Так зване міноборони невизнаного Придністровʼя оголосило про початок військових зборів з 1 березня. Збори, до яких залучатимуть чоловіків віком до 55 років триватимуть протягом трьох місяців.
Паралельно з цим у Молдові тривають проросійські антиурядові мітинги, які організувала проросійська партія "Шор", протягом яких відбуваються сутички між їхніми учасниками та поліцією.
В інтервʼю Главреду військовий експерт, полковник запасу СБУ Михайло Притула розповів, для чого Росії потрібне Придністровʼя, наскільки великий ризик удару з "ПМР" по Одесі та Вінниці та чому допомога України Молдові здатна назавжди вирішити питання "ПМР".
Хотіла б звернутися до вас з приводу початку навчань у Придністровʼї. Вони заплановані на найближчі три місяці нібито у звʼязку з підготовкою з боку України, як заявила Росія, певних провокацій. Для чого Росія "хитає" Молдову і почала цю історію з Придністровʼям?
Давайте розберемо цю ситуацію детально. По-перше, це не навчання, а так звані збори, які передбачають призов запасників, тобто військовозобовʼязаних на злагодження, перевірку знань, підготовку тощо.
Чому це відбувається? Давайте поглянемо на мапу і побачимо, що Придністровʼя займає стратегічне положення між Україною і Молдовою. Воно знаходиться поруч із Чорним морем, і від північної частини Придністровʼя до північного кордону України через Крижополь, Вінницю, Житомир, Коростень усього лише 360 кілометрів. Якщо подивитись ще на карту розстановки російських сил перед початком вторгнення 24 лютого 2022 року, яку опублікував ще у листопаді 2021 року керівник ГУР Кирило Буданов, ми побачимо, що найбільш західна стрілка можливого удара спрямована саме в напрямку Коростеня, Житомира і південніше від них. Таким чином, якщо гіпотетично ми розглянемо цю ситуацію, коли Росія завдасть удару з півночі, наприклад з Білорусі, по Коростеню, Житомиру, Вінниці, Крижополю і зʼєднається з Придністровʼям і одночасно буде висадка морського десанту, наприклад у райони Білгород-Дністровського, Ізмаїлу, Татарбунарів і буде задіяне "ПМР", то Україна одразу буде відрізана від Заходу.
Певно, такі плани мають бути у Генштабі РФ, бо це, так би мовити, очевидні речі. Ці плани не були виконані рік тому з причин, що не залежать від росіян. По-перше, ніхто не дав їм пройти до Миколаєва та Одеси. Крейсер "Москва", який забезпечував протиповітряне прикриття можливого десанту, послали у всім відомому напрямку. Війська під Бучею, Ворзелем, Ірпенем загрузли під Києвом і не змогли взяти столицю. Їм на підмогу кинули частину, яка йшла на Коростень, їх теж розбили, після чого росіяни втекли. Тож та спроба виконати цей задум не вдалася.
Але чи зможуть вони спробувати ще раз і які умови їм треба виконати? Перш за все, задіяти ресурс "ПМР". Офіційне населення – 460 тисяч осіб, з яких мобілізаційного потенціалу – 30 тисяч. Армія налічує 5 тисяч, і ще дуже-дуже багато зброї. Перерахувати цю зброю неможливо, бо до Придністровʼя звозилася зброя з груп радянських військ з країн так званого Варшавського договору у Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Угорщині та Болгарії. Уся ця зброя зараз зберігається на відстані лише 5 кілометрів від кордону з Україною. І на ці склади, Росія, звісно, накинула оком, тому що там хоч і стара зброя, але росіянам не звикати їздити на старих танках, бо цієї зброї РФ зараз дуже не вистачає.
Тому між Україною і Молдовою ми маємо територію, де багато зброї, невелика армія, але яка може бути мобілізована у певній кількості.
Мешканці Придністровʼя вже давно інтегрувалися і до Молдови, і до Одеси і покинули своє місце проживання. І от для того, щоб Росія могла цей ресурс задіяти, їй потрібно зібрати рештки мобілізаційного потенціалу "ПМР", що розбігся. Тих, хто ще може чи хоче "захищати", або заробляти, бо у "ПМР" грошей небагато. Так би мовити, провести інвентаризацію. Паралельно ми бачимо, що росіяни намагаються хитати Молдову, влаштовуючи проросійські мітинги за участі завезених росіян.
Це – ті плани, які Росія намагається реалізувати (щонайменше, готується до цього), бо за один день це не робиться. Тож зараз вони готуються до сценарію із задіянням Придністровʼя. Тобто можливий удар з боку Придністровʼя в напрямку Білгород-Дністровський – Ізмаїл – Татарбунари, або захоплення усієї Молдови. Тому що армія Молдови складає ті самі 5 тисяч осіб, але кількість озброєння армії Молдови на порядок менша за те, що має Придністровʼя. Ось ці речі для нас дуже важливі і ми маємо розуміти, що Росія для дестабілізації ситуації та виконання там своїх фантазій може піти в наступ на Молдову та території України.
Пане Михайле, хотіла уточнити з приводу співвідношення сил та Придністровʼя. Ви сказали, що зараз армія "ПМР" налічує 5 тисяч осіб. Якщо вони проведуть бойові злагодження, скільки реально людей вони зможуть набрати?
Саме для того, щоб це зʼясувати, це і хочуть перевірити. У мобілізаційній підготовці важлива не лише наявність списків мобілізаційного резерву, а й перевірка фактичного числа. Тому що за списками може бути до 30 тисяч, а фактично не набереться і 10. Тому і роблять ці збори, щоб зробити інвентаризацію наявного особового складу. Фактично вони цього не знають, тож цифра може коливатись від 5 до 30 тисяч. Це – дуже великий розбіг, і, залежно від того, скільки вони наберуть, тоді вже будуть планувати подальші дії. Якщо зараз їм вдасться притягнути до 30 тисяч, то буде сформовано певний "ударний кулак", який вони можуть якось використати. Якщо там буде 5 тисяч на додачу до армії "ПМР", яка там просто сиділа на московських грошах і нічого не робила, обросла сімʼями, то у разу, якщо підіймати їх і кидати у бій, вони можуть сказати: "Навіщо нам та Москва, аби ми йшли за неї помирати?!". Адже, врешті-решт, може так статися, що військові у тому ж Придністровʼї скажуть, що, мовляв, ми дуже вдячні, що ви нас годували багато років, але йдіть далі самі, ми приєднуємось до Молдови або до України. І на цьому усе завершиться. Такий варіант теж не можна виключати, бо те, що Росія хитає ситуацію – це одне, але те, як воно буде по факту – зовсім інше.
Молдова у поточній ситуації, якщо далі триватиме розхитування ситуації з боку РФ, може звернутися до України по допомогу? Чи готові ми до цього зі свого боку?
Якщо Молдова звернеться до нас по допомогу, то спільними зусиллями цю ситуацію буде вирішено досить швидко. Знову ж таки, у людей Придністровʼя немає мотивації йти далі з Москвою. Якщо раніше вона полягала у тому, що Москва давала дармові гроші і утримувала цю територію, то наразі цієї мотивації вже може і не бути. І таким чином спільні дії Молдови і України можуть призвести не лише до військового вирішення питання, але й до суто політичного – Придністровʼя робить свій вибір і приєднується до Молдови із тією зброєю, яку має "ПМР".
Ще раз підкреслюю – склади, які є на території "ПМР" знаходяться на відстані 5 кілометрів від кордону з Україною.
У разі військового вирішення цього питання, які зиски для України, окрім того, що з того боку пропадає загроза наступу?
Від цієї ситуації плюси такі. Перше – Молдова отримає назад свої території, зникне ще одна "сіра зона" і загроза для України, яка змушена тримати там певну кількість військ. Друге – ми отримаємо певну кількість озброєння, тому що там його надто багато. Хай воно старе, але воно зберігалося у належних умовах – це і стрілецька зброя, і все інше, що може бути використано для захисту України.
Але найголовніше, що плани Путіна щодо приєднання Молдови до майбутнього СРСР 2.0, яким він марить, будуть повністю зірвані. Його фантазії поки що змушують росіян діяти так, як їм навʼязує пропаганда. Тобто вони намагаються послідовно відновити Радянський Союз і ті республіки, які були у ньому, та прибрати їх до Росії.
Це – їхня стратегічна мрія, але мрії у даному випадку не збуваються.
Зважаючи на те, що ці збори у часі заявлені на три місяці, які ризики це створює для півдня та заходу України? Чи може Росія почати обстріли з Придністровʼя?
Звичайно, може. Якщо вони зберуть там 30-35 тисяч добре озброєної армії, це може стати загрозою для півдня та удару по Одесі, Білгород-Дністровському. Однак хай спочатку зберуть і покажуть, що в них є. Бо збори вони оголосили, але так толерантно, бо розуміють, що народ там розбігся. Там є товсті прапорщики, які там вже прижилися, обросли сімʼями, господарством. Їм та війна не потрібна, як і генералам у "ПМР". І якщо Москва продовжуватиме тиснути, це може призвести до зворотнього ефекту. Тому давайте подивимося, що вони робитимуть. Путін міг мобілізувати мільйонну армію і кинути її в бій в Україну, але цього не сталося, бо він не може це зробити. Так само як і того, що відбувається у Придністровʼї. Тож хай спочатку зберуть певну кількість особового складу. І вже після того будемо говорити про те, що в них з цього вийшло. Росіяни мріяли мобілізувати і двомільйонну армію на Донбасі ще у 2013, 2014 році, але не вийшло, бо народ не захотів воювати.
Тоді виникає питання – що буде, якщо Путіну його план по Придністровʼю не вдасться? Чи може це запустити певні процеси всередині Росії чи в самому "ПМР"?
Якщо вони зараз за допомогою цих зборів зможуть зібрати не більше 5 тисяч осіб, це трохи охолодить їхній розум і росіяни почнуть прагматичніше дивитись на ситуацію. Підкреслю, що "керівництво ПМР" призначається у Москві, тож і ухвалення рішень залежатиме не від керівників. Бо там усе трохи інакше, як у "ДНР" та "ЛНР", бо ярлик на князівство отримують у Москві. Тому жоден керівник там не може прийняти рішення, що вони йдуть від Москви. Але може статися квазі революційна ситуація, коли народ підніметься через те, що керівник не мають грошей, щоб платити, одночасно з тим, що певні платежі не зможуть надходити. Тож якщо не буде фізичного звʼязку з Москвою, то місцева влада у "ПМР" може зникнути в один день, а армія може взяти владу до своїх рук і перейти на бік Молдови самостійно.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
