Незважаючи на те, що в Європарламенті заговорили про те, що "час дозованих санкцій минув", і в разі подальшої ескалації на кордоні з Україною Заходу слід пригрозити Москві заморожуванням рахунків російських олігархів і відключенням Росії від міжнародної платіжної системи SWIFT (зокрема, така заява прозвучала з вуст німецького політика і депутата Європарламенту Манфреда Вебера), словам Європи вірити складно. Звучить все це добре, проте слова, як правило, так і залишаються словами.
Пояснити це просто: у Франції та Німеччини, на мій погляд, прихована пасивна агресія щодо України, оскільки наша країна заважає їм активно торгувати з Російською Федерацією і брати у Москви корупційні гроші. Інтереси Парижа і Берліна зав'язані на Росію.
Безумовно, заяви, подібні до тієї, що озвучив депутат Європарламенту, можна тільки вітати. Однак важливіше те, якими будуть дії західних країн.
читайте такожЯк захід може зупинити Путіна від нападу на УкраїнуЗокрема, вкрай важливо, що вирішать робити Сполучені Штати Америки щодо Росії в нинішній ситуації, адже саме вони здатні по-справжньому натиснути на Москву. У їхньому розпорядженні є настільки дієві інструменти, як, наприклад, санкції на державний борг РФ, а також ембарго на постачання російської нафти на світовий ринок.
Самі по собі всі ці заклики і слова нічого не значать – собака гавкає, а караван іде. Словам європейців вірити складно ще й тому, що в 2014 році за їх мовчазної згоди Росія реалізовувала свою агресію щодо України, причому діяла сміливо, розуміючи, що їй за це нічого не буде.
Від застосування по-справжньому дієвих заходів щодо Росії західних політиків утримує їх прагматичний і корупційний інтерес. Утім, слід розділяти європейців і англосаксів, адже вони знаходяться в різних площинах. По-перше, Америка не настільки залежна від торгівлі з Російською Федерацією, як Європа. По-друге, російська агентура не в такій мірі, як в Європі, проникла в американські державні структури. Тож Штати не настільки залежать від Росії, як європейські країни, і, щоб переконатися в цьому, досить просто подивитися на товарообіг США і РФ.
читайте також"Абрамс" на Красній площі тепер неминучийА Західній Європі дуже цікаві ресурси Москви, в першу чергу, сировинні, адже це серед іншого допомагає їй уникнути тиску Східної Європи, наприклад, Польщі та інших країн. Тому Франція і Німеччина намагаються отримати свої вигоди, в тому числі і за рахунок України.
Чи стануть західні країни допомагати Україні не на словах, а справами, якщо Росія почне масштабну військову операцію – це залежить від того, чи буде Росія завдавати ракетних ударів по території України своєю високоточною зброєю, зокрема, "Калібрами", "Ісканерами" тощо.
В першу чергу, сьогодні існує загроза нанесення Росією ударів по українських аеропортах, місцях скупчення військової техніки і т.д. з тим, щоб отримати панування в повітрі – тоді РФ зможе творити все, що захоче.
США цілком можуть вчинити так, як у Грузії, тобто поставити на кожному українському аеродромі по одному своєму транспортному літаку – цього буде достатньо, щоб показати Росії серйозність їхніх намірів захищати Україну не на словах, а на ділі. Також зараз були б дуже доречними демонстративні поставки Україні зброї, наприклад, нової партії "Джавелінів" або іншої техніки, яка дозволить нашій країні посилити свою ППО. Адже без застосування авіації Росія не зможе здійснити все те, чого хоче...
Це було б в ідеалі. Інше питання – чи готові до цього Штати і Європа? Поки що ми не бачимо ані літаків, ані іншої конкретної допомоги – лунають тільки слова. А між формулюваннями "ми не залишимо Україну" і "ми будемо захищати територію України, як нашу власну" є суттєва різниця…
Отже, схоже, поки що Росія не почне наносити ракетні удари по українській території, ніякої конкретної допомоги від західних країн ми не побачимо. Втім, навіть після того, як РФ почне, Європа, швидше за все, побіжить домовлятися з Москвою, як це робив Саркозі під час війни з Грузією в 2008 році. Де-факто, таким чином, Європа буде просто рятувати Росію від санкцій.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред