Війна в Україні прямує до заморозки, наприкінці осені-початку зими очікуються рішення – Розумний

Поїздка міністра закордонних справ Дмитра Кулеби до Китаю стала несподіванкою і першим візитом глави української дипломатії до КНР за останні 12 років. Китай останніми роками був одним із головних торговельних партнерів Києва, але після початку повномасштабної війни з агресоркою Росією україно-китайські відносини стали набагато менш продуктивними. Сторони зробили перший крок до відновлення політичної співпраці.

Влада за підсумками перемовин Кулеби і глави МЗС Китаю Ван Ї заявила, що Пекін підтримує територіальну цілісність України, а на арені міжнародної політики переслідує лише свої інтереси. У повідомленні китайського дипломатичного відомства визнали, що для перемовин з Росією "умови і час ще не дозріли", і виступили за те, щоб діалог Києва і Москви "був розумним, предметним і націленим на досягнення справедливого і міцного миру".

В інтерв'ю Главреду доктор політичних наук, політичний експерт Максим Розумний розповів, що означає візит Кулеби до Китаю, поділився власним баченням ситуації щодо перемовин із РФ і зробив прогноз щодо їхніх перших підсумків, назвав імовірні географічні точки протистояння Росії та НАТО і пояснив, як за можливого президентства Трампа може змінитися політика Китаю щодо України та РФ.

Глава МЗС України Дмитро Кулеба днями відвідав Китай і провів там перемовини із головним дипломатом Пекіна Ван Ї. Як ви оцінюєте візит Кулеби до Гуанчжоу? Які ми можемо зробити висновки?

На мою думку, коментарі, які ми почули від Києва і Пекіна, не дуже змістовні. Це загальні та обтичні формулювання. Проте час візиту, його контекст і характер зустрічей свідчать про те, що у війні склалася патова ситуація.

Візит Кулеби до Китаю є показником того, що рішення щодо припинення активної фази бойових дій, тобто заморозки конфлікту, вочевидь уже ухвалено (хоча й без остаточного і принципового політичного врегулювання). Ситуація у війни зайшла в глухий кут, тому замороження виглядає логічним виходом. І до такого рішення вже схилилися наші західні партнери, Китай, а також Україна і Росія.

Умови заморозки війни – предмет навіть на перемовин, а торгів. Поїздка очільника МЗС України демонструє, що перемовини уже ведуться, і вони дуже активні. Китай у цьому процесі має певну "золоту акцію", тому що має вплив на Росію на політичному та економічному рівнях. І Києву сьогодні важливо заручитися підтримкою Китаю, щоб прийти до заморозки конфлікту на своїх умовах.

Що може бути предметом торгів у рамках перемовин?

Думаю, першим предметом торгу є території. Йдеться про вирішення проблем стосовно того, що робити з територіальними питаннями і де проходитиме нова лінія розмежування. Путін вимагає віддати Росії Запорізьку і Херсонські області, які росіяни навіть повністю не окупували. Україна наполягає на поверненні до кордонів 1991 року, з територіями, які Київ контролював до початку 2014 року. Але наші партнери, на що вказують розсекречені підготовчі документи під час Стамбульських перемовин, бачать вихід із ситуації у поверненні Україною контролю над своїми територіями лише, умовно кажучи, у кордонах станом на 23 лютого 2022 року.

Питання територій дуже важливе для нас – це наші землі. Втім, я не думаю, що воно настільки принципове, тому що Україна і Росія навряд чи дадуть офіційну згоду на територіальні розмежування. Ані Київ, ані Москва не визнаватимуть приналежність протилежній стороні будь-яких територій.

Другий предмет – членство України в ЄС і НАТО. Мені здається, це найлегше питання. Незважаючи на публічну риторику дійових осіб, найближчим часом ніхто не збирається приймати Київ до ЄС та Північноатлантичного альянсу. Україна навряд чи декларативно відмовиться від шляху до ЄС і НАТО, однак наші західні партнери можуть легко пообіцяти Росії, що Київ до своїх блоків вони приймати не збиралися і не будуть.

Третій – ситуація з санкціями щодо Росії. Проблему дуже мало обговорюють, але це найголовніший момент як для України, так і для Росії. Наразі сторони не можуть домовитися про заморозку війни, тому що Росія шантажує Захід: Москва погрожує подальшою ескалацією війни у разі, якщо не будуть скасовані санкційні обмеження. Питання санкцій проти РФ принципове і для нас: ми можемо вийти з війни, не контролюючи певні території та не отримавши членство в НАТО, але нам важливо, щоб навіть після заморозки війни Росія продовжувала слабшати. Щоб вона занепадала і не змогла відновитися. Слабка РФ – наша головна гарантія безпеки, навіть більша, ніж вступ до НАТО. Тому що слабкість не дозволить російській державі напасти на Україну знову.

Саме такі предмети торгів я бачу на столі перемовин. Це складна комбінація, яку важко розв'язати.

Рекомендуємо:

Китай готовий до поступок, переговори щодо миру в Україні почнуться восени - Кулик

За яких умов будуть перемовини? Війну поставлять на паузу, або бойові дії точитимуться паралельно з переговорами?

Я думаю, що бойові дії точитимуться паралельно з переговорним процесом. Російське просування на фронті – це фактично частина перемовин, тиск на Україну і західних партнерів.

Коли можуть з'явитися результати перемовин?

Результати перемовин з'являться тоді, коли Росія вичерпає свої можливості для досягнення успіхів на полі бою, а Україна, навпаки, матиме достатню чисельність військових, озброєнь та ресурсів. Також все залежатиме від США, Європи і Китаю, які повинні будуть остаточно визначитися зі своїм баченням ситуації.

З початку осені, після завершення літньої російської наступальної кампанії, човникова дипломатія, яка зараз у розпалі, буде ще більш інтенсивною. Ближче до кінця осені ми побачимо завершення певного кола цієї дипломатії. А вже наприкінці осені-початку зими будуть всі карти на столі і треба буде ухвалювати рішення.

Ми розуміємо, що заморозка війни – це сценарій на користь Росії. Але з іншого боку, якщо Україна за підсумками перемовин у майбутньому вступить до НАТО і Євросоюзу, Москва взагалі втратить навіть ілюзію впливу на українську державу.

Я не розділяю точки зору, згідно з якою Росія одержима поверненням контролю над Україною. Все набагато складніше. Росія сподівалася отримати легку перемогу над Україною і відновити свій вплив шляхом встановлення проросійського уряду в Києві. У Москві думали, що якщо не так давно президентом був Янукович, за якого проголосувала більшість виборців, то чому б знову не підштовхнути країну в бік РФ.

Для Росії і особисто Путіна внутрішньополітичні цілі набагато важливіше за досягнення у міжнародній політиці. Зовнішня політика залежить від курсу всередині держави. Якщо подальший тиск на Київ буде суперечити легітимності путінського режиму, сам Путін легко відмовиться від України. Путін вмить припинить тиснути на Україну, якщо така політика призведе до зниження рівня життя росіян та появи протестних настроїв. Для Путіна головне, щоб зберігалась легітимність влади та контроль над Росією. Наразі війна проти України допомагає йому це робити, проте якщо ситуація всередині російської держави зміниться, Путін перегляне свою політику щодо України.

Війна проти України сприяє утриманню влади Путіна в Росії. Але де Кремль знайде новий інструмент консолідації влади, якщо буде переглянуто політику щодо України?

У Росії дійсно будуть проблеми з пошуком нових механізмів утримання влади. Проте у Москви ще є у запасі спроба дестабілізувати ситуацію в Польщі або державах Північної Європи, таких як країни Балтії. Також росіяни можуть використати перевірений ще з часів Сталіна метод пошуку внутрішніх ворогів.

Наскільки ймовірний сценарій гібридної або повномасштабної агресії Росії проти країн Балтії чи інших держав Північної Європи?

Для Росії важливо, щоб вона контролювала північний морський шлях. Утім, після вступу Фінляндії і Швеції до НАТО Балтійське море стає для неї недоступним. Спроба там спровокувати конфлікт проти Альянсу буде заблокована.

Рекомендуємо:

Привид переговорів або вдалий момент для поїздок до Китаю

Залишається Північний Льодовитий океан – морський шлях, де можливе зіткнення інтересів Росії та Норвегії. Росіяни можуть вдатися до провокацій, диверсій та побудов "народних республік", наприклад, у Нарві. Інтереси Росії та НАТО можуть зіштовхнутися і в боротьбі за норвезький Шпіцберген. Проте це можуть бути операції без прямої окупації територій, як було в Україні. В районі Північного морського шляху є спірні території, там можна генерувати напругу без ризику розростання зони ескалації.

Росія може розв'язати проти НАТО бойові дії лише локального рівня, щоб у Альянсу не було передумов для застосування 5-ї статті про колективну оборону?

Так, Росія зможе піти на агресію лише локального рівня.

Загалом наразі у Москви є два інструменти тиску на Захід: демонстрація того, що НАТО не здатне застосувати 5-ту статтю Альянсу, та ядерна зброя. Наприклад, окрім епізоду в Афганістані, НАТО не застосовувало цю статтю. І є великі сумніви щодо запуску колективної оборони у разі приходу до влади у США Дональда Трампа, який буде наполягати на певних зобов'язаннях країн-учасниць блоку.

Росія продовжуватиме шантажувати НАТО "недієздатністю" блоку і погрозами застосувати ядерну зброю. Але поки що я не бачу передумов для реалізації цих залякувань. Бо якщо Москва вдасться до таких кроків, вона втратить свої інструменти шантажу. До того ж ситуація для Росії погіршується, і вона розраховує на те, що у разі заморозки війни санкції щодо Москви будуть послаблені, що дозволить відновити економіку та збройні сили.

Якою буде позиція Китаю щодо війни в Україні після президентських виборів у США? Чи може Китай перетнути "червоні лінії" в питанні підтримки Росії, якщо позиція нової адміністрації Штатів щодо Пекіна буде ще жорсткішою? Чи здатен Китай зіграти в свою гру?

Безумовно, Китай гратиме у свою гру. У Заходу є дуже мало важелів тиску на Пекін, щоб змусити його змінити свою політику.

Дійсно, після президентських виборів у Сполучених Штатах американсько-китайське протистояння може загостритися. І Україна, як сателіт США, стане "законною ціллю" для Китаю. Китайці битимуть американців по уразливих місцях. Американська підтримка України – уразливе місце будь-якої адміністрації США, тому з боку Пекіна буде певна небезпека.

Крім того, Китай працює не лише зі США, але і з Європою. Причому у Пекіна з Брюсселем більш прагматичні стосунки, які мають потенціал для конструктивного розвитку, але небезпечні можливим підривом євроатлантичної солідарності та зобов'язаннями перед союзниками.

Рекомендуємо:

У Євросоюзі висунули дві вимоги Китаю щодо війни Росії проти України

Це складна гра, яка може загостритися після приходу до влади у США адміністрації Трампа. Якщо Трамп проводитиме курс, який він розпочав ще за часів свого першого президентства, ми матимемо загострення як між США та Китаєм, так і між США та Європою.

І у такій ситуації можуть з'явитися умови для потепління в діалозі Китаю і Європи. Україна, яка знаходиться на перехресті спільних китайсько-європейських інтересів, здатна отримати нові можливості. Несподіваним наслідком таких подій може стати стримування Росії з боку Китаю.

Новий президент США зіткнеться з тим, що Європі загрожує Росія, а Китай посилюється в Південно-Китайському морі та має наміри щодо Тайваню. Чи можливий сценарій, за якого Штати зробили б ставку на перемогу України, щоб зупинити РФ і зменшити апетити Китаю?

Це більш гіпотетичне питання, тому що наразі складно сказати, що таке перемога України. З точки зору Сполучених Штатів перемога України – збереження країни як незалежної держави, але фактично в змінених кордонах. Для Заходу питання територій не дуже принципове. Наше уявлення перемоги – предмет внутрішньоукраїнської національної дискусії.

Найважливіший для України сценарій – скоріше, навіть не наша перемога, а поразка Росії. Поразка Москви – ключовий момент, який змусить Путіна завершити війну. А він не може закінчити війну з таким результатом, який буде означати поразку Росії і перемогу України. І, найімовірніше, будь-яка адміністрація США дозволить Путіну отримати той результат, який він не вважатиме за поразку.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред