Вранці 14 березня російський винищувач Су-27 зіткнувся з американським безпілотником MQ-9 Reaper у Чорному морі, в результаті чого БПЛА був збитий. БПЛА вів спостереження приблизно в 120 км на північний захід від окупованого Росією Криму, і під час польоту російські винищувачі зливали на нього паливо, ймовірно намагаючись його збити. Тепер Росія, яка нібито не хоче загострення відносин з США, погрожує підняти безпілотник з дна моря.
В інтерв'ю Главреду експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса розповів, чи зможе Україна отримати винищувачі після інциденту в Чорному морі, чи готові Штати затягувати завершення війни в Україні до 2024 року, чому республіканці намагаються відвести питання війни на другий план, і чого чекати Україні після контрнаступу ЗСУ.
Якими можуть бути наслідки інциденту зі збиттям американського безпілотника над Чорним морем в контексті відносин США і Росії?
Судячи з усього, реакції були стриманими. Штати не стали говорити, що їх БПЛА був збитий військовим шляхом, вони сказали, що були провокації, був зачеплений ґвинт і вони його самі збили, щоб він не потрапив до рук росіян. Росія у своєму традиційному ключі повипендрювалася, мовляв, ось, ми показали, як треба. Фактично РФ показала, що вони готові підвищувати ставки в протистоянні зі Штатами і тим самим спробували відсунути червону лінію, яка незримо існувала між ними.
Поки що у Вашингтоні не визначилися з реакцією. Але щось робити, напевно, будуть - можливо, це вплине на їхнє рішення про збільшення підтримки України на Рамштайні, але не більше того.
А про що може йти мова? Що ми можемо отримати від США?
Зараз Україна лобіює прискорення темпів поставок танків і бронетехніки, отримання далекобійних ракет і винищувачів. Далекобійні ракети ми ще не отримували, і це найреалістичніше з того, що ми можемо отримати найближчим часом.
Якщо США ухвалять рішення про передачу Україні винищувачів (адже напередодні була заява Білого Дому про те, що вони вже не настільки категоричні в цьому питанні), то як скоро ми можемо їх отримати?
До кінця року, якщо все буде добре. Я не очікую, що вони ухвалять таке рішення раніше осені. Тому що це дійсно складний процес, і політичної волі у країн Заходу зараз немає.
Якщо говорити про продовження бойових дій, то чи є у вас відчуття, що демократи можуть поспішати із завершенням війни в цьому році або в наступному, до президентських виборів у США в 2024 році?
Це залежить від величезної кількості факторів – одного бажання або небажання США недостатньо. Ставка ключових зовнішніх гравців зараз робиться на весняно-літню військову кампанію, за результатами якої всі будуть дивитися, що робити далі. Можливо, до початку осені знову почнуться розмови про необхідність мирних переговорів і взяття якоїсь паузи або "перемир'я".
А ця пауза може затягнутися якраз до виборів і зміни керівництва в РФ і США?
Так, можливо, до кінця цього року. Тому що ніхто не знає, що буде, коли зміниться влада у Вашингтоні. Хоча це не скоро відбудеться, адже вибори тільки в кінці 2024 року і час до них ще є. Як мінімум, до офіційного запуску праймеріз і передвиборної кампанії ще півтора року.
Чи правильно я розумію, що демократи намагаються прийти до цих виборів на виграшних позиціях?
Стратегічно США вже у виграшній позиції в результаті цієї війни. Зараз ще вирішується питання перемоги на виборах. Байден, звичайно ж, хоче, щоб до моменту виборів українське питання було для нього позитивним в політичному плані. Зрозуміло, що цього можна досягти тільки успіхами на фронті, а також переконанням американських виборців у тому, що вони, мовляв, витрачають гроші на Україну, але це дає результат, оскільки цим вони захищають демократію, партнерів США і виконують свої зобов'язання.
А як у цьому контексті можна пояснити заяви Де Сантіса і Трампа – чи дійсно вони налаштовані на зменшення підтримки України?
Важко сказати. Одна справа, коли йдуть вибори, і зовсім інша, коли ти опиняєшся у владі. Оскільки вони самі обіцяють це електорату, то в будь-якому випадку республіканці будуть робити щось, що не дасть пріоритизувати Україну. Крім того, в стані республіканців досить квазі-еволюціоністів, які вважають, що Україна – це не найголовніший національний інтерес США, головніше Китай. І Де Сантіс, і Трамп є китайськими яструбами, тобто вони ратують не стільки за припинення підтримки України, а за те, щоб направляти більше грошей на протидію Китаю, навіть на шкоду Україні.
Судячи з усього, ключові кандидати від Республіканської партії (на жаль для нас) зайняли позицію, що Україна – це другорядне питання, і витрачати більше грошей на неї не варто. І це буде змушувати інших кандидатів підлаштовуватися під цей наратив, який стає мейнстрімом. Для нас це погані новини в разі приходу до влади республіканської адміністрації.
Чи може це якось вплинути на сприйняття України демократами?
В першу чергу, американські політики завжди будуть пріоритизувати свої внутрішні інтереси незалежно від того, що відбувається в Україні.
Тобто що для демократів, що для республіканців питання України фактично стає другорядним?
Воно завжди було другорядним. Тільки на початку вторгнення був період, коли Україна була в топовому порядку, з середини минулого року ми відзначаємо медійне зниження інтересу американського виборця до цієї теми. І те, що зараз питання України стало другорядним, цілком логічно і закономірно. Тут немає ніякої "зради", так завжди відбувається. Адже американський виборець завжди цікавиться своїми внутрішніми проблемами більше, ніж зовнішніми. І так відбувається у всіх країнах, навіть в Україні.
Раніше ви сказали, що після весни-літа є ймовірність акценту на переговори і паузу у війні. Хотіла б уточнити - наскільки тоді може розтягнутися війна з урахуванням цих переговорів? Чи йде мова про повторення ситуації з Донбасом?
Ризик, звичайно, є. Але я не вважаю, що зараз можливе повторення Мінських угод – зараз не ті умови, і на них ніхто не погодиться. Занадто поляризовані позиції Росії і України, і тому ніякої реанімації Мінських угод не буде. Адже якщо в 2014 році Росія приховувала свою участь у війні і Мінські угоди народилися з твердження про те, що РФ не є стороною конфлікту. Зараз такого немає, і Україна з Росією безпосередньо воюють між собою. Тому немає сенсу придумувати якісь політичні надбудови, щоб щось приховувати. Відповідно, нові переговори будуть класичними переговорами двох сторін, що ворогують. І це, з одного боку, звільняє, тому що можна вести переговори один з одним на серйозному рівні, тобто безпосередньо і без посередників у вигляді квазідержавних угруповань і збройних формувань. З іншого боку, ставки будуть підняті вище, тому всі будуть трактувати ті чи інші дії в Національному Ключі, причому як в Росії, так і в Україні.
Тому я схиляюся до того, що якщо в цьому році щось і буде підписано під натиском обставин, то максимум угоду про тимчасове припинення вогню. Я не вірю в врегулювання в цьому році – для нього не склалися умови.
Тобто про повернення території до 1991 року в цьому році мова поки не йде?
Так. Сторони не погодяться на менше, ніж те, що у них було. Україна ніколи не погодиться врегулювати військовий конфлікт з Росією без повернення як мінімум територій, окупованих після 24 лютого 2022 року, як максимум - всіх. Росія не погодиться на врегулювання, якщо їй потрібно буде віддати території, які вони вважають своїми, тобто ті, на яких зав'язана легітимність влади Путіна. Єдине, де можуть зійтися позиції, наприклад, у разі важкої військової, економічної ситуації, так це в розумінні того, що потрібно взяти паузу. Тимчасове перемир'я, адже конфлікт не вирішено, і це залишає приводи для ворожнечі між країнами і використання цієї паузи в своїх інтересах. Серйозного приводу для розмови немає, тому що обидві сторони не готові до поступок.
До речі, на готовність до поступок з боку Росії Китай може якось вплинути?
Китай може запропонувати своє бачення, але воно не дуже стикується ні з російськими, ні з українськими інтересами. При цьому Китай може виступити посередником, але ця роль не передбачає врегулювання військового конфлікту – це, скоріше, інструмент, який можна і не використовувати. Звичайно, Китай може піти на глобальні домовленості з США і таким чином посилити тиск на РФ. Це в перспективі може послабити позиції Росії швидше, і, відповідно, швидше схилити її до переговорів. Але це безпосередньо залежить від розвитку відносин Китаю і США.
Водночас, немає жодних гарантій того, що після таких домовленостей війна одразу зупиниться. Китай безпосередньо не впливає на Путіна, і якось переконати його в ідеологічних установках його, природно, там не можуть. У них є економічні важелі впливу, які вони поки задіяти не хочуть – Китай, як і Сполучені Штати, все ще заробляють гроші в ряді секторів.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
