Секретний об’єкт СРСР: де в Україні захована найбільша "тарілка" і що з нею стало

Головне:

• У лісах під Змієвом занепадає унікальна іоносферна станція
• Стометрові антени, що "слухали" космос, давно не працюють
• Комплекс перетворюється на індустріальну руїну

Серед соснових масивів поблизу Змієва, що на Харківщині, ховається об’єкт, про існування якого знають далеко не всі. Це один із наймасштабніших наукових комплексів, створених у радянську добу, — станція дослідження іоносфери, що десятиліттями фіксувала зміни у верхніх шарах атмосфери та допомагала зрозуміти, як космос впливає на Землю, пише Телеграф.

У 1960-х, на хвилі космічної гонки та віри в технологічний прорив, харківські фізики взялися за амбітний проєкт — радіолокаційне вивчення іоносфери. Для цього потрібна була велика тиха територія, віддалена від промислових завад. Ідеальне місце знайшли в лісах під Змієвом, де почали зводити комплекс, що не мав аналогів в Україні.

Його серцем стала кругла антена діаметром близько 100 метрів — гігантська конструкція з металевої сітки, яка працювала як надчутливе "вухо", здатне вловлювати найменші коливання в іоносфері. Поруч встановили поворотну параболічну тарілку заввишки з триповерховий будинок та антенне поле розміром зі стадіон. Усі елементи працювали синхронно, утворюючи єдиний науковий інструмент.

Рекомендуємо:

Парадокс СРСР: чому будували асфальтні дороги, хоча в Союзі було дуже багато бетону

Особливо вражав антенний стенд 300×300 метрів, який дозволяв надсилати в атмосферу потужні радіохвилі та спостерігати реакцію середовища. Саме ці експерименти допомагали пояснювати збої радіозв’язку, вплив магнітних бур і поведінку сигналів під час підвищеної сонячної активності.

Поруч діяла радіоастрономічна обсерваторія з декаметровими телескопами, що давало змогу поєднувати атмосферні дослідження з вивченням космічного радіовипромінювання. Фактично це було автономне наукове містечко зі своєю інфраструктурою та командою фахівців.

Унікальність світового масштабу

За оцінками експертів, комплекс під Змієвом був однією з лише одинадцяти подібних установок у світі і єдиною такого рівня в Україні. Для Європи стометрова антена була унікальною — аналогів просто не існувало.

Після розпаду СРСР станція не зупинилася. Вона увійшла до структури Інституту іоносфери НАН і МОН України, продовжуючи моніторинг космічної погоди, моделювання іоносфери та участь у міжнародних програмах. Окремі експерименти проводилися ще у 2000–2010-х роках.

Чому комплекс занепав

Утримання такого гіганта вимагало величезних ресурсів:

• електроенергія для роботи антен,
• ремонт металевих конструкцій,
• оновлення обладнання,
• підготовка персоналу.

З роками ці витрати стали непосильними. Станція перейшла в режим епізодичної роботи: частину установок запускали лише під конкретні проєкти, інші — законсервували. У деяких приміщеннях досі лежать креслення, а на стінах висять графіки початку 2000-х — ніби час зупинився.

Що залишилося сьогодні

Сьогодні металеві конструкції вкриті іржею, а антенні поля заросли травою та чагарниками. Комплекс, який колись був символом наукової сміливості, тепер приваблює переважно дослідників індустріальної спадщини та любителів покинутих об’єктів.

Попри занепад, станція залишається унікальним свідченням того, як Україна брала участь у глобальних наукових процесах і як амбіції минулого залишили по собі вражаючі технічні артефакти.

Радимо також ознайомитися:

• Не просто декор: справжня причина, чому у СРСР вішали килими на стіни
• Як у СРСР будували міста "з нуля" і чому вони досі розплачуються за цей експеримент
• Носило ім'я Леніна 92 роки - яке місто майже століття вшановувало вождя СРСР

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред