У 2023 році на фоні невдач у ході війни Росії в Україні, країна-агресор ризикує стикнутися з соціальними катаклізмами. Як наслідок, це може запустити процес повалення путінського режиму, а навіть найменший привід може стати каталізатором для збурень усередині РФ.
В інтервʼю Главреду дипломат, керівник Центру досліджень Росії, екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко розповів про те, які фактори у 2023 році впливатимуть на внутрішню ситуацію в РФ, наскільки великі шанси у Путіна та його оточення втримати владу та чи матиме Росія можливості для продовження війни в Україні.
Що може чекати на Росію і Путіна - як, на ваш погляд, може розвиватися ситуація?
Питання складне. Звичайно, ми з вами не наділені даром передбачення. Але якщо аналізувати ті тенденції, які ми бачимо вже зараз, то можна з деякою впевненістю прогнозувати, що 2023 рік для Росії, якщо говорити делікатно, буде доволі турбулентним. Якщо брати до уваги зовнішньополітичний аспект, то очевидно, що в цивілізованому світі з Росією, з путінським режимом і самим Путіним наступного року особливого бажання спілкуватися не буде. Так само, як немає його і зараз. Тому що з воєнними злочинцями зазвичай спілкуються прокурори відповідних судових органів. Я дуже сподіваюся, що у 2023 році буде створено спеціальний трибунал, який займатиметься злочинцями найвищого рівня. Що стосується злочинців нижчого рівня, то міжнародний кримінальний суд має достатньо фактів для того, щоб їх переслідувати. Тож у цьому контексті усе більш-менш зрозуміло.
Це не виключає того, що на Заході знайдуться люди, які продовжуватимуть шукати в очах Путіна щось особливе. Але загальна тенденція зрозуміла, адже в цивілізованому світі у Путіна немає шансів.
Я не військовий експерт, тому не можу говорити про те, що відбуватиметься на полі бою. Але виходячи з оцінок українських та закордонних фахівців, можна припустити, що 2023 рік для України буде вельми позитивним. І ми усі сподіваємося, що наступного року усю територію України, включно з Кримом та Донбасом, буде звільнено від російських окупантів.
Для внутрішньополітичної ситуації в Росії це означатиме, що режим Путіна переживе (якщо переживе) землетрус із серйозними для нього наслідками. Це повʼязано, насамперед, з тим, що Росією не може керувати цар, який програє десь і щось. Тим більше, коли ступінь істерії, яку він організував через свої ЗМІ, досягла апогею у російському суспільстві.
Цар, який обіцяв перемогу за три дні, захоплення усієї України та її приєднання до Росії як чергового федерального округу, в очах одурманеного народу стає несправжнім. А це означає, що йому почнуть шукати заміну.
Це буде посилено іншим фактором, який також впливатиме на настрої населення за поребриком. За оцінками фахівців, які займаються економічним прогнозуванням, санкції проти Росії відчують найболючіше лише наприкінці весні - на початку літа наступного року. Це означатиме, що дилема "холодильник чи телевізор" буде вирішена на користь холодильника, який ставатиме порожнім дедалі більше. Адже очікується, що саме наприкінці весни російська економіка почне шкутильгати на обидві ноги. Бо доходи, які вона отримувала від ключових статей – продажу нафти й газу – різко зменшаться. Це, у свою чергу, означатиме і зменшення можливостей для утримання соціальної сфери, бо в Росії першочергово забезпечуватимуть силовий блок, а не людей, які перебувають на низькому рівні економічної захищеності і достатку.
Якщо усі ці фактори зійдуться в одній точці, це може призвести до серйозних внутрішніх потрясінь у РФ. А оскільки ми розуміємо, що РФ – не моноетнічна країна і там живуть представники 180 націй і народностей (за різними оцінками), то можна собі уявити, що навіть несуттєвий привід може спричинити серйозні внутрішньополітичні катаклізми.
Ми, зі свого боку, маємо цьому максимально сприяти на усіх фронтах. Дипломатичному, пояснюючи Заходу, що Росія для нього – загроза, а не партнер. Економічному, посилюючи санкції проти РФ, які б охоплювали якомога більше галузей російської економіки і людей, винних у російській агресії. А також працюючи з представниками тих народів у РФ, які досі залишаються колоніальними. Ми маємо пояснювати західним партнерам, що немає різниці між умовними португальцями чи адигейцями у їхньому праві мати незалежні держави, якщо так вирішить той чи інший російський народ, позбавлений цього права московськими завоюваннями, репресіями та колоніалізмом.
Прогнози – справа невдячна, але якщо аналізувати наявні тенденції, то, скоріше за все, 2023 рік для Росії буде дуже несприятливим.
Пане Володимире, якщо говорити про спроможності Росії до ведення війни, то чи може вона отримати додаткову допомогу наступного року? Чи матиме РФ сили, зважаючи на вищезгадане, аби продовжувати цю війну?
Фактично у Росії залишилися 2-3 країни, з якими вона може вести розмову на цю тему. Китай, займаючи проросійську політичну позицію, поки що утримується від надання РФ озброєння. Ті побоювання щодо постачань озброєнь з Китаю, що виникли кілька тижнів тому після численних рейсів до Росії, поки що не підтверджуються (хоча і цього не можна повністю виключати).
Очевидно, що зараз він не піде на якісь серйозні зміни своєї позиції. Тому залишаються лише дві країни – Північна Корея та Іран, які мають певні запаси і можуть ними поділитися. Але тут питання у тому, наскільки ці країни будуть готові ухвалити ці ризиковані рішення. Тому що, зокрема, в контексті Ірану, ті країни, які вважають його ворогом, особливо з ним церемонитися не будуть і можуть перейти до жорсткої реакції на його дії. Бо якщо Ізраїль зрозуміє, що Іран виробляє ракети, які можуть бути застосовані проти нього, то традиційно такі центри виробництва ракет Ізраїль просто знищує. Тому шансів у Росії на отримання великих запасів зброї для проведення повномасштабних наступальних дій буде мало. Хіба що вони спробують налагодити якесь цілодобове виробництво озброєння на своїх заводах. Але водночас військові експерти сумніваються у тому, що це буде настільки швидко. Отже, будемо вірити у наші ЗСУ, які ефективно зроблять свою роботу.
Якщо говорити про стійкість російського режиму, то наскільки великий ризик, що Путіна наступного року усунуть від влади? Чи вплине це якось на терміни завершення війни в Україні?
Той режим, який сьогодні існує в РФ, на будь-які поступки не піде. Аби це зрозуміти, достатньо послухати Путіна, Мєдвєдєва чи Лаврова, які вже не можуть зайняти іншу позицію, бо це означатиме програш. Ще раз повторю, що у Росії цар не може програти. Тому питання у тому, наскільки люди в оточенні Путіна, які програють від цієї авантюри, зможуть вплинути на ситуацію. Мені здається, що саме з цим оточенням має працювати і Україна, і західні партнери, аби пояснити їм, що для отримання якихось бонусів вони мають зробити свою справу і максимально швидко усунути цей режим. Бо інакше усім, хто буде за поребриком, буде непереливки.
Ви говорили про соціальні катаклізми, які можуть розпочатися в Росії внаслідок вищезгаданих подій. Які ризики того, що наступного року може початися процес так званого розвалу Росії, і почнуть відділятися окремі республіки?
Не тільки республіки, але й території. Тому що там живе переважно більшість так званого російськомовного населення. І щойно усі ці національні утворення відчують, що московський центр припиняє реально керувати ними, і цей звʼязок між Москвою як метрополією та її колоніями у РФ слабшатиме, тоді ми можемо очікувати, що парад суверенітетів на внутрішньоросійському рівні завершиться тим, що якісь частини теперішньої Російської імперії від неї відваляться. Далі ними керувати буде вже практично неможливо, тому якщо цей процес і розпочнеться із чогось маленького, то, можливо, зупинити його вже не вдасться нікому.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
