Андрій Золотарьов: Мирний план Китаю – за рахунок України на користь Москви

22 квітня 2024, 12:00оновлено 23 квітня, 21:33
833
У Сі Цзіньпіна не було жодного інтересу вести діалог із Шольцем про деескалацію і припинення війни, зазначив експерт.
Андрій Золотарьов: Мирний план Китаю – за рахунок України на користь Москви
Сі Цзіньпін став помітніше грати на боці Москви, йому важливо збереження торгівлі з ЄС і США - Золотарьов / Главред

Днями лідер Китаю Сі Цзіньпін провів переговори з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, під час яких генсек КНР запропонував чотири принципи виходу з війни в Україні, які більше грають на руку Кремлю.

В інтерв'ю Главреду директор аналітичного центру "Третій сектор", політолог Андрій Золотарьов розповів, навіщо Китай скоротив вимоги до попереднього мирного плану щодо України, чому Франція може змінити позицію щодо війни і як США втрачають статус світового лідера.

Одним із пунктів Сі Цзіньпін назвав те, що країни мають зосередитися на "підтримці миру і стабільності", а також "уникати пошуку корисливих цілей". Як варто читати цю вимогу?

відео дня

Незважаючи на те, що візит Шольца був доволі тривалим, чотириденним, до того ж із Шольцем прилетів цілий десант німецьких бізнесменів, буквально за кілька днів до цього міністр торгівлі КНР Ван Веньтао звинуватив Єврокомісію в протекціонізмі, у зв'язку з тим, що вона пропонувала обмежити китайську індустрію зелених технологій. Тобто йшлося про те, щоб обмежити експорт китайських електромобілів, літієвих батарей і сонячних панелей. Навіть якщо судити по нашому ринку, то 99 відсотків на ньому становить китайська продукція. Власне, у Сі говорять про те, що це величезний внесок Китаю в боротьбу зі зміною клімату, але на чолі кута стоять гроші. Досить подивитися на те, що китайський експорт до Німеччини за останні кілька років знизився на 20 відсотків. Китай, як відомо, це фабрика світу, і, як жартують злі язики: "Бог створив світ, а все інше зробили китайці". Тобто Китаю треба продавати - у цьому полягає його глобальний інтерес.

Природно, Китай вкрай негативно сприймає будь-які спроби обмежити проникнення китайських товарів на світові ринки, зокрема і до Євросоюзу. Нагадаю, що товарообіг Китаю і США - понад 800 млрд доларів і приблизно такий самий товарообіг КНР з Євросоюзом, з яких приблизно понад 150 млрд - це товарообіг з Німеччиною.

Заяву щодо війни в Україні необхідно розглядати в контексті того мирного плану, який було озвучено ще в лютому 2023 року, і називався він "Позиція Китаю щодо політичного регулювання кризи в Україні" і складався з 12 пунктів. Він був умовно конкретнішим за нинішні чотири пункти, озвучені Сі, і включав повагу до суверенітету всіх країн, відмову від менталітету Холодної війни, припинення військових дій, розв'язання гуманітарної кризи, відновлення мирних переговорів, захист цивільного населення, гарантування безпеки атомних електростанцій, сприяння експорту зерна, зменшення стратегічних ризиків і припинення односторонніх санкцій, підтримку стабільності промислових цілей і ланцюгів поставок, а також сприяння післявоєнному відновленню.

За великим рахунком, нинішні чотири пункти - це певний конспект тих пропозицій, які були озвучені рік тому. Китай веде велику гру, метою якої є позбавити США статусу глобального гегемона. Природно, він говорить про біполярний світ, і йому важливо перетягнути на свій бік не тільки глобальний Південь, а й відірвати Європу від Штатів. У розумінні Китаю США - це протекціонізм, диктат, санкції, що призводять до конфліктів і воєн, а Китай - це економічне зростання, процвітання і мир. І його "мирний план" багато в чому розраховані на аудиторію країн глобального Півдня, за який, напередодні мирної конференції у Швейцарії, триває боротьба. Звідси і пропозиція Шольца, щоб Китай був присутнім на цій мирній конференції.

Судячи з усього, жодних зобов'язань на себе товариш Сі не взяв. І не виключено, що Китай і Росія можуть вийти на проведення альтернативної конференції, що вже пахне формуванням іншого військово-політичного блоку між РФ і Китаєм. Поки що це виглядає гіпотетично, але це союз не "за", а "проти". Насамперед, проти колективного Заходу.

Тому цей мирний план - за рахунок України в інтересах Москви, і розглядати його означає як мінімум погоджуватися на анексію частини території України. Оскільки якщо ще рік тому Китай говорив про повагу до суверенітету, то зараз цей пункт не звучав. І не дивно, що на ці чотири пункти знову були компліменти з боку Лаврова.

Підозрюю, що тут є певна інтрига. До чого вона призведе, ми дізнаємося після візиту Путіна до Пекіна, який відбудеться у травні. Але, за великим рахунком, жодної перспективи припинення війни і політичного урегулювання китайський план не несе. Він, скоріше, схожий на глобальний PR-проект з боку Пекіна.

Щодо ще одного пункту плану, про "не підливати олії у вогонь", то за цим евфемізмом ховається те, що Захід має перестати постачати Україні боєприпаси та озброєння, надавати технічну допомогу.

Є така критична сировина нітроцелюлоза, з якої виробляють порох. Нітроцелюлоза, яка зараз у дефіциті у світі, виробляється з бавовни, одним із ключових виробників якої є Китай. Але коли, припустимо, французи, які вирішили відновити порохове виробництво, законсервоване ще в нульові роки, то виявилося, що левова його частка вже була законтрактована Росією. Тобто ось так Китай, закликаючи не підливати олії у вогонь, підсипає порох. Тому не дивно, що Китай продає не тільки нітроцелюлозу, а й оптику, мікроелектроніку, чіпи, мікросхеми, які, реактивне паливо, що використовуються російським ВПК. Справедливості заради треба відзначити те, що й українські дрони збираються з китайських комплектуючих.

Китаю важливо торгувати, і для нього ключовий партнер, хоч ще й не союзник - це Росія. Досить подивитися на те, що як зріс товарообіг зі 170 до 240 млрд двохсот сорока. Звісно, на тлі 800 млрд товарообігу зі США ці цифри бліднуть, але зростання показове.

Також Сі Цзіньпін сказав, що "потрібно створити умови для відновлення миру і утриматися від подальшого загострення напруженості". Чи правильно я розумію, що фактично може йтися про замороження війни в Україні?

Цей пункт - логічний розвиток попередніх пунктів. Він передбачає згортання підтримки українців з боку Заходу. І це цілком відповідає інтересам РФ, у якої зараз, завдяки тому, що за останні півроку значно скоротилися фінансова і військова допомога з боку Заходу, відкрилося вікно можливостей.

Судячи з цього плану, позиція Пекіна не те щоб не змінилася, але щодо України радикалізувалася. Чим це нам загрожує в найближчій перспективі?

Я б не говорив про радикалізацію. Стало помітніше, що Пекін грає на боці Москви, як і те, що, намагаючись постати в білому одязі миротворця, він глобально грає проти США.

Спілкування Сі Цзіньпіна з Шольцем цілком укладається в цей контекст. Шольц намагався переконати Сі з'явитися на українській мирній конференції у Швейцарії, але контекст перемовин, якщо судити з прес-релізів, був більше про торгівлю, проти протекціонізму, санкцій, щоб зберігати виробничі ланцюжки.

Тобто у Сі Цзіньпіна жодного інтересу вести діалог із Шольцем про деескалацію і припинення війни не було. Адже він не запропонував жодних нових зобов'язань щодо України, але натомість "підтримав усі зусилля, що сприяють мирному вирішенню "кризи", а також своєчасне скликання мирної міжнародної конференції, визнаної як Росією, так і Україною". За великим рахунком, позиція Пекіна залишилася незмінною - він не бачить сенсу в мирній конференції без участі Росії.

Але зрозуміло, що Шольц виходить із ризиків, які війна в Україні несе для німецької економіки і, природно, з національних інтересів Німеччини.

Із Макроном, з яким у Сі Цзіньпіна теж має бути зустріч, та сама історія?

А ось тут є певна інтрига. Якщо Сі вдасться знайти спільну мову з Макроном, і цей діалог вибудується краще, ніж із Шольцем, це загрожує глобальним переворотом у Європейському союзі. Адже якщо 10-15 років тому говорили про домінування Німеччини в Європейському союзі, будучи найпотужнішою економікою, що ретранслювалося і на політичний вплив, то франко-китайська дружба здатна перевернути існуючі розклади в ЄС.

І треба зазначити, що справи в економіці Франції трохи кращі, ніж у Німеччині. Франція не відмовилася від ядерної енергетики, на відміну від Німеччини, яка поспішила це зробити, і принаймні удари енергетичної кризи по гаманцях французів не такі болючі, як для Німеччини.

Якщо Франція стане лідером (і це те, до чого останнім часом прагне Макрон), а інтереси Франції та Китаю перетнуться, чим це загрожує для України? Адже Франція є одним із ключових партнерів, які допомагають нам у війні проти Росії.

Ми не раз бачили по Франції, яка то як голуб миру стрімко намагається зберегти обличчя Путіну, то трансформується в доволі жорстку позицію, кажучи, що немає "червоних ліній" і що вона теж володіє ядерною зброєю, відповідаючи таким чином на агресивну російську риторику. З огляду на те, що Макрон набагато більш публічна людина, ніж Шольц, то не виключено, що позиція Франції може змінитися, і вона буде більш активно підтримувати плани заморожування війни. Крім китайських ми забуваємо про мирні ініціативи і Папи Римського, і президента Бразилії Лула да Сілви, і того самого Ердогана, які зводяться до того, що ця формула миру, за великим рахунком, - мир в обмін на території.

Тому можливе перетягування Франції на китайський бік може вплинути на її позицію щодо України. Вона, як я вважаю, повністю не згорне підтримку України, але докладатиме певних зусиль, щоб підштовхувати її до важкого компромісу.

До чого, на вашу думку, веде це циркулювання мирних планів, і як скоро Україну можуть починати підштовхувати до будь-якого компромісу?

Те, що ми спостерігаємо з кінця минулого року, коли із серпня припинилася пряма бюджетна підтримка України, а потім різко скоротилися поставки боєприпасів і озброєння зі США, вже можна вважати таким підштовхуванням. Можна на словах говорити "нічого про Україну без України", але на рівні дій підштовхувати Україну до похабного для неї миру. З одного боку, Сполучені Штати проігнорували можливості, які відкривав закон про ленд-ліз, а з іншого боку Байден прекрасно розумів, що допомога Україні неминуче стане заручником внутрішньополітичної боротьби. Я і раніше говорив про те, що США дають нам рівно стільки, щоб ми не впали, але не достатньо для того, щоб ми перемогли. Дивна стратегія Сполучених Штатів, розрахована на виснаження агресора за рахунок втрати Україною територій і людей, привела нас у таку заплутану ситуацію.Є відчуття того, що США намагаються відповзти від війни і перекласти тягар підтримки України на своїх європейських партнерів. Власне, це те, що артикулював Трамп.

За великим рахунком, Штати зараз більше цікавить екзистенціальне протистояння республіканців і демократів, доленосне для США, ніж те, що відбувається в Україні. А це веде до того, що США втрачають статус глобального лідера - всі бачать, що слово США нічого не варте. А це - крах світопорядку, який відбувається на наших очах. І всі чудово розуміють, що жодні гарантії безпеки в цьому світі вже не працюють - працює наявність сильної армії, а ще краще, як у випадку з Ізраїлем, і ядерної зброї на додачу.

Від чого залежатиме подальша ситуація в Україні та спосіб закінчення війни?

Багато хто вважає, що Трамп уже переміг, але з огляду на особливості американського законодавства, це не так. Припустімо, у тій же Флориді республіканці знайшли у списках виборців 10 відсотків "мертвих душ". Трамп може виграти вибори, але хто виграє підрахунок голосів, як то кажуть, бабуся надвоє сказала. Крім того, ми ще не побачили зовнішньополітичної команди Трампа. Одна справа роздавати прості рецепти розв'язання складних проблем під час виборів, де Трамп суперпрофі, але часто реальність інакша. Ще один чинник, який впливатиме на ситуацію, - спроможність України захищатися.

Напередодні 24 лютого 2022 року США вивезли своє посольство, що вказувало на те, що вони не вірили у здатність України захиститися від російської агресії. Та й до того зброя, яку нам постачали, більше була розрахована на партизанську, диверсійну війну.

Після того, як Україна вистояла, позиція Штатів змінилася, і з квітня-травня 2022 року в Україну пішли поставки серйозної зброї - артсистеми, бронетехніка. Зрозуміло, її недостатньо, щоб Україна перемогла, але завдяки цій зброї Україна продовжує боротися.

Зараз для Росії відкрито вікно можливостей. Не хочу дискутувати на тему того, хто таке вікно прочинив, але РФ намагається його використати. Якщо ЗСУ втримають фронт, то, можливо, і ставлення до підтримки України з боку Трампа буде не в дусі того, що він за 15 хвилин вирішить питання війни і миру. А якщо Трамп ще й виявить, що Кремль намагається водити його за ніс, то його позиція щодо України може зазнати дуже серйозних змін.

Завдання України наразі - не запустити катастрофічного сценарію. Територіальні, людські, економічні втрати (це помітно за маніакальними ударами РФ по енергетиці) неминучі, але нам потрібно не допустити внутрішньої дестабілізації, а також економічного і військового краху.

Хто такий Андрій Золотарьов

Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) - український політолог, керівник Центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-97), повідомляє Вікіпедія.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
^
Ми використовуемо cookies
Прийняти