Кінець XVIII століття. Франція занурилася в кривавий терор після революції. Незграбний і сутулий артилерійський офіцер приходить подивитися на страту колишньої королеви Марії-Антуанетти. Коли її голова злітає від удару ножа гільйотини, честолюбний хлопець розуміє - зараз саме той момент, коли він, бідняк з глибокої провінції без роду-племені, може здійнятися до висот влади. Хлопця звуть Наполеон Буонапарте. Все інше - вже історія.
Сер Рідлі Скотт - вже сам по собі цікаве явище. Чи жарт - людина вже практично півстоліття працює в Голлівуді, причому на найбільших проєктах, і, незважаючи на поважних вік, не збирається зменшувати оберти. Мало того, пару років тому він повернувся до масштабних кінополотнів на історичну тему (його "Гладіатор" колись чи не відродив в Голлівуді моду на пеплуми) і зняв хорошу прийнятий критиками фільм про Середньовіччя "Остання дуель".
Далі Скотт вирішив підвищити ставки і взятися за реально мелогаломанський проєкт - біографію Наполеона. І тут залишається тільки порадіти, що сер Рідлі дожив до епохи "війни стрімінгов", коли корпорації заради реклами готові викидати сотні мільйонів доларів на ексклюзивні проєкти - навіть не сподіваючись на їх окупність в прокаті. Тому як у його великого попередника Стенлі Кубрика, який мріяв зняти про Наполеона грандіозне кіно, такої можливості не було, і йому довелося знімати куди як більш скромний фільм "Баррі Ліндон".
Власне, в початковій орієнтації скоттівського "Наполеона" на стрімінги і криється вразливість цього проєкту - вірніше, його кіноверсії. Тому як вона змонтована для прокату з початкової 4-годинної версії (та вийде трохи пізніше на AppleTV) досить грубо і "шви" стирчать практично по всьому хронометражу.
Ось і вийшло, що в кіно-Наполеоні епохальні історичні події показані натуральним чином "галопом по Європах" (і трошки по Африці). Не кажучи вже про те, що, мабуть, і Скотт, і його сценарист Девід Скарпа, твердо переконані, що пересічний Сучасний кіноглядач не буде лінуватися гуглити, хто такі Поль Баррас, Талейран і герцог Веллінгтон. І це не кажучи про те, що сер Рідлі за традицією (що почалася ще з "гладіатора") вельми вільно трактує історичні факти, а критику фахівців зарозуміло не помічає.
По суті - у фільмі дві основних сюжетних лінії: Наполеон як полководець, і, пардон, Наполеон як "палковводець" - його взаєминам з першою дружиною Жозефіною присвячений солідний шматок хронометражу (в дуже причому іноді грубій і непристойній формі).
При цьому до акторів ніяких претензій немає. Хоакін Фенікс, як завжди, щільно вживається в роль - правда, виписана вона так, що його Наполеон схожий не на людину, а на нікого біоробота. Ванесса Кірбі цілком переконлива в ролі Жозефіни - граючи, правда, швидше сучасну емансиповану даму з звичками домінатрікс, а не французьку аристократку кінця XVIII - початку XIX століття.
Підсумовуючи - у кіно на "Наполеона" однозначно варто сходити, якщо ви скучили за масштабними ретробатальними сценами. Ну і для Українців це прекрасний аттакціон - подивитися за відносно невеликі гроші на великому екрані і з хорошим звуком, як горить Москва.
Дивіться на відео трейлер фільму "Наполеон":
Вас можуть зацікавити такі матеріали:
- Дорога в пекло з благими намірами: рецензія на фільм "Між нами"
- "Ой, марно, тітка, ви прибульців б'єте": рецензія на фільм"Марвели"
- "Таємнича сфера IT - немов чарівні світи": рецензія на фільм "Перший код"
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
