Путін у Сирії отримав удар у спину і втратив чинність після втечі Асада - Куса

​8 грудня опозиція повалила режим Башара Асада в Сирії, який керував країною 52 роки. Повстанці оголосили про захоплення Дамаска, а генеральний штаб Сирії закликав війська скласти зброю, фактично визнавши поразку. Сирійський диктатор Башар Асад втік до Росії та отримав там політичний притулок за рішенням Володимира Путіна.

Разом із втечею Асада, падіння колишнього режиму, який підтримувала Російська Федерація, завдало репутаційного удару по Кремлю і водночас посилило Туреччину.

В інтерв'ю Главреду експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілія Куса розповів, якими наслідками загрожує ситуація в Сирії Росії та Україні.

Хто, на вашу думку, є основним вигодонабувачем у нинішніх обставинах? Чи можна говорити, що Туреччина відіграє ключову роль і чому реакція США і країн Європи виявилася настільки стриманою?

Короткострокові переваги отримують Туреччина, Ізраїль і Катар, які зробили ставку на певні угруповання, що мають тісні зв'язки в регіоні та можуть вирішити свої завдання найближчим часом, користуючись вакуумом влади.

Що стосується подальших перспектив Сирії, все залежатиме від того, що буде далі з Сирією, ким буде сформована влада і якою вона буде.

А якою вона може бути?

Є безліч варіантів. Найімовірніше, спочатку буде перехідний період, під час якого сформують тимчасові органи влади. Потім почнуться дискусії щодо проєкту нової конституції, яка після референдуму стане основою для створення нових органів влади та проведення виборів.

Ймовірно, у цей період відбуватиметься реорганізація армії та створення нових структур. Також буде потрібне обговорення устрою адміністративно-територіального поділу країни з огляду на суперечності між різними громадами. Залежно від того, якими будуть відповіді на всі ці питання на різних етапах, можуть бути й різні сценарії: від поступового транзиту до стабільного уряду до фрагментації країни за лівійським сценарієм.

Дивіться відео інтервʼю Ілії Куси Главреду про наслідки ситуації в Сирії:

Якщо говорити про вигодонабувачів, яких ви назвали, то в чому конкретно їхня вигода? Ізраїль, наприклад, і зовсім зайняв частину Голанських висот.

Вигода Туреччини полягає в тому, що зараз вони є головними домінантними політичними і військово-політичними силами в Сирії, які можуть прямо впливати на формування нової влади в Дамаску. Крім того, вони отримують можливість посилити свої позиції і вирішити питання сирійських курдів.

Особливо якщо Сполучені Штати, як зараз, залишатимуться осторонь і не будуть нічого робити. Вигода Катару в тому, що завдяки зв'язкам з урядовими угрупованнями і політичною опозицією за кордоном, він може впливати на процес формування влади в Сирії, зокрема в координації з Туреччиною.

Що стосується Ізраїлю, його вигода полягає в можливості вирішити кілька завдань у короткостроковій перспективі. По-перше, це відсікання півдня Лівану від Сирії для припинення контрабандних потоків Хезболли, незважаючи на те, що Іран. По-друге, розширення контролю над Голанськими висотами, які згідно з міжнародним правом є частиною Сирії, яку Ізраїль окупував 1967 року. Наразі Ізраїль захопив буферну зону, яка була створена 1974 року, тим самим порушивши договір в односторонньому порядку. Крім того, Ізраїль зайшов на територію решти Сирії за межами буферної зони і, ймовірно, збираються зміцнити свій суверенітет над Голанськими висотами і створити буферну подалі від своїх кордонів уже на території Сирії.

По-третє, користуючись тим, що влади в Сирії немає, і ніхто не захищає країну, Ізраїль також прагне дознищити військовий потенціал і арсенали Сирії, щоб у разі формування нової влади, незгодної з Ізраїлем, ці ресурси не становили загрози. Усе це являє собою тактичні переваги для Ізраїлю та його союзників.

Що стосується інших гравців, їхня роль залежатиме від того, хто прийде до влади в Сирії і наскільки стабільною виявиться нова система управління.

А момент, коли це сталося - чи був він випадковим? Або ж справді Туреччина вирішила скористатися моментом передачі влади в США?

На мій погляд, наступ бойовиків на Алеппо був спланований і скоординований Туреччиною, щоб скористатися моментом ослаблення Ірану і Росії та їх відволіканням. Однак усе, що відбувалося далі, аж до захоплення Дамаска, виявилося непередбачуваним. Ніхто не очікував, що все відбудеться так швидко, і я думаю, це стало несподіванкою для всіх, включно з Туреччиною.

Спочатку план полягав у тому, щоб натиснути на Росію та Іран через розморожування бойових дій, але в підсумку сталося так, що влада в Сирії несподівано звалилася, і всі виявилися змушені дуже швидко адаптуватися до нової політичної реальності, до якої, на мій погляд, ніхто не готувався.

До речі, як на це можуть відреагувати Штати? Ми зараз бачимо, що їхні ВПС завдають авіаударів. Наскільки серйозний їхній інтерес у Сирії?

У контексті Сирії основним фактором була необхідність стримування Ірану і Росії. Однак зараз, після зміни влади, їхній вплив (особливо Ірану) буде зменшено, а тому знаходження американських військ у Сирії стає дедалі менш обґрунтованим.

Раніше питання про доцільність їхньої присутності вже порушувалися, а зараз, враховуючи бажання Трампа вивести війська, поточні події дають йому додатковий аргумент на користь цього рішення.

Фактично, якщо Трампа не переконають у необхідності залишити війська для підтримки курдів на противагу позиціям Туреччини, що посилюються, місія американських військ у Сирії може бути завершена.

Якщо говорити безпосередньо про роль Росії та наслідки для неї, то ми бачимо, що РФ, імовірно, намагається домовитися з Туреччиною про виведення залишків своїх військ із Сирії. І чи є причини для занепокоєння для України, адже єдиний військовий конфлікт, який активно веде Росія - в Україні.

Росія, безумовно, зазнала репутаційного удару, бо втратила контроль над Сирією, що може ускладнити логістику для російських військових операцій в Африці, особливо якщо будуть втрачені військові бази.

Однак загалом наслідки для Росії здаються обмеженими і не настільки травматичними, як у нас намагаються говорити. У стратегічній перспективі все залежатиме від того, чи вдасться РФ зберегти за собою військові бази. Якщо не вдасться, це буде ударом по російській логістиці в Африці, і їм буде складніше забезпечувати свої підрозділи. Відповідно, всі військові операції опиняться під загрозою, а невійськових та інших проєктів не буде. Росія буде змушена шукати нові шляхи для збереження свого впливу.

Крім того, втрата доступу до останніх військово-морських баз у Сирії позбавить їх можливості Росії проектувати силу в Середземному морі надовго. Однак, враховуючи війну в Україні, це не стане критичним фактором. Якщо ж вони не втратять військові бази, то для РФ це буде кращим сценарієм із можливих у поточній ситуації.

Рекомендуємо:

Втеча Асада із Сирії - Зеленський назвав свою версію падіння режиму

Після 2018 року політичне значення Сирії для Росії поступово знижувалося, і основний акцент зберігався на військових базах.

А що РФ буде робити з Асадом?

Нічого. Він, найімовірніше, житиме в Росії. Не думаю, що вони будуть щось із ним робити.

Тобто він там буде за прикладом Януковича?

Так, можливо, він пізніше виїде в Емірати. Але це вже нікого не хвилює, навіть самих росіян.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред