Нічого несподіваного у тому, що Україна перестала забезпечувати транзит газу до Румунії, немає. Про це попереджали, це прогнозували, але у нас як завжди говорили, що Газпром нічого не побудує і з Туреччиною ні про що не домовиться. В результаті - два Турецьких потоки, на які перекидаються напрямки транзиту, які йшли по території України.
Контракт з Газпромом укладено за правилом "качай або плати", тому він в будь-якому випадку буде оплачувати законтрактовані обсяги. Але з 2021 року ми домовилися про 40 мільярдів кубометрів з 65 в 2020-му. Відповідно, контракт спочатку передбачав скорочення транзиту. А із закінченням будівництва СП - 2 це залишиться на добру волю переможця. Тобто ці питання будуть вирішуватися між Газпромом і європейськими споживачами, бо в даному випадку ми є тільки країною-транзитером.
Зрозуміло, що ми використовуємо всілякі політичні важелі для того, щоб зберігати свою позицію, замість того, щоб займатися реальними комерційними питаннями і намагатися зберегти Україну в європейській газовій архітектурі, використовуючи підземні газові сховища, газові договори з європейськими компаніями.
На жаль, ми відстали років на десять і досі залишилися в логіці 2009 року щодо транзитних протистоянь з РФ, а світ рушив далі.
В першу чергу, це стосується Європи, адже вона визначає маршрути, за якими їй переважно отримувати російський газ. Тут ми конкурувати не можемо, тому що українська ГТС не фінансується в повному обсязі інвестиційними програмами з 2016 року, коли Коболєв заявив, що в 2020 році транзит російського газу буде дорівнювати нулю. Тобто він не вірив навіть у той контракт, який підписаний сьогодні.
читайте такожУкраїна вже програла боротьбу за транзит газу до ЄСЗ урахуванням закінчення будівництва СП-2, реалії такі, що Росія і Європа вирішуватимуть, чи потрібен і чи вигідний їм український маршрут. Адже ми захотіли ринкових комерційних відносин з ЄС і Газпромом і саме вони в чистому вигляді у нас і є.
Тому Україна повинна підготувати свою ГТС до будь-яких сценаріїв зниження або повної відсутності транзиту з РФ. Нафтогаз повинен нарешті озвучити, яких вкладень це зажадає і, що найголовніше, як це вплине на тарифи. Тому що питання полягає в тому, як, з урахуванням скорочення, утримувати цю систему далі - як скорочувати кількість компресорних станцій, кількість ліній газопроводу, як забезпечувати споживачів в регіонах в умовах припинення транзитів з боку РФ. Адже ГТС будувалася при проектній потужності в 240 мільярдів кубометрів, але зараз по ній насилу проводять тільки 40.
Валентин Землянський, директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАН України, експерт з питань енергетики, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
