У ЗМІ з’явилася інформація про відставку Айвараса Абромавічуса з посади гендиректора Укроборонпрому. Загалом, сам Абромавічус ще у серпні заявляв, що планує піти, оскільки приходив буквально на "кілька місяців". Ну і "не треба шукати тут політику", хоча її, звісно, шукати будуть і будуть знаходити.
Хоча подія ця, насправді, знакова. Мова про "закриття" популярної у нас на певному етапі теми з "варягами", які повинні приплисти і провести у нас реформи, нанісши удари по точковим зосередженням корупції.
Свого часу ця ідея виглядала привабливою. Ну і яких тільки реформаторів ми не побачили за цей час. Найдовше (у кілька заходів) гастролювала грузинська трупа. У зв’язку зі схильністю її директора до видовища, вона запам’яталася найбільше.
Але загалом навряд чи хтось згадає про якісь прориви від "гастролюючих реформаторів". Власне, нічого особливо дивного у цьому немає. Ті, хто їхали в Україну, не маючи особливих з нею зв’язків, турбувалися про вирішення своїх власних, тактичних завдань, а не про якісь "реформи" в Україні. Тож і одержували ми або "політемігрантів" на кшталт Саакашвілі або Новака, або авантюристів на кшталт Бальчуна. Прийшли, щось наробили, пішли. Водночас, сказати, що щось вони особливо корупційне "зламали" теж не доводиться.
Принаймні, критики щодо тих сфер, які очолювали варяги, лунає не менше. Звісно, у них є стандартне виправдання: корупційна система виявилася сильнішою. Але ми це, власне, і без них знали.
Схоже, Абромавічус все ж закриває цей гештальт. Принаймні, ідей масового залучення варягів уже ніхто у нашій політиці не озвучує. Та й про досягнення самого Абромавічуса останнім часом щось не чути. На відміну від інших "варягів", він старанно уникав політичного контексту і відповідних заяв, намагаючись бути максимально непомітним для широкого загалу. Мабуть, тому і протримався найдовше.
Щоправда, у випадку "Укроборонпрому" не привертати увагу досить важко. Зрештою, є показники роботи, і тут якось все не дуже добре. Кількість техніки, переданої замовникам у 2020 році, значно менша, аніж минулого. Показники експорту просіли утричі. Звісно, можна казати про світову кризу, однак криза не завадила збільшити утричі обов’язкові внески на утримання команди реформаторів.
Зараз все це буде все більш активно обговорюватися, тож вигідно з тактичної точки зору піти зараз, аби випередити подальший негативний розвиток подій. Ну і, найголовніше, лишити "дорогу команду" із аж 11 заступників директора, серед яких і фігурант нещодавнього "Пакістанського скандалу" Морозов.
Але як буденно завершується історія про "варягів", які повинні були принести нам реформи, але так швидко інтегрувалися у політичний ландшафт, що скоро стали його звичним елементом, схожим на усіх інших. Навряд чи цю тему хтось буде зараз просувати у політичному дискурсі. Занадто вже вона "затерта".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
