Нещодавно президент Франції Еммануель Макрон і глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн відвідували Китай. Після візиту французький президент встиг наговорити безліч суперечливих заяв - зокрема, про те, що Європі потрібно знизити свою залежність від США і уникнути втягування в конфлікт між Китаєм і Штатами по Тайваню, проте таку позицію Макрона вже встигли розкритикувати в країнах ЄС.
В інтерв'ю Главреду експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса розповів, з якою метою Макрон їздив до Пекіна, чи стане Китай впливати на РФ і чому США бояться ослабнути в Європі.
Після Еммануеля Макрона і Урсули фон дер Ляєн до Китаю збирається Жозеп Боррель. З якою метою європейські лідери зачастили до Китаю?
По-перше, вирішувати свої внутрішні питання двосторонньої торгівлі. По-друге, спробувати переконати Китай вплинути на Росію для зупинки війни. І по-третє, переконати Китай якось виконувати, хоча б частково, неформально, санкції проти Росії.
Судячи із заяв, які звучали після від'їзду Макрона, Китай переконати не вдалося? До чого нам готуватися?
Ні до чого - все буде так само, як і було до цього. Нічого істотно не зміниться.
Макрон і Сі Цзіньпін робили акцент на тому, що саме Франція і Китай можуть закласти початок для політичного врегулювання війни в Україні. Що це означає для нас – чи буде Захід намагатися посадити нас за стіл переговорів з РФ найближчим часом?
Я думаю, вони сподіваються, що Китай буде конструктивно брати участь у мирних переговорах, коли такі почнуться. Тобто вони розраховують домовитися з Китаєм і займати схожу позицію. Європейці вважають, що Китай навряд чи розвернеться на 180 градусів і почне працювати проти РФ разом із Заходом. Тому вони сподіваються, що коли почнуться мирні переговори, китайці зможуть працювати з ЄС і країнами НАТО хоча б з тих питань, які становлять спільний інтерес – ядерної безпеки, гарантій безпеки Україні, гарантій експорту зерна тощо. Я так розумію, для цього Макрон туди і їздив, щоб, так би мовити, звірити годинники. Ну і заразом зміцнити свій образ європейського лідера, тому що у нього досі є така нереалізована амбіція.
До речі, заяви Макрона про те, що Європа стає "васалом" США - якраз про це? Що в розумінні Макрона можуть означати заяви про стратегічну автономію?
Це давня ідея досить великої частини політичного істеблішменту Франції. Ще з часів Шарля де Голля вони вважали, що Європа повинна і здатна в багатьох питаннях діяти самостійно, і критична залежність від Штатів – це не дуже добре. І Макрон як прихильник традиційного французького голлізму просуває цю ідею. Це не нова концепція, але на тлі війни в Україні все це відійшло на другий план, тому що виявилося, що європейці не готові до дій у зовнішній політиці в питаннях безпеки і оборони. Китаю подобається ця ідея, адже він вважає, що чим більше автономії буде у Європи, тим більш імовірно, що можна буде працювати з європейцями без участі США. Тобто можна буде розвивати відносини з ЄС напрямку і особливо не озиратися на Вашингтон. Тому китайці вхопилися за ці заяви як за важливий момент, на якому сходяться позиції Пекіна і Парижа. До України це взагалі не має ніякого відношення. Це - речі, які стосуються середньо- і довгострокової перспективи.
Окремо в Китаї проговорювалося питання Тайваню. Чи може Китай, граючи на темі Тайваню, спровокувати розкол в Європі - чи вигідна йому така ситуація?
По Тайваню ніяких розколів статися не може - цей фактор став другорядним і не грає особливої ролі. Китай не працює на розкол Європи – він хоче, щоб європейці ставали автономними і буде підтримувати ті країни, які просувають цю ідею. Китай вважає, що краще працювати з автономною Європою, ніж з єдиним об'єднаним західним альянсом, в якому домінують Штати. Це їхня довгострокова мета. І якщо є Франція, яка просуває цю ідею, значить Китай буде активно з нею працювати, публічно її хвалити і так далі. Це - та ідея, яка дуже підходить Пекіну.
Чи може на цьому грунті Франція спробувати зайняти чільне місце в архітектурі Євросоюзу і, наприклад, посунути Німеччину, заручившись підтримкою Китаю?
Я поки не бачу такої можливості. Економічно поки точно, та й політично у Макрона ситуація гірша, ніж у Шольца (хоча рейтинги впали в обох За останній рік). У Франції зараз складна політична обстановка, і це - одна з причин, чому Макрон намагається гучними зовнішніми заявами вийти з внутрішньої токсичної ситуації. Поки немає єдиного лідера в Європі-йде боротьба між Францією і Німеччиною. Франко-німецького тандему, судячи з усього, вже немає в тому вигляді, як це було за Меркель і Макрона. Шольц проводить більш германоцентричну зовнішню політику, а Макрон, відповідно, намагається якось надолужувати.
Усі ці заяви про стратегічну автономію Євросоюзу здатні якось вплинути на відносини між ЄС і США?
Ні. Штати в цілому не проти цієї ідеї. Вона отримала імпульс саме при Трампі, коли республіканці почали говорити про те, що Європа повинна сама собі все оплачувати. Я припускаю, що в разі повернення до влади республіканської адміністрації в США, подібні розмови почнуться знову. Штати розділені між бажаннями зберегти домінуючий вплив на Європу через НАТО і зменшити витрати на Європу. Це дві суперечливі ідеї, але якщо знайти баланс між ними, то в цілому Вашингтон не проти автономії Європи, бо це знижує витрати на ЄС в США, дозволяючи їм кидати більше ресурсів на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Зрозуміло, що зараз такий момент, коли Штати не хочуть втрачати управління процесами, боячись, що цим скористаються Росія і Китай, щоб розколоти союзників. Адже Автономна Європа, як вважають американці, полегшить завдання Росії і Китаю, тому що вони спробують сепаратно домовлятися з Європою без США.
Чи є в цій ситуації будь-які бонуси для Росії?
Ні, вони занадто затиснуті в своїх військових рамках, тому вони не отримують від цього вигоди.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред