Військовий переворот у Вірменії - це гра колишніх еліт, креатури яких минулого тижня були звільнені зі Збройних сил. Виходячи з цього, подальший розвиток ситуації у Вірменії безпосередньо залежатиме від здатності опозиції мобілізувати суспільство.
Якщо вони зможуть зібрати людей під закликом до захисту армії, то тоді у них є шанс змусити Пашиняна піти у відставку. Якщо ж цього не станеться, то для самого Пашиняна це стане приводом остаточно зачистити військове керівництво країни від нелояльних кадрів і поставити туди "своїх". Власне те, що Пашинян і так мав намір зробити вже давно, але раніше для цього, по-перше, не було можливості через негативний імідж після програшу у війні, а по-друге, це було складно провернути через велику довіру до армії у населення Вірменії.
Тому зараз ситуація у Вірменії може зійти в гру з нульовою сумою - або опозиція чинитиме тиск на уряд і Пашинян піде на поступки або піде у відставку, або ж, як і минулого разу, вона не зможе мобілізувати достатньої кількості людей і організувати акції протесту, а також не зможе висунути альтернативних кандидатів і виразно скомунікувати свій план дій і своє бачення майбутнього Вірменії після війни.читайте такожВійськова авіація і друга заява Генштабу: що відбувається у Вірменії
На даний момент найбільш вірогідний варіант повторення подій кінця минулого року. Оскільки в опозиції у Вірменії є три проблеми:
- Досі є суттєвий відсоток людей-прихильників Пашиняна (близько 30%), які досі йому вірять і вийдуть його захищати;
- Багато людей з тих, хто не підтримує прем'єра, були б раді його відходу, але не бачать йому альтернативи. А опозиція в особі колишніх еліт, пов'язаних з екс-президентами Сержем Саргсяном і Робертом Кочаряном в основному пропонують старих кадрів, яких всі знають і повернення яких не хочуть;
- Позаяк минув час з моменту завершення Карабаської війни, момент емоцій втрачено. Перша протестна хвиля завжди найсильніша - саме на ній завжди можна найбільш вдало капіталізуватися. І хоч для народу програш у війні - це досі чутливе питання, сьогодні опозиції доведеться діяти в умовах зниженого інтересу до відходу Пашиняна.
У будь-якому випадку, перспектива протестів стане чітко видна упродовж найближчих днів. Безумовно, знаходження Пашиняна на посаді безпосередньо пов'язане із зобов'язаннями, які він взяв на себе під час підписання в листопаді тристоронньої заяви між Вірменією, Азербайджаном і РФ. Але навіть якщо Пашинян піде з посади, це ніяк не змінить військових перспектив у Нагірному Карабаху. Адже справа не в Пашиняні, а в тому, що це нікому не вигідно. Бо, з одного боку, у вірменських еліт немає для цього ресурсів, а з іншого (і що найголовніше) – цього не допустять зовнішні сили, тому що Росія і Туреччина поки зацікавлені в перемир'ї. І поки це залишається так, ніякого загострення чекати не варто ані з боку Вірменії, ані з боку Азербайджану.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
