
Ключові тези:
- Путін намагається приховати слабкість ракетами "Сармат"
- Україна фактично гарантувала безпеку параду в Москві
- Наступ РФ на фронті буксує, а ЗСУ відбивають території
Заяви російського диктатора Володимира Путіна про нові випробування ракет зумовлені його бажанням "продемонструвати військову силу". Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Зазначається, що удари України виявили слабкість і нездатність Росії надійно захищати свої глибокі тилові райони, зокрема столицю. У результаті РФ провела парад у значно скороченому вигляді.
"Позування Путіна щодо "Сармату" має на меті приховати його слабкість, яка стала очевидною через необхідність попросити Україну зобов'язатися не завдавати ударів по параду Перемоги в Росії 9 травня", - йдеться у звіті.
На думку аналітиків, Путін, ймовірно, випробувальним запуском ракети "Сармат" та своєю риторикою хоче приховати той факт, що саме Україна, а не Росія, гарантували безпеку параду перемоги в Москві.

Темпи просування РФ на фронті знижуються
В ISW додають, що диктатор також має на меті відвернути увагу від погіршення результатів наступу Росії на полі бою.
У звіті підкреслюється, що російські війська розпочали свій весняно-літній наступ проти українського фортечного поясу в середині березня 2026 року, але ці зусилля не призвели до значних оперативних просувань.

"Українські контратаки відбили значну частину Куп'янська, починаючи з листопада 2025 року, звільнили понад 400 квадратних кілометрів на півдні України взимку та навесні 2026 року, а нещодавно, наприкінці квітня 2026 року, звільнили кілька населених пунктів у західній Запорізькій області", - наголошують аналітики.
За їхніми словами, Сили оборони України змусили Росію вибирати між захистом від українських контратак та розподілом людських ресурсів і сил на пріоритетні сектори лінії фронту. Водночас "теорія перемоги" Путіна полягає у тому, що російські війська нібито одночасно просуваються по всьому театру військових дій і близькі до руйнування українських ліній.
Реакція України на погрози Путіна "Сарматом"
Керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко наголосив, що російські заяви про нібито успішні випробування міжконтинентальної балістичної ракети РС-28 "Сармат" та плани її постановки на бойове чергування до кінця 2026 року мають радше інформаційно-пропагандистський характер, ніж реальне технічне підґрунтя.
"Сармат – це більше інформаційна зброя, ніж реальна. І Москва стабільно раз на декілька років її застосовує. Бо по факту з нею є реальні проблеми", - підкреслив він.

Ядерні погрози РФ - останні новини
Як повідомляв Главред, російський диктатор та воєнний злочинець Володимир Путін після Дня перемоги 9 травня почав погрожувати світові ядерною зброєю. Зокрема, він заявив, що завершуються роботи над двома системами з малими ядерними енергетичними установками.
Голова президії громадського об'єднання "Рада з питань зовнішньої та оборонної політики" РФ Сергій Караганов говорив, що якщо Росія коли-небудь наблизиться до поразки у війні в Україні, вона застосує ядерну зброю проти її союзників у Європі.
Водночас голова Держдуми РФ В'ячеслав Володін раніше заявляв, що російські парламентарі вимагають використання "більш потужного озброєння", яку він назвав "зброєю відплати".
Читайте також:
- "Росія готує нові атаки": Зеленський попередив про плани Кремля щодо війни
- "Росія зганьбилася": стало відомо, чому Кремль так боявся 9 травня
- У Москві загорівся Кремль, вогонь охопив тисячі квадратних метрів: що відомо
Про джерело: Інститут вивчення війни (ISW)
Інститут вивчення війни (англ. Institute for the Study of War, ISW) – американський аналітичний центр, заснований 2007 року військовим істориком Кімберлі Каган. Штаб-квартира розташована у Вашингтоні, округ Колумбія.
Наразі ISW працює як неприбуткова організація. ISW готував звіти про війну в Сирії, війну в Афганістані та війну в Іраку, "зосередившись на військових операціях, ворожих загрозах і політичних тенденціях у різних зонах конфліктів". З лютого 2022 року ISW публікує щоденні звіти про російське вторгнення в Україну, пиши Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
