Москва буде мстити за санкції. Але чи готова Україна?

Останні дії Владира Зеленського свідчать тільки про одне - чинний президент вже взяв курс на зачистку лівого і правого флангів від різних центрів впливу.

Це не хаотичні, а системні дії на всьому полі, метою яких є збереження домінуючої позиції Зеленського всередині країни перед заходом на другий термін з прицілом опинитися в другому турі з Бойком.

Розкол в ОПЗЖ, фактично оформлений придушенням тандему Медведчука-Козака на користь Льовочкіна-Бойка, говорить сам за себе. На лівому фланзі робити особливо більше нічого не доведеться для того, щоб він був істотно ослаблений і не ріс настільки загрозливо, як це було до санкцій.

На правому фланзі все набагато складніше. Він набагато радикальніший і пасіонарний за своєю суттю. Але в наявності всі ознаки дроблення цього флангу на різні малозначні центри впливу, кожен з яких репресується з метою заблокувати будь-які об'єднуючі процеси в цілому.

В рамках подібної теорії дії президента і його команди виглядають тактично вірними. Хаос стає керованим.

читайте такожБез рожевих окулярів: як Україна виконуватиме військову стратегію безпекиТимчасові союзники позбавлені можливості істотного зростання. Їх руками, в тому числі, створюються і контролюються керовані конфлікти, навіть, прості провокації в подібній турбулентності зіштовхують між собою центри впливу, які послаблюють один одного. І все це умовно чужими руками.

Сам президент ніби над конфліктами. Нібито зовсім не від нього виходять команди зіштовхувати між собою лобами різних гравців. Нібито зовсім і не він координує дії МВС, СБУ та Генпрокуратури. Проте...

У даній тактиці є одне велике упущення.

Схоже, Зеленський не враховує, що репресуючи правий фланг, він діє проти бойового духу своєї країни в момент відповідних дій Росії.

Не можна сумніватися в тому, що Москва буде мстити найсерйознішим чином за економічні санкції проти своїх інтересів всередині України.

Слід очікувати, що масштаб конфлікту між країнами буде істотно збільшений. Роль добровольців і пасіонарного правого флангу зросте в рази. Потрібна елементарна довіра між головнокомандувачем і будь-якими парамілітарними підрозділами, добровільними і контрактними.

Поки ж репресії проти правого флангу виглядають, як спроба вчиняти дії на догоду електорату репресованого лівого флангу. Тобто схоже, що Зеленський швидше керується бажанням вирішити особисті електоральні завдання, ніж необхідністю зміцнити державу перед неминучим посиленням військового конфлікту.

Наскільки все це погано?

читайте такожУкраїна може і повинна бути незалежною і від Вашингтона, і від МосквиЯ не вважаю себе песимістом, але власні висновки приводів для оптимізму особливо не створюють.

Здається, що нас чекає дуже непростий час, нестабільний не тільки на кордонах, але і всередині самої країни.

Було б вкрай важливо зараз зайнятися публічним зміцненням армії, діяти на підвищення бойового духу всіх українських партіотів, на об'єднання громадян навколо базового інтересу країни.

Але процеси управління армією поки що також залишають бажати кращого. Останній корупційний скандал з багатомільйонними витратами на непрацююче програмне забезпечення в Міноборони тільки підтверджує, що ситуація в армії не особливо змінилась.

Оптимізм останнім часом викликає виключно тільки стан патріотів. Свідомі пасіонарні люди хочуть об'єднання в інтересах країни. Здоровий український націоналізм, схоже, залишається єдиним способом збереження сучасної України.

Любити Україну, щодня прагнучи вирішити щодня навіть найменшу з її проблем - ось єдиний рецепт правильної діяльності свідомих громадян, які шукають однодумців.

Україна виживе завдяки таким громадянам, навіть, розвалившись дощенту.

Можливо, це і є той самий єдиний шлях нашої країни, через який доведеться пройти незалежно від прізвища президента.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред