1990-й рік. СРСР помирає як древній ящір - з новим вірусом капіталізму в клітинах. Але в одній із родин творчої інтелігенції начебто поки що все добре і на вигляд благополучно. Але саме що тільки на вигляд - тому що тато-режисер Лев (Максим Михайличенко) в кооперативне кіно ніяк не вписався, та й узагалі зраджує маму Вірі (дебют у кіно балерини Наталії Лазебнікової). На все це дивиться широко розкритими блакитними очима і нічого не розуміє їхня донька Кіра (Каріна Хімчук) - інфантильна і романтична студентка театрального (з модною короткою стрижкою піксі-боб "під Джин Сіберг"). Чи варто казати, що незабаром як рожеві окуляри розіб'ються скельцями всередину.
Рефлексія за 90-ми роками - вже кілька років як тренд серед українських кінематографістів. Причому в доволі широкому діапазоні - від бандитської саги ("Носоріг" Олега Сенцова) через експерименти з нуаром ("Ля Палісіада" Філіпа Сотниченка до "роману дорослішання" ("Я і Фелікс" Ірини Цілик). Але, як правило, зазвичай береться період середини-кінця цього наскільки лихого, настільки й похмурого десятиліття. А ось режисерка Тоня Ноябрьова (для якої це друга повнометражна робота після сатиричної комедії "Герой мого часу") обрала трохи раніший період - самий кінець перебудови з прискоренням, коли радянська імперія сипалася не щодня, а щогодини, і мільйони людей опинилися приблизно такою самою мірою безпорадними і розгубленими, як і юна Кіра.
Карина Химчук, яка зіграла її, - стовідсоткове потрапляння в роль і прикраса фільму (раніше її можна було побачити у другорядній ролі у фільмі "Королі репу"). При тому, що грати їй довелося безліч непростих сцен - аж до, як то кажуть, запізнілої дефлорації без належної стимуляції, впоралася вона чудово. І частина, де її по голові б'є побут комуналки - класичної такої "Воронячої слобідки" - і стосунки з коханим - лікарем "швидкої допомоги" Мішею (Олександр Жила), - взагалі найсильніша частина кіно.
Епоху Ноябрьова та її команда відновили доволі ретельно - від моторошного одягу неоковирних тонів (типу курток-джинсів "варьонок") до радянського монстра побутової техніки - відеомагнітофона "Електроніка ВМ-12".
Єдиний мінус - "Ти мене любиш?" не зуміла уникнути одвічної проблеми нового українського кіно - ближче до завершення фільм помітно провисає (у тій частині, де показано одіссею Кіри шматками колишнього життя та на будмайданчику нового). Втім, загальне враження від кіно це навряд чи зіпсує.
"Ти мене любиш?" - фільм вийшов напрочуд теплою і ліричною історією про дорослішання в епоху змін.
Дивіться на відео трейлер фільму "Ти мене любиш?":
Вас може зацікавити таке:
- "Звичайно брешуть, що там важка праця": рецензія на фільм "Каскадер"
- Спокуса Великим шоломом: рецензія на фільм "Суперники"
- Коли пишуть кров'ю замість чорнила: рецензія на фільм "Дім Слово: нескінченний роман"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
