Комікс на тему одностатевого кохання "Принцеса + Принцеса: довго і щасливо", яку закупив Мінкульт і розіслав у шкільні бібліотеки, нібито розрахована на дітей віком від п'яти років. Але в такому маленькому віці діти, як правило, ще не усвідомлюють, що таке одностатеві стосунки, і питань про це не ставлять. Подібні теми починають цікавити їх у 13-16 років – коли дитина починає усвідомлювати себе особистістю, і у неї ормуються сексуальні та гендерні переваги. Тому подавати цю тему маленьким дітям від п'яти років – дурна затія.
Відповідь на питання про те, для чого ж Мінкульт закуповував для шкіл такі книги, проста. Напевно, під цю ідею був отриманий грант від західних структур і благополучно "освоєний". Адже у нас в країні божевільний вау-захват перед грантовими програмами, навіть тими, в яких немає сенсу і від яких немає користі.
читайте такожДля чого українським дітям купили книги про " дівчаче кохання"Я – не проти ЛГБТ-спільноти і спокійно ставлюся до подібних проявів. Але у всьому має бути раціональне зерно та логіка, всьому свій час. Чи потрібно говорити з дітьми про ЛГБТ? Безумовно, потрібно. Тому що це – реальність: такі люди існують, і нічого страшного в цьому немає. Припустимо, мої діти, в тому числі молодша донька 9-ти років знає, що є такий феномен, і для неї це не виглядає сенсацією, як і не створює проблем.
Гендерні питання пов'язані з усвідомленням людиною самої себе і того, ким вона є. І цей процес усвідомлення відбувається, починаючи з підліткового віку і до нескінченності. Тобто людина і в 30-40 років може усвідомити свій реальний гендер.
Дітям потрібно пояснити феномен, завдання школи – підготувати людину до дорослого життя. А оскільки таке явище зустрічається в дорослому житті, то і пояснення має бути надане. Рівно так само в школі має даватися пояснення сексуальних відносин і гендерних проблем.
Однак Україна в цьому плані – абсолютно дика країна: люди не вміють ні спілкуватися, ні формулювати свої життєві цілі, ні складати своє розуміння гендерних установок.
читайте такожСекс з підпілля: чи потрібно школярам знати про одностатеве коханняУ будь-якому випадку, ця тема повинна подаватися з розумінням особливостей менталітету і традицій нашого суспільства. Тому що бездумне імплантування різноманітних програм, характерних для Західної Європи і США, може бути навіть шкідливим для українського суспільства, більш консервативного, а в багатьох аспектах навіть примітивного і варварського. Тому повинен бути ретельно продуманий адаптаційний період.
А школярам подібні теми повинні пояснюватися своєчасно – у підлітковому віці, коли діти починають задаватися такими питаннями, а у когось трапляється і перший сексуальний досвід. Тоді це мало б якесь пояснення і логіку. А в 5-річному віці сексуальність дітей якщо і пробуджується, то вже точно не на рівні осмисленості.
Втім, думаю, через появу в українських школах книги про принцес, не потрібно навіть напружуватися. Ця історія не отримає продовження. Хтось благополучно "освоїв" грант, видавець заробив, Міністерство – теж трошки, а якась "грантоїдська" організація благополучно відзвітувала про отримання книг школами.
А далі все буде, як завжди: книжки осядуть у шкільних бібліотеках, де їх ніхто шукати і читати не буде, тільки вчителі, або хихикаючи, або обурюючись, погортають їх. На цьому все і закінчиться.
Тим більше, що самі діти перестали читати. Наприклад, у класі, де вчиться моя менша дочка, діти принципово не хочуть читати. Вони мислять картинками, і всю інформацію їм потрібно подавати через відео.
Наша держава апріорі нездатна проводити будь-яку осмислену політику, тим більше, в таких тонких сферах, як сексуальні та гендерні питання. Тому я думаю, що ця історія з коміксом не приведе ні до чого – його закупили "для галочки", щоб хтось наступного року зміг претендувати на ще один грант, ще одну лінію фінансування…
Юрій Романенко, керівник політичних програм Українського інституту майбутнього, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
