Незважаючи на те, що Зеленський заявив, що Україна готова до російського вторгнення, насправді у разі масштабного протистояння наслідки будуть трагічними і для України, і для Російської Федерації. Від такого сценарію не виграє ніхто – ні ми, ні Росія. Тому набагато важливіше, щоб сьогодні ми говорили не про готовність наших військ відбивати агресію РФ, а про те, як запобігти вторгненню і об'єднати міжнародні зусилля, щоб не допустити такого сценарію.
Ми можемо скільки завгодно говорити, що готові відбити російську агресію, проте цілком очевидно, що у військовому і технологічному плані потенціал Росії набагато потужніший, ніж потенціал України. Масштабне протистояння з Росією призведе до масових жертв – і з нашого боку, і з російської. Це – крайній варіант, тому так важливо шукати шляхи, щоб зняти напруженість.
Утім, поки що даних про те, що Кремль дійсно планує військову операцію проти України, а не просто нагнітає ситуацію і "брязкає зброєю", немає. Для ведення відкритої масштабної війни проти нас у Росії немає необхідних ресурсів, а, крім того, в геополітичному сенсі вона колосально постраждає в результаті таких дій.
читайте такожРосія пустить в хід калібри і Іскандери: до чого готуватися " ЛДНР"Не допустити такого сценарію налаштовані ключові світові гравці і союзники України: НАТО, ЄС, навіть Туреччина і Німеччина, які є партнерами РФ, і навіть в деякій мірі Китай, позиція якого щодо США відома, але і він виступає за стабільність у нашому регіоні.
Все це "брязкання зброєю" з боку Росії покликане змусити Київ піти на реальні поступки і реалізувати Мінські угоди за сценарієм Москви, тобто виконати повною мірою політичну частину домовленостей і створити на своїй території цей анклав ОРДЛО.
Домагатися цієї мети Москва почала не вчора – вона реалізовує довгостроковий сценарій вже протягом чотирьох-п'яти місяців. Спочатку Москва активно просувала в інформаційному просторі ідею про те, що Київ не виконує Паризькі домовленості (не рухається до федералізації, не вносить зміни до Конституції, не проводити вибори в ОРДЛО), але цей варіант не пройшов. Тому РФ задіяла інші важелі тиску – дипломатичні: для цього Путін безліч разів говорив із Меркель та Макроном, щоб ті натиснули на Україну і змусили її виконати домовленості, однак і це не спрацювало. Тоді Росія вдалася до наступного інструменту – бойовики розширили зону обстрілів, в результаті чого траплялися майже щоденні жертви серед українських військовослужбовців, але Київ усе одно відмовлявся виконувати побажання Москви.
І ось тепер Росія надзвичайно підвищує ставки – звинувачуючи Україну в розгортанні силового сценарію, стягує війська до українського кордону. Тим самим Москва намагається натиснути на західні країни, щоб вони побачили загрозу глобальної конфронтації, в т.ч. і з НАТО, а не тільки на українській території. Безумовно, це і тиск на Київ, щоб він пішов на поступки, злякавшись військового сценарію, і на європейців – адже вони не готові воювати, а тому, в свою чергу, будуть змушувати нас виконати те, чого хоче РФ, а також на США і НАТО – щоб Штати та інші члени Альянсу погодилися з тим, що Україна і всі колишні республіки СРСР є зоною впливу Росії.
читайте такожЯк Захід руками України втихомирюватиме РФВтім, у цього "брязкання зброєю" Росії є й інша причина – внутрішня російська: у Путіна на носі вибори Держдуми РФ, і йому необхідно набрати геополітичних балів, довівши, що "Росія піднімається з колін", стає новим геополітичним центром світу, з яким усі повинні рахуватися, а країни, що межують із РФ, повинні перебувати в зоні впливу Москви.
А як Росія може змусити Захід розмовляти з собою? Тільки погрожуючи розв'язати глобальну війну. Звідси – і демонстрація сили, і вихваляння новітніми озброєннями тощо.
За моїми прогнозами, завдяки консолідованим зусиллям світової спільноти вдасться уникнути глобальної війни. Та й у Кремлі ж не самогубці, щоб провокувати протистояння таких масштабів.
Однак якщо Україна не зуміє спрацювати разом із західними партнерами, цілком вірогідні локальні військові дії на Донбасі, внаслідок яких може бути розширена зона конфлікту до кордонів Луганської та Донецької областей, а також нові жертви. Ситуація при цьому постійно буде змінюватися: конфлікт буде то спалахувати, то загасати – перманентно будуть укладатися домовленості, які щоразу будуть порушуватися. Це триватиме довго, поки ми будемо топтатися на місці, не висуваючи своїх пропозицій щодо того, як вирішити проблему.
Микола Маломуж, екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
