Путін поставив собі дедлайн у півроку, він відкриє "другий фронт" проти Заходу - Чаленко

Спроби США просунути мирні ініціативи знову наштовхнулися на перешкоди. У Вашингтоні заявляють, що Росія відмовляється від переговорів за участю України та Сполучених Штатів. Натомість Росія, й готується до більш радикальних дій щодо західних партнерів з метою тиску на них перед майбутнім обговоренням завершення війни в Україні.

В інтервʼю Главреду політолог, директор Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко розповів, що робитимуть США, аби спонукати Путіна до переговорів, чому ударів по території РФ згодом стане більше, а також як Пекін тиснутиме на РФ, щоб виграти суперечку з Вашингтоном.

Ми бачили нещодавню заяву віцепрезидента США Джей Ді Венса про те, що протягом останніх тижнів Росія відмовляється від будь-яких зустрічей з українцями — як двосторонніх, так і тристоронніх. У Росії ж ці заяви традиційно називають фейковими, мовляв, вони ні від чого не відмовляються, залишаються відкритими до діалогу тощо. На вашу думку, як можна трактувати ці заяви Вашингтона на даному етапі війни?

Станом на сьогодні ми дійсно фіксуємо новий етап риторики з боку адміністрації Трампа. Вона спрямована на те, щоб зафіксувати відсутність будь-якого руху з боку Москви та особисто Путіна.

Очевидною є провальність "Анкоріджа" і тих переговорів, які відбулися між Трампом і Путіним у серпні на Алясці. Це, власне, і є демонстрація незгоди Трампа з подальшим курсом, який сьогодні демонструє Російська Федерація.

Паралельно зі зміною позиціонування Сполучених Штатів ми бачимо й активізацію китайського треку в контексті російсько-української війни. Я нагадаю: коли Трамп поспілкувався телефоном із Сі Цзіньпіном, він у звичній манері зробив бравурний пост, де відзначив, наскільки йому все сподобалося. При цьому фактично в одному реченні він згадав одразу кілька тем: проблему фентанілу, російсько-українську війну і TikTok.

І що ми бачимо? Буквально за короткий час ухвалюється рішення про продаж американської частини TikTok — здається, за 13 млрд доларів. Тобто це вже можна вважати елементом прогресу. Якщо прогрес можливий у питанні TikTok, то, ймовірно, варто очікувати й певного зсуву в позиціонуванні Китаю щодо Путіна. Йдеться, власне, про пошук різних дипломатичних форм риторики, які дозволять тиснути на Кремль або ж стимулювати його до кроків, що сприятимуть завершенню російсько-української війни.

Дивіться відео інтервʼю Ігоря Чаленка Главреду про тиск США на Путіна:

Які подальші дії можуть бути з боку Сполучених Штатів? І чи можна однією з таких символічних дій вважати заяви того ж Венса про можливість передачі Україні "Томагавків"?

Тут, власне, я хотів би говорити навіть не стільки про Венса, скільки про Трампа. Є класичний вислів аналітиків щодо того, як сприймати слова Трампа. Ми говоримо про колективного Трампа, і тут правило таке: не варто сприймати його слова буквально, але сприймати їх серйозно — потрібно.

Адже давайте говорити відверто: у нас немає платформ для запуску "Томагавків". І поки що ніхто не заявляв, що ті буквально кілька одиниць Typhon, які з 2023 року перебувають на озброєнні США та здатні запускати "Томагавки" із землі, доступні для передачі Україні. Так само, як немає мови про передачу установок МК-41 з Польщі.

Але про що тут ідеться? Передусім про те, що США знімають тиск з України у питанні "слабший має погоджуватися з позицією сильнішого", тобто агресора. Паралельно з цим я думаю, що інформація правдива й Україну дійсно не обмежують у виборі цілей на території Російської Федерації.

Цілком очевидно, що для реалізації низки діпстрайків нам потрібні якісні розвіддані. А найбільш повними вони є саме у Сполучених Штатів завдяки їхній фантастичній мережі супутників. Тож у нинішній ситуації США сигналізують: якщо Російська Федерація не піде на переговори, то завдяки асиметричним крокам — де самі США не виступатимуть в авангарді, але можуть допомогти — проблеми для Путіна лише зростатимуть.

Ми вже бачимо серйозні труднощі в російській економіці, до чого постійно апелює Дональд Фредович. Це, власне, й демонструє, що Україна може завдати ще більших безпосередніх збитків як російському ВПК, так і економіці РФ загалом.

Іншими словами, протягом наступних місяців ми побачимо ситуацію, коли ударів по російській території буде більше, ніж зараз?

Так, фактично ми можемо говорити про інтенсифікацію. Водночас слід усвідомлювати, що Російська Федерація теж готувалася до масованих атак проти української цивільної інфраструктури — критичної, енергетичної, систем водозабезпечення та багатьох інших сфер. Тому йдеться радше про балансування ситуації. Адже, як зазначав сам Трамп, не можна воювати тоді, коли гра постійно йде лише в одні ворота.

Це необхідно для того, щоб і росіяни зрозуміли: головні наслідки спрямовані не стільки проти населення, скільки проти їхньої армії та фінансово-економічного блоку. Думка пересічних росіян тут вторинна. Проте вони також зрозуміють, що саме дії Путіна й його ініціативи штовхають Російську Федерацію дедалі глибше у безодню.

На вашу думку, якщо такі удари дійсно стануть масованими по російській території, чи матиме це вплив на позицію Путіна щодо переговорів і загалом завершення війни?

Це може мати серйозний вплив з однієї простої причини: уражатимуться об’єкти, що належать безпосередньо оточенню Путіна — олігархату, представники якого (кого не назви) сьогодні зазнають дуже серйозних збитків. Така ситуація точно не йде шляхом виправлення, адже Російська Федерація не здатна захиститися від настільки широкої географії застосування як українських дронів, так і вже частково українських ракет.

У цьому випадку йдеться радше не про тиск на суспільну думку — Путіну, відверто кажучи, на неї начхати. Єдине, що йому потрібно, — певна "народна легітимність", яку зазвичай забезпечує пропаганда. Але тут постає питання саме "палацового одобрямсу" — підтримки з боку його найближчого оточення, без якої продовження війни буде вкрай проблематичним.

Ми вже бачимо приклад — не лише Козак, який втратив посаду й виступив проти війни. Таких людей стане набагато більше. До того ж потрібно враховувати, що уже зараз самі росіяни звітують про падіння нафтогазових доходів федерального бюджету більш ніж на 10%. Це найнижчий показник за останні п’ять років.

Іншими словами, навіть усередині самої Росії зростає усвідомлення, що їм банально "перерізають економічну пуповину". А без стійкої економіки війна стає просто неможливою.

Рекомендуємо:

Тільки один шлях: в Кремлі прокоментувати ідею зустрічі Путіна і Зеленського

Чи можемо ми говорити про те, що у Путіна є певний "дедлайн" — термін, який у нього залишається для того, щоб погодитися на пропозицію Сполучених Штатів та України щодо переговорів і відносно "адекватного" завершення війни (звісно, у російському розумінні)?

Я думаю, що Путін для себе відвів приблизно пів року, починаючи від вересня. Тобто протягом цих півроку він прагнутиме досягти ще певних додаткових військових результатів і створити умови для просування своїх ультимативних вимог. Очевидно, що такого не буде. Тому далі вже буде потрібна синергія кількох чинників. По-перше, робота сил оборони України у діпстрайках. По-друге, максимальне утримання фронту, наскільки це можливо, адже сьогодні найбільшим дипломатом є саме український захисник. І по-третє, координація зусиль на геополітичному рівні, зокрема подальше перепозиціонування Китаю в цьому питанні, щоб вийти на прагматичне рішення про необхідність припинення російсько-української війни.

Ми бачимо, що раніше Китай, попри його так звані "мирні ініціативи" — зокрема відомі 12 кроків, — останнім часом не демонстрував жодної активної позиції щодо завершення війни. Як може змінитися ситуація зараз? І наскільки Китай зацікавлений у тиску на Путіна з метою припинення війни?

Перш за все, останнім формально презентованим документом був китайсько-бразильський "мирний план" із шести пунктів, представлений у травні 2024 року. Нині ж активно поширюється анонімними Telegram-каналами якийсь незрозумілий перелік із 10 пунктів, нібито китайський мирний план. Але, на мою думку, його, швидше за все, писали на Луб’янці, оскільки занадто очевидно перегукуються окремі тези з попередніми "планами", зокрема тим, який приписували Туреччині, хоча сама Анкара його так і не підтвердила.

Мова йде про те, що Китаю зараз потрібно за рахунок теми російсько-української війни фактично виграти завсіма напрямками. Тобто отримати кращу позицію у двосторонній торговельній угоді зі Сполученими Штатами, закріпитися економічно на російському внутрішньому ринку. Ми ж бачимо, що там є домовленості щодо "Сили Сибіру-1", збільшення постачання російського газу, будівництва "Сили Сибіру-2" і так далі. Але знову ж таки — газ за нижчими цінами. Тобто китайці вибили для себе дуже серйозний дисконт, фактично майже внутрішню російську ціну.

Крім того, Китай прагне зробити себе чи не головним бенефіціаром миру. Він хоче показати, що Трамп за 9–10 місяців президентства, попри свої обіцянки завершити війну за 24 години, цього зробити не зміг. А ось коли Китай умовно включиться в цю тему публічно на "останній милі", то саме він отримає лаври переможця. Це, до речі, дуже схожа ситуація з тим, як кілька років тому відбулося замирення Саудівської Аравії та Ірану. Сполучені Штати довго намагалися грати в цій ситуації ключову роль, а потім прийшов Китай і — оп! — уже є домовленості.

Таким чином діє Китай і зараз: спочатку не даючи жодної конкретики, максимально завуальовано, але в потрібний момент різко включається, щоб отримати результат.

Якщо, як ви сказали, Путін відвів для себе пів року на проведення наступальних операцій і загальний тиск, то в чому саме, окрім військових дій на українському фронті, це може проявлятися? Які ще способи тиску він може задіяти, у тому числі й на Захід?

Цілком очевидно, що йдеться про умовний "другий фронт". Чи може це бути подальша гібридна діяльність проти інших країн — членів ЄС і НАТО? Так, адже ми вже бачимо розгортання теми із "незрозумілими" безпілотниками, а також порушення повітряного простору пілотованою військовою авіацією. Крім того, не випадково російське СВР, а до того й Марія Захарова, поширюють дезінформацію про нібито українські ДРГ у Польщі чи про "шахеди", які, мовляв, відновили українці, щоб потім звинуватити росіян. Це очевидні конспірологічні заготовки, покликані пояснити: а що ж це за "зелені чоловічки" опинилися, наприклад, у тій самій Польщі?

Отже, цілком можливо, що провокації Росії відбуватимуться безпосередньо на землі, а також із використанням ударних дронів уже по території Польщі чи Румунії. Імовірно, ціллю стане логістична інфраструктура. Але під удар можуть потрапити й інші країни. Йдеться про сценарій контрольованої ескалації, де головним сценаристом виступає безпосередньо Путін.

Саме цим шляхом, найімовірніше, вони й надалі рухатимуться.

Тобто вже зараз можна очікувати від росіян більш радикальних дій? Я маю на увазі не лише використання дронів без бойової частини чи подібні демонстративні кроки?

Проблема полягає в тому, що навіть якщо це будуть не "шахеди", а "гербери", але оснащені камерами спостереження, — це також становитиме серйозну загрозу. Зазвичай подібні дії працюють у комплексі, наприклад, у поєднанні з використанням балістичного озброєння. Я нагадаю, що під час навчань "Запад-2025" на території Калінінградської області комплекси "Іскандер" були виставлені на бойові позиції прямо вздовж траси. Це стало очевидним сигналом: можливі різні варіанти розвитку подій, і це фактично гра мʼязами з боку Кремля.

Якщо провокація Путіна не спрацює, які варіанти можуть бути з нашого боку?

Ми розуміємо, що кожна зі сторін намагається забезпечити собі кращі переговорні позиції. Єдине, що наразі стримує і Україну, і Російську Федерацію в цьому стані, — війна на виснаження, яка не вигідна жодній зі сторін. Очевидно, настане момент, коли ресурсна база вже фізично не дозволятиме продовжувати активну фазу бойових дій. Тоді справді доведеться переходити до переговорів. Але, на жаль, цей момент ще у майбутньому, не зараз.

Сьогодні ми маємо ресурси й мусимо оборонятися, бо агресор не припиняє атак і продовжує витрачати сотні мільярдів доларів на цю невмотивовану війну. Часто звучить теза: "Якщо Україні не давати зброю, війна закінчиться". Але це хибний і деструктивний підхід. Жодного "реваншу" чи "умиротворення" агресора за таких умов бути не може.

Україна має отримувати допомогу — як до завершення війни, так і після, у межах реалізації гарантій безпеки. Це єдиний спосіб, аби російський агресор та інші потенційні агресори зрозуміли: жодного зиску від подібних воєнних дій просто не буде.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред