У відповідь на запрошення Байдену відвідати святкування Дня Незалежності України з США прийшов (поки) сигнал, що президент США не стане відвідувати цей захід. Неясно навіть, чи буде присутній держсекретар Блінкен. Для України, яка, безумовно, з особливою увагою (і навіть трепетом) стежить за подихами з-за океану, це тривожний знак. У всякому разі для чинної влади.
Твердої відмови, судячи з усього, не буде, а неприїзд Байдена - це свого роду натяк на те, що Україна повинна стати дійсно незалежною і довести це на ділі. Мова, звичайно, може йти тільки про один сценарій доказів - вирішення проблеми Донбасу. І, природно, на користь Києва. У цьому випадку Байден не просто може, а точно приїде привітати підмандатну територію.
Фактично у Зеленського з'являється дедлайн. У 2014 році такий дедлайн був у Порошенка: він теж категорично розраховував на вирішення проблеми Донбасу до Дня незалежності і був досить близький до перемоги. Але в середині серпня на територію Донбасу були введені "гібридні" російські військові, які повністю змінили обстановку.
читайте такожНавіщо США рвуться в переговори по Донбасу, і що це означає Для УкраїниТепер та ж ситуація і у Зеленського. Причому вона на відміну від Порошенка більш сприятлива. У всякому разі сьогоднішній стан ЗСУ кардинально відрізняється від 2014 року, Туреччина практично у відкриту готує українську армію до повторення карабахського сценарію, та й політичний фон на самій Україні принципово відмінний від 2014 року. Якщо тоді в лояльності східних територій був сумнів, то геніальна політика Путіна призвела до того, що Росія в усіх верствах українського суспільства сприймається тільки як ворожа держава-агресор. Ні про які потенційно проросійські регіони тепер мови немає і вже не буде.
Карабахська війна показала, що тупиковий конфлікт все-таки може бути вирішений (або принаймні істотно зрушений у бік вирішення) не політичними, а виключно військовими методами. І зараз рівно те ж саме готується на території України. Єдина перешкода - це, звичайно, загроза військового вторгнення з Росії. Але сьогодні не 2014 рік, а тому ймовірність його зовсім інша.
З іншого боку, для збанкрутілого Кремля може здатися цікавим новий збройний конфлікт, який дозволить переключити увагу населення від внутрішньої катастрофи.
Щоправда, з патріотичним психозом цього разу може вийти конфуз. Якщо шість років тому ситуація в російському суспільстві була вкрай грубо, але вельми влучно описана рядками непристойного анекдоту "Член встав - мізки відключилися", то зараз для Кремля викликати фантом колишнього наснаги буде вкрай непросто.
читайте такожТуреччина натякає Україні на силове вирішення проблеми ДонбасуКрим, звичайно, наш, але навіщо він нам - тут у населення виникли за останні шість років цілком закономірні питання. Особливо на тлі того, що грошей туди вкладено неміряно, а з ефектом якось не дуже. Крим так і не перетворився на вітрину досягнень путінської економіки - хоча б тому, що досягнень немає і бути не може. Які досягнення можуть бути у гангстерів? А тому і ставити на вітрину нічого. У цьому сенсі "Донбас наш" буде продати населенню набагато важче.
По-друге, повторити введення "гібридних військових" так, як це було в серпні 2014 року, теж буде важко. Тепер їх обов'язково помітять, а значить - Росія отримає відповідь від Заходу вже в явній формі. Не кажучи вже про повноцінне вторгнення, на що Захід буде просто змушений реагувати.
Чи піде Кремль на ризик повномасштабної відповіді у разі, якщо Київ розгорне військове вирішення донбаського питання - невідомо. Незважаючи на грізні заяви про спопеляючий удар і обіцянку завершити війну у Львові, сумніви в цьому є, і чималі. Ідея перетворити Росію в обложену фортецю для режиму-банкрута, звичайно, може здатися привабливою, але фортеця сідає в облогу і тримається впевнено, якщо в підвалах є хоч якісь запаси. У Росії, посівна, яка залежить від того - чи дадуть вороги посівний матеріал чи ні, чи поставить супостат ще пару мільйонів тонн пальмової олії або пригальмує - з запасами явно негусто. А населення, яке і без будь-якої блокади вже готове виходити на протести, сприйме ідею затягнути пояси абсолютно без захвату.
І, нарешті, не варто забувати, що поразка у війні завжди відгукується на самому верху. Криза у Вірменії - наслідок поразки в карабахській війні. Поразка у війні з Японією в 1905 році призвела до революції, яку задавили, але фактично заклали фундамент під наступні революційні події, які призвели до катастрофічної зміни спочатку царського режиму, а потім і його наступників.
Перемогти Україну в збройному "звичайному" конфлікті сьогодні - практично нереально, а відсутність перемоги стане однозначною поразкою з усіма витікаючими наслідками. Є над чим подумати.
Загалом, ймовірність російського вторгнення у відповідь на військову операцію на Донбасі не надто велика, а поки в Кремлі будуть міркувати, вона може і завершитися.
читайте такожПоганий і дуже поганий: два сценарії вирішення конфлікту на ДонбасіСША практично підштовхують і ставлять умову Зеленському - доведіть, що ви і справді гідні вважатися незалежними, тоді, можливо, ми надамо вам підтримку. Не ризикнете і не доведете - ваша справа. На фоні падіння рейтингу для Зеленського патріотичний підйом і можливість вирішення проблеми Донбасу означає практично однозначний другий термін (нехай він при своєму обранні і обіцяв довго не затримуватися). І навіть якщо він виконає свою обіцянку і не буде висуватися на другий термін, піти переможцем або піти без перемоги - це два дуже різних сюжети.
Умова поставлена, терміни позначені. Весна з її бездоріжжям скоро закінчиться, і у Києва залишиться на все про всі три-чотири місяці. Це і багато, і мало одночасно.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
