Будь-які вибори в Україні будуть вважатися повоєнними, країна до них не готова - Кошель

На тлі нового раунду переговорів щодо завершення війни в Україні, активізувалася дискусія про проведення виборів під час війни. Спочатку президент США Дональд Трамп публічно дорікнув тим, що Україна нібито прикривається війною та не проводить голосування, на що президент України Володимир Зеленський повідомив, що США зверталися із запитом щодо проведення в Україні саме президентських виборів, і що він вже дав доручення народним депутатам для підготовки відповідних законодавчих змін.

В інтервʼю Главреду голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель розповів, чому вибори в Україні неможливо проводити без припинення вогню, як Росія спробує скористатися нестабільністю виборчого процесу, та чи можна буде результати виборів під час війни вважати законними.

Чому, на вашу думку, саме Захід зараз так наполягає на проведенні виборів в Україні, навіть в умовах війни? І яку роль їх проведення може відіграти в подальшій міжнародній підтримці країни?

Я б не став розглядати заяву Трампа як прямий примус до проведення виборів. Це не була заява, яка чітко вказує, що Україна має негайно їх провести. Радше йдеться про елемент політичного тиску на Володимира Зеленського – як складову переговорного процесу та обміну взаємними звинуваченнями.

Напруга, непорозуміння і конфлікт між українським та американським президентами, які виникли ще в лютому цього року під час зустрічі в Овальному кабінеті, нікуди не зникли. Неприязнь зберігається. З іншого боку, заява Трампа була елементом тиску ще й тому, що він говорив не лише про вибори, а й про інші проблеми в Україні, зокрема корупцію. Достатньо згадати риторику про Монако, де, мовляв, кожен другий дорогий автомобіль має українські номери.

Тому я б розцінював це саме в такому форматі. Але низка витоків інформації щодо планів мирних переговорів вказує на те, що тема виборів може стати частиною майбутніх домовленостей. Про це, зокрема, йдеться в плані Віткоффа-Дмитрієва, який росіяни оприлюднили в медіа, а також у низці інших сценаріїв.

І тут виникає серйозна небезпека. Проведення виборів як складової мирних домовленостей несе для України кілька суттєвих ризиків. По-перше, це ризик затягування переговорного процесу. Якщо йдеться про президентські вибори, то це щонайменше 90 днів виборчої кампанії та кілька місяців підготовки. Тобто мирні домовленості можуть розтягнутися на пів року або навіть більше. Це значний проміжок часу, який Росія використає для зриву домовленостей, бажано чужими руками.

По-друге, і це ключове, – безпековий компонент. Коли ми говоримо про російське втручання у вибори на Заході, то маємо на увазі кібератаки, фейки та інші механізми. В Україні це може виглядати зовсім інакше: теракти, мінування виборчих дільниць та інші технології, щоб суттєво знизити явку, після чого Росія спекулюватиме тим, що президента було обрано незначною кількістю голосів.

Вибори без урахування безпекового компоненту – це взагалі не вибори. Якщо ми не можемо забезпечити повноцінну агітацію для кандидатів, то про яку кампанію йдеться? Чи може кандидат в умовах воєнного стану зустрічатися з виборцями, проводити мітинги, поїздки регіонами? Очевидно, що ні. Це буде неповноцінна виборча кампанія. Чи можливі вибори й агітація в прифронтових регіонах за десятки кілометрів до лінії фронту? Так само очевидно, що ні. І без цих складових важко уявити вибори, які відповідали б міжнародним стандартам.

Окреме питання – громадяни виборчого віку, які перебувають за кордоном. Йдеться приблизно про 5 мільйонів осіб віком 18+. Сьогодні 95% з них фізично не зможуть проголосувати, оскільки перебувають далеко від виборчих дільниць, посольств чи консульств, де могли б реалізувати своє виборче право. Уявіть матір, яка втекла від війни з маленькими дітьми. Чи поїде вона до Кельна чи Берліна, щоб проголосувати? Очевидно, що ні, тому що перешкодою буде фінансовий фактор.

Якщо в таких умовах гіпотетично провести вибори, наскільки можна буде вважати ці результати законними?

Закон не передбачає нижньої межі участі виборців у голосуванні. Теоретично, навіть якщо на виборчу дільницю прийде один громадянин з багатомільйонної країни та проголосує, вибори будуть вважатися такими, що відбулися, тобто повністю легітимними.

Але ж питання не лише в юридичній, а й у суспільній легітимності, оскільки Росія обстрілами, терактами та іншими діями може суттєво впливати на явку в окремих регіонах. Додайте до цього неможливість голосування мільйонів громадян за кордоном – і питання суспільного сприйняття результатів та виборчої кампанії стає критичним.

Крім того, вибори не можуть проходити в умовах обмежень для засобів масової інформації, тому поняття "єдиний телемарафон" і "виборча кампанія" просто несумісні. Саме це словосполучення звучить абсурдно.

Також нагадаю, що в інформаційному полі України широко присутні проросійські та російські анонімні телеграм-канали, які охоплюють величезну аудиторію. За моїми дуже скромними підрахунками, близько 10-15 мільйонів українців регулярно споживають такий контент. Це прямий шлях до масштабних маніпуляцій.

Отже, якщо ми хочемо повноцінний, якісний виборчий процес, який відповідав би міжнародним стандартам, уже зараз потрібно готуватися до повоєнних виборів. На жаль, попри заклики експертів упродовж останніх років, жодної системної підготовчої роботи проведено не було.

За цей час можна було б, наприклад, напрацювати, адаптувати, змоделювати й перевірити механізм голосування поштою для українців за кордоном. І в нас би не було з цим проблеми, бо ми "закрили" це питання повністю. Можна було б напрацювати інші механізми або голосування внутрішньо переміщених осіб, або для їх швидкої адаптації в нових громадах, щоб уникнути виборчого туризму під час кампанії – а це серйозний ризик насамперед для місцевих виборів. На жаль, ці механізми також недопрацьовані.

Тому ми маємо всі підстави говорити про те, що до повоєнних виборів, якщо вони відбудуться протягом найближчого року, держава не підготовлена: законодавчі зміни не готові.

Якщо говорити про парламентські вибори, то очевидно, що виборчу систему необхідно змінювати вже на наступні вибори до Верховної Ради. Це потрібно для того, щоб забезпечити повноцінну участь у виборчому процесі для військових політичних партій. Це питання досі фактично не розглядалося. Тож станом на зараз ми до проведення таких виборів не готові.

Яким чином можна змінювати виборче законодавство в умовах війни? І наскільки реалістично вкластися в термін, про який говорять – умовні 100 днів, – щоб ухвалити справді якісні зміни?

Я думаю, що тут варто чітко розмежовувати рівні проблеми. Конституція прямо забороняє проведення парламентських виборів. На моє глибоке переконання, ці норми Конституції поширюються також і на президентські, і на місцеві вибори. Тобто проведення виборів в умовах правового режиму воєнного стану є неможливим.

Але це моя позиція як експерта і представника громадської організації "Комітет виборців". Політики ж думають інакше. Зокрема, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук свого часу заявляв, що Конституція нібито не забороняє проведення виборів. Для цього, на його думку, достатньо внести зміни до закону "Про правовий режим надзвичайного стану" та до Виборчого кодексу. Формально це –226 голосів у парламенті.

Фактично йдеться про політичне тлумачення Конституції на власний розсуд. Але це свідчить про існування ймовірності створення політико-правового механізму для проведення виборів в умовах воєнного стану. Таке рішення може бути ухвалене навіть із порушенням норм Конституції – при цьому реальної відповідальності за це не передбачено. І, на жаль, це не перший випадок, коли конституційні норми ігноруються. Тому я не виключаю сценарію, за якого вибори можуть бути проведені навіть в умовах воєнного стану – за умови певного "виборчого перемир’я".

Що для цього потрібно? Якщо для парламентських виборів необхідно докорінно змінювати і виборчу систему, і виборче законодавство, то з президентськими виборами у нас залишається проблема з голосуванням громадян за кордоном, низка питань безпекового характеру. Наприклад, що робити з виборчими дільницями під час повітряної тривоги? Як переривати і відновлювати виборчий процес? Що робити з виборчою документацією? Чи проводити евакуацію на дільниць? Окремо стоїть питання голосування військовослужбовців.

Тобто це надзвичайно складний комплекс безпекових викликів, на які наразі немає готових рішень. Тут потрібна глибока ревізія законодавства, але на сьогодні за цю роботу поки що ніхто не брався.

Рекомендуємо:

Путін готовий припинити удари по Україні в день виборів, але є принципова умова

Видання РБК писало, посилаючись на власні джерела, що розглядається варіант багатоденного голосування. Наскільки це можливо в реаліях України, і чи можна таке голосування може бути справді репрезентативним?

Поясню, що мається на увазі. Україна пройшла надзвичайно складну виборчу історію у багатьох моментах навіть трагічну. У нашому минулому був і "транзитний сервер", який призвів до подій Помаранчевої революції та проведення так званого третього туру президентських виборів. Був і період 1990-х – початку 2000-х років, коли змінювали скриньки для голосування, коли у виборчих списках був великий відсоток "мертвих душ", коли відбувалися масштабні фальсифікації результатів голосування.

Крім того, хочу нагадати: протягом останніх двадцяти років ми неодноразово чули заяви на рівні лідерів парламентських і впливових позапарламентських партій про фальсифікації виборів. Наприклад, у 2019 році лунала заява про те, що на заході Україні нібито могли бути сфальсифіковані голоси кількох мільйонів громадян, які перебували на заробітках за кордоном. І цю заяву зробив не якийсь маргінальний політик, а один із керівників парламентської фракції.

Раніше ми також були свідками ситуації, коли одна політична сила, яка отримала трохи менше ніж 5% голосів, публічно заявляла, що має оригінали протоколів з "мокрими печатками", які нібито підтверджують подолання п’ятивідсоткового бар’єру. Згодом з’ясувалося, що жодних протоколів представлено не було, так само як і вибачень за ці заяви. Свого часу Володимир Литвин, лідер Народної партії, також публічно заявляв: "У нас вкрали перемогу". І цей перелік далеко не повний. Таких прикладів значно більше. Тому рівень недовіри до виборів в Україні залишається доволі високим.

Чесно кажучи, на моє переконання, багатоденне голосування – це прямий шлях до підриву довіри до виборчого процесу та легітимності результатів. Фактично це ризик зриву виборчого процесу.

Ми не маємо відповідей на базові питання: де зберігатиметься виборча документація, де і як зберігатимуться бюлетені, хто і яким чином здійснюватиме контроль?

Нагадаю, що останні виборчі кампанії в Україні загалом були якісними. Порушення мали поодинокий, а не системний характер. Тому що в нас є конкурентне політичне середовище, сильні політичні партії та активні громадські організації.

На кожній виборчій дільниці працюють комісії, сформовані з представників різних політичних сил, які взаємно контролюють одне одного. Є спостерігачі від партій та громадських організацій. Саме тому в Україні надзвичайно складно здійснювати масові фальсифікації. Навіть поодинокі порушення – наприклад, спроба вкинути два бюлетені в одну скриньку, проголосувати без паспорта або за іншу особу – стають скандалами всеукраїнського масштабу.

Тому у випадку багатоденного голосування забезпечити такий рівень контролю буде надзвичайно складно. Відтак ризики цього механізму я вважаю колосальними. І перед тим як у владних кабінетах народжуються "геніальні ідеї", варто згадати про базові механізми підготовки законодавчих змін. Потрібно зібрати експертів, профільні громадські організації, юристів, які спеціалізуються на виборчому праві. В Україні є Інститут виборчого права, фахові експерти, представники Центральної виборчої комісії, народні депутати, які системно працюють із виборчим законодавством.

Дайте можливість цим людям працювати – і можна напрацювати якісні, зважені законодавчі зміни без ризиків для країни та без "підводних каменів".

До речі, чи були вже звернення саме до експертного середовища з цього приводу?

Як людина, яка раніше входила до складу робочої групи профільного комітету Верховної Ради з питань місцевого самоврядування щодо розробки виборчого законодавства, можу сказати: за ініціативи громадських і міжнародних організацій упродовж останніх років в Україні справді відбулося кілька експертних заходів за участі народних депутатів. На них обговорювалися окремі питання особливостей повоєнних виборів. Але це були навіть не рамкові дискусії про виборчий процес як такий. Радше йшлося про обмін досвідом на експертному рівні. Тому я не вважаю такий формат заходів підготовкою виборчого законодавства.

Нам потрібно розробляти виборче законодавство, виходячи не з досвіду країн Південного Кавказу чи Балканського регіону, а з українського досвіду. І станом на сьогодні жодних практичних заходів саме з підготовки українського виборчого законодавства в експертному середовищі взагалі не відбувалося. А тутпотрібно поспішати. Ми вже і так запізнилися, адже якщо тема виборів стане частиною мирних домовленостей, часу на підготовку залишиться дуже мало.

Рекомендуємо:

Зеленський назвав головну умову проведення виборів в Україні та ймовірні терміни

Якщо ж у таких умовах за короткий період доведеться ухвалювати рішення і впроваджувати їх у життя, як цим може скористатися Росія?

Не помилюсь, що і щодо виборів, і про інші демократичних процесів, навіть коли ми говоритимемо про мирне життя, загрози з боку Росії нікуди не зникнуть. Вони зберігатимуться десятиліттями, якщо не довше. Тому цілком очевидно, що ми повинні бути готовими жити в умовах постійного російського інформаційного тиску, інформаційних провокацій, фейків, дезінформації та інших інструментів впливу – так само, як це сьогодні переживають багато європейських країн.

Ми бачимо, що в Європі Росія не обмежується лише поширенням неправдивої інформації. Вона впливає на політичні партії, фінансує їх. В Україні, на моє переконання, типовою практикою стане спроба вибудувати мережу "м’яких" проросійських політичних сил. Це вже не буде Нестор Шуфрич, який бігатиме і кричатиме про "необхідність домовлятися з Росією", але, очевидно, будуть партії євроскептиків, та політичні проєкти, що маскуватимуться під формат блогерів-"авторів простих рішень", які пропонуватимуть рішення у чорно-білому форматі та водночас просувати проросійські наративи.

Тобто ми маємо бути готовими до постійних спроб впливу не лише на вибори, а й на політичний порядок денний загалом. Це будуть складні й витончені механізми, але ми повинні бути до них готові. Саме тому сьогодні важливо не просто змінювати виборче законодавство. Необхідно також переглядати законодавство про політичні партії та інші елементи політичної системи, щоб українське політичне поле було значно більш захищеним від російського впливу.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред