому напрямку потрібно починати вже зараз. Кожен українець, кожен власник українського паспорта може вимагати моральної шкоди від території, на яку розпадеться Росія. Ці виплати будуть йти протягом усього життя людей, які народилися в Росії до 2022-2023 років. Я думаю, так і буде. І саме цей фінансовий удар по території, що залишиться після РФ, не дасть їй в найближчі кілька поколінь піднятися і погрожувати миру.

Дмитро: Які можуть виникнути проблеми при спробі змусити Росію виплачувати репарації Україні? А раптом вона розвалиться, тоді, виходить, не буде крайнього, хто повинен буде все це виплачувати, чи як?

Роман Світан: Репарації будуть сплачувати території, які входили до складу Російської Федерації. Причому репараційні моменти будуть пов'язані з конфіскацією майна колишньої РФ по всій території світу. Дії української влади в цьому напрямку не дозволять республікам, на які буде розвалюватися Росія, виходити в світ без вирішення питання репарацій. Наприклад, вихід Татарстану на будь-який світовий майданчик буде пов'язаний із певною кількістю репараційного фінансування і українців, і нашої держави. В іншому випадку Татарстан назавжди залишиться Північною Кореєю, тільки без зброї. З таким механізмом фінансового тиску навряд чи якась із республік, яка зараз є частиною РФ, уникне відповідальності. Просто не буде механізму уникнення.

Тамара (Житомир): Роман Григорович, якщо дозволите, поставлю вам особисте запитання. Те, що вам довелося побувати в полоні, – загальнодоступна інформація, в інтернеті вказано цей факт. Не могли б ви трохи розповісти вашу історію: як потрапили в полон; чи довго там були; чи правда, що днрівці більш жорстокі з полоненими, ніж росіяни; чи дійсно виправдана тиша про людей, які перебувають у полоні, а розголос може нашкодити; наскільки складно після полону повертатися до нормального життя, який відбиток накладає перебування в полоні?

Роман Світан: Розголос будь-якої інформації про полонених або обмін шкодить. Причому інформація і про перебування в полоні, і про дії після полону. Вона шкодить тим, хто на даний момент перебуває в полоні.

Припустимо, мене дуже зачепило, коли була проведена наступна інформаційно-психологічна операція: наші полонені виходили в результаті обміну з полону, і їх змусили викинути російські сухпайки в річку на камеру. Так от людям, які придумують такого роду ІПСО варто задуматися про наслідки таких операцій, адже тепер жоден наш полонений не отримає їжі в полоні, а їжа в полоні має дуже велике значення.

Такі операції дуже шкодять полоненим. Тому краще не висвітлювати взагалі ці події. Якщо відбувся обмін полоненими, то краще просто назвати цифри, скільки людей на скільки обміняли, і все.

Наприклад, деякі люди, які повернулися з полону, почали хвалитися тим, що вони знову встали в стрій і знову воюють. В результаті цього не факт, що тим людям, які ще залишилися в полоні, не прострелять коліна, щоб вони не були в змозі знову воювати.

Також дуже шкодить процесу обміну, коли в ньому з'являються політики. Тому що поява будь-якого політика або підтягування обміну до виконання політичних або, на дай бог, фінансових питань (наприклад, як зараз намагаються обміном полонених прикрити прокачування аміаку) зупиняє практично будь-які процеси, поки не буде вирішено фінансове або політичне питання. І тоді починають торгувати самим обміном. Подібні підходи до обміну полоненими повинні одразу припинятися, а процесом повинні займатися тільки допущені до нього особи.

Завжди у всіх арміях світу обміном полоненими займалися розвідки – або Служба зовнішньої розвідки, або Головне управління розвідки. Так і повинно бути.

Що стосується мого полону, то я був військовим радником губернатора області в 2014 році. Потрапив у полон, виконуючи певні завдання в тилу – Донецьк тоді вже був окупований, і я виконував завдання там. Я потрапив у полон до головного розвідуправління 58 армії, а здали мене місцеві СБУшники, наводили місцеві співробітники МВС, тобто колаборанти і зрадники.

У полоні були тортури, імітація розстрілу... Бородай ухвалив рішення мене знищити, а Безлер мене з-під розстрілу відбив і обміняв на ФСБшників – там був обмін 1х15.

Я військовослужбовець, а у військових є певна підготовка, тому мозок відсікає емоційну складову. Тому ніякої психологічної травми немає. Крім тих фізичних каліцтв, яких завдали в полоні, починаючи від голок під нігті і закінчуючи розбитими ногами. Це фізичні проблеми, а психологічних немає. Мозок військового працює в своєму режимі, він відсікає емоції, залишаються тільки факти і ставлення до противника – його треба знищувати.

Олександра: Що ви думаєте про хвилю того хейту, який вилився на Пташку з Азовсталі після того, як вона написала, що підтримує дії Зеленського? Як людині, яка пройшла через полон і ненависть ворогів, витримати нетерпимість і ненависть своїх?

Роман Світан: Не треба чіпати нікого, хто був у полоні. Зовсім. Не треба їх нагороджувати до закінчення війни. Це має бути табу. Вже після війни з полоненими можна буде якось працювати. А поки ми не заберемо з полону всіх українців, тема полонених не повинна відкрито обговорюватися. Це шкодить і тим, хто вже звільнений, і тим, хто ще в полоні.

А хейт на адресу Пташки... Так відбувається, коли політики починають на військових робити собі імідж.

Konstantin: Чи є у Росії ще якісь незадіяні механізми і козирі, які можуть переломити хід війни на її користь?

Роман Світан: Ні, у неї вже не залишилося практично нічого. Ті останні козирі, які у неї були, вона розгубила ще влітку. Росії вже нічого не допоможе – може тільки затягнути агонію, але не більше того. Причому чим більше буде затягуватися розв'язка цієї війни, тим гірше буде самій Росії. Швидше за все, російські олігархи першими зрозуміють безперспективність такого роду затягування.

Главред: Часто говорять про ядерну зброю як про останній козир Росії. Наскільки ймовірно, що Росія вдасться до настільки радикального методу?

Роман Світан: Імовірність цього дорівнює нулю. Ядерна зброя – це не надбання Росії як такої. Це надбання всіх держав ядерного клубу, куди входить і Росія. Поява нових держав-носіїв ядерної зброї не вітається в цьому клубі. А застосування будь-яким із учасників цього клубу ядерної зброї призведе до того, що держав, які захочуть мати ядерну зброю і мають можливості її виробництва, буде дуже багато.

Тому держави, які входять до складу ядерного клубу, не допустять застосування ядерної зброї Росією, розуміючи, що вони залишаться після цього вже не такою закритою спільнотою.

Тож Росія застосовувати ядерну зброю точно не буде.

Hugo: Байден днями заявив про готовність до переговорів з Путіним, якщо той проявить зацікавленість у припиненні війни. На ваш погляд, цій заяві потрібно радіти або остерігатися її, чи не вийде так, що США і РФ все вирішать за нашою спиною? Плюс ще й заява Блінкена про те, що Штати допоможуть Україні повернути території, які Росія захопила після 24 лютого... А все решта, захоплене до того, як, США подарують Росії?

Роман Світан: США ще в 2014 році подарували Росії частину українських територій. Але зараз ми виконуємо своє завдання і звільняємо свої території. Вже немає сенсу звертати увагу на заяви політиків. Західні політики їх роблять для того, щоб серед іншого запобігти розкриттю домовленостей 2014 року. Тобто вони намагаються піти від удару того ж Путіна, оскільки розкриття таких домовленостей неминуче вдарить по західних політиках. От вони і намагаються якось проскочити поміж краплями.

Однак заяви що західних політиків, що наших уже не здатні привести до будь-яких інших результатів війни. Народи країн, які нас підтримують, розуміють, коли і чим закінчиться ця війна, і нам потрібно працювати саме з народами. Для цього є механізми, мости, ланцюжки передачі інформації, які безпосередньо пов'язують народ України з народами Америки та європейських країн.

Також важливо, що вже збудовані ланцюжки між українською армією і арміями цих народів, які нас підтримують. Тому будь-які політики зараз нам особливо не допомагають, але і не загальмують наш рух.

Світлана: У нас багато говорять про реінтеграцію територій – Донбасу і Криму, але мало хто говорить про повернення умів людей. Наскільки складною буде ця робота, і чи не відбулися там за майже дев'ять років незворотні зміни, і чи реально взагалі буде повернути уми і прихильність людей до України? Виникають побоювання, що ці рани ще довго будуть гнити і створювати нам проблеми.

Роман Світан: Все набагато простіше: ніхто нікого повертати не буде. За вісім років на окупованих територіях уже відбулося чітке розшарування на тих, хто чекає Україну, і на тих, хто піде в Росію. Ця проблема, можливо, була в 2014-2015 роках, але зараз її немає. Час чітко розвів людей по двох таборах.

Демченко С.: Як війна в Україні, на ваш погляд, може змінити світ, систему безпеки? Що після цієї війни вже ніколи не буде таким, як раніше?

Роман Світан: Швидше за все, ООН буде або повністю реформована, або розпущена. Система безпеки нашого світу побудована на основі цієї організації, але не вийшло з Ліги Націй зробити організацію, яка могла б керувати процесами безпеки в цьому світі. Тому, найімовірніше, буде нова концепція системи безпеки, причому навряд чи вона буде на якихось загальносвітових майданчиках.

Думаю, ООН буде ліквідована повністю, бо з її складу почнуть виходити ключові гравці.

А далі відбудеться створення блоків на підставі певних ціннісних і базових військових майданчиків. Це буде блок НАТО, який трохи розшириться, китайський (або азіатський) блок і, можливо, блок арабського світу. Швидше за все, буде триполюсний мир, і він буде досить стійким у військовому сенсі.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
^
Ми використовуемо cookies
Прийняти