Країна-агресор Росія поглиблює дефіцит в енергосистемі України, посилюючи нестачу потужностей обстрілами енергетичної інфраструктури. Відтак осіннє-зимовий період для України може опинитися непростим, а наслідки обстрілів можуть розтягнутися на наступні 3-4 роки, які українцям доведеться проживати з відключеннями електрики.
В інтервʼю Главреду незалежна експертка з ядерної енергетики та ядерної безпеки Ольга Кошарна розповіла, як обстріли РФ позначилися на ситуації в енергетиці, чому Україна після війни може відмовитися від великих енергоблоків та що чекає Чигиринську АЕС.
Нещодавно Росія провела черговий масований ракетний обстріл, під час якого було по пошкоджено деяку частину енергооб'єктів. Наскільки серйозно цей обстріл позначився на ситуації в енергетиці та чого чекати далі?
Це був уже дев'ятий масований обстріл, починаючи з березня 2024-го року. Дуже багато об'єктів енергетики, які стосуються, перш за все, систем передачі електроенергії були пошкоджені. Зокрема, магістральні лінії обласного рівня. Як зазначається в офіційній ноті України до МАГАТЕ, це призвело до знеструмлення першого, третього та четвертого енергоблоків на Рівненській АЕС. Росіяни били не по відкритих розподільчих пристроях АЕС на нашій території, а по периферійних трансформаторах, які пов'язані з видачею потужності. У зв'язку з цим енергоблоки були зупинені, але не в проектному режимі, не системами захисту, а через знеструмлення.
Це дуже небезпечно з точки зору можливості ядерного інциденту. Колеги-атомники кажуть, що позапроєктні режими викликають дуже важкі перехідні процеси в реакторах, що за певних умов може закінчитися відкриттям запобіжного клапану і викидом теплоносія першого контуру в атмосферу гермооболонки реакторного відділення. Пощастило, що клапани не відкрилися, але це дуже небезпечно, і це Росія умисно провокує ядерний інцидент на всіх АЕС.
Зрозуміло, що метою атаки була зупинка усіх енергоблоків, які працювали на потужності на підконтрольній території, бо атомна енергетика зараз забезпечує до 60 відсотків виробництва електроенергії.
Що стосується генерації, то під час останнього обстрілу була пошкоджена Київська ГЕС. Для дамби небезпеки не було, але шкоду, завдану ударом, оцінюють досі. Якби Міненерго та його голова, Галущенко як уповноважений від України указом президента представляти нашу державу в раді керуючих МАГАТЕ, звʼязалися з МАГАТЕ напередодні, перед приїздом Гроссі на Курську АЕС, то з його боку не було б необачних заяв. Треба казати про те, що Росія – держава-ядерна терористка, і це чергові докази того, що вона умисно провокує ядерні інциденти.
Я вже не кажу про окуповану Запорізьку АЕС, яка весь час на межі, про провокації, які були в серпні, пожежуна градирні – я впевнена, що це пов'язано з курською операцією України. Восьмого серпня росіяни написали, що знайшли уламки ракети на промисловому майданчику Курської АЕС, але фактів прямих обстрілів місто Курчатова, Курської АЕС та її енергетичної інфраструктури не було зафіксовано. 17 серпня була ще одна провокація, коли поряд із ЗАЕС нібито впав український БПЛА, а 22 серпня РФ повідомила, що нібито знайшла уламки українського безпілотника на промисловому майданчику Курської АЕС.
Україна дотримується всіх міжнародних зобов'язань, зокрема, протоколу номер один статті 56 додаткового протоколу до Женевської конвенції, який забороняє обстрілювати атомні електростанції, греблі і таке інше, які можуть вивільнити небезпечні сили. На відміну від Росії, де зараз триває дуже щільна та агресивна інформаційна війна, метою якої є перекласти провину за ядерний тероризм на Україну. І РФ вживає для цього абсолютно всіх заходів.
Натомість деякі українські політологи та політтехнологи працювали на російські наративи, тому що стали фантазувати на тему окупації Курської АЕС чи її обміну на ЗАЕС. Жоден фахівець з українського боку не висловлювався на цю тему, тому що наша відмінність від Росії у тому, що ми дотримуємося міжнародних зобов'язань, бо в іншому випадку нам відмовлять в допомозі і наданні зброї.
Ви згадували про Київську ГЕС, яку пошкодили окупанти. Наскільки загалом її пошкодження серйозно впливає на енергосистему?
Гідроелектростанції виконують роль балансуючих потужностей, як і теплові електростанції на вугіллі. Але останніх через атаки РФ майже не залишилося, і ми знаємо, що дуже пошкоджена ДніпроГЕС-1 та ДніпроГЕС-2 на 1500 МВТ встановленої потужності. Тобто за такого відсотка виробництва базової електроенергії атомним електростанціями нам не вистачає саме балансуючих маневрених потужностей, роль яких наразі виконують ГЕСи.
Це буде впливати на стабільність роботи об'єднаної енергосистеми України. Нам треба було з самого початку після повномасштабного вторгнення займатися децентралізацією генерацій та забезпеченням газотурбінними, газопоршневих ТЕС, щоб вони були в гарячому резерві та підключалися на піках споживання в ранкові та вечерні години. Але ми знаємо, що навіть подарована урядом США газотурбінна установка на 24 МВт, яку міністр енергетики доручив встановити "Енергоатому", встановлювалась більше року, хоча таке готове обладнання встановлюють максимум чотири тижні.
Я сподіваюся, що український бізнес вже почав диверсифікацію. Перш за все, для забезпечення власної енергобезпеки почав встановлювати і сонячні станції, і на біопаливі тощо. Я сподіваюся тільки на діяльність українського бізнесу, який допоможе енергосистемі, а не на діяльність міністерства енергетики, яке має фонд підтримки енергетики. Я бачу, як міністр дуже агресивно захищав у ВРУ законопроєкт про будівництво третього та четвертого блоків Хмельницької АЕС з російськими реакторами, які мали би закупити у Болгарії, некомплектні. Зараз в "Енергоатома" новий план – побудувати на майданчику колишньої радянської Чигиринської АЕС чотири енергоблоки AP1000.
Наразі ще немає техніко-економічного обґрунтування затвердженої реакторної установки AP1000. Градирня є частиною ядерної установки, бо вона технологічно з нею пов'язана, тому законом про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку це заборонено.
Буде важка зима, і ці обстріли не останні. Міністр всіх запевняв, що росіяни не будуть обстрілювати АЕС, тому ми не робили захисні споруди. "Енергоатом" мав робити захисні споруди другого рівня на своїх трансформаторах, як це зробив "Укренерго", але не зробив. Це бетонні споруди, від ракети, звісно, не захистять, але захистять від дронів. Тому перспективи не дуже радісні. Населення має займатися власним енергозабезпеченням і енергонезалежністю, як може, залежно від можливостей.
Якщо ви кажете, що всім потрібно готуватися до важкої зими, чи можете ви, судячи з тієї інформації, яку маєте, озвучити, якими у нас можуть бути відключення взимку? Бо зараз називають різні цифри, але зважаючи від стану системи, наскільки реальними виглядають песимістичні сценарії?
Важко прогнозувати, адже ми, наприклад, місяць прожили без графіків обмежень. Але остання атака була потужною, і скільки їх ще буде важко говорити. Треба розраховувати на найгірший сценарій, коли, наприклад, електроенергія буде чотири години на добу. Тобто продумати щодо акумуляторів на кшталт екофлоу тощо, та того, як зберігати продукти (хоча взимку з цим буде простіше).
Давайте повернемося до Чигиринської АЕС, про яку ви згадували. "Енергоатом" заявив про підготовку до її відновлення. Як ви оцінюєте цю перспективу – наскільки за даних обставин це реально зробити та в які терміни?
По-перше, вона нам не потрібна. Епоха гігантоманії і великих атомних енергоблоків закінчилася. І заяви про будівництво девʼяти енергоблоків AP1000 за технологією Westinghouse – це порушення статті 29 закону про ринок електроенергії, яка містить норму про те, що на будь-яку нову генеруючу потужність має проводитися тендер. "Енергоатом" самостійно вирішив, що це буде AP1000, хоча є й інші виробники таких великих реакторів.
По-друге, ми не знаємо, якою буде повоєнна економіка в Україні. Ми втратили 50% споживачів через руйнування великих промислових підприємств, металургійних та феросплавних заводів тощо. 7 мільйонів населення виїхали, тобто споживання зменшилося вдвічі. Яким воно буде після війни – треба вирішувати після перемоги.
Для мене було дивно побачити, що в квітні 2023 року була ухвалена енергетична стратегія до 2050 року. Тобто рік триває повномасштабна війна, але ухвалюють таємну стратегію, без участі експертів. Оскільки я брала участь в обговоренні попередньої енергетичної стратегії до 2035 року, яка була ухвалена у 2017 році, то нова стратегія має базуватися на економічних, більш-менш реальних прогнозах, і вже після цього "Укренерго" з використанням комп'ютерних кодів моделює найбільш оптимальний мікс генерацій. Тобто розраховує, скільки має бути базової, скільки маневрової генерації, яким має бути резерв для підтримки частоти в енергосистемі тощо.
Раз на рік "Укренерго" робить такий звіт з достатності генеруючих потужностей України на 10 років відповідно до закону про ринок електроенергії та щороку переглядає її. В останньому звіті, який я бачила в листопаді 2023 року, Енергоатом непередбачений. Там йшлося про нестачу систем накопичування електроаккумуляторів, передбачені швидкі маневрові газові потужності, теплові електростанції на біопаливі. Я зараз не пам'ятаю усіх цифр в гігаватах, але стосовно "Енергоатому" там вказано, що він вважає, що побудує два енергоблоки Х-3 та Х-4, яких не враховували при моделюванні.
Тобто головний суб'єкт ринку – це "Укренерго", який моделює та планує розвиток енергосистеми. І того, про що заявляє "Енергоатом", у планах "Укренерго" немає.
Відповідно, з чим тоді пов'язані ці заяви, якщо цього, як ви кажете, немає в планах?
Я побачила це вперше ще у 2021 році на одному з заходів за участі президента. Тоді голова "Енергоатому" Котін заявляв про плани побудувати дев'ять енергоблоків, 20 малих модульних реакторів тощо, І тоді Чигиринська АЕС теж фігурувала.
Я впевнена, що нічого не буде побудовано ні на Хмельницькій АЕС, ні тим більше – на Чигиринській АЕС. Бо на останній майданчик закинутий – там майже немає будівельних конструкцій, усе на рівні котловану, але все одно змінилося гідрогеологічне становище майданчику і потрібно буде проводити досліддження у разі будівництва.
Майбутнє ядерної енергетики України у повоєнний період – це малі та середні модульні реактори. По-перше, це менші капіталовкладення на етапі будівництва, по-друге, його швидко будувати (побудували, привезли з заводу, змонтували – і вже працює). Крім того, це відповідає децентралізації, маневреності енергосистеми. Треба забути про великі потужні енергоблоки одиничної потужності.
Якщо говорити про модульні реактори, то чи є така технологія вже в Україні, і наскільки вона замінює звичні енергоблоки?
Це світовий тренд. Більше у ньому просунулася Канада, де на рівні уряду ухвалили державну програму. Урядовці вибрали три різних технології та вже почали їх реалізовувати, у 2028-му році вже має працювати перший реактор. В Україні таких технологій немає. Є близько 80 проєктів для малих та середніх модульних реакторів різних компаній, і всі ці технології наразі проходять етап оцінки у комісії ядерного регулювання США, в канадському регулюючому органі. Я знаю, що Держатомрегулювання має домовленості з цими регуляторами, своїми колегами, про обмін знаннями. Якщо, наприклад, комісія ядерного регулювання США узгодить один з таких проєктів, то ці підходи можна буде використовувати в Україні, щоб скоротити час та пришвидшити ліцензування.
Що стосується, наприклад, диверсифікації постачання ядерного палива для реакторів радянського типу в центральній Європі, то регулятори об'єднались, щоб пришвидшити процес ліцензування палива для його використання в Чехії, Словаччині, Угорщині, Фінляндії з використанням українського досвіду. Адже у Центральній Європі 19 реакторів радянського дизайну, з них 15 ВВЕР-440, як на Рівненській АЕС. У Фінляндії є досвід використання ядерного палива виробництва компанії Westinghouse на реакторах ВВЕР-440 на початку 2000-х років. В Україні основний парк реакторів ВВЕР-1000, і треба провести дослідження, як паливо себе поводить в активній зоні. Процес диверсифікації, щоб вся активна зона була завантажена паливом одного виробника, займає чотири роки. І зараз казати про 9 енергоблоків AP1000, 20 малих реакторів – це божевілля.
І колосальні кошти, наскільки я розумію…
Так, один енергоблок AP1000 – це мінімум 5 мільярдів доларів. Але досвід будівництва таких блоків у США свідчить про те, що початковий кошторис завжди перевищується. В України немає таких грошей – ми зараз живемо за рахунок наших стратегічних партнерів, які надають фінансову допомогу для того, щоб бюджетникам виплачувати зарплати, пенсіонерам тощо.
Більше того, за підсумками 2023 року "Енергоатом" майже банкрут, тому що він має збиток в 11 мільярдів, великі борги перед постачальниками товарів і послуг та великий обсяг кредитів. Тобто за діяльність Енергоатома було нуль дивідендів для держави, на відміну, наприклад, від Укргідроенерго, Нафтогазу та інших державних компаній. За такого фінансового стану жоден адекватний банк не дасть кредитів. А якщо США зацікавлена в лобіюванні свого проєкту, AP1000, то вони можуть дати кредит тільки на обладнання Westinghouse. Але енергоблоки - це ще і турбинний острів, і реактор – лише невелика частина від загальної суми, необхідної для будівництва.
Зважаючи на те, що в нас відбувається із обстрілами, за рахунок чого, на вашу думку, в нас виживатиме енергосистема протягом найближчих років?
Усі адекватні експерти кажуть, що ситуація з обмеженнями і графіками може тривати до трьох-чотирьох років. Тому що треба побудувати маневрові потужності, накопичувачів електроенергії. Коли були пільгові умови для розвитку сонячної та вітрової енергетики, у нас вийшов перекос вийшов у сонячну, і не було зобов'язань для будівництва накопичувачів. У більшості країн переважна більшість відновлюваних джерел електроенергії – вітрові, тоді як в Україні сонячних електростанцій близько 70 відсотків, а більша частина вітрових електростанцій залишилася на окупованій території Херсонщини.
Зараз, коли "Укренерго" розраховує сталість енергосистеми, там враховують, що нам необхідна певна кількість накопичуючих гігават для маневрування на піках споживання. Тому я не можу надати жодного оптимістичного прогнозу, і українцям треба думати про те, як вижити у найближчий осіннє-зимовий період.
Я сподіваюсь на український бізнес, який сам себе забезпечить, через що об’єднаній енергосистемі буде легше, адже він може постачати залишки електроенергії. Але це теж непросте технічне завдання для системного оператора "Укренерго", а саме у тому, як це регулювати, диспетчеризувати тощо.
Ви на початку згадували щодо МАГАТЕ і візиту Гроссі на Курську АЕС. Після візиту була заява від Гроссі про ризик ядерної аварії на Курській АЕС. Про що, зважаючи на постійні погрози Росії? І з урахуванням того, що РФ напередодні обмежила в'їзд до Курчатова, де розташована Курська АЕС, чи можна говорити про можливу підготовку провокації?
Виключати нічого не можна. 25 серпня Росія зупинила четвертий енергоблок Курської АЕС нібито на планово-попереджувальний ремонт. Перший і другий енергоблоки зупинені для зняття з експлуатації, тоді як третій працює на потужності. На місці Гроссі я б пропонувала зупинити третій енергоблок для виключення випадковості. На АЕС розповідав, про небезпеку цієї конструкції, яка не має гермооболонки. Це реактор чорнобильського типу, і такі реактори експлуатуються тільки в Росії. Наприклад, умовою вступу Литви в Європейський Союз було зупинення Ігналінської АЕС, теж чорнобильського типу. То чому МАГАТЕ не наполягала, щоб Росія вже давно зупинила всі АЕС з реакторами РБМК чорнобильського типу?
Росіяни, безумовно, використали цей візит на свою користь. Вони хотіли, щоб Гроссі визначив винуватця потрапляння уламка ракети та дрону на АЕС. Але він не буде цього робити – він не інженер за фахом, він дипломат і має підтримувати відносини з усіма сторонами. Росія не вперше вимагає визнати Україну ядерним терористом, а замість цього навмисно триває енергоблоки на потужності для ядерного шантажу. Так само, як вони планують вивести хоча б один енергоблок Запорізької АЕС на потужність з нагоди 40-річчя приєднання першого енергоблоку ЗАЕС до електромережі. І вони це зроблять у грудні 2024 року, бо вони запланували будувати на ЗАЕС нову насосну станцію на березі ріки Конки.
Тобто росіяни постійно використовують Запорізьку, а тепер і Курську АЕС для ядерного шантажу світу, щоб той відмовив нам у підтримці, наданні зброї. Побачимо, що Гроссі скаже після візиту до України. Але я впевнена, що наші високопосадовці будуть запевняти, що окупації Курської АЕС впланах України немає, що ми дотримуємося міжнародних зобов'язань, і не намагаємось її обстрілювати. Адже тоді це буде небезпечно і для України.
Якщо РФ все-таки спробує влаштувати ядерний інцидент на Курській АЕС, наскільки серйозно може бути ситуація для України?
Це залежить від напряму вітру. Ми пам'ятаємо, коли після аварії на ЧАЕС 1986 року разом з паровим вибухом вітер забруднив частину атмосфери від Білорусі, частини території Росії та дістався до скандинавських країн – Швеції, Фінляндії. Якщо вітер буде західним, то все полетить до Уралу, а якщо східний, то, відповідно, до України, Білорусі та Європи. Але наслідки, схожі на ті, що на Чорнобильській АЕС – це доволі реальий ризик. Бо недосконалість конструкції реакторівзафіксована в документах МАГАТЕ.
Після Чорнобильської АЕС була якась модернізація, але немає стільки систем захисту, як, наприклад, на тих АЕС, що залишилися в Україні. І небезпека ще полягає в тому, що від початку незалежності українські АЕС проходили глибоку модернізацію. У випадку з ЗАЕС переважна більшість фахівців виїхала на підконтрольну територію, а з ліцензованого персоналу у 200 осіб залишилося тільки 22. На ЗАЕС, до речі, у відрядження приїздять фахівці з Курської АЕС, які незнайомі з блочним щитом керування, повністю модернізованим обладнанням західних та українських виробників. Відтак ризик помилок персоналу дуже великий.
Хто така Ольга Кошарна
Кошарна Ольга Павлівна (нар. 8 жовтня 1955 року) – ексчлен колегії Державної інспекції ядерного врегулювання України,
директор з питань інформації та зв'язків з громадськістю асоціаціх "Український ядерний форум", кандидат хімічних наук.
Незалежна експертка з питань ядерної енергетики та безпеки.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
