Непомітно підійшла значуща дата. Виповнюється рівно рік, як директор НАБУ Артем Ситник опинився в офіційному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Перед цим Ситник програв апеляцію в Апеляційному суді і заплатив штраф 3400 грн.
Суть справи там досить непримітна - Ситник за чужий рахунок відпочивав у мисливському господарстві на Рівненщині, не заплативши близько 25 тисяч гривень, - звичайна справа для українського чиновника. Примітно інше - ось уже рік головний антикорупційний орган країни очолює офіційний корупціонер. Ситник не пішов з посади ні тоді, ні зараз - після визнання його призначення неконституційним.
У керівництві НАБУ немає випадкових людей. Будь-який заступник Ситника може виконувати його обов'язки і при цьому суть органу не зміниться - він все так же буде підзвітний не Україні, а "нашим партнерам". Перший заступник Ситника Гізо Углава навіть більш вірний "соросьонок", ніж його шеф. Так в чому ж справа? Чому господарі не змінили Ситника на в.о.? А просто не вважали за потрібне створювати прецедент - закони тубільців не можуть впливати на призначення чиновників метрополії. Це - непорушне правило колоніалізму.
читайте такожРосійська держава-це мозок з однією звивиноюПрезидент України може рішуче вимагати неконституційним шляхом розпустити Конституційний суд. "Гут, Вольдемар, гут". Але президент України навіть заїкнутися не сміє про необхідність відставки Ситника, на що вже є ціла пачка законних підстав. "Рішення Конституційного Суду... не ставить під сумнів статус НАБУ як правоохоронного органу. Ми гарантуємо, що після 16 грудня директор НАБУ залишатиметься на посаді". Це все, що може проблисти Зеленський перед послами G7.
Не потрібно недооцінювати Ситника. Ситник - це не просто символ марності і проваленої боротьби з корупцією. Це - символ колоніального статусу України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
