Однією з цілей війни проти України російське керівництво називало відмову нашої країни від наміру вступити в НАТО і Євросоюз, проте вбивством українських громадян і руйнуванням українських міст Росія домоглася прямо протилежного результату. Україна не тільки не відмовилася від планів стати членом НАТО і ЄС, а й суттєво просунулася на цьому шляху.
Так, наприклад, українська армія успішно переходить на стандарти НАТО, українські військовослужбовці проходять навчання в країнах Альянсу, а також освоюють і ефективно застосовують на фронті зразки західних озброєнь. Також відбулися зрушення на шляху євроінтеграції – вже після початку повномасштабної війни Росії проти України країни члени Європейського Союзу проголосували за надання нашій країні статусу кандидата на вступ до ЄС.
Політичний та економічний експерт Тарас Загородній в інтерв'ю Главреду розповів, якими будуть перспективи зближення України з НАТО і ЄС в 2023 році, що або хто є перешкодою на цьому шляху, чому Стара Європа боїться посилення України та її вступу до НАТО і Євросоюзу, а також коли нашу країну можуть прийняти в ці організації.
Як ви оцінюєте перспективи зближення України з НАТО та ЄС? Чи можливі якісь зрушення в цих процесах у 2023 році?
У НАТО ми будемо інтегруватися швидше, ніж в Євросоюз.
Якби рішення про прийом України в НАТО ухвалювали військові, це питання вирішилося б одразу. Тому що, по-перше, наша країна успішно переходить на стандарти Альянсу, а, по-друге, демонструє військовий потенціал, здатний захистити країни НАТО. По суті, сьогодні українська армія і український народ працюють за весь Альянс.
Блок НАТО створювався як організація, здатна протистояти Радянському Союзу і забезпечувати безпеку Європи. І при всіх нюансах Альянс виявився ефективним: він існує 70 років, і за цей час на його території не відбувалося серйозних конфліктів. Єдиний виняток – питання про Північний Кіпр, що виникло в 70-ті роки, коли були невеликі сутички між країнами НАТО – Туреччиною і Грецією.
Щодо необхідності прийому України в НАТО серед низки країн Альянсу склався консенсус, в першу чергу, йдеться про країни Східної Європи. Війна показала, що стара Європа, перш за все, Франція, Німеччина та Італія, не здатні забезпечити безпеку Європи. Більше того, вони стали одним із рушіїв війни в Україні, тому що за їхньої мовчазної згоди почалася ця війна. Непрямою причиною цієї війни стала також невиразна політика США при Обамі, коли Росії пробачили війну проти Грузії в 2008 році.
Тому Україна тільки посилить НАТО, і в самому Альянсі це розуміють. Хоча ще будуть лунати різні думки, адже Стара Європа усвідомлює, що центр ваги і безпеки в НАТО переміщається в Східну Європу, а стрижнем цієї безпеки і самого блоку тепер стануть Україна, Польща, країни Балтії і Скандинавії – всі країни, що розташовані в безпосередній близькості від Росії. Ця раціональна концепція, швидше за все, буде підтримана британцями і американцями, відповідно, інтеграція України в НАТО може відбутися швидше.
Вступ України в НАТО дуже вигідний, у тому числі, з точки зору економіки. Адже якщо буде створена зона стабільності і безпеки, стане зрозуміло, в яку країну інвестувати гроші.
Генсек НАТО Єнс Столтенберг уже заявив, що після війни Україна буде прийнята до Альянсу. Але, думаю, все залежатиме від того, як швидко Україні вдасться відновити територіальну цілісність і повернути всі окуповані території, в тому числі Крим.
Тож Україна активно інтегрується в НАТО вже зараз. Фактично ЗСУ вже є неформальною частиною військ НАТО, плюс триває активне навчання українських солдатів. У цьому напрямку ми рухаємося досить швидко.
А Євросоюз…
А от перспектива вступу України до Євросоюзу має дуже багато нюансів. Причина проста – Україну не хочуть бачити в ЄС. Наше членство в ЄС завжди було страшним сном європейців, в першу чергу, Старої Європи: там розуміють, що в такому випадку контрольний пакет управління Євросоюзом перейде до Східної Європи, і центром ухвалення рішень стане, в тому числі, Україна. Подивіться хоча б по виборах до Європарламенту і по тому, скільки в ЄП буде українських депутатів. Східна Європа шукатиме центри впливу в Україні та Польщі, розуміючи, що захистити і лавірувати між центрами впливу диктату Німеччини, Франції та Італії можуть тільки вони. Не дарма німці зараз заговорили про те, що потрібно змінити принцип консенсусного рішення в ЄС на принцип більшості голосів. Вони розуміють, що втрачають вплив, а тому починають проводити централізацію управління Євросоюзом. А раз так, то виникає питання – а чи потрібен нам такий ЄС.
Я прихильник економічної інтеграції, отримання інвестицій, а це питання цілком вирішує наш вступ до НАТО. Це краще, ніж іти під диктат Євросоюзу з незрозумілим статусом. Адже еліти Німеччини, Франції та Італії ненавидять Україну всією душею, тому що ми їм зіпсували солодке життя на корупційних грошах Кремля, а Україна не дозволить їм повернутися до формату business as usual, як це було до 24 лютого. Вони намагатимуться різними способами приструнити Україну, проте їм це навряд чи вдасться.
Інший момент – стандарти ЄС. Багато українців зараз не по своїй волі зіткнулися з Європою – з Європою не туристичною. Виявилося, що за багатьма напрямками Україна – більш прогресивна країна, ніж той самий Євросоюз. Виявилося, що рівень фінансових послуг, роботи банків у ЄС на дрімучому рівні – в Україні про таке вже давно забули. Наприклад, якщо ти відкриваєш банківську карту в ЄС, її досі через два-три тижні надсилають поштою, причому в двох конвертах (окремо пін-код і карту). Виявилося, що і медицина в ЄС не така красива, як розповідали: українська медицина за деякими параметрами виявилася більш доступною, ніж у ЄС. Та й за багатьма іншими параметрами ЄС перебуває на дрімучому рівні, у порівнянні з Україною.
Тому ще питання – хто і на чиї стандарти повинен переходити.
Так, в Україні є проблеми, цього не можна заперечувати. Є корупція та інші проблеми. Але якби рівень корупції був настільки високим, як нас завжди переконували німці, то жоден державний інститут так би не працював. А у нас армія працює, навіть Укрзалізниця працює. У повністю корумпованому суспільстві так би не було: при першому ж стресі все б розвалилося.
Україна повинна визначитися, в якому форматі вона себе бачить у ЄС, чи потрібно їй це, і в якому статусі вона туди буде входити. Якщо нам німці будуть диктувати, як потрібно жити, не виправляючи самих себе, наприклад, в питанні корумпованості німецьких еліт російськими грошима, то навіщо нам це. А в Німеччині щось досі не видно жодних посадок – ніби ніхто жодного разу не брав у Росії гроші. Тому ще питання – наскільки все це буде відповідати безпеці України.
Після цієї війни з Росією ми повинні зрозуміти, що Україні потрібно вирішити кілька питань. Головне з них – питання безпеки. Крім цього, питання розвитку власного ВПК, замкнутих виробництв, реіндустріалізації країни, безпеки торгових шляхів, а також питання нестабільності на території Росії. Адже Росія нікуди не дінеться після перемоги України, вона буде схожа на Німеччину після Першої світової війни – приниженою, ображеною і такою, що виплачує репарації.
Плюс перед Україною ще стоятиме питання нестабільності Туреччини, оскільки поки що не зрозумілі амбіції турків. Туреччина – авторитарна держава, яка контролює Босфор. Ми зараз радіємо, що Туреччина перекриває кисень Росії, але раптом їй щось не сподобається в нашій країні, і вона почне перекривати Босфор для нас? А йдеться про наш експорт. Відповідно, у нас повинна змінюватися структура експорту: фізичні обсяги експорту повинні стати меншими – потрібно везти не зерно, перевезення якого легко перебити, а продукти переробки; потрібно шукати нові надійні маршрути перевезення експорту, швидше за все, через Польщу. Ключовим питанням для нас буде Білорусь, тому що через Білорусь – це найкоротший шлях на балтійські порти.
Дуже багато питань, які свідчать про те, що інтереси Старої Європи і Східної Європи сильно розходяться, в першу чергу, з питань безпеки. Німеччина завжди тяжітиме до Росії, тому що у РФ є все, що потрібно для німецької промисловості: сировина, ринок збуту, шляхи в Китай. А у німців є все, що потрібно Росії: технології тощо. Саме тому німці так намагаються розділити Путіна і Росію, розповідаючи, що немає ніякої колективної відповідальності, а росіяни – просто жертви. Тобто русофільство в Німеччині триватиме, що не в інтересах Східної Європи. А Україна, Польща, країни Балтії прекрасно знають, хто такі росіяни.
Тому, коли йдеться про інтеграцію України в ЄС, нас більше повинна цікавити не та маячня, яку нам розповідають про європейські цінності – Україна зараз є центром європейських цінностей і свободи, які зрадила Стара Європа. Нас повинні цікавити дуже конкретні речі: ринки збуту, збільшення квот, реальна зона вільної торгівлі, отримання технологій для модернізації української економіки в своїх інтересах, а не в інтересах німецьких компаній.
Якщо з Євросоюзом зрозуміло, що стара Європа не хоче нас там бачити, а тому вступ України до ЄС під питанням, то що можна сказати про НАТО – хто чи що буде головними перешкодами на шляху України до НАТО?
В першу чергу – відверті союзники Кремля. Угорщина точно. Туреччина намагатиметься висувати свої умови. Всі інші країни якщо і будуть придумувати якісь приводи, то тиск Вашингтона, Лондона і країн Східної Європи змусить їх замовкнути. Тому що НАТО – це раціональна організація, ніхто не хоче платити за безпеку інших країн.
Україна показала свою здатність захищатися, тому вона посилить блок НАТО. Вона буде стримувати і Росію, і Туреччину в Чорноморському регіоні, у неї повинна бути сильна армія, далекобійні ракети власного виробництва, потужні спецслужби. Україна повинна відігравати роль Ізраїлю в Східній Європі – нормального справедливого поліцейського, який буде активно впливати на процеси, що відбуваються в Росії, на Кавказі, а, можливо, і далі за Уралом.
Що стосується спецслужб, то у нас, по суті, вже є свій Моссад – це СБУ, яка після зняття Баканова і приходу на його місце бойового офіцера, який воював у Гостомелі, Малюка демонструє зовсім інші результати: трусять Московський патріархат, спецоперації здійснюються і на території України, і на території Росії, дрони прилітають у нафтотермінали в Новоросійську.
Росію так чи інакше стримуватимуть українські спецслужби та українська армія. Буде вестися постійний моніторинг того, що відбувається в РФ, організація "випадкових самогубств" людей, які будують плани проти України. Вони будуть діяти так, як Ізраїль, який 20 років не дає Ірану створити ядерну бомбу. Контроль над подібними процесами в Росії Україна буде змушена взяти на себе. А тому зможе вимагати підтримки, в тому числі фінансової, від Євросоюзу. Як США постійно дають гроші Ізраїлю на безпеку і розробку нових озброєнь. ВПК України має бути більш прогресивним, ніж у Європі. Ми на покоління повинні випереджати Росію за багатьма напрямками. Ми повинні бути активними, поменше відчувати комплекс неповноцінності, ставати реальними лідерами Європи і бути активним регіональним гравцем аж до Уралу, а то й далі.
Якщо війна закінчиться в 2023 році, як кажуть багато прогнозів, причому поверненням усіх окупованих територій, чи зможе Україна в 2023 році або трохи пізніше розраховувати на повноцінний вступ до НАТО? Чи все одно цей процес буде відкладено?
Україна вступить до НАТО швидше, ніж до ЄС. Коли точно – це велике питання. Можливо, буде обрана якась проміжна форма. Наприклад, був створений прецедент, коли США і Великобританія надавали прямі гарантії недоторканності, в тому числі ядерної, Фінляндії та Швеції до вступу в НАТО. Якщо ми отримаємо такі ж гарантії, це фактично буде вступом до НАТО – без бюрократії, без Німеччини та інших країн, готових працювати на Росію. Якщо Україна отримає такі гарантії безпеки, це навіть краще.
Багато що залежить від наших зусиль. Наприклад, ракетної програми. Ніхто ніколи не дасть Україні ракети дальністю 1000-1200 км, можна навіть не мріяти. Наявність тисячі-двох тисяч таких ракет стане гарантією нашої безпеки. Адже навіть вступ до НАТО не означає гарантій повної недоторканності.
Поясню – чому. Це, до речі, причина, чому країни Балтії так старанно допомагають Україні. Зрозуміло, вони симпатизують нашій країні, є спільне радянське минуле, окупація. Але, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, головне питання, яке звучало в пресі країн Балтії, було таким: "А чи допоможе нам у разі чого НАТО?". Тому що там люди прекрасно бачать загравання Німеччини і Франції з Росією, розуміють, що США дуже далеко. Зрозуміло, вони задаються питанням, хто їм допоможе, якщо раптом щось станеться. Надія завжди була тільки на Польщу, а тепер у них надія і на Україну. Тому для них краще ракетний щит України поруч, який прийде на допомогу, ніж далека перспектива Німеччини, яка точно в разі чого одразу продасть усіх.
У нас так люблять цитувати 5 ст. Статуту НАТО, але ніхто її не читав. А там не написано, що в разі чого одразу починається війна. Там написано дуже розпливчасто: країни зобов'язуються вжити заходів для захисту, в тому числі військових. А це означає, що, наприклад, передача шапок-вушанок із Німеччини з добрими побажаннями країнам Балтії, якщо їх буде рвати Росія, теж буде вважатися допомогою.
Крім того, всі зараз бачать, наскільки нестабільна ситуація в США. Фактично проти допомоги Україні виступали два колишніх президенти США – Трамп і Обама. Обама місяці два тому виступив із промовою про те, що потрібно допомагати Україні, але відрізняти оборонну зброю від наступальної – в стилі промов 2014 року, коли Штати ввели ембарго проти України. Тобто серед американських демократів є не тільки крайні праві, а й крайні ліві, які готові здати або продати Східну Європу, коли їм це буде зручно. Це прекрасно бачать і країни Балтії, і Польща після прильоту ракети на її територію.
Інше питання – а що буде, якщо почнеться війна між Китаєм і США за Тайвань, і одночасно Росія проявить агресію проти країн НАТО? Чи зможе Америка ефективно допомагати членам НАТО?
Дуже багато питань про безпеку виникає у світі. А Східна Європа зрозуміла, що українці взагалі не бояться росіян і готові їм протистояти. От чому ми швидше можемо вступити в НАТО – нас там уже хочуть бачити.
Не всі, але хочуть…
Є тверда підтримка країн Східної Європи. Канада – теж за. Британія – за. Країни Скандинавії – теж тричі за. А в інших країн плаваюча підтримка, вони офіційно нічого сказати не можуть. Вони, швидше за все, будуть виходити з суто раціональної точки зору – скажуть, щоб українці витрачали на свою оборону і НАТО, а вони не будуть сильно витрачатися.
Використовуючи прецедент Швеції та Фінляндії, ми можемо вимагати прямих гарантій безпеки від США. Це теж добре.
Крім того, НАТО буде фрагментуватися по лінії Східної і Старої Європи. Коли нещодавно Макрон запропонував дати гарантії Росії, йому офіційно по вухах надавала вся Східна Європа, навіть не полінувавшись написати в ЄС. У нього запитали, про які гарантії він говорить, про що взагалі мова – ядерна держава Франція вимагає гарантій для ядерної держави Росії за рахунок інтересів України, яка відмовилася від ядерної зброї. Про які гарантії говорить Макрон? Про гарантії невступу України в НАТО.
Тому все залежить від нас. Не потрібно заглядати в рот іншим, адже все, що говориться в європейських столицях, не є істиною в останній інстанції, там досить наших недоброзичливців, які грають у свою гру. Україні теж потрібно грати в свою гру. Добрим словом і пістолетом завжди можна домогтися більше, ніж просто добрим словом. Тому Україна повинна бути мілітаризована до межі на нових технологіях, повинна мати замкнуте виробництво на своїй території, щоб ніхто нас не контролював і не диктував умови. Нинішня війна показала, що ще потрібно зуміти купити десь зброю, а якщо купиш, то потім обов'язково постане питання контролю над цією зброєю. Тому в Україні повинна бути замкнута система виробництва зі своїм софтом, щоб ми не ставили питання, куди стріляти, коли і як. У нас повинна бути нормальна активна політика.
Ви сказали фразу про фрагментацію НАТО. Мається на увазі, що в НАТО буде більше дискусій, і не всі рішення будуть швидко ухвалюватися, або що НАТО загрожує розвал?
Ні, НАТО розвалюватися не буде. Альянс показав свою ефективність. Але центр впливу піде в Східну Європу. Україна і Польща будуть на вістрі атаки, а тому будуть задавати тон. Тим більше, Стара Європа провалила свій іспит. Якби не петляння і мовчазна згода Старої Європи, війни б в Україні не було.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
