Виступ Путіна 30 вересня, під час якого він оголосив про незаконну анексію чотирьох захоплених Росією областей України, був схожий на потік свідомості божевільного. Адже в ньому президенту РФ вистачило нахабства не тільки закликати Україну припинити бойові дії зі звільнення власних територій, а й звинуватити Захід у всіх бідах Росії, при цьому погрожуючи всьому світу ядерним ударом.
В інтерв'ю Главреду політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов розповів про те, які наслідки може мати рішення про анексію і як воно вплине на хід війни, чи готові в Кремлі застосувати ядерну зброю, чому Росія може посилити обстріли України і як Захід буде реагувати на дії РФ.
Як би ви в цілому охарактеризували звернення Путіна - що це було?
Політінформація на задану тему. Очевидно, що російський президент настільки глибоко застряг у своїй картинці світу, в минулому, що, власне, і відбилося на годинному посланні. Зрештою, навіть Медведєв заснув. Ну і в кінці (безумовно, винні за цей ляп будуть покарані), коли всі ці "діячі", Чепушилін та інші, зібралися, став помітним "калібр національного лідера". Очевидно, що в РФ усі мають бути нижчими зростом за Путіна.
Єдиний змістовний момент у промові Путіна був про те, що Росія готова до переговорів, але вибір "народу Донецької та Луганської республік", Запорізької та Херсонської областей не обговорюється. А якщо будете намагатися відвоювати цю територію, то ми готові застосувати ядерну зброю (був більш ніж прозорий натяк про те, що США створили прецедент) і захищатися всіма силами та засобами. Усе інше - це політінформація, потік свідомості. Путін в кінці своєї промови згадав філософа Ільїна - з 2005 року він це робить регулярно, згадував більше 10 разів, з яких 3 рази - у посланні до Федеральних Зборів РФ. Враховуючи радянський ресентимент і розмови щодо вибору і демократії, не будемо забувати про те, що Ільїн був ідеологом російського загальновійськового союзу - білогвардієць, який виступав за "єдину і неподільну". Тому тут, як то кажуть, або хрестик зніміть, або труси одягніть.
Далі 99 відсотків промови було присвячено критиці Заходу - тобто демонстрації того, що Путін воює не з Україною, а кинув виклик Заходу і виступає як лідер антиколоніалізму. Тут, очевидно, автори цього виступу зібрали все до купи. Причому дісталися навіть до винищення індіанців, опіумних воєн, і вперше - до бомбардувань Дрездена і Гамбурга.
Посил такий - щоб налякати Радянський Союз. Я думаю, у 1945 році Йосип Віссаріонович Сталін не заперечував проти бомбардувань Дрездена, а в 1943 році - проти бомбардувань Гамбурга і не дорікав США та Великій Британії в нелюдських бомбардуваннях, адже тоді тривала Друга світова війна.
У сухому залишку - стріли, що були запущені на адресу Заходу. Путін звинуватив Захід у тому, що вони хотіли пограбувати, колонізувати Росію, залишаючи за кадром те, що на початку 90-х у Заходу були всі можливості для фрагментації Росії. Але тоді того, хто падав, не підштовхнули і багато в чому з абсолютно прагматичних міркувань - щоб ядерна, хімічна, біологічна зброя не розтеклася по приватних крамницях удільних князівств. Але однобокість цього виступу абсолютно очевидна на тлі того, від чиїх бомб сьогодні гинуть українські діти і хто почав війну. Усе це залишається за кадром.
На жаль, наслідки будуть. Так, це спроба легалізувати вкрадене, як це неодноразово траплялося в історії. Досить згадати 1938 рік, аншлюс Австрії і те, чим це закінчилося для його організаторів.
Уся ця промова на тлі тих подій, які відбулися напередодні, я маю на увазі диверсію на газопроводі "Північний потік", рівнозначна пострілу в Сараєво. Можливо, Путін підвищує ставки. Але критично помітний поспіх, з яким усе розгортається. Адже якщо йти за процедурою, то "прийняття республік" розтягувалося б на два тижні. І все це почалося після повернення Путіна з Самаркандського саміту ШОС, а також подій на Південному Кавказі. Тобто коли Вірменія як член ОДКБ побачила повну безглуздість перебування в цій організації, бо бойові дії виявилися перенесені на територію Вірменії, але Путін злився. Де-факто це означає, що Росія неминуче втрачатиме свій вплив на Південному Кавказі. Плюс Самаркандський саміт, де Путін виглядав як сторонній на чужому святі життя - домінував там Сі Цзіньпін і всі були більше орієнтовані на китайського лідера. А це - показник того, що РФ поступово буде витіснятися і з Центральної Азії.
На тлі військових поразок в Україні важливий момент, коли диктувати порядок денний в РФ стала партія війни. Очевидно, що якісь пертурбації в Кремлі відбулися.
Які наслідки для Росії та України матиме рішення про анексію?
Путін приділив цьому увагу, коли говорив щодо правил. Очевидно, що Володимир Володимирович вбив собі у голову думку про те, що він настільки сильний, що може не дотримуватися правил, а переписувати їх. Але йому доведеться зіткнутися з жорстокими реаліями, перш за все - в економіці і на полі бою. Так чи інакше, маппет-шоу, яке ми сьогодні побачили, може виявитися кульмінаційною точкою. Існує версія, що Сі Цзіньпін і Моді поставили Путіну дедлайн до 15 листопада завершити з війною. Я на це дивлюся зі скепсисом, але, як би там не було, події почали форсуватися саме після Самаркандського саміту. До цього дати "референдумів" переносилися і називалися різні, аж до 4 листопада. Далі все пішло галопом. На жаль, для України ті рішення, які ухвалюються у Москві, матимуть наслідки, масштаб яких ми навіть до кінця не усвідомлюємо. По суті, якщо до цього моменту, на початку лютого, мови про анексію не було - мовляв, обмежимося "ЛДНР" і Кримом, то мені здається, що тут вже мова йде про повномасштабну війну на знищення України. Думаю, незабаром надійде ультиматум покинути "територію РФ", що, природно, буде проігноровано. І нас неминуче чекає дуже гаряча осінь і, можливо, початок зими.
Щодо саміту G-20 у мене великі сумніви щодо того, що все може раптово завершитися. Нам треба готуватися до того, що воювати Росія буде усіма наявними у неї засобами і ресурсами. У тому числі, треба серйозно ставитися і до можливості застосування тактичної ядерної зброї.
Ви зазначили, що в світлі останніх подій в очі дуже кидається поспіх. Якщо це не ультиматум від Китаю та Індії, то з чим він може бути пов'язаний?
Вій може бути пов'язаний з геополітичними проблемами, з військовими поразками і з тим, що з можливих варіантів перемогли "яструби". Зверніть увагу: менестрель партії війни, терорист і військовий злочинець Стрєлков-Гіркін, протягом трьох місяців розповідав про необхідність мобілізації. Причому мобілізація не буває "частковою" - я більше ніж упевнений, що мова не йде про 300 тисяч, призвуть набагато більше. І до плану завалити Україну "гарматним м'ясом" теж потрібно ставитися серйозно. Пам'ятаєте Корейську війну, коли армія Кім Ір Сена після інчхонського десанту опинилася на межі розгрому і відкотилася до кордону з Китаєм. А далі з'явився один мільйон китайських "добровольців", який дозволив, по суті, звести цю війну до нічиї. І американська армія своїм озброєнням і технікою з цією людською масою більшого домогтися не змогла. В результаті зберігся статус-кво по 38 паралелі, але за це була сплачена висока ціна - загинуло близько 60 тисяч американців, не рахуючи сотень тисяч корейців. Тому до того, що зараз відбувається в Росії, не варто ставитися шапкозакидацько. Так, їм треба перебити негатив. У Кремлі пам'ятають кримський консенсус, який підняв рейтинг Путіна і, очевидно, намагаються зробити щось подібне, такий собі донбасько-таврійський консенсус, і знову зіграти на шовінізмі, ура-патріотичних почуттях росіян. Не виключено, що це дасть якийсь тимчасовий ефект. Але стратегічно це шлях, який приведе Росію у глухий кут.
А на який час може розтягнутися цей ефект - наскільки вистачить запасу?
На кілька місяців, далі почнуть позначатися економічні наслідки санкцій. У нас теж в рожевих окулярах дивилися на перспективи санкційного тиску, забуваючи про те, що з 2014 року Росія системно і серйозно готувалася до такого повороту подій. Але жорна історії мелють повільно, але вірно - так чи інакше, особливо на тлі ситуації з енергетикою, це стратегічна річ. По суті, Росія втрачає європейський газовий ринок, а США виходять на рівень понад 50% забезпечення цього ринку. Тобто якийсь час газовий шантаж РФ може впливати, але засоби протидії йому будуть знайдені. Це буде зроблено ціною дуже високих економічних витрат, від чого в кінцевому рахунку програє Росія. Оскільки її благополуччя в ситі нульові після лихих дев'яностих ґрунтувалося на нафто- і газодоларах плюс нинішня кон'юнктура, яка дозволила прикрити багато санкційні витрати. Як я розумію, Китай і Індія, які купують російські нафту і газ з дуже хорошим дисконтом, теж не хочуть нести витрати від вторинних санкцій, бо дуже щільно залучені до глобальної економіки, якій Путін відкрито кидає виклик.
Як це рішення про анексію відіб'ється на ході війни - що буде далі? Як діятиме Путін?
Так чи інакше, воно веде до ескалації. В України є кілька тижнів, коли можна домогтися більш вигідних позицій і звільнити більше територій. Треба розуміти, що взимку бойові дії дуже часто якщо не припиняються, то стають менш інтенсивними. Рішення про анексію - це явно не шлях до миру, а спроба, як то кажуть, зайти з козирів і легалізувати вкрадене. Я думаю, що знайдеться небагато країн, в тому числі такі впливові, як Зімбабве, Уганда або Північна Корея, які визнають цю аферу.
Чи може Путін в цьому випадку піти на відкриття другого фронту до зими? Адже зараз знову обговорюють Білорусь і можливий напад з її боку.
Дуже висока ймовірність. Інша справа, якого роду будуть ці дії - удари по Києву і перерізання шляхів логістики Збройних Сил України, тобто поставок техніки з Польщі та інших європейських країн, або ж це будуть дії, спрямовані на зв'язування ЗСУ, щоб відвернути їх від перекидання ресурсів на інші ділянки фронту. У тому, що Білорусь знову буде задіяна в агресії, сумніватися не доводиться. Найближчими тижнями навряд чи, але до кінця листопада цілком можливо, що з території Білорусі знову піде напад. Спочатку говорили про перекидання до Білорусі близько 20 тисяч солдатів, але тепер уже звучать цифри до 150 тисяч. Зрозуміло, що ця маса буде озброєна і екіпірована набагато гірше, ніж угруповання для вторгнення в лютому-березні. Крім того, серед них тоді було багато частин ударної лінії - ПДВ, морська піхота, тобто більш-менш підготовлені війська. А тут вже будуть "мобіки", але кількість їх така, що до цього потрібно бути готовим.
Путін закликав до переговорів, але без обговорення анексованих регіонів. Україна і Захід на це не погодяться. Що робитиме Кремль? Ситуація з нападом з Білорусі якось пов'язана з цим або у нього є ще якісь механізми, які він може задіяти?
Досить імовірно, що посилиться ракетний терор, в тому числі спрямований і на об'єкти критичної інфраструктури. Перш за все - енергетичної. Ми це вже бачили, тільки тепер це може набути більш масового характеру. Будуть спроби розширення Запорізької області, будуть і далі штурмувати Бахмут. Путін зараз прагне максимально вкластися у війну - по максимуму посилити ті угруповання сил, які знаходяться на українській території. І, швидше за все, Білорусь - лише один з елементів цього сценарію. Та й сама постановка питання Путіним "що наше, те наше, а про решту поговоримо" - це аж ніяк не прагнення до мирного врегулювання. Це - спроба диктувати умови.
Що тепер може зробити Захід - що він буде з цим усім робити?
Хоч і говорять про якісь сигнали, які нібито пішли з Вашингтона до Москви на тлі ядерних загроз, але якби Байден вийшов і сказав, що ми підвищуємо ленд-ліз для України до $100 мільярдів, привели в повну бойову готовність ядерні сили США і Україна отримає все необхідне озброєння і боєприпаси в найкоротші терміни, то так було би якось спокійніше. Поки багато колег у червні вже говорили в дусі "дурень думкою багатіє" про $90 мільярдів ленд-лізу і про те, що восени все зміниться. Але нам поки говорять тільки про $12 мільярдів, 5 з яких - це фінансово-економічна допомога, а 7 - озброєння. Це аж ніяк не той ленд-ліз, який всі мали на увазі. Підписаний 9 травня Байденом закон про ленд-ліз, можливо, і був красивим піар-ходом, але поки ми його "вух" не побачили. А з наявними силами і засобами нам знадобиться до мільйона активних "багнетів". А це означає те, що буде продовжена мобілізація. Цих людей потрібно буде екіпірувати, озброїти, але стан нашої економіки, на жаль, такий, що ми самі не можемо забезпечити навіть зимової форми.
Тому залишається покладатися на партнерів - від їх позиції буде залежати багато чого. Ми побачили, як навесні поставки артсистем, гаубиць М777 в дуже невеликій кількості допомогли уникнути критичного сценарію, коли українські арсенали після битви за Київ виявилися порожніми і квітень-травень були дуже важкими в цьому плані. Але появу артилерії та її роль на полі бою ми помітили. Як і роль появи тих же HIMARS в тих самих незначних кількостях.
Чи може Захід будь-яким чином усунути або відсторонити Путіна в якості способу протидії?
Це з серії конспірологічних сценаріїв. Я думаю, що навряд чи такий розглядають. З іншого боку, можуть робити ставку на внутрішньодворцеві конфлікти. Адже кремлівська політика залишається незмінною з часів фрази, приписуваної Черчиллю про те, що політика Кремля нагадує сутичку бульдогів під килимом і про те, хто переміг можна судити по тому, чий труп буде викинутий на поверхню.
Не хочу повторювати чутки про те, що Патрушев домовився з Китаєм. У всякому разі, поки справа навіть не в самому Путіні, оскільки в Росії є і колективний Путін - маса росіян, які налаштовані набагато радикальніше, яких роками накачували пропагандою щодо "величі" і "вставання з колін". Тому, як не сумно усвідомлювати, але Путін референтний масовому російському обивателю. І я собі важко уявляю, як хтось інший, хто прийде після Путіна, відмовиться від Криму і того, що було підписано сьогодні. Якщо, звичайно, за спиною у нього не буде ситуації військового розгрому РФ або почалася "велика смута" - це єдині фактори, які можуть вплинути. А поки що Патрушев - "яструб" ще гірший за Путіна.
А в нинішніх умовах, на тлі мобілізації і того, що відбувається на фронті, чи можливий початок цієї "великої смути"?
Поки Кремль контролює ситуацію. Адже в Україні воюють 200 тисяч, а поліцейського, репресивного апарату для боротьби з внутрішнім ворогом у Росії понад мільйон. У Дагестані вони не допустили фатальних помилок і вчасно схаменулися щодо перегинів. Нам було б приємніше, якби там наламали дров і прислали б, наприклад, поволзький ОМОН придушувати протестні виступи. Але ці протести не організовані, у них немає лідера і це багато в чому зумовлює їх характер як бунту. А бунт, як відомо, приречений на невдачу. Тому поки що ця ситуація контрольована. Кавказ - дуже специфічний регіон, але я не думаю, що чеченців кинуть придушувати антивоєнні виступи - при всьому бажанні, такої дурості в Кремлі не здійснять. Дурощів у них, звичайно, вистачає, але ось так ламати дрова вони явно не будуть.
Ви згадали, що високий ризик застосування тактичної ядерної зброї. На що може націлитися Путін, якщо буде застосовувати таку зброю?
У нульові один російський письменник в операції "Механічний апельсин", де він розписував війну Росії з Україною, писав про ядерний вибух над Поліссям. Мовляв там малозаселена територія, масових жертв не буде, але електромагнітний імпульс здатний "покласти" всю електроніку в околицях. Є Яворівський полігон, є південь Херсонської області.
До такого кроку Путіна може спонукати чергова військова поразка - припустимо, якщо ЗСУ скинуть російський плацдарм на правому березі Дніпра і створиться загроза виходу на кримські перешийки. Тоді ризик застосування тактичної ядерної зброї стане цілком реальним. Поки це, скоріше, загроза, хоча всі звернули увагу на те, що і Медведєв, і Путін говорили: "Ні, це не блеф". Але ось цю конструкцію політтехнологи, які займалися спічрайтингом, прекрасно знають - все рівно навпаки.
Після сказаного Путіним, як довго, по-вашому, триватиме війна в Україні?
Якщо не станеться дива - швидкого завершення війни в середині листопада - то все це може розтягнутися на місяці, якщо не на роки.
У російській партії війни, якщо послухати Стрєлкова, потрібно поставити під рушницю мільйон і за кілька місяців закінчити розгром України. Тобто не просто захопити Київ, а вийти на лінію Херсона і, так і бути, Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, штурмувати не будемо. Це те, як бачать завершення війни "яструби". Але найближчим часом цього не станеться. Мінімальна ймовірність того, що в листопаді ми дізнаємося якісь новини. Зрозуміло, що українці уявляють собі все інакше і до паскудного миру, тобто в обмін на територіальні поступки, не готові.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
