Путін у пастці, Україна звільнить усі захоплені РФ території до кінця року – Тарас Загородній

Після неминучої перемоги України над Росією Кубань, Воронежчина та інші регіони РФ можуть спробувати увійти до складу України, вважає експерт.

Путін потрапив у власну пастку і потягнув за собою всю Росію
Бажання Росії вести в Україні війну на виснаження швидко випаровується / Фото УНІАН, Reuters

На сайті Главред відбувся чат із політичним та економічним експертом Тарасом Загороднім. Спілкуючись із читачами, він розповів, як змінить перебіг війни з Росією підписання закону про ленд-ліз, чи здатна РФ вести війну на виснаження, коли може настати мир в Україні при оптимістичному та песимістичному сценарії, як довго Захід готовий підтримувати нашу країну в боротьбі з Росією, коли буде знищений Кримський міст, чому Путіну не вдасться сховатися від американців у бункері на Алтаї, а також чому після поразки в Україні на Росію чекає громадянська війна і парад суверенітетів.

Подаємо стенограму чату з Тарасом Загороднім.

Леонід: Поясніть, будь ласка, доступно, що на практиці означатиме закон про ленд-ліз для України, підписаний Байденом? Що конкретно зможе отримати наша країна? Ця допомога безоплатна, або ми повинні будемо вишукувати гроші і купувати?

Тарас Загородній: Допомога Сполучених Штатів у тому форматі, в якому вона була під час Другої світової війни, Україні вже надходить. Підписання закону про ленд-ліз стало здебільшого символічним кроком, який чітко позначив позицію США – під час Другої світової була антигітлерівська коаліція, а тепер антипутінська.

Механізм ленд-лізу передбачає, що зброя, продовольство і все, що потрібно Україні для перемоги, надається на умовах оренди. Наприклад, СРСР надавалося в тому числі промислове обладнання, одяг, продовольство, машини.

По суті, ленд-ліз – це довгострокова оренда за рахунок платників податків Сполучених Штатів Америки. Тому нам не потрібно зараз шукати гроші.

Якщо виходити з досвіду Другої світової війни, то, якщо в боях знищується або пошкоджується техніка, то за неї ніхто не платить, вона просто списується. Якщо після закінчення бойових дій або підписання мирного договору залишається якась техніка, то вона повертається власнику. І знову ж таки ніякої оплати немає.

Теоретично за гроші можуть надходити поставки гуманітарних вантажів, які безпосередньо не пов'язані з військовою технікою, наприклад, продовольство або паливо, якого у нас не вистачає. Теоретично це може вважатися боргом, але, виходячи з практики ленд-лізу часів Другої світової, багатьом країнам американці цей борг пробачили. Радянський Союз взагалі відмовився платити близько 3 мільярдів доларів (ще по тих грошах) і лише наприкінці 80-х років виплатив близько 100 мільйонів доларів за ленд-ліз, і на тому все.

Все залежатиме від позиції США. Вони можуть і списати цей борг, тому що для них суми, що виділяються Україні, навіть по ленд-лізу – це взагалі смішні гроші. Адже зараз допомога надається не Радянському Союзу, а Україні – розміри цих держав просто неможливо порівнювати. І для Штатів 40 мільярдів доларів – це не великі гроші для допомоги в перемозі і закупівлі зброї. Тим більше, Штати, таким чином, кредитують власних виробників.

Тому нервувати не треба – гроші шукати не потрібно.

читайте такожЩо дасть Україні ленд-ліз від СШАМеханізм такий: Україна пише заявку, де вказує, яка зброя їй потрібна. Американці вже налагодили логістику (ще до підписання закону про ленд-ліз) таким чином, що все обладнання з'являється в Україні протягом двох діб, швидше вже неможливо. Тож на практиці механізм уже налагоджений, і все відбувається дуже швидко.

В першу чергу, Україні необхідна важка техніка, яка потрібна для проведення наступальних дій: танки, БМП, американські системи РСЗВ, далекобійні гаубиці, які дозволять зламувати оборону противника. Слід зазначити, що до нас надходить саме американська зброя, а не стара радянська. Наприклад, якщо 200 танків, які передали нам поляки – це модернізовані танки Т-72, тобто ще радянські, то американці дають сучасну зброю. Так в Україні вже є сучасні гаубиці і системи РСЗВ.

Далі багато в чому ці поставки будуть залежати від політики американців, тобто що вони будуть готові нам передавати. Судячи з повідомлень у пресі, американці поки що не готові передавати Україні тактичні ракети дальністю до 300 км. А ті системи РСЗВ, які нам надаються – це, по суті, звичайні смерчі, які можуть бити на 60-70 км.

Що стосується систем ППО, то ходять наполегливі чутки, що над західною Україною все-таки можуть розгорнути ефективну систему ПРО і ППО – там навколо країни НАТО, і це найлегше організувати.

Поки що підвисло питання передачі Україні польських винищувачів МіГ-29 і Су-25, це Байден іще не затвердив. Але справа рухається до того, що незабаром їх усе-таки передадуть Україні. Тому що артилерія і контроль над повітрям – це основне у війні.

У будь-якому випадку зараз йдеться про виживання держави. У такій ситуації рахувати гроші, перебирати, в борг це дається або не в борг – це 25-а справа. Головне, щоб вижила наша держава, а вже потім будемо розбиратися з боргами.

Тарас Загородній
Тарас Загородній / Главред

Карпов м.: Що змінює для нас і для Росії підписання закону про ленд-ліз? Як усе це може вплинути на подальший перебіг війни?

Тарас Загородній: Росія дуже нервує з приводу ленд-лізу для України. Вона розуміє, що нам починає надходити не радянська зброя, а сучасна американська, яке на порядок вища за якістю, далекобійністю і точністю, ніж усе те, що має на озброєнні армія РФ.

У конвенціональній зброї – і це визнають самі росіяни – вони суттєво відстають від країн НАТО.

Поставки таких озброєнь і техніки Україні кардинально змінять характер бойових дій. Якщо раніше у наших воїнів була зброя типу Джавелінів, Стугн, Стінгерів, тобто зброя ближнього бою, то тепер у них з'являється можливість знищувати противника більш ефективно, швидко, з більшої відстані, а в результаті – вигравати артилерійські дуелі.

Просто приклад: якщо у нас тепер є гаубиці американського виробництва з дальністю більше, ніж у російських аналогів, нехай навіть на 5-7 км, то це означає, що в артилерійській дуелі переможе американська гармата.

Це докорінно змінює ситуацію. Тому росіяни і погрожують бомбити конвої, а також обіцяють нам інші муки.

Знову починає підніматися питання про атаку з Придністров'я або з території Білорусі. У РФ розуміють: Україна готує контрнаступ і на Донбасі, і на півдні.

Результат поставок таких видів озброєння вже є: американські гаубиці пішли на харківський напрямок і почали там застосовуватися – подивіться, як швидко почав відсуватися ворог від Харкова, втрачаючи можливість обстрілювати безпосередньо місто.

Тож на нас чекає кардинальний перелом у війні.

читайте такожЧим закінчиться війна в Україні і що чекає Путіна і Росію - чат із Володимиром В'ятровичем

Mint: Наскільки ленд-ліз наближає завершення війни, і чи робить він неминучою перемогу України?

Тарас Загородній: Це все залежить від кількості зброї, від того, як швидко вона буде поставлена в Україну, навчання персоналу (адже мова йде про зовсім інші системи озброєнь), наявності можливості швидко перекинути зброю, що надійшла, за потрібними напрямками тощо.

Варто також враховувати, що росіян поки що багато, їх об'єктивно багато. Також у них дуже багато старої техніки, запасів звичайного озброєння. І для того, щоб ми могли просто перемолоти всю цю масу, потрібен час.

За оптимістичними сценаріями, які я вважаю реалістичними (і, до речі, американці про це говорять), війна триватиме до кінця літа. За песимістичними – до кінця 2022 року.

Важливо зазначити, що Україна вже заявила, що для неї перемога означатиме звільнення Криму і Донбасу, а також територій, які були окуповані Росією після 24 лютого. Плюс позиція США і англосаксонських країн така: вони мають намір допомагати Україні до перемоги і (друге, що американці вказують тут через кому) до нанесення Росії таких збитків, щоб вона в перспективі хоча б найближчих 50 років не могла повторити спробу подібної агресії. Тобто санкції, плюс знищення будь-якої зброї, яка у РФ є зараз.

Наприклад, ракети, якими Росія зараз нас обстрілює, вона накопичувала десятиліттями, це ще радянські ракети. Вона вже використала більшу їх частину, а можливостей зробити нові – все менше і менше.

Санкції, які спрямовані на знищення російського ВПК, чудово справляються зі своїм завданням.

Sergei: Скільки часу пройде, перш ніж Україна почне отримувати допомогу США, відповідно до закону про ленд-ліз? Чим буде небезпечний цей період очікування, адже нескладно здогадатися, що Росія активізується саме в цей час, до отримання Україною більш серйозних озброєнь, щоб досягти хоч якихось своїх цілей…

Тарас Загородній: Допомога Україні вже надходить. Ленд-ліз – це більшою мірою, як ми говорили вище, символічне рішення, тому що нормативна база з надання іншим країнам зброї у Штатів уже напрацьована. Це в 1941 році, коли був тільки ухвалений цей закон, у США не було відповідної нормативної бази. Тоді у них, наприклад, було заборонено продавати зброю в кредит – потрібно було платити за нього готівкою. Щоб усунути цю перешкоду тоді приймався закон про ленд-ліз.

Зараз допомога Україні надходила і до підписання закону Байденом. Ті ж гаубиці 155 мм, які обіцяли американці в кількості ста штук, вже в Україні. Тобто цей процес і так запущений.

Ленд-ліз у нинішній час – це радше символічний жест. Так, він прибирає деякі бюрократичні процедури, але вони і так вже давно ліквідовані. Насичення України американською зброєю вже відбувається.

Тому Росія вже дуже хоче перемир'я для того, щоб перегрупувати сили.

Тарас Загородній
Тарас Загородній / Главред

Polit_ua: Теоретично все те, що Україна може отримати після підписання ленд-лізу, хоча б частково перекриває військові потужності і можливості Росії? Кажу "частково", тому що по одному параметру ми не зможемо змагатися з РФ навіть за допомогою Штатів – кількість людей, яку Росія може кинути у війну. Ця кількість об'єктивно більша, ніж у нас, тому не зрозуміло, як ми будемо вирішувати проблему з особовим складом.

Тарас Загородній: Кількість не означає якість. Росіяни все більше і більше демотивовані, вони не розуміють, навіщо їм потрібна ця війна. Кращих своїх воїнів Росія уже знищила в Україні. Якщо в РФ мобілізують, умовно кажучи, міську молодь, яка ніколи не тримала в руках зброю, буде потрібен час на її навчання. Потім цих людей ще потрібно посадити на техніку, а вона стара.

Час завалювання трупами пройшов. Росія, звичайно, ще намагається продовжувати це робити, але, враховуючи наявність в Україні сучасної зброї, це не має ніякого значення. Виходить, у Росії і з технікою проблеми, і з людьми проблеми.

Який сенс кидати, наприклад, роту на сучасну зброю, щоб цих людей просто викосили? Вб'ють їх – і що, що далі? Нові масові смерті будуть тільки ще більше демотивувати росіян. Тим більше, що Росія веде агресивну війну, тобто росіяни не захищають свою територію, а воюють проти нас і намагається захоплювати нашу територію.

Судячи з того, що Росія все більше і більше боїться оголошувати мобілізацію, вона розуміє, наскільки непопулярна в народі ця ідея. Хоча насправді мобілізація РФ дуже потрібна – ну немає у них такої кількості "гарматного м'яса", яке швидко можна було б знайти. Це – не Друга світова війна, і у Росії не той демографічний ресурс. У ті часи в сім'ях було більше дітей (п'ять-вісім), і в армії в основному були сільські жителі. Іншими словами, тоді було більше молоді, яку можна було кинути в бій. Зараз усе не так.

Крім того, українці зараз не воюють за росіян, як у Другу світову. Українці воюють за себе. І у нас зараз приблизно співставні демографічні склади армій. От тільки ми вже озброєні сучасною зброєю і захищаємо свою землю.

Плюс уже зазнала жертв і втрат саме еліта російської армії. А еліту дуже складно відновити. Наприклад, щоб виховати десантника замість того, який загинув в Україні, потрібно, як мінімум, п'ять років.

Філя: Після підписання ленд-лізу і підтримки десятками країн України чи можемо ми говорити про те, що почалася третя світова війна, просто бойові дії локалізовані на нашій території? Можливо, поки що. Або такий висновок робити передчасно? Наскільки ймовірно, що якісь держави наважаться навіть допомогти своїми військами, тобто вже не технікою, а людьми?

Тарас Загородній: Війна в Україні – це, скоріше, один з етапів третьої світової війни. Адже, по суті, зараз проти України воює кілька країн: Росія, Білорусь, Вірменія (поставляє техніку), Таджикистан і Киргизстан. Якщо судити по тому, скільки країн уже втягнуті в цю історію, то, безумовно, ознаки третьої світової війни вже є.

Не виключено, що незабаром ця війна "вискочить" і в якихось інших регіонах, наприклад, Китай і Тайвань.

Однак у Росії немає достатніх сил для того, щоб вести війну одночасно і на декількох фронтах. Тому вона постарається не допустити, щоб війна розрослася.

читайте такожРосія на межі і може вести війну високої інтенсивності всього кілька тижнів - Валентин БадракСлід також зазначити, що класично світова війна можлива між двома рівноцінними блоками держав. Наприклад, у Першій світовій війні був Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антанта (Франція, Великобританія, Російська імперія). Це були більш-менш рівноцінні союзи і за демографічними показниками, і за озброєннями. Те саме було і під час Другої світової війни – це теж була війна блоків: з одного боку, були фашистська Німеччина, Італія, Японія, а з іншого – Радянський Союз, США, Великобританія. Це були приблизно рівноцінні блоки, поки міць США не виросла настільки, що їх перевага стала очевидною – тоді Німеччина була просто стерта з лиця землі.

Сьогодні ж у Росії немає справжніх військових союзників. У той же час Україні допомагають країни, які виробляють приблизно 50% світового ВВП. І це все проти країни, яка виробляє всього 1,5% світового ВВП. Погодьтеся, співвідношення багато про що говорить.

Так, у Росії є ядерна зброя. Але, враховуючи сучасні технології і готовність США застосовувати ядерну зброю в разі нападу Росії на будь-яку країну блоку НАТО, ця перевага РФ повністю нівелюється.

Враховуючи все це, а головне – відсутність у Росії союзників, все, що відбувається, є лише спробою зобразити третю світову війну. Втягуватися у світову війну зараз нецікаво і невигідно нікому. Зокрема, не потрібно це Китаю, незважаючи на його публічну риторику, не потрібно це й Індії.

Коротше кажучи, зараз є ознаки третьої світової, але немає рівноцінних блоків.

Скептик: США мають намір виділити Україні додатково близько 40 млрд доларів військової, економічної та гуманітарної допомоги Україні. Чому раптом так розщедрилися Штати? Чи не тому, що насправді йдеться про майже 40 мільярдів допомоги американській економіці, яка отримає ці гроші, після чого відправить американську продукцію в Україну в рамках програми ленд-лізу? А Україна що, як вона буде розплачуватися за це країна повинна буде повернути гроші, якісь ресурси, виконати якісь умови? Лякає те, що потім вимагатимуть від України…

Тарас Загородній: Зараз, коли стоїть питання про виживання української держави, ресурси потрібно брати скрізь, де дають. Ніяких умов нам при цьому не висувають. Йдеться про допомогу, а не про кредити, яка надається нашій країні, щоб передусім покрити дефіцит державного бюджету. Адже 40 мільярдів доларів допомоги США – це приблизно річний бюджет України. Ці вливання потрібні для того, щоб в умовах воєнного часу економіка працювала, армія фінансувалася і т. д.

Підкреслюю, ці гроші даються Україні без будь-яких умов. Грубо кажучи: беріть гроші і воюйте, захищайте свою землю.

Інший момент – будь-які борги, які можуть з'являтися в України в цей період, буде оплачувати Росія. Питання репарацій стоїть уже зараз. Та й у американців уже є досвід застосування таких санкцій, коли вони, наприклад, забрали гроші Афганістану і роздали тим, хто постраждав від тероризму. Те ж саме було зроблено з Іраном та Іраком. Те ж можестатися і з Росією. В першу чергу, йдеться про золотовалютні резерви РФ, які заморожені на Заході – приблизно 300 мільярдів доларів. Плюс гроші російських олігархів, які теж заморожені на Заході.

читайте такожЧому Путіна скоро знесутьТому немає сенсу зараз міркувати про те, як ми будемо розплачуватися. Зараз наше короткострокове завдання – перемогти у війні, зберегти цілісність і суверенітет української держави.

Поки що немає ризику, що на Україну повісять якісь борги. До того ж, після війни в Україну будуть активно інвестувати, з нашої країни будуть робити вітрину. Тому що вона довела свою стійкість, здатність захищати себе, бути надійним партнером у забезпеченні безпеки Східної Європи. Таким людям дають гроші, в такі країни вкладають ресурси.

Тож великого боргового навантаження на Україну точно не буде, тому що Росія і Білорусь після війни будуть виплачувати нам репарації, це зрозуміло вже зараз.

Hunter: Чим війна в Україні вигідна і корисна США? Які свої питання вони вирішують таким чином, що набувають?

Тарас Загородній: Одна з конспірологічних теорій говорить про те, що війна в Україні була вигідна США. Але насправді будь-яка розвинена країна війни, а тим більше в Європі, не хоче. Такі країни намагаються вирішувати будь-які суперечки і проблеми мирним шляхом. Однак, коли перейдена певна межа, розвинені країни допомагатимуть жертві агресії, але при цьому, звісно, діятимуть у своїх інтересах.

У цій війні з Росією в України і США інтереси збігаються.

Ми, перш за все, зацікавлені в тому, щоб вижила не просто країна, а українська нація. Оскільки з політики Кремля зрозуміло, що Росія веде проти українців війну на знищення. "Бізнес-план" у РФ наступний: захопити якомога більше української території, розстріляти неугодних українців, частину українського населення депортувати в Росію, у Сибір, а наші території заселити росіянами. Такий нахабний план Кремля, спрямований на знищення українців. У Росії говорять відкрито: "Українців як нації не повинно існувати". Тобто це чистої води геноцид.

Американська політика з часів президента США Вудро Вільсона відстоює певні цінності. Цінності Штатів у даній ситуації говорять, що так, як діє Росія щодо України, вчиняти не можна. Тому американське суспільство чинить колосальний тиск на адміністрацію Байдена з тим, щоб США допомагали Україні більше.

Звичайно, є й інші питання, які паралельно США вирішують у цій війні, але вони другорядні. Так, наприклад, США прагнуть ліквідувати загрози з боку Росії Європі і всьому світу. У Штатах прекрасно розуміють: чим більшої поразки зазнає Росія, чим більше втрат їй буде завдано, тим менше буде потім проблем, пов'язаних із безпекою в Європі.

Крім того, війна в Україні консолідувала НАТО. А альянс був уже фактично на межі розпаду, в першу чергу, через незрозумілу політику Німеччини, яка йшла на співпрацю з авторитарними режимами, в тому числі Китаєм і Росією. Тепер НАТО знову виконує ту роль, заради якої його і створювали.

При цьому Штати тепер змушують Німеччину більше витрачати на оборону. І німці збільшили бюджет на оборону в два рази після початку війни в Україні.

Крім іншого, у США є й економічні інтереси. Наприклад, після введення ембарго на російські нафту і газ американські виробники нафти та газу отримають свій профіт від ситуації, що склалася. Однак набагато більший профіт у цій ситуації отримають представники Близького Сходу, які є виробниками нафти й газу, але не є спонсорами тероризму і не займаються війнами.

У цьому випадку всім добре, і наші інтереси тут збігаються. Тим більше, що Україна повинна вийти на питання про вступ до НАТО. І ця перспектива тепер стає цілком реальною. Особливо коли ми звільнимо і повернемо під контроль всю свою територію, включаючи Крим і Донбас. Після цього питання про вступ України до НАТО може стояти гостріше, ніж про вступ України до Євросоюзу.

Всіма цими можливостями Україна повинна скористатися і стати частиною західного світу, жити в цивілізованій країні, а не в тому мороці, який нам у якості альтернативи пропонує Росія.

Тарас Загородній
Тарас Загородній / УНІАН

Главред: Пам'ятаю вашу позицію по попереднім чатам – інтерв'ю та коментарям ви завжди наголошуєте, що кожна країна, діючи певним чином, перш за все, переслідує свої власні прагматичні цілі та інтереси, і це цілком нормально. Щодо України який у Штатів прагматичний інтерес?

Тарас Загородній: США дійсно почали активно допомагати Україні, тому що українці показали здатність себе захищати. Тому що війна України і Росії – це класична історія боротьби Давида і Голіафа. Самовіддана боротьба українців за свою країну і незалежність викликає симпатію у всього світу.

Громадська думка США – на нашому боці. Коли 75% американців виступають за надання допомоги Україні – це консолідація всього суспільства. Навіть ті еліти, які, можливо, не горіли бажанням вписуватися за Україну, тепер змушені нашій країні допомагати.

Готовність багатьох країн допомагати Україні – це заслуга не США, а українців. Якби українці у відповідь на вторгнення Росії повели себе інакше, у світі б висловили "глибоку стурбованість", засудили б агресію РФ на словах, допомагали б українцям у таборах біженців в Європі, і на тому все.

Що стосується англосаксонських країн, то вони бачать у боротьбі України і поступовій зміні її ролі нові можливості. Зокрема, вони бачать, що в Східній Європі з'являється новий центр сили – Україна. І цей центр дозволяє збалансувати Європу. Іншими словами, блок країн Східної Європи, в першу чергу, Україна і Польща, може тепер стримати ту ж Німеччину, яка занадто тяжіє останнім часом до співпраці з авторитарними режимами і випадає з євроатлантичного блоку. У цьому контексті англосаксонські країни зацікавлені допомогти Україні.

Серед іншого це також допоможе США зменшити витрати на забезпечення безпеки Європи. Адже після 24 лютого всі країни активніше фінансують свої оборонні програми. А у Штатів, як відомо, в останні роки була претензія до європейських країн – вони не фінансували і не утримували свої армії, і весь тягар оборонних витрат лягав на плечі США. Тепер усе навпаки.

Ще один інтерес США – охорона східних кордонів Євросоюзу. Адже нестабільність Росії – довгострокова: коли Росія програє війну в Україні, вона скотиться в громадянську війну. Це очевидно вже зараз. Передбачається, що забезпечувати безпеку Європи будуть, перш за все, Україна і Польща.

Плюс – вирішення питання енергетичної безпеки Європи за рахунок можливостей США.

Крім того, тепер закупівля американської зброї йтиме веселіше. Адже відбуватиметься переозброєння всього блоку НАТО.

Але, як би там не було, ключовим фактором стало небажання України бути під п'ятою Росії. Після цього у світі побачили, що в таку країну можна вірити, а такому народу потрібно допомагати.

читайте такожПутін узяв курс на вимотування України в довгій кривавій війні, а Захід - на військовий розгром Путіна

Наталія: Які у вас загалом враження від майже трьох місяців війни, чим вона вас здивувала, шокувала?

Тарас Загородній: Перш за все, мене вразила консолідація українського суспільства, яка сталася після масштабного вторгнення Росії. Нарешті в Україні немає проросійських партій. І навіть ті, хто симпатизували проросійським партіям, тепер зрозуміли, що Росія – це ворог.

На фронті воюють люди всіх національностей, не тільки українці. Аж до того, що іноді в одних окопах поруч можуть опинитися такі непримиренні вороги, як азербайджанці та вірмени. В Україну з усього світу приїжджають люди, які нам допомагають, навіть із Південної Кореї.

Крім того, мене вразило те, наскільки продуктивним інститутом стала українська армія. Збройні Сили України де-факто вже в НАТО. Так чи інакше, реформування Збройних сил України відбулося, і воно створило боєздатну армію, яка може вирішувати складні завдання і протистояти силам противника, що сутєво переважають. Українська армія воює на рівні XXI століття, тоді як російська – застрягла в минулому столітті.

ЗСУ стали інститутом, здатним захищати країну. Після нашої перемоги відбудеться інтеграція армії в державні структури. Багато в чому наша еліта буде армійською, а це люди з зовсім іншим мисленням, іншими принципами. Наприклад, тупо красти на митниці, як це робили наші чиновники, вже не вийде – нова еліта не буде такого допускати.

Бойовий дух нашої армії дуже високий, що дуже вражає. Українська армія дуже децентралізована, що дозволяє їй ефективно знищувати противника.

Також приємно здивувала українська влада. Незважаючи на те, що ми часто лаємо її, наші інститути влади показали свою стійкість і ефективність. Наприклад, місцеве самоврядування дозволило швидко реагувати на події, організувати оборону на місцях тощо. Мери і депутати не втекли: той же мер Києва Кличко на місці, мер Чернігова Атрошенко залишався разом із людьми в оточенні... Навіть ті мери, яких підозрювали в проросійськості, залишилися на місці і протистояли ворогові, як могли: той же Терехов у Харкові, Труханов в Одесі, Вілкул у Кривому Розі. Тепер це люди зовсім іншого мислення, іншої ефективності управління. Та й народ такого не забуває.

Плюс в Україні з'явився дуже потужний волонтерський рух. Це теж зовсім інші люди, які вміють вирішувати непрості управлінські завдання з організації складних логістичних процесів. І це теж майбутня еліта.

Україна довела, що вона як держава влаштована горизонтально. Тож, коли Росія думала, що тільки-но вона ліквідує вище керівництво України, в країні одразу ж усе зміниться, і опір українців припиниться, вона дуже помилилася. Україна як держава довела свою життєздатність при всіх недоліках нашого державного апарату.

Наприклад, Ффранцузька імперія здалася Гітлеру за 40 днів. За цей час половина її території була окупована, а на іншій половині був встановлений профашистський режим Віші. А ще пізніше вона повністю була окупована.

Порівняйте. Україна, яку всі вважали слабкою державою з пасивним народом, вже більше 80 днів війни успішно протистоїть агресору, що переважає її за силою і ресурсами, і весь світ захоплюється стійкістю українців. І Французька імперія, яка начебто була ефективною і сильною, але за 40 днів противник, рівноцінний їй за багатьма параметрами, просто з'їв її.

читайте такожВійна в Україні поступово перетворюється на катастрофу для Росії

Цей приклад доводить, що українці у війні з Росією показують чудеса. Наприклад, до 24 лютого ми багато лаяли Укрзалізницю, але під час війни вона працює, як годинник, і вирішує всі поточні проблеми: проводить евакуацію громадян, здійснює переміщення техніки, швидко ремонтує залізничне полотно, якщо його знищує противник тощо. Банківська система, яку ми теж багато лаяли, не впала, незважаючи на війну. Зі стусана ми налагодили більш-менш ефективну логістику на нашому західному кордоні.

Все це доводить, що, якщо ми і далі реформуватиме нашу країну в тому ж дусі, то перетворимося на дуже потужну державу, яка визначатиме – не побоюся цих слів – світовий порядок у найближчі 50 років. Про українців і подвиг, який вони зараз здійснюють, ще говоритимуть, як мінімум, половину століття. На українців рівнятимуться, до них дослухатимуться.

Richard: Так багато було страшилок у нас, погроз із боку Росії, прогнозів і очікувань щодо того, чого доб'ється Путін в Україні до 9 травня, який подарунок піднесе своєму zомбіленду. І? Чому в підсумку такий пшик? Крім кислої фізіономії і старечої тушки царя, парад і ця "знаменна дата" нічим, власне, не запам'яталися.

Тарас Загородній: Парад однозначно був невеселим для росіян. Їм складно було не помітити відсутності натхненності на параді, та й Путін виглядав розчавленим. Не було традиційного накачування фашизму і загроз у стилі "ми всіх закопаємо". Подібні речі негативно позначаються на дусі російської армії: побачивши таку картину, військовослужбовці ЗС РФ розуміють, що все реально погано.

Росія багато років торгувала страхом і блефувала, переконуючи світ в наявності у неї супер-армії. Втім, якщо подивитися історію європейських воєн, то можна побачити, що Росія так діяла завжди.

Але проблема Росії у війні з Україною полягає в тому, що українці воюють не за неї, а проти. Адже протягом останніх 300 років українці воювали разом із росіянами, пліч-о-пліч. І цей приклад в тому числі показує, наскільки важлива для РФ Україна.

Україна для Росії – це, в першу чергу, ресурс для підтримки імперського проекту, а також просунуті люди, здатні ефективно управляти проектами, в тому числі армійськими. Без України Росія перетворилася на архаїчну структуру, яка просто розвалюється.

Тим не менше, своїми великодержавними понтами Росія змогла переконати всіх довкола у власній силі. От і американці думали, що Україна протримається два-три дні після вторгнення РФ. Втім, так само думали і європейці, і китайці, і інші.

Так російський традиційний "авось" напав на український "якось воно буде". Після цього вторгнення прокинулися всі найкращі риси української нації, які завжди у нас були, але завжди вибивалися колоніальними країнами. Йдеться про здатність самоорганізовуватися, волю до перемоги, вміння захищати себе, дух козачини в хорошому сенсі, драйв.

Протистояти всьому цьому у Росії немає сил. РФ дуже багато грошей вбухала в армію, але генерали успішно все розікрали. Російська армія зараз приблизно в такому стані, як наша в 2014 році. Але оскільки у Росії дуже багато радянського заліза, вона може воювати за інерцією. При цьому тактика російської армії настільки застаріла, що викликає подив у всіх фахівців НАТО, оскільки так вже давно не воюють. А Росія воювала так завжди, воює вона так і сьогодні.

Тарас Загородній
Тарас Загородній / УНІАН

На папері у Росії мільйонна армія. Але один мільйон на всю величезну Росію, разом з її тиловими частинами – це не так багато. Причому реально боєздатних людей там було близько 200 тисяч. Така кількість порівнянна за чисельністю з сьогоднішньою українською армією, тільки от наша вже оснащена на порядок краще.

Росія намагалася отримати хоч якийсь профіт від цієї війни, хоча б Донбас. Хоча ще на початку квітня була мета захопити й Харків. Але нічого не вийшло, і Росія програє по всіх фронтах

В результаті відбувається деморалізація особового складу російського війська. Російські солдати ж і самі зустрічають українську армію в бою і бачать, що ніхто тут не здається і на них не чекає. Така картина, звісно, не викликає особливого ентузіазму у росіян. Хоча зараз їх трохи мобілізує інша хвиля – жага помсти за вбитих. Однак одержимих цією спрагою помсти надто мало, щоб переламати ситуацію. Тому росіяни і програють.

Плюс Росія не очікувала таких потужних санкцій, які проти неї ввели. У РФ не очікували ленд-лізу. Росіяни думали, що зустрінуть тут на полі бою максимум радянську техніку – з такою вони б впоралися. Однак в Україну зараз поставляється техніка нового покоління, і все, просування російських військ зупинилося.

Тому зараз відбувається поступове перемелювання російського угруповання. І тут час працює на Україну: Росія стає все слабшою і слабшою, а Україна стає все сильнішою і сильнішою.

На 9 травня Росія взагалі планувала парад у Києві. Російська влада повірила в казку, що до цієї дати Київ буде захоплений, що українці будуть їх дуже раді бачити, а українська влада одразу втече. Але – ніхто не втік.

Ігор, Дніпро: Як ви думаєте, що все-таки стало причиною того епік фейлу, який зазнав Путін в Україні з його нездійсненим бліцкригом?

Тарас Загородній: Причина полягає в тому, що російська влада повірила в казки, які сама ж і складала.

Главред: А хто ж ті "казкарі", які так підставили Путіна, і той, грунтуючись на неправдивій інформації, прийняв фатальне для себе і для Росії рішення про вторгнення в Україну?

Тарас Загородній: Головним "казкарем" є сам Путін: що він хотів чути, те йому і говорили. От він і чув, що Україна – це недодержава, що українців як народу не існує, що українці – це ті ж росіяни, але зіпсовані.

Путін сам "казкар", а його апарат просто працював на його інтереси.

Втім, були спроби донести до Путіна, що все не так, як він думає. Була стаття полковника Ходорьонка в "Независимой газете" – "Прогнози кровожерливих політологів". У цій статті він, із точки зору військового професіонала, все розклав. Він пояснив, що ніякого "Києва за два-три дні" не буде. Він вказав на те, що у Кремля немає політичних цілей, і не ясно, що він збирається робити з цими територіями, а також попередив, що такими діями Росія тільки мобілізує проти себе весь західний світ, і Україні почнуть необмежено постачати зброю.

Тобто в Росії звучали розумні думки, але вони не були почуті в Кремлі, просто тому що головна особа держава нічого подібного чути не хоче.

Таким чином, Путін потрапив у власну пастку і потягнув за собою всю країну. Адже санкції, які введені проти Росії, не будуть зняті одразу, навіть якщо сьогодні закінчиться війна перемогою України. Ці санкції знімуть, як мінімум, років через 20, оскільки весь світ зараз бачить неадекватну країну з неадекватним керівництвом, що становить загрозу для всього людства, а тому зробить усе, щоб таке ніколи більше не повторилося. Аж до того, що Росії може бути висунута вимога віддати ядерну зброю, щоб така війна точно більше ніколи не повторилася.

Тож російська влада надто повірила в свої казки. Плюс – традиційна російська зарозумілість, віра в своє месіанство, її традиційне переконання, що українці – це не люди, і росіяни можуть робити все, що хочуть. От російська влада і стала жертвою власної пропаганди, риторики і зарозумілого ставлення до світу. От вона і потрапила в пастку.

Крім того, нинішній фашизм росіян ще раз показує, що фашизм не був знищений в Німеччині – він пішов до Росії.

читайте такожВторгнення Білорусі в Україну: що задумав Лукашенко

Тетяна: Поділіться, будь ласка, вашим баченням ситуації – як далі можуть розвиватися події у війні з Росією, за якими сценаріями?

Тарас Загородній: Україна готує контрнаступ. Кулеба вже заявив, що Україна відвойовуватиме і Крим, і Донбас, тобто всю територію, окуповану Росією. Тим більше, після підписання ленд-лізу.

Переговорна позиція Києва буде відповідною. Переговори в будь-якому іншому ключі для України вже неприйнятні.

Про ймовірні терміни закінчення війни я вже говорив. Додам тільки одне. Все це може закінчитися і завтра, якщо Путіна сьогодні знайдуть із сокирою у спині і скажуть, що це було самогубство. Така подія одразу ж призведе до дестабілізації російської влади, і РФ буде домагатися переговорів з Україною, тому що війна потрібна, в принципі, тільки Путіну.

Якщо ж війна триватиме, то Україна піде в контрнаступ, і для цього вже є зброя.

Враховуючи масштаби захоплених територій, оптимістичний сценарій передбачає їх звільнення до кінця літа, песимістичний – до кінця року.

Главред: Який із цих сценаріїв вам видається більш імовірним?

Тарас Загородній: Це буде залежати від поставок зброї. Якщо Україна буде достатньо забезпечена зброєю, то буде реалізовуватися оптимістичний сценарій. Я, наприклад, не очікував, що так швидко паде угруповання російських військ під Харковом. А вже кілька днів тому з'явилися фотографії наших військових із видами на Бєлгород, тобто наші вийшли вже на кордон із РФ. Якщо такими темпами відбуватиметься знищення противника, то ми можемо звільнити українські території до кінця літа.

Valentynov_K.: Чи наважиться Лукашенко відкрито брати участь у війні проти України, рушити сюди свої війська? Чим для нього і Білорусі це закінчиться?

Тарас Загородній: Для Білорусі ця історія вже погано закінчується, тому що за фактом вона вже бере участь у війні. Україна вимагатиме компенсації збитків, завданих війною, і від Білорусі, хто б там не був при владі. Якщо нове керівництво Білорусі буде говорити, що воно не винне, це не матиме значення, оскільки є поняття відповідальності країни.

Лукашенко навряд чи наважиться на військову операцію проти України з кількох причин.

По-перше, вже проводилися закриті опитування білоруських військових про те, чи готові вони воювати проти України – 95% опитаних сказали "ні". Чому? Для них завжди авторитетом була російська армія, але після того, як вони побачили, що українці зробили з ЗС РФ, побачили гори трупів, які везли в Білорусь, побачили відірвані руки-ноги поранених, що лежали в білоруських лікарнях, білоруські військовослужбовці почали ставити закономірне питання – якщо українці з сильною армією Росії це роблять, то що вони зроблять з нами? Адже, на відміну від армії РФ, у білоруської армії взагалі немає бойового досвіду. Крім того, їхня техніка застаріла, ще радянська.

Тож мотивації воювати проти українців у білорусів – ніякої.

Я взагалі спробував знайти історичні факти, коли б українці і білоруси хоч раз воювали один проти одного, але безрезультатно. З росіянами українці воювали, а з білорусами – ні. Що у білорусів в Україні, що в українців в Білорусі живе багато родичів. У Білорусі немає такого накачування і пропаганди проти України, як ву РФ.

По-друге, розміри білоруської армії: збройні сили Білорусі – як наша прикордонна служба, тобто вони дуже нечисленні, близько 5 тисяч.

По-третє, якщо Білорусь не змогла або не наважилася напасти на Україну, коли у нас не було натівської зброї, то зараз нападати, коли у нас з'явилися найсучасніші системи й озброєння, буде для неї просто самогубством. Білоруські генерали все це чітко усвідомлюють.

читайте такожЧому Путін почав боятися Україну

По-четверте, Лукашенко – фанат своєї влади. Незважаючи на те, що він кривавий диктатор і злочинець, він – не ідіот. Він прекрасно розуміє: так, він може віддати наказ наступати на Україну. Але виникне питання – хто піде виконувати наказ. А робити це будуть тільки найвідданіші йому частини, які виконують будь-які вказівки батьки. В Україні вони абсолютно точно будуть знищені. І тоді питання – а з чим, власне, Лукашенко залишиться, як він буде утримувати владу в Білорусі, якщо найвірніші частини загинуть? А участь у війні завжди служить тригером виступів проти влади в самій країні. І в такому випадку Лукашенку вже нічого буде сказати. Білоруські військові подивляться на всю цю ситуацію і запитають, чому вони повинні вмирати, якщо простіше вирішити питання з однією людиною в Білорусі. Люди озброєні крові не бояться.

Якщо білоруські військові зайдуть на територію України, то буде дуже великий ризик, що вони просто здадуться в полон, і так буде створена визвольна армія Білорусі, яка піде вже звільняти свою батьківщину.

Генштаб Білорусі дуже уважно спостерігає за тим, що відбувається в Україні. Лукашенко прекрасно про все обізнаний: про мобільні групи, про те, як знищується українцями противник, тощо.

Звичайно, ймовірність ідіотизму завжди є, але за Лукашенком відвертого ідіотизму не було помічено. Тому, швидше за все, він усе-таки не ризикне йти війною на Україну, адже це означатиме крах Білорусі. Тим більше, зараз уже з'явилася "зеленка", а це означає, що йти з боку Білорусі через ліси – це самогубство: там білоруські війська будуть просто розстріляні впритул.

Valentynov_K.: Наскільки ймовірна повторна спроба росіян взяти Київ? Чи може ворушіння в Білорусі, яке почалося буквально днями, бути пов'язане саме з черговим наступом на столицю?

Тарас Загородній: Я вважаю це малоймовірним. Тому що знову-таки в України вже з'явилося сучасне озброєння. Також навколо Києва вже збудовано кілька ліній оборони з фортифікаційними спорудами, бетонкою. Вже є територіальна оборона, навчені люди.

Росія відступила від Києва, Харкова, Чернігова не від хорошого життя – ми вибили російські війська від цих міст. Вони не змогли взяти жодного прикордонного міста. Так, взяли Херсон, але там своя історія, в якій ще треба розібратися і з'ясувати, як так виявилося, що це місто виявилося беззахисним. А ті міста, які захищалися, росіяни взяти не змогли. Для них важливо було взяти Харків, але вони цього зробити не можуть. Вони намагаються оточити угруповання українських військ на Донбасі, але ця спроба триває вже місяць – і безрезультатно. Там ідуть важкі бої, є втрати з нашого боку, але реально у Росії просування немає.

Якщо раптом наш фронт впаде на Донбасі або інших напрямках, то, звичайно ж, повторна спроба захопити Київ і Харків буде здійснена Росією.

Але – ми стаємо сильнішими, тому що у нас все більше і більше з'являється сучасної зброї, а Росія стає слабшою. Тому я не вірю зараз у нову спробу взяти Київ нахрапом – у РФ просто немає сил для цього. Однак обстріли Києва, безумовно, ще триватимуть.

Kim: Чи перекинеться війна на територію Росії?

Тарас Загородній: Війна вже перекинулася на територію Росії і йде там. Зокрема, подивіться на вибухи в прикордонних з Україною областях. Хоча до цього призводить кілька причин, серед яких: спроби російських генералів приховати масштаби крадіжок на складах, провокації ФСБ, щоб стимулювати до мобілізації росіян, а також робота наших диверсійних груп.

Загалом, війна в РФ вже місяць як іде.

Hugo: У Хабаровському краї РФ вибухнула військова частина, 27 квітня – під Бєлгородом склад з боєприпасами, 2 травня – Пермський пороховий завод... Коли трапиться довгоочікуваний хлопок у бункері на Алтаї або Кремлі? А якщо серйозно, то наскільки для Росії болючі і відчутні всі ці вибухи і пожежі? Часом здається, що їй це як укус комара для слона.

Тарас Загородній: Давайте будемо об'єктивними. Зброї з часів СРСР у Росії реально дуже багато. На цьому тлі вибухи кількох складів боєприпасів взагалі не роблять там ніякої погоди. Та й, як ми вже говорили, це самі генерали РФ приховують сліди своїх злочинів.

Що стосується бункера, то це окрема історія. Судячи з того, як поводяться американці щодо Путіна, все набагато цікавіше. А вони стали натякати, що все про Путіна знають, і, якщо буде удар у відповідь з боку Штатів, то не росіяни будуть гинути – американці прекрасно знають, де дістати Путіна. Вже неодноразово були статті в тому числі в китайській пресі про те, що сучасні технології, наявні у американців, дозволяють знищувати Бункери на глибині до 2 тисяч метрів. А глибина бункера Путіна 1 тисяча метрів, це ще радянський бункер. Американці дають зрозуміти, що за необхідності вони дістануть все вище керівництво РФ, не будуть із ним панькатися, а просто його знищать – можливості такі є, супутники все бачать.

Втім, більш вірогідним здається трагічне самогубство Путіна пострілом собі кілька разів у голову. Через боротьбу між двома кланами ФСБ і армією РФ. Адже зараз ФСБ намагається зробити винуватою армію в тому, що вона провалила операцію в Україні. Обидва клани – це озброєні люди.

Нам у цьому випадку слід вболівати за всі команди одночасно. Чим більше буде дестабілізація в Росії, тим краще. Зміна влади в Росії точно перейде в громадянську війну або в третю чеченську, або населення, що фашиствує, вимагатиме додаткової крові в пошуках того, хто винен в їхній поразці у війні з Україною.

Нам все це буде тільки на руку.

Тарас Загородній
Тарас Загородній / УНІАН

y-grek: Прокоментуйте, будь ласка, інформацію, оприлюднену розвідкою США в Сенаті, про те, що незабаром Путін оголосить воєнний стан у РФ, розв'яже війну на території Придністров'я, готується до затяжної війни, метою якої бачить захоплення буферної зони від українського узбережжя Чорного моря до Придністров'я. Наскільки це можливо, і яких дій заради досягнення цієї мети Росія буде вживати, грубо кажучи, до чого готуватися?

Тарас Загородній: Американська розвідка завжди робить доповіді по найгіршому сценарію, щоб можна було готуватися. Тому вона і зробила таку заяву.

Що стосується коридору до Придністров'я, те саме росіяни хотіли провернути ще в 2014 році. Але тоді у Росії нічого не вийшло. Зараз теоретично вона теж, напевно, так хоче. Але тут, як у анекдоті – дай бог, щоб наші бажання збігалися з нашими можливостями. Про який коридор до Придністров'я може йтися, якщо російські війська відсуваються українськими силами з-під Харкова, якщо вони фактично нічого не можуть зробити на Донбасі з того, що планували? Росія не може вийти навіть на адміністративні кордони Донецької області (з Луганською областю поки що у них виходить, тому що вона не була так укріплена, як Донецька; українці вісім років готувалися і чекали того, що росіяни підуть на Донецьку область).

У Придністров'ї, насправді, ситуація ще сумніша, ніж у Білорусі. Придністров'я – це фактично сухопутний "острів", оточений із двох сторін Україною і Молдовою. Вісім років Придністров'я не може провести ротацію військ, завезти нову техніку, провести ремонт, тому що після 2014 року Україна відмовила Росії в транзиті через українську територію. Тобто там застаріла радянська техніка і реальних миротворців до 3 тисяч осіб. Так, Росія може спробувати перекинути туди десант літаками. Але як вони туди летіти будуть, якщо вся ця територія закрита нашими системами ППО? Від кордону з Україною до Тирасполя всього 20 км, тобто гаубицями, які є у нас, якщо припече, можна точно знищувати військову інфраструктуру Придністров'я, просто артилерійським полком.

Якусь мобілізацію в Придністров'ї можуть провести, окопатися там теж можуть. Але сил у них немає, щоб протистояти сучасному озброєнню і сучасній армії, які вже є в України.

Тому все це – жест відчаю Росії і спроба розтягнути наші сили для того, щоб Україна не могла сконцентруватися на швидкому звільненні Херсонської, Донецької та Харківської областей.

Figaro: Міністр торгівлі Джина Раймондо на слуханнях в Сенаті заявила, що через санкції росіяни змушені ставити на військову техніку деталі від холодильників і посудомийних машин. Може бути, для цього росіяни, коли мародерствували в передмістях Києва, тягли такі об'ємні і незручні пралки в танк? На запчастини, так би мовити...:)

Тарас Загородній: Ні, це було мародерство в чистому вигляді. Якби пралки брали на запчастини, то їх можна було б розібрати на місці, не тягаючи за собою.

Втім, я не виключаю, що росіяни дійсно використовують деталі пральних машин для ремонту військової техніки. Тому що через санкції проблеми є, особливо з мікропроцесорами. В першу чергу – для ракетної техніки. Але наскільки це допоможе Росії – велике питання. Адже є свої стандарти для військової техніки, коли крок вправо, крок вліво – і ракета вже нікуди не летить або летить, але не туди, куди треба.

Думаю, що Росія буде шукати обхідні шляхи, щоб знайти необхідні запчастини на "чорному" ринку.

читайте такожПутін хоче вийти з гри і почав подавати сигнали про це

Shark: Наскільки санкції обмежили можливості РФ по відновленню своїх військових потужностей, зброї, тих самих ракет? Все частіше повідомляється, що Росія стала використовувати якісь зовсім допотопні зразки ракет, а Іскандерами і Калібрами вже особливо і не хвалиться. Якщо це дійсно так, то про яку тоді взагалі "війну на виснаження" може йти мова? Чим Росія буде воювати?

Тарас Загородній: Росія дійсно дострілює той запас ракет, який накопичувала десятиліттями. Навіть у мирний час можливості виробляти ракети і пускові установки у РФ були досить обмеженими. У рік вона може випустити лише приблизно 150 "Калібрів". За радянських часів економіка була на порядок потужнішою, ніж нинішня російська, але і Радянський Союз залежав від західних технологій. Зараз рівень залежності Росії від західних технологій вищий в рази. Звичайно ж, під санкціями РФ дуже складно створити нову ракету. Адже ракета – це дуже складний механізм, в якому достатньо відсутності або недосконалості одного елемента, щоб вона вже нікуди не летіла.

Звісно, все це створює великі труднощі для Росії. Тому вона неодмінно намагатиметься обійти санкції, щоб, в першу чергу, відновити ракетний потенціал. Але проблема в тому, що і потужностей у Росії таких немає, щоб створювати ракети в потрібній кількості.

Росія дійсно стала використовувати ракети, вироблені за царя гороха, в 60-і роки. Такі ракети у РФ ще є, але і вони вже підійшли до критичної маси.

До того ж, Росія – величезна за площею країна, і їй теж потрібно чимось і якось захищати свою територію і свій кордон. Ну, розстріляє вона зараз усі ракети в Україні, а що далі, чим вона захищатиметься на інших рубежах? Адже у Росії там під боком Китай, Середня Азія та інші. Країни-суперники РФ уважно спостерігають за тим, що відбувається.

Військові в РФ вже розуміють, що в попередніх кількостях уже не можна застосовувати ракети.

Що стосується війни на виснаження, то у росіян дуже багато техніки 60-70-х років, танків і "Градів". Такого добра дуже багато. Радянський Союз зміг перемогти Німеччину на суші в тому числі тому, що виробництво танків було просто величезним. У німців танки були кращими, але їх було мало. Якщо проти одного сучасного танка виходить 20 старих, він встигне знищити п'ять, але інші знищать цей сучасний.

Так і Росія поки знищує нашу інфраструктуру за рахунок звичайних озброєнь, яких у неї в надлишку. І гармат, і звичайних некерованих снарядів багато. Радянські запаси були бездонними, але і вони планомірно скорочуються, тому що в Україну надходить сучасна техніка, і бажання Росії вести війну на виснаження випаровується. Адже всі її гармати нічого не коштуватимуть, оскільки будуть швидше знищуватися українцями.

читайте такожВійна в Україні триватиме три роки, і це за оптимістичного сценарію - Андрій Ілларіонов

Ніно: Побачивши реальну міць російської армії і тупість російського командування, як різні країни світу, перш за все, сусіди РФ, можуть скористатися в своїх інтересах отриманою інформацією? Хто який російський шматок може потягнути, кому чим вигідна слабка Росія?

Тарас Загородній: В ослабленні Росії зацікавлені всі, тому що вона загрожує всьому світу і стала загрозою для існування людства. Більшість країн зараз прагне позбавити Росію можливості виробляти зброю масового ураження і ракети, що вони і роблять.

Процес дезінтеграції Росії можливий, коли там почнеться громадянська війна. Я не вірю в те, що якісь країни відкрито займатимуться анексією російських територій. Принаймні зараз, тому що ядерна зброя є ядерна зброя, і ніхто не хоче ризикувати, перевіряючи, працює вона у Росії чи ні.

Коли в Росії почнуться процеси, які будуть вести до її дезінтеграції та громадянської війни, втрати здатності центру керувати регіонами, от тоді стане можливим парад суверенітетів. Тоді багато країн можуть "допомогти" Росії розсипатися. Але вони будуть це робити обережно. Той же Китай не буде відкрито лізти й анексувати російські території. Навіщо, якщо можна підписати договір із Росією про те, що вона віддає в оренду територію, наприклад, Хабаровського краю на сто років? Начебто Китай нічого не анексував, але де-факто придбав колонію.

Звичайно ж, будуть активними країни, які мають спірні території з РФ, перш за все, це стосується Японії, яка зараз дуже жорстко виступає з приводу Росії. Але поки в Росії зберігається центральне керівництво і система управління, цього очікувати не доводиться.

Те саме стосується Європи, але там ситуація ще складніша. Дуже малоймовірно, що Німеччина почне вимагати Кенігсберг (Калінінградську область) назад. У 1975 році в Гельсінкі було підписано угоду про непорушність кордонів в Європі, щоб не було воєн. І якщо зараз починати дивитися, хто кому що винен, хто у кого що анексував раніше, то це для Європи закінчиться дуже погано. Тому що за останнє століття стільки було завойовано і відвойовано! Навіть за підсумками Другої світової війни. Наприклад, Польща теж отримала частину своєї території, яка раніше була німецькою: Гданськ – це колишній німецький Данциг. Все це може дуже далеко завести.

Тому в Європі такі катаклізми вкрай малоймовірні. Вони можливі тільки в разі, якщо буде дезінтеграція Росії на рівні регіонів, які будуть самі самовизначатися і шукати собі патронат інших держав. У цьому випадку бенефіціарами можуть бути багато країн.

На Кавказі є точка вибуху, яка, швидше за все, закінчиться новою чеченською війною. Чечня цілком може оголосити про незалежність від РФ.

Якщо центр РФ втратить контроль над регіонами, і регіони будуть самі шукати точки опори інших країн, то ці країни із задоволенням допоможуть.

Питання: Як ви думаєте, чи впаде жертвою хоробрих в безодню морську Кримський міст абсолютно випадково під час цієї війни, розв'язаної Росією? Чи доцільно його знищувати взагалі?

Тарас Загородній: Якщо буде операція з видавлювання росіян із Криму, то, швидше за все, Кримський міст буде знищений, тому що через нього будуть надходити озброєння. Поки що великої необхідності в його знищенні я не бачу.

читайте такожВійна в Україні затягнеться на два-три роки, добре, якщо не на довше- Георгій Тука

Smilik: Поділіться вашим прогнозом, якими будуть українські території в результаті цієї війни ми повернемо Донбас, південь, Крим? Може, ще й Воронезьку область із Кубанню прихопимо, так "на помідори"?:)

Тарас Загородній: І українське керівництво, і наші союзники вже заявили, що вся територія України повинна бути деокупована. Як заявили американці, буде війна до перемоги України, а під перемогою вони мають на увазі звільнення всіх захоплених Росією територій. Відповідно, Крим, Донбас і південь будуть деокуповані.

Що стосується інших територій, зокрема, Кубані та Воронежа, то прикордонні з Україною території тяжітимуть до нас зі зрозумілих причин. Україна буде частиною західного світу, буде нормальною для життя країною з більш високим рівнем життя і можливістю мігрувати. Якщо в Росії почнеться парад суверенітетів, то не виключена спроба цих регіонів РФ увійти до складу України.

Але тут інше питання – а чи потрібні Україні ці території і ці люди?

Втім, створення ланцюга буферних країн, які відповідатимуть за безпеку, не виключено. Однак це питання не нинішнього десятиліття точно, хоча процеси в Росії можуть протікати дуже швидко.

Але – я не виключаю приплив до України мігрантів із Росії. Тому що громадянська війна там означатиме відсутність продуктів харчування і масу інших проблем. Після перемоги України ми здивуємося, скільки росіян раптом почнуть визнавати себе українцями. Вони шукатимуть якихось троюрідних бабусь у Полтаві і заявлятимуть Україні про те, що ми неправильно їх зрозуміли.

Крім того, багато росіян після того, як розкриються злочини РФ в Україні, почнуть взагалі соромитися, що вони – росіяни, і будуть це приховувати, а частина з них точно буде говорити, що вони – українці. Вже зараз за кордоном часто так відбувається. Цей процес буде неминуче.

Прямої анексії російських територій Україною точно не буде. Але створення якихось підмандатних територій або створення ланцюга лояльних по відношенню до України республік, які будуть орієнтуватися на нас, цілком ймовірне. Це реальний сценарій.

Klava: Якщо зараз прибрати Путіна з президентської посади, Росія зміниться? Чи можлива інша Росія, не така, яку ми побачили в Бучі, Ірпені, Маріуполі, Чернігові і т. д.? Чи не приведуть ці божевільні когось гіршого за Путіна до влади?

Тарас Загородній: Росія не зміниться. Згадайте все те, що творила і творить російська армія в Україні – це ж не Путін робив, а росіяни. Погляньте на історію російських воєн – ви зрозумієте, що вони такими були завжди. Наприклад, що вони творили в Німеччині, про це є спогади самих ветеранів, які можна прочитати. В Україні вони робили те ж саме, один в один.

Тож глибинний російський народ саме такий, яким ми його побачили. Він озлоблений, безсилий перед своєю владою, а тому намагається принизити і знищити інших. Їхнє життя нікчемне. Тому всі свої ниці інстинкти вони намагаються реалізувати на інших. А російська влада тому і закидає сюди таких, щоб вони творили те, що творять.

В принципі, відсоток населення, що фашиствує і готовоге творити подібні речі, є у всіх країнах. Людська історія – це не вегетаріанська історія. До середини ХХ століття так все і було: вбивали, різали тощо. І в кожному суспільстві ще є невелика частина таких людей. Однак головну роль тут відіграє держава. Якщо держава розуміє, що подібні інстинкти не можна виводити на передову, не можна давати їм волю, воно гасить такі інстинкти. У Росії такі інстинкти держава не гасить. Так було і в Німеччині, що і вилилося у світові війни.

На зміну Путіну дійсно може прийти якийсь більш відірваний хлопець, проте можливостей вести агресивну політику у нього буде значно менше. Це вже будуть не путінські можливості. Та й до того моменту ніхто вже не буде панькатися з Росією, ніхто не буде поводитися, як німецькі політики, які цілувалися в ясна з російським керівництвом, а потім робили вигляд, що вони не розуміють, що відбувалося в Грузії, Придністров'ї, Нагорному Карабаху тощо. Все, ця межа пройдена.

Тепер росіяни будуть вважатися токсичними і небезпечними. І будь-які рухи тіла Росії в бік Заходу будуть дуже жорстко припинятися, без будь-яких сентиментів.

Народ, що фашиствує, у РФ нікуди не дінеться, він вимагатиме реваншу. Це 100%, в цьому можна не сумніватися.

Чому з Німеччини та Японії після Другої світової війни вдалося зробити нормальні країни? Тому що ці країни зазнали окупації: окупаційна адміністрація там, де треба, підкрутила гвинтики, провела денацифікацію і зробила нормальні країни. У Німеччині після Першої світової це не вийшло, і німці зажадали реваншу. Так сталося тому, що союзники тоді зробили величезну дурість – не окупували Німеччину. І у німців склалося враження, що вони вигравали війну, але якісь сили не дали їм це зробити, вони відчули себе приниженими і стали шукати винних. Винні у всьому виявилися комуністи, зрадники, євреї та інші.

Для росіян все те, що вони творять зараз – це реванш після розпаду Радянського Союзу.

читайте такожВійна в Україні ненадовго, російська армія протримається ще два-три місяці - Юрій Касьянов

Однак у Росії є одна проблема. На відміну від фашизму в Німеччині, де це була свого роду релігія молоді, яка рвалася і підтримувала Гітлера, в Росії все навпаки. У РФ молоде покоління досить скептично ставиться до того, що робить російська влада, а основною масою, що вимагає крові, є якраз пенсіонери, тобто люди, що відходять в інший світ. Урбанізована молодь, якій є що втрачати, ще залишає якусь надію. Ви ж подивіться, кого рекрутує Росія, з яких регіонів РФ приїжджають воювати в Україну. В основному це люди з якихось депресивних регіонів Росії, де у чоловіків тільки три шляхи в житті: алкоголізм, в'язниця і армія, де армія – кращий варіант. Урбанізована молодь може пасивно підтримувати війну проти України, але особливо впрягатися в це вона не хоче. До речі, ось чому Путін і не оголошує мобілізацію. Такі люди не будуть розуміти, що їм робити зі зброєю, і цілком можуть виступити проти влади.

Тому є проблиск надії, що в Росії буде все не так сумно.

Якась спроба реваншу може бути, але сил у Росії вже немає, вона вже видихається. Недарма РФ взяла собі символ – бабусю з червоним прапором: саме старше покоління підтримує такі дії, які здійснює Росія щодо України. Але це ще раз показує виродження навіть символів цієї війни. Порівняйте це, наприклад, з естетикою Третього Рейху, де були молоді спортивні люди, що створюють навколо себе певний життєвий простір, або з естетикою Радянського Союзу, де теж підтримувалася молодь. У Росії немає ніякої течії модернізації – там течія архаїки, минулого, якого вже давно немає.

Тож, можливо, якісь амбіції у того, хто прийде замість Путіна, будуть, але сил що-небудь зробити – вже немає.

Олег: Яка ймовірність, що Путін наважиться на останній крок ядерний удар? По українській території або якійсь із країн НАТО, тому що до Америки її бомби навряд чи долетять.

Тарас Загородній: Росія давно лякає всіх ядерною війною, але мало хто вже боїться. Американці вже теж пройшли цю точку неповернення і кажуть Росії: "Ну, спробуйте". Тим більше, що США провели модернізацію власних озброєнь, і у них є ракети на підводних човнах, які вирішать це питання.

Плюс Штати попереджають російське керівництво, що знають про те, де воно знаходиться, і в разі чого завдадуть точкового удару. А тому в першу чергу помре російське керівництво, а не десятки мільйонів росіян.

Росія і далі лякатиме світ ядерною зброєю. Удар по території країн НАТО, на мій погляд, малоймовірний. Теоретично РФ може завдати ядерного удару по Україні, застосувати тактичну ядерну зброю. Але це нічого не змінить. Навпаки, це відверне від Росії ще більше країн, у першу, чергу, Китай та Індію. А в Україні це взагалі нічого не змінить.

У те, що Росія наважиться запустити міжконтинентальні ракети і завдати удару стратегічною ядерною зброєю, віриться насилу. Адже якщо відбудеться запуск однієї такої ракети, це одразу спровокує удар у відповідь по РФ від ядерних країн.

Wrangler: Як зміниться роль України у світі після цієї війни з Росією? Вже на даному етапі Україна змогла зайняти жорстку позицію приклад із відмовою Зеленського приймати в Києві президента Німеччини. Це був разовий випадковий епізод, або надалі ми зможемо собі дозволити говорити "ні" тим, хто дружнить із нашими ворогами? Як, вибачте, не проср...ти таку можливість?

Тарас Загородній: Почнемо з того, що Штайнмаєр передзвонив сам Зеленському, і вони домовилися все забути. Це хороший знак. Це означає, що Німеччина відчуває, що вона знаходиться в дипломатичній ізоляції через свою проросійську позицію. Вона розуміє, що втрачає владу в ЄС. При цьому з'являється блок слов'янських країн: Польща, Україна, Словаччина, Чехія, який створює альтернативний центр впливу в Європі. Німці розуміють, що німецька еліта у відповіді за вирощування другого фашистського режиму – в Росії. Тому Німеччина почала нервувати.

В України є можливість отримувати ресурси від Німеччини. В першу чергу, ринки збуту та ресурси на відновлення. І, звичайно ж, тепер Україна може нав'язувати власну волю щодо захисту власних інтересів. Німці теж несуть відповідальність за те, що відбувається в Україні: за їхньої мовчазної згоди стався і 2014 рік, і війна в Україні.

Terentij: Дивлячись на те, як поводяться Німеччина і Франція, складається враження, що вони просто катастрофічно бояться Росії і, в принципі, якби було можна, віддали б Україну їй на розтерзання, аби ця величезна дурепа заспокоїлася. Питання два. По-перше, що не так із Німеччиною і Францією, чому вони так наклали в штани при вигляді того, що відбувається? По-друге, якщо раптом Україна не вистоїть, що тоді? Адже і сама Росія, таки підім'явши Україну під себе, буде в дуже побитому стані, і не факт, що витримає і утримає всі свої регіони під контролем. Москва задовільниться Україною і на час зациклиться на своїх внутрішніх проблемах або піде далі?

Тарас Загородній: Москва вже не приховує, що піде далі. Тому всі і допомагають Україні, в першу чергу, Польща. Тому що Польща – наступна.

Що стосується позиції Німеччини та Франції... Вони завжди займали проросійську позицію з багатьох питань. Німці були підсаджені на російські вуглеводні ще з 50-х років і куплені Радянським Союзом. Тому вони завжди тяжіли до Росії.

І Німеччина, і Франція були готові здати Україну. Нам відкрито говорили: "Ви не протримаєтеся і двох днів". Вони хотіли так думати, їм було б зручніше здати Україну. Вони вважали, що події будуть розвиватися за чехословацьким сценарієм, і агресор буде задоволений.

Але стало зрозуміло, що Україну вже ніхто не переможе, поїзд пішов. Україні дають ресурс, який дозволяє їй перемагати.

В результаті цієї війни Україна стане одним із центрів європейської політики, а Німеччина і Франція тепер будуть змушені погоджувати з нею свої дії.

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти