Повномасштабне вторгнення Росії в Україну скаламутило російське болото, розкриваючи значну кількість соціальних проблем. Зокрема, незважаючи на підтримку війни проти України, росіяни змушені миритися з наслідками дій Москви у вигляді західних санкцій. Проблеми у російському суспільстві поступово наростають, що в недалекому майбутньому загрожує керівництву Кремля бунтами та втратою контролю над ситуацією в РФ.
В інтервʼю Главреду політичний аналітик, колишній народний депутат УкраїниТарас Чорновіл розповів про те, де Росія може отримати ресурси для продовження війни, яка вірогідність початку бунтів у Росії у 2023 році, чи варто чекати на розкол Росії, а також чому Путіна буде важко видати в Гаагу живим.
Чи вистачить Росії засобів, сил і зброї для продовження війни у 2023 році?
Усе залежатиме від того, яку війну РФ планує вести і чого збирається нею досягти. Ми вже зрозуміли, що задньої передачі у цій "Ладі Калині", якою є Путін і його система, немає. Тому, на превеликий жаль, шляхів відступу вони собі не залишили. Треба розуміти, незалежно від того чи є у Путіна ресурс, чи немає, він усе одно тиснутиме у тому ж напрямку. Тому що після 21 вересня, в день офіційної анексії українських територій, він повністю заблокував собі будь-які шляхи до відступу. Що для Путіна досить дивно, бо раніше він був достатньо обережним і ніколи не заганяв себе у глухий кут. Після цього жодного варіанту для перемирʼя з Росією не існує. Бо складно уявити собі українського політика, який скаже, що Україна йде на мир і закріплює статус кво на лінії розмежування. Для Росії навіть не захопити території, які за їхньою Конституцією "оккупированы" Україною, непримустимо, тому вони не мають шляху до відступу.
Втім, у Росії шукають будь-які способи для перемовин для збереження статусу кво, які дадуть можливості для виходу з-під санкцій через півроку, або принаймні зібрати достатньо серйозний бойовий кулак, аби завдати потужного удару вже всередині літа 2023 року. Тобто коли буде сухо, можна розгортати танкові війська та все інше у дусі класичної військової операції часів Другої світової війни.
В Україні на це вже не піде ніхто, а відмовитися від територій їм тепер не можна, хоча до того можна було брехати росіянам про розгром лабораторій НАТО тощо. Але продати мир на основі відмови від територій Путін не може. Тому, відповідаючи на ваше питання, немає значення, чи матиме Путін війська - він усе одно воюватиме. Аж до того моменту, поки в РФ не відбудеться кардинальних змін, що можуть призвести до його ліквідації та повалення.
Фінансові ресурси Росії скорочуються через обвал надходжень від нафтогазової сфери у грудні, що свідчить про втрату цієї сфери для бюджету РФ. Тому тепер росіяни вишукують тимчасові шляхи, яким можна щось зробити. Наприклад, Путін, згідно повідомлення Інституту дослідження війни, має намір конфіскувати ресурси і активи тих російських олігархів, які не підтримують війну Росії проти України. Правда це чи ні, але ці активи - це ресурс для ведення війни принаймні ще протягом року. Нестача зброї не дає можливостей РФ проводити наступальні операції. Ми бачили, як росіяни захлинаються під Бахмутом і ситуація далі лише погіршується. В України там теж серйозні втрати, але росіяни не можуть прорвати Бахмут, і українські військові, навпаки, створюють умови для прориву російського фронту. Тож росіяни, не маючи достатньої кількості зброї, будуть і надалі стягувати на фронт усе, що тільки можна, і продовжувати кидати на війну своє "гарматне мʼясо".
Також варто не забувати про те, що у РФ майже півтора мільйони людей перебувають у системі виконання покарань (ФСИН). З них близько 40 тисяч Росія вже відправила на війну і значну частину вже закатрупили. Це не буде масованою силою, яку можна одразу кинути в бій. Тому їх не кидають на війну всіх одразу, бо вони прорвуться, захоплять зброю і підуть у протилежний бік грабувати по всій РФ. Їх можна вкидувати по кількасот осіб по взводах, батальйонах під прикриттям загородзагонів. Тобто вони перебувають під конвоєм, їх у певний час вкидають у бій, де вони, можливо, захоплять одну лінію окопів. Але таким чином тримати фронт можна місяцями, якщо не буде серйозної військової допомоги Україні від Заходу.
Плюс російська економіка перейшла на військові рейки - військові заводи працюють майже цілодобово. Що вони там виробляють, не маючи нормального постачання, одному богові відомо, але якась броня в них буде, якісь танки, хоч і слабко оснащені, вони теж виготовляють. Тому, на жаль, російський наступ триватиме допоки не відбудуться дві події. Перша – якщо ЗСУ вдасться здійснити прорив і вийти на болісні для РФ точки. Їх, щонайменше, кілька - розрив російських позицій поблизу Мелітополя. Адже Мелітополь сухопутно відриває Запорізьку область від Донбасу. Окрім Мелітополя, не менш болючими для Росії будуть прорив у Донецьк та вихід на Луганськ. Усі ці точки можуть перевернути ситуацію всередині Росії та спровокувати там певне збурення, оскільки невдачі покажуть росіянам, що "Акела промахнулся".
Ще один переломний момент - якщо нарешті у тих, хто проводить ці військові заходи в РФ, прокинеться інстинкт самозбереження, і вони знайдуть спосіб для фізичної ліквідації Путіна. У гіршому випадку ця війна може тривати роками – Захід даватиме зброю, гроші, але не буде тут воювати, бо існує фактор тиску ядерної зброї. Тому усе залежатиме від наших дій.
А чи може Росія у 2023 році отримати військову допомогу десь з-за кордону - з Ірану, Китаю? Наскільки така перспектива реальна?
На жаль, вони вже отримують допомогу. Ракетні обстріли не давали Росії того ефекту, на який вона сподівалася, але іранські дрони дали змогу перенапружити нашу систему ППО. Не було б цих поставок дронів, вони б захлинулися.
Що стосується балістичних ракет, то з ними досі незрозуміла ситуація. Однак Іран передбачає для себе певні обмеження, плюс він має свої плани на Близькому Сході, Аравійському півострові, тому він не поспішає віддавати Росії надмірний запас. Тому певна кількість таких ракет може бути передана РФ, які та одразу ж вистрілить. Але це не буде для нас катастрофою. Тим більше, що у разі застосування таких ракет, автоматично знімається питання про надання Україні німецьких ЗРК Patriot. Поки що Німеччина не дає їх доставляти далі Польщі, але згодом у Німеччині можуть заявити, що не будуть проти передати ці установки Україні. Це така хитромудра політика, якою послуговується низка країн-членів НАТО.
Північна Корея, зі свого боку, може постачати до РФ надлишки своєї другосортної зброї в обмін на певні товари для виживання. Опосередковано західні джерела стверджують, що таку зброю, в основному стрілецьку, постачають "вагнерівцям". Тобто Північна Корея не надає Росії стратегічно важливих оборонних ресурсів. Такі ресурси могла б надати КНР, але, на щастя, Китай вміє рахувати. Адже їх попередили про те, що вони втратять у такому випадку, бо навіть заборона торгівлі європейських та американських компаній з Китаєм наражає цю країну на катастрофу. Особливо зважаючи на те, що Китай і без того зараз переживає складний період в економіці у звʼязку зі спалахом коронавірусу. Китай – не Росія, яка ладна дати своїм громадянам пухнути від голоду заради того, аби її лідер був на висоті. Це країна з більш мудрою владою, яка наперед продумує наслідки своїх дій. Тому мені здається, що Китай не постачатиме зброю напряму, але через Китай та Індію "сірим" експортом до РФ можуть потрапляти мікросхеми та інші комплектуючі. Тому це буде підтримкою для російської "оборонки", яка зараз активно працює. Росія і зараз може виробляти більше 40 ракет на місяць, що дозволить їй раз на місяць робити щонайменше один повноцінний залп по інфраструктурі України та тримати нас у постійній напрузі.
Якщо говорити про міцність кремлівського режиму, то чи встоїть він наступного року у разі збурень після успішних наступів ЗСУ?
Серйозні збурення викликають відчуття слабкості режиму. Треба розуміти, що це - досить бидлякуватий народ, на якому сотнями років відпрацьовуються певні тренди. Наприклад, про те, що треба добивати ногами того, хто впав. Це – обовʼязкова норма російського буття. І якщо Путін продемонструє слабкість (наприклад, піде на перемовини з відмовою від територій, які вже не можна буде продати суспільству) і росіяни перестануть його сприймати, проти нього хтось ризикне збунтуватися. Зараз, фактор того, що більше 80% росіян продовжують підтримувати Путіна, тисне на всіх, хто може щось зробити проти нього. Росіяни сильно деградували за 300 років – в них настільки укріпилася самодержавна залежність, що вони навіть не можуть допустити, що хтось може вбити Путіна. По-перше, вони бояться один з одним ділитися про це, бо кожен з тих, із ким поділишся, побіжить доносити, аби отримати для себе якісь преференції. По-друге, вони чекають, поки населення до цього дозріє. Але цього не сталося, що для росіян теж є стримуючим фактором. Вони бачать, що "царя любят", тому сперечатися з ним не можна. Тому для того, аби у росіян похитнулося відчуття праведності Путіна, ЗСУ мали б завдати серйозну поразку Росії. Але для цього поки що фізично не вистачає ресурсів - ані власних, ані зовнішніх.
Ще один варіант – має статися щось несподіване. Ми згадуємо розвал Союзу, коли Львів, Київ вийшли на демонстрації за незалежність, а Донбас грюкав касками і піднявся на соціальних питаннях. Але ми забуваємо, що перші бунти, з яких почав розсипатися СРСР, відбулися на Кузбасі та Південному Уралі - основних промислових містах. Тоді там дійсно відбулося щось колосальне, просто в історії це старалися затерти. Відсутність цигарок та алкоголю для робітників завершилося повстанням. Поки що у сучасній Росії таких передумов немає. Як не дивно, цю сферу РФ розгрібає ще й за допомогою війни. Оскільки ціна життя в Росії мізерна, а росіянам треба "что-то жрать и пить", то подальші закриття заводів призводитимуть до того, що у РФ цілі міста залишатимуться безробітними.
Але у якийсь момент соціальний бунт у Росії виникне. Як саме – ніхто не знає, це прорахувати неможливо. Єдине, що можна передбачити, то це ґрунтовну наступальну операцію ЗСУ, яка викличе паніку у Росії. Наприклад, ситуація, коли Україна вийде на межу з Кримом, на росіян би точно подіяла.
Які у такому випадку шанси на розвал Росії та на те, що почнуть відділятися певні регіони чи якісь території?
Я б на це поки що сильно не розраховував. У Росії немає серйозних національних рухів. Увесь бурятський національно-визвольний рух зосереджений у Стокгольмі в особі трьох-чотирьох жіночок, які виїхали з Бурятії та за допомогою грантів шведського уряду там працюють. Звісно, є більш активні люди, але й вони далекі від теми незалежності.
Але цього замало. У той же час може рвонути на Кавказі, де існує внутрішній клубок протиріч, а існування Росії стримує його від конфліктів. Так само, як Вірменію та Азербайджан свого часу стримувало існування Радянського Союзу.
Поки що шансів на розвал Росії небагато. Однак американці, певно, потроху працюють з місцевими елітами і дають їм зрозуміти, що санкції посилюватимуться, гроші закінчуються, фінансувати місцеві еліти Москва вже не може, але забиратиме у них ще більше. Тож вихід з-під санкцій і покращення можуть початися для цих еліт лише тоді, коли вони вийдуть з-під впливу Москви. Однак до розколу РФ ще далеко.
Мені здається, що може відбутися інший варіант - інфраструктурна деградація. Російська авіація переживає останні рік-два свого існування, ій буде усе важче здійснювати перевезення, через що вона захлинатиметься. Російський північний торговий флот теж уже захлинається і 2023 рік, можливо, стане останнім роком повноцінної навігації до північних регіонів РФ. РЖД заявила, що вони переживають складні технічні проблеми, вмикають режим максимальної економії. Їх ще підтримували перевезення до Китаю, але зараз він різко почав скорочувати постачання російської сировини залізницею. А це означає, що у якийсь момент дістатися з Москви до Якутії буде неможливо, на відміну від Китаю та США. Але коли Кремль вирішить відправити туди літак із псковським десантом, раптом виявиться, що злітні смуги давно перетворені на базар.
Такий розвал, який може тривати кілька років, більш реальний. Але до нього ще треба дожити.
Що буде із самим Путіним, якщо у Росії почнуться протести?
Якщо Путін тоді ще буде при здоровʼї, то з протестами розбиратимуться досить швидко. Вистачить лише заяв Путіна, аби пішов ОМОН. Бо поки Путін сприймається росіянами як "успешный царь", бунтів не буде. Але якщо почнеться серйозний двіж, необовʼязково Путіна вбʼють - знайдеться багато людей, які розумітимуть, що Путіна можна гарно запакувати в Гаагу, а для себе отримати не просто вихід з-під санкцій, а й неймовірні бонуси. Але будуть й інші, для кого Путін у клітці в Гаазі означатиме Гаагу і для них. Тому його наближені робитимуть усе, щоб ніхто не взяв Путіна живим. Бо якщо Путін помре, то усю провину у РФ валитимуть на нього. Тож якщо бунти в Росії почнуться і наближатимуться до Путіна персонально, буде ухвалене консолідоване рішення про те, що його потрібно прибрати.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
