Казахстан: що насправді відбувається і чим усе закінчиться

2 січня у Казахстані спалахнули масові протести. З дріб'язкової, здавалося б, причини: люди вийшли на вулиці проти різкого стрибка цін на скраплений автогаз. І починалося усе мирно, але вже до 4 січня протести охопили майже всі великі міста країни і переросли у масові сутички з поліцією. Учасники акції швидко почали висувати не лише економічні, а й політичні вимоги.

Станом на сьогодні ситуація в Казахстані більше нагадує початок війни... Чого слід чекати? Главред розбирався у ситуації.

Причини повстання

Одразу варто уточнити, що початкові вимоги протестувальників влада швидко задовольнила і пішла на поступки. Вже вранці 5 січня президент Касим-Жомарт Токаєв відправив уряд у відставку, а ціни на автогаз повернули до рівня минулорічних. Більше того, у відставку пішов Назарбаєв, який після 30-річного президентства з 2019 року неформально залишався керівником країни на посаді голови радбезу. Здавалося б, це делегітимізувало протест, натомість це аж ніяк не зупинило демонстрантів.

"У Казахстані причин для протесту кілька. По-перше, надбагатство політичних еліт і клану Назарбаєва. (...) Адже зарплата людей, які живуть в селах і прибувають на роботу в міста, варіюється близько 300 доларів. А так як нащадки сімей з політичної еліти демонструють своє багатство в соціальних мережах, це підігріває внутрішньокласову ненависть до класу багатих у постійно зростаючого класу бідних. По-друге, цими протестами рухає економічна, соціальна безперспективність. (...) По-третє, подвійність влади. Тому що Назарбаєв переписав Конституцію Казахстану таким чином, що він був головою Ради національної безпеки, і має найбільшу фракцію в парламенті", - заявив у коментарі Главреду Максим Ялі, експерт-міжнародник.

читайте такожЯк хитрий Путін провів бліцкриг проти Назарбаєва

Бойові дії в Алматі

Центром заворушень стало місто Алмати, колишня столиця країни. Саме там 4 січня відбулися перші серйозні зіткнення протестувальників із силовиками. А вже 5 січня повстанці захопили місцеву мерію і будівлю генеральної прокуратури. Згодом мерію спалили, проте людей звідти заздалегідь евакуювали. Фото мерії Алмати облетіли увесь світ. Масові протести місцями швидко переросли у мародерства, мітингувальники захопили аеропорт Алмати, звідки їх з боєм і жертвами відтіснили силовики. У країні запроваджено надзвичайний стан.

Силовики розпочали в Алмати "антитерористичну спецоперацію" - військові і бронетехніка зайшли на головну площу міста, де розпочалися справжні бойові дії. Низка ЗМІ з посиланням на пресслужбу МВС Казахстану, повідомляли про загиблих з обох боків - як силовиків, так і протестувальників. Точна кількість жертв наразі невідома. Пресслужба МВС Казахстану повідомляє, що під час протистоянь учасників акцій і сил правопорядку по всій країні отримали поранення понад 300 силовиків, 12 співробітників силових структур загинули. У поліції заявили, що в місті вбито "десятки" учасників заворушень.

На час виходу матеріалу у місті тривають заворушення - мітингувальники палять поліцейські машини, штурмують місцеві адміністрації, чути вибухи і постріли. Соцмережі заполонили відеоролики з випадками насильства як з боку силовиків, так і з боку мітингувальників. Поліція спочатку розганяла протести сльозогінним газом і водометами, але згодом почала використовувати і вогнепальну зброю. Крім того, у боротьбі з протестувальниками почали використовувати військову техніку, зокрема БТРи.

"Ситуація у Казахстані - це повстання. Картинка дуже нагадує події у Киргизстані, де три революції розвивалися у такому ж швидкому темпі, із застосуванням насильства, захопленням і підпалом органів влади, насильством. Але там усе швидко спалахувало і так само швидко згасало, бо у Киргизстані немає фактору 30 років правління Назарбаєва, та і повстання там були певною формою конкуренції політичних еліт", - розповів Главреду Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва.

Російські війська увійшли до Казахстану

Аби вгамувати протести, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв звернувся по допомогу до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Після цього звернення прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, який очолює Раду колективної безпеки ОДКБ, повідомив про рішення направити колективні миротворчі сили до Казахстану.

"У зв'язку зі зверненням президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва та через загрозу національній безпеці та суверенітету Республіки Казахстан, викликаної у тому числі втручанням ззовні, Рада колективної безпеки ОДКБ... ухвалила рішення направити Колективні миротворчі сили ОДКБ до Республіки Казахстан на обмежений в часі період з метою стабілізації та нормалізації обстановки", - написав Пашинян у фейсбуці.

Варто зазначити, що ситуація у Казахстані була оцінена "як вторгнення бандформувань, підготовлених з-за кордону". Це важлива деталь, яку пояснив Ігар Тишкевич з Українського інститут майбутнього.

"Токаєв заявив про терористичну загрозу. Формально при такому зверненні мав би бути задіяний мандат колективних сил оперативного реагування ОДКБ. Це бойові частини, які надаються для боротьби з терористичною загрозою і можуть застосовуватися для придушення заворушень, знищення "НЗФ" і т.д. але з ключовою відмінністю – вони надаються місцевим силам безпеки. Тобто, в нашому випадку віддаються під командування казахам. Це був би ідеальний варіант для Токаєва. Але Путін вирішив зіграти по іншому. У рішенні, озвученому Пашиняном йдеться про колективні миротворчі сили (КМС). Такі сили відправляються теоретично для встановлення миру між конфліктуючими сторонами. Відчуваєте різницю: не на стороні Токаєва, а з можливістю "запобігання зіткнень" з "іншою стороною", - пояснює Тишкевич.

За його словами, війська відправляються зі своїм командуванням (читай російським) і ніяк не підкоряються місцевій владі.

"Тобто РФ залишає за собою поле маневру. І, як мінімум, бере під "охорону" об'єкти критичної інфраструктури сусідньої держави. Яка, до слова, нехай повільно, але успішно відповзала зі сфери російського впливу останні 10 років", - наголошує він.

В Держдумі РФ заявили, що миротворчі сили ОДКБ зможуть перебувати в Казахстані "доти, поки ситуація не стабілізується". Глава комітету Держдуми по СНД Леонід Калашников заявив, що сили ОДКБ в Казахстані "не наводитимуть порядок" – їхня роль нібито полягає лише в охороні військової інфраструктури. Тим часом події в Казахстані активно висвітлюються і російською пропагандою, а протест зображений винятково як "бандитський" і координований з-за кордону. Натомість у телеграм-каналах протестувальників введення російських військ характеризується винятково як інтервенція.

За офіційними даними, чисельність миротворчих сил ОДКБ - близько 3 600 людей.

Чим усе закінчиться?

Доля майбутнього Казахстану вирішиться найближчими днями - все залежатиме від активності народу, розповів Главреду Юрій Шуліпа, директор Інституту дослідження російської агресії.

"Якщо люди будуть діяти більш активно, то революція переможе, а Назарбаєв буде змушений піти від влади. Реальних наступників у Назарбаєва немає, тому що він, як Лукашенко та інші пострадянські диктатори, "викосив" абсолютно все політичне поле. Тому, якщо протягом найближчого часу народяться якісь лідери опозиції - ініціативні люди, які почнуть керувати протестами, то вже вони будуть вести діалог з представниками Назарбаєва про те, як їм йти і передавати владу", - наголошує він.

Міжнародник Максим Ялі у коментарі Главреду заявив, що ключове значення в подальшому розвитку подій грає час і готовність силовиків виконувати накази по жорсткому розгону і розстрілу.

"Кров вже пролилася і тут вже не до мирного протесту. А коли розлючений натовп починає відчувати кров, отримує зброю, а кількість протестувальників обчислюється десятками тисяч і є активне ядро, готове йти на штурм і чинити опір силовикам, шанси на придушення протестів - 50 на 50. В цілому ситуація в світі, починаючи з "арабської весни" і закінчуючи Україною і Білоруссю показує, що якщо правоохоронні органи вірні владі, а протестанти не настільки рішучі в діях і у них немає зброї, то влада перемагає", - каже Ялі.

Натомість експерт-міжнародник з Українського інституту майбутнього Ілія Куса вважає, що фінал протесту вже зрозумілий. На його думку, казахська влада втримала ситуацію, жодного падіння режиму Назарбаєва-Токаєва не сталося, і далі ми будемо спостерігати кристалізацію нової квазі-автократичної системи.

"Токаєв прибрав Назарбаєва під шумок "газових бунтів", тим самим підводячи риску під політичний транзит, розпочатий в 2019 році самим "елбаси". Саме цей сюжет був визначальним у вчорашніх подіях і буде головним у подальшому розвитку ситуації в Казахстані. З ліквідацією фактичного двовладдя запускається перерозподіл політичного впливу і фінансових потоків", - наголошує Куса.

Наслідки для України

На думку того ж Куси, жодного "відволікання уваги" РФ від України в результаті подій в Казахстані не відбулося.

"Навпаки: можливості посилитися в результаті заходу військ ОДКБ і підтримки влади зміцнять переговорні позиції РФ по нашому напрямку. Іншими словами, на нас ситуація в Казахстані взагалі ніяк не позначилася, а потенційно може навіть погіршити наші позиції в міру цементування Росією образу "гаранта в області безпеки" і гравця в процесах регіональної стабілізації, про що Путін веде діалог з Байденом", - наголошує він.

Схожу думку висловив і правник Геннадій Друзенко у себе на сторінці у фейсбуці. У разі успіху росіян у Казахстані, позиції України на міжнародній арені послабляться, натомість Росії – посиляться, вважає експерт.

"Для України це загалом погані новини. Казахські повстанці дуже швидко перетворились на мародерів та заколотників, чим делегітимізують саму ідею революції як інструменту позитивних змін. Росія (і автократи в цілому) вдруге після української поразки 2014-го виграють важливий матч на пострадянському просторі. Кремль нагадує Заходу, що тільки він може забезпечити на цьому просторі безпеку та стабільність. Багатовекторність Казахстану, схоже, канула в Лету – так само як багатовекторність Вірменії трохи більше року тому. ОДКБ та Євразійський економічний союз отримали новий імпульс до інтеграції, а Росія – нові важелі впливу на свого багатого на ресурси сусіда, з яким у неї найдовший суходільний кордон", - написав він у себе на сторінці.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред