Після атаки на Київ 17 червня, коли країна-агресор Росія запустила в бік столиці сотні дронів та десятки ракет, у соцмережах почали активно закликати українців готуватися до продовження масованих атак РФ до атак на інфраструктурні обʼєкти у інших містах.
В інтервʼю Главреду авіаційний експерт, колишній інженер з випробувань "Конструкторського бюро Антонов" Костянтин Криволап розповів, чому повне відключення мобільного звʼязку не допоможе від навали російських "шахедів", коли росіяни повернуться до масованих ударів по енергетиці, та чому Україні варто залучати до протидії повітряним атакам легкомоторну авіацію.
Зважаючи на те, як змінюється тактика застосування росіянами дронів, чи встигає Україна знаходити альтернативу для протидії тому, що вони вигадують?
За результатами видно, що не завжди встигає. Росіяни реалізовують ті можливості, які мають, і активно працюють над їхнім розширенням — як у плані збільшення кількості дронів, так і в напрямку потужності двигунів.
Зокрема, завдяки китайським двигунам їхні дрони тепер можуть літати вище. А ми, здається, застрягли на певному рівні, коли, маючи результати збиття на рівні 90%, 95%, 100%, вирішили, що у нас усе добре. Хоча було зрозуміло, що росіяни не задовольняться тією ефективністю ураження, яку мали, і працюватимуть над її покращенням. І ось вони почали це робити.
А ми натомість лише влаштовували категоричне заперечення: мовляв, у нас немає стратегії боротьби з "Шахедами", немає відповідальної служби або організації.
Незрозуміло, чи вона має бути в складі ППО, чи при Повітряних силах (хоча Повітряні сили входять до складу ППО, що саме по собі викликає запитання). Коли літаків було мало — така структура ще якось працювала. Але зараз, коли їхня кількість зростає, Повітряні сили треба виокремлювати. Це однозначно.
То хто ж відповідає за збиття "Шахедів"? Зовсім нещодавно вийшла постанова Кабміну, яка дозволяє створювати угруповання з легкомоторних літаків, що передаються пілотами Міноборони. Міністерство їх реєструє, видає тимчасові номери тощо. Але все це виглядає як натяки на те, як воно має працювати, — без чітких процедур, термінів, відповідальних посадових осіб. Складається враження, що на відпрацювання постанови просто не було часу. Але головне — в цій постанові закладено дві позитивні речі:
- Дрон треба збивати дроном.
- Легкомоторна авіація — наразі найефективніший засіб протидії дронам.
Бо дрони змінюються — і за кількістю, і за характеристиками, — і нам потрібно реагувати на ці зміни. Далі буде наступний етап — з більш автоматизованими системами, тощо. Проблема в тому, що коли "Шахеди" літають на великих висотах, із землі їх дістати неможливо. Наприклад, малогабаритні зенітні ракети, як естонська Mark 1, ефективні лише до 2000 метрів. Нам ще в січні повідомили, що Естонія передає нам 6000 таких ракет, а виробництво планується на українських потужностях. Це було дуже оптимістичною новиною. Але щоб збити "Шахед", її спершу треба підняти на ту висоту, де летить дрон, а потім працювати. От тоді буде ефективно.
Ще хотілося б закласти у концепцію думку про те, що "Шахед" не повинен долітати до міста. Його не треба збивати вже над міською територією — це неправильний підхід. Але зараз останній рубіж оборони — це мобільні вогневі групи, що діють уже всередині міста. Розрахунок на те, що дрон пікірує і його можна буде вразити — абсолютно хибний. Тому маємо багато влучань: дрони пікірують із великої висоти, і зробити вже нічого не можна.
Те, що вдається знищити — це ті дрони, що летіли на великій відстані, або були перехоплені раніше. Але залишки долітають до великих міст, і фактично — майже без супротиву. Щось таки збивається, але це не надійний засіб.
Система має бути побудована так, щоб не вимагала надвисокої кваліфікації у стрільців чи навідників. Вона має працювати через прості, надійні дії — краще за все, в автоматичному режимі.
Раніше діяла така система: після запусків "Шахедів" у повітря підіймалася армійська авіація Сухопутних військ — гвинтокрили. Вони мали зустрічати ці дрони.
На гвинтокрилі Мі-8 встановлена турель, а на турелі — кулемет (там застосовувалося чотири чи п’ять типів кулеметів). Боєкомплект був чималий, і коли вертоліт наближався до "Шахедів", стрілець починав гатити по них. Поки кількість дронів була відносно невеликою, гвинтокрили встигали реагувати, і таким чином могли знищувати до 50% "Шахедів", що залітали на територію.
Але гвинтокрилів у нас недостатньо, щоб ефективно протидіяти масованим атакам — наприклад, коли запускають 150 дронів одночасно, фізично не вистачає техніки й часу, щоб їх усіх перехопити.
Крім того, раніше бойова частина "Шахеда" важила 50 кг, і можна було без великого ризику наближатися до нього на відстань 300–400 м, щоб ефективно вражати ціль. Але тепер вага бойової частини зросла до 90 кг — уламки від вибуху можуть досягти гвинтокрила навіть із такої відстані. Це вже небезпечно.
Гвинтокрил не заходить у хвіст дрону, а йде паралельним курсом, вирівнюючи швидкість, і тоді стрілець веде вогонь. Але з підвищеною потужністю заряду уламки розлітаються сильніше і можуть пошкодити вертоліт.
Через це гвинтокрили вже не можуть наближатися на 300–400 м — тепер дистанція зросла до 500–600 м. А це вже серйозно ускладнює завдання для стрільця, адже йому потрібно з мобільної, нестабільної платформи — з гвинтокрила — влучити в цей БПЛА. Ось таке поступове накопичення помилок призводить до того, що "Шахеди" прориваються до міста і роблять там, що хочуть.
Кілька місяців тому ми з вами говорили про спуфінг і про те, що саме через це деякі "шахеди" свого часузалітали на територію Білорусі. А зараз активно обговорюється ідея відключення мобільного зв’язку під час повітряних атак. Наскільки цей спосіб є дієвим, Адже чимало систем сповіщення про загрози, включно з додатками, зав’язані саме на мобільному зв’язку. Чи справді варто це робити?
"Шахеди" зараз почали використовувати вишки стільникового зв’язку для коригування своєї орієнтації. У них є основна система навігації — інерційна, але вона з часом накопичує похибку і тому періодично потребує уточнення координат.
Щоб оновити свої координати, дрони використовують найпростішу SIM-картку, фіксують вишки мобільного зв’язку, координати яких відомі й не змінюються, і методом триангуляції визначають точне місцезнаходження"шахеду", зменшуючи похибку інерційної навігації.
По-перше, повністю залишати населення та служби (наприклад, ДСНС) без мобільного зв’язку — це дуже погано. По-друге, чи дійсно базові станції мобільного зв’язку можуть впливати на точність наведення і орієнтації "Шахедів"? Так, можуть.
Як зробити так, щоб і "вівці цілі, і вовки ситі"? Для цього, наскільки я розумію (були відповідні повідомлення), оператори мобільного зв’язку вже працюють над тим, щоб відключати окремі соти (базові станції) саме по маршрутах руху "шахедів".
Тобто, умовно кажучи, дрон пролітає — і на хвилину відключається конкретна станція. При цьому мобільний інтернет у користувача не зникне повністю — може лише трохи погіршитися якість зв’язку. Але якщо ці відключення здійснюються тільки в момент прольоту дрона, то це цілком розумний компроміс.
Якщо координати "шахеда" прив’язані до певних математичних алгоритмів, і ці алгоритми дозволяють вираховувати, які станції треба тимчасово відключити, то така дія буде ефективною з точки зору запобігання передачі дрону інформації про його точне розташування. Це було б правильно. А от повністю відключати мобільний зв’язок на момент початку повітряної атаки — це неправильно.
Тому питання до операторів: чи можуть вони реалізувати таку систему, яка — на основі інформації від ППО (щодо напрямків руху "шахедів", їхніх траєкторій та очікуваних переміщень у просторі) — автоматично та на дуже короткий проміжок часу відключатиме конкретні базові станції мобільного зв’язку саме в момент прольоту дронів?
Повністю відключати зв’язок — немає сенсу. Потрібне точкове відключення — саме в тих місцях, де пролітають дрони. Адже їх може бути багато, вони можуть "вишиковуватись у чергу". Росіяни будуть намагатися скорочувати відстані між дронами, змінювати тактику. Але це процес, над яким потрібно працювати.
Відповідно, якщо говорити про протидію так званим роям дронів, — адже останнім часом росіяни часто обирають одне місто і пускають туди все, що є: "шахеди", ракети, усе підряд, — то, як правило, це відбувається по кількох містах одночасно під час однієї повітряної атаки.У такому випадку постає питання: як ефективно протидіяти, коли летить усе, що тільки можна?
На мою думку, варто доопрацювати систему залучення легкої авіації — легкої моторної авіації, оснащеної легкими ракетами дальністю дії 3–5 км. Сучасні тепловізори можуть виявляти цілі в повітрі на відстані 3–7 км — залежно від метеоумов та інших факторів. У середньому — 5 км.
Ракети на цю відстань працюють дуже ефективно, особливо якщо вони летять по горизонталі або зверху вниз. Вони мають вбудовані самоліквідатори: якщо не вразили ціль, то самоліквідуються у повітрі, не долітаючи до будівель, що суттєво знижує ризик пошкоджень. Так, певні уламки можуть впасти, але вони вже не завдадуть значної шкоди.
Найголовніше — не допускати, щоб "шахеди" взагалі залітали в місто.
Щодо терміну "рій" (swarm) — це не просто велика кількість дронів. Це технологія, яка дозволяє безпілотникам обмінюватися інформацією між собою, координувати дії, виявляти цілі, тобто діяти як єдина система. Це вже зовсім інший технологічний рівень — розвиток штучного інтелекту, автономне управління, відповідне складне обладнання й висока вартість.
Ці технології в майбутньому, без сумніву, будуть реалізовані. Але наразі це так масово ще не працює. Є окремі експериментальні розробки, які дозволяють запускати рій із 6–10 дронів, що взаємодіють між собою, але це поки що надто дорогі розробки.
Якщо говорити про атаки, подібні до тієї, що днями відбулася по Києву, — чи можемо ми наразі очікувати зростання кількості таких комбінованих ударів по інших містах? І чи можемо припустити, що росіяни поступово перейдуть саме до такої тактики, щоб завдавати більшої шкоди?
Вони вже майже повністю перейшли на таку тактику. Наприклад, удар по Кременчуку показав, що таким чином ворог навантажує ППО і фактично зробив його не дієвим. У Києві одночасно били по трьох локаціях — фактично сприймаючи кожну як окреме місто. Тобто, тактика ударів росіян по кількох напрямках одночасно для них зараз працює ефективно.
На жаль, ефективних засобів протидії цій тактиці у нас наразі немає. Є лише окремі зразки, а не серійне озброєння. А це велика різниця. Коли ці зразки перейдуть у формат діючого озброєння, коли система почне реально працювати, тоді росіяни будуть змушені шукати нові тактичні рішення. Але поки цього не сталося, ми маємо докласти зусиль, щоб звести нинішню тактику ворога до нульової ефективності.
Чи, на вашу думку, проглядається різниця між тим, яка саме атака здійснюється на столицю і на інші міста? Тобто чи є відмінності, наприклад, у типі озброєння — чи частіше, скажімо, по Києву запускають більше шахедів або ракет, ніж по інших населених пунктах?
Це залежить від цілі, яку росіяни збираються уразити. Принципово є певний алгоритм — наприклад, обійти ППО, розтягнути засоби ППО, зайти з того боку, де менша їхня концентрація. Це звичні тактичні схеми, які вони застосовують і які входять до їхньої загальної бойової практики.
Те, чи місто велике, чи менше, може вносити певні корективи, але загалом це лише про кількість засобів, які застосовуються — більше чи менше. А тактика залишається незмінною: навантажити ППО, вдарити ракетою, а потім добити шахедами.
Протягом доволі тривалого часу ми спостерігали, що росіяни не могли пробити протиповітряну оборону Києва ракетами. Але зараз ми побачили, що ракети Х-101, зокрема після застосування шахедів, все ж змогли досягти цілей. На вашу думку, про що це свідчить?
Чому ж? Вони і раніше застосовували ракети. Зараз, якщо не помиляюсь, по Києву було більше 14 ракет Х-101. Більшість були збиті, але одна з них влучила і зруйнувала під’їзд. Для цього росіяни використали два Ту-95 і один Ту-160. Тобто їхні спроможності суттєво зменшені. Якби вони могли підняти більше бортів — то, очевидно, підняли б. Вони ж не лише крилаті ракети використовують — застосовують також балістичні ракети наземного базування, а також "Кинжал" — це, по суті, та сама ракета "Іскандер", тільки повітряного базування.
Судячи з тих атак, які відбуваються останнім часом, чи спостерігаються, на вашу думку, зміни в пріоритетах вибору цілей для ударів з боку Росії? Наприклад, раніше протягом тривалого часу удари були зосереджені переважно по об’єктах енергетики.
Наразі, з того, що я бачу, росіяни намагаються знищити пункти виробництва далекобійних дронів, а також комплектуючих до них. Але по дорозі, якщо виявляють інші цілі, які вважають пріоритетними — вони також завдають ударів і по них. Але основний акцент зараз саме на виробничих базах для ракет та дронів.
Ближче до осені, коли починається опалювальний сезон, і в принципі інфраструктура знову стає вразливою — наскільки, на вашу думку, росіяни здатні поновити масовані удари по енергетичній інфраструктурі?
Думаю, що вони обов’язково цим займатимуться, щойно настане час. Їхня мета — не дати нам часу на відновлення. Питання в тому, чи достатньо ми захищаємо нашу енергетику і ключові вузли. Чи будемо ми до цього готові — це вже питання до Міністерства енергетики та "Укренерго".
Якщо говорити про способи підвищення стійкості й протидії цим атакам, то, на вашу думку, що найближчим часом варто зробити, щоб зменшити "успіхи" росіян?
Терміново нарощувати серійне виробництво дронів-перехоплювачів. Також укладати контракти на виробництво або викупати легкомоторну авіацію, щоб встановлювати на неї дрони-перехоплювачі й малогабаритні ракети. Це — ефективно. Саме на цьому потрібно зараз концентруватися.
Питання в тому, чи зможуть це реалізувати, адже існує внутрішній спротив — як з боку ППО, так і з боку армійської тактичної авіації. Чи вдасться подолати цей спротив — це вже питання до влади, яка керує цими людьми та процесами.
Просто збивати "шахеди" ракетами і при цьому постійно вимагати від партнерів: "Дайте нам ще ракети" — це, на мою думку, безглуздо. Дадуть чи не дадуть, але "шахеди" летітимуть далі. Маємо створювати власне, ефективне, працююче рішення, яке даватиме результат. Використовувати для цього тактичну авіацію з ракетами типу Sidewinder або Р-73 — на мій погляд, не найкращий засіб боротби, навіть найдешевші такі найдешевші ракети коштують по 100–250 тисяч доларів. А оскільки "шахедів" летить дуже багато, ціна знищення однієї цілі буде настільки високою, що ми залишимося без штанів.
А як щодо лазерної зброї? Вона ж наче вважається перспективною?
Лазерна зброя наземного базування і працює на відстані 1,5–2 км. Якщо "шахед" летить на висоті 3–4 тисячі метрів — то це просто розвага для дітлахів, а не реальна зброя. Лазери мають сенс, коли стоїть бронемашина, яка прикриває конкретний об’єкт. І коли над цим об’єктом починають літати FPV-дрони або інші маловисотні цілі — от тоді така зброя ефективна, якщо працює в автоматичному режимі й встигає "всіх бабахати".
Але для цього потрібні серійні зразки та відпрацьовані алгоритми. Це не швидкий процес. Так, є певні практичні приклади застосування лазерної зброї, але це поодинокі випадки, а не системна зброя. Вона може покращити окремі можливості, але не стане "геймченджером", який повністю знищить всі "шахеди". А ось легкомоторна авіація з дронами-перехоплювачами й ракетами, яка підіймається на висоту 3–3,5 тисячі метрів і працює з цієї висоти — це справді буде ефективно.
Хто такий Костянтин Криволап?
Костянтин Криволап - український авіаційний експерт і аналітик. Колишній інженер-випробувач конструкторського бюро "Антонов". Коментує на радіо, телебаченні та Інтернет-ресурсах авіаційну тематику.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
