Європарламент ухвалив резолюцію про створення спеціального трибуналу для переслідування злочину агресії Росії проти України. За такі злочини несе відповідальність президент країни і військове керівництво. Причому у резолюції зазначається, що трибунал має притягнути до відповідальності не лише президента РФ Володимира Путіна, але й самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Керівник Центру дослідження Росії, екс-міністр закордонних справ України, дипломат Володимир Огризко в інтерв’ю Главреду пояснив, які практичні наслідки матиме ця резолюція, наскільки ймовірно, що трибунал над Путіним і Лукашенком справді буде створений, як Путін і його оточення можуть відреагувати на цей крок європейців, а також чи доживе російський диктатор до цього суду.
Яке значення матиме цей крок, які процеси тепер будуть запущені? А головне – якими на практиці, не на папері чи на словах, будуть наслідки для Путіна і Лукашенка?
Ця резолюція є суто політичним документом, значення якого для України важко переоцінити. Це дуже чітка маніфестація бажання політиків Європи сказати всьому світу, що злочини рашизму мають бути покарані. Це рішення матиме дуже і дуже важливе значення для всіх наступних кроків.
Так, це рішення не є обов’язковим. Так, воно не може завтра трансформуватися в певні конкретні кроки. Але, з точки зору політичного мотиватора, демонстрації позиції та важливості цієї теми, воно стоїть в топі всього того, що робилося досі. Так, були рішення окремих країн та інституцій, але дана резолюція – це голос цивілізованої Європи.
Відтак, країни, які утворюють цю цивілізовану Європу і є членами Євросоюзу, не зможуть не зважати на це. І тепер положення цієї резолюції будуть кочувати в інші резолюції різних органів.
Відтак, створюється відповідна політична атмосфера, коли виступати проти цієї ідеї стає політично некоректно. А це означає, що виконавчі органи різних країн будуть значно пильніше шукати механізм, який дозволить перевести цю ідею в практичну площину. От, власне, в цьому я вбачаю основний смисл цієї резолюції про створення трибуналу.
Хто або що може стати на заваді створенню такого трибуналу над Путіним і Лукашенком?
На заваді створенню трибуналу може стати політична воля, а точніше її відсутність. Якщо у країн, які реально хочуть покарати Путіна, ця політична воля буде, вони знайдуть механізм, як реалізувати цю ідею. І, навпаки, якщо комусь захочеться уникнути створення трибуналу, знайдуться відповідні аргументи, наприклад, що це треба робити в рамках Міжнародного кримінального суду, а не створювати якийсь спеціальний суд.
Якщо така політична воля буде наявна, навряд чи хтось після цього рішення на загальноєвропейському рівні, стане заперечувати доцільність ідеї такого трибуналу.
Тому, як і в багатьох інших питаннях, усе залежатиме від того, чи будуть достатньо сміливими європейські лідери, щоб зробити рішучий крок у цьому напрямку.
Особисто ви бачите політичну волю і сміливість у європейців? Чи ймовірність створення такого трибуналу невелика?
Якраз цієї політичної волі в достатній мірі я поки що не бачу. Тому що дехто боїться створення прецеденту і нівелювання самої ідеї спеціального трибуналу. Деякі західні юристи остерігаються того, що після створення спеціального трибуналу над Росією РФ створить трибунал над Америкою, наприклад.
Тому для створення трибуналу потрібно визначити критерії, яким необхідно відповідати, аби цей трибунал справді відповідав меті, щоб це не був фейковий трибунал. Підставою для його створення мають бути пункти, які чітко вкажуть, що зафіксовані дії підпадають під компетенцію створеного спеціального міжнародного трибуналу. Якщо відповідності цим параметрам немає, тоді немає підстав і створювати спеціальний трибунал.
От зараз юристи сваряться між собою, шукаючи консенсус відносно цих параметрів. Якщо вони будуть знайдені, тоді ситуація спроститься і можна буде говорити про наявність політичної волі до створення трибуналу.
Поки що лишається юридична казуїстика, яка може заважати.
Поясніть, як Путін і Лукашенко, або ширше – Росія і Білорусь, відчують наявність такої резолюції? Чи будуть для них якісь наслідки саме зараз?
Зараз жодних наслідків для Путіна і Лукашенка не буде. Такі наслідки з’являться лише тоді, коли процес запуску спеціального трибуналу перейде від теорії до практики. Тоді Путін і Лукашенко зрозуміють, що на них будуть полювати, їх будуть відловлювати. Але поки що до цього не дійшли.
Якщо цей процес рушить, Путіну і Лукашенку не залишиться нічого, окрім як або кудись далеко втекти і зникнути, або передати один одному пістолет із одним патроном (хоча в останнє я не вірю).
Як може відреагувати Путін, зрозумівши, що тепер для нього дороги назад немає? Хоча трибунал ще не створений, але настрої вже очевидні. Чи не зірве в нього остаточно дах, і чи не почне він, скажімо, жбурляти ядерні бомби?
Дах Путіну знесло вже давно, тож ми не повинні нічому дивуватися і чогось боятися. Але, виходячи з його щурячої психології, він буде чіплятися за вінця до останнього. І я не думаю, що це чіпляння за вінця дозволить йому думати про ядерну зброю. Адже, наскільки можна судити, Путіну чітко і ясно дали зрозуміти, що навіть спроба використання ядерної зброї буде означати, що в цей же день його фізично не стане.
Тому я думаю, що прямої загрози від Путіна сьогодні немає. Але ми ж не можемо прогнозувати, що буде завтра.
Добре, а якщо говорити не про ядерну зброю. Чи не вийде так, що Путін тепер у цій війні просто не зможе зупинитися і буде воювати до останнього патрона, росіянина, подиху?
Путін вже в будь-якому випадку не зупиниться, безвідносно до цього рішення про трибунал. Російський цар не може програвати – це значно сильніший аргумент для нього, ніж будь-яка резолюція будь-якого парламенту. Резолюцій і трибуналів Путін боїться найменше – він боїться своєї невправності в очах дикого російського народу, який вимагатиме героя. Власне, він сам насаджував у мозок росіян, що Росія – "країна переможців", і вона не може програвати.
Коли програє цар, його треба змінювати, до того ж дуже швидко. А зміна царя в Росії – це далеко не демократичний шлях. Це значить або "секир-башка", або вигнання в монастир. Це для Путіна страшніше за резолюцію Європарламенту.
Недаремно Путін на днях підписав указ про те, що Росія виходить з усіх документів Європи. Це є ознакою того, що Європа для нього перестала існувати як така, і все європейське він вважає нечинним і нікчемним. Тож жодну резолюцію він до уваги особливо брати не буде.
А от внутрішня дискредитація – це те, що може перетворити Путіна на особу, якій доведеться захищатися. А, як ви знаєте, бунти в Росії бувають одного типу…
А як оточення Путіна може відреагувати на цю резолюцію і перспективу того, що може бути створений трибунал? Чи не вийде так, що ці люди просто злякаються, що Путін почне тонути сам і потягне їх за собою?
Те, про що ви говорите, – один варіант. Інший варіант – якщо ці люди ще здатні мислити адекватно, вони подумають: "Так, Путін уже тоне, а для чого нам тонути разом із ним? Чи не краще нам його презентувати в Гаагу як цінний подарунок?". Я вірю в те, що людей, які міркують саме таким чином і навряд чи хочуть піти за ним до раю, навколо Путіна ще є доволі багато. Тому, скоріше за все, буде спроба позбутися Путіна.
Але є одна цікава думка – чи довезуть Путіна до Гааги? І один військовослужбовець, у минулому розвідник, каже, що не довезуть. Чому? Тому що він занадто багато знає про те, як він і його оточення корумпували західну еліту. І дуже неприємно було б, щоб ця інформація вилізла назовні.
Тому дорогою до місця суду Путін може отримати "Новічок" чи щось більш переконливе.
Тобто не факт, що Путін ще до цього трибуналу доживе…
Деякі спеціалісти в таких справах кажуть, що це цілком можливо.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
