2026-й стане переломним: Шапран - про межу, за якою економіка РФ почне ламатися

Росія входить у 2026 рік із рекордними воєнними витратами, падінням нафтогазових доходів і бюджетом, у якому половина коштів іде на війну, силовиків та утримання окупованих територій. За таких умов Кремль дедалі активніше проїдає резерви, підвищує податки та змушений шукати нові джерела фінансування агресії.

В інтервʼю Главреду економіст, член Українського товариства фінансових аналітиків (УТФА), член ради НБУ (2019-2021 рр.) Віталій Шапран розповів, чи здатна російська економіка й далі витягувати війну проти України, і за рахунок чого РФ намагатиметься платити за неї у 2026 році.

Російська економіка вже кілька років працює в режимі фактичної мобілізації ресурсів на війну. За вашими оцінками, якими саме інструментами у 2026 році РФ намагатиметься й далі фінансувати військові витрати — які резерви у цієї моделі ще залишаються?

Бюджетний стимул для пожвавлення економіки РФ вже вичерпав свої можливості, це визнають як Мінфін РФ, так і ЦБР. Тут немає жодної таємниці, тому вони вже у 2025 році перейшли до використання резервів. Також вони намагаються витрачати на війну зароблене від експорту нафти і золота. З нафтою в РФ, вочевидь, не склалось, бо при запланованій ціні 59 доларів за барель Urals, в 2026 рік вони увійшли з ціною 36 доларів, і це для РФ велика проблема.

По золоту в них ситуація краща, бо при ціні в 4-4,5 тис. доларів за унцію його собівартість в РФ не перевищує 1700 доларів. Така маржа дозволяє не тільки дофінансовувати війну, але і розраховуватись золотом. Такі випадки розрахунків золотом траплялись у 2023 році, проте зараз вони стали частішими. Після мінімумів нафтогазових доходів РФ в листопаді і грудні 2025 року, я б сказав, що золото залишилось останнім бастіоном, який підтримує ліквідність не тільки системи ВПК РФ, але й державних фінансів.

І тут ключове питання: чи готовий сам Путін та його оточення спустити в "унітаз війни" весь золотий запас РФ, і як довго торговельні війни Трампа, санкції ЄС та вдалі удари України по нафтовій галузі РФ будуть тримати ціни на Urals на рівні нижче 40 доларів за барель.

Наскільки економіка РФ спроможна без використання резервів і нафти фінансувати війну у поточному режимі?

Остаточну відповідь на це питання ми дізнаємось десь у липні-серпні 2026 року. У 2025 році РФ досягла дефіциту бюджету у майже 6 трлн рублів (можливо, більше). Це свідчить, що податкова система, навіть з урахуванням підвищення податків з січня 2025 року, вже себе вичерпала. Саме тому у 2026 році в РФ відбулось нове підвищення податків (цього разу ПДВ, акцизів та утилізаційного збору), а також буде більш жорстко проводитись їх адміністрування. Фактично, в РФ вбивається система спрощеного оподаткування, щоб збирати більше податків через ПДВ, і це провокує появу двох видів ризиків.

По-перше, у 2025 році в РФ були підвищені прямі податки, а у 2026 році – вже непрямі (такі як ПДВ), що в сукупності сильно збільшує фіскальне навантаження на бізнес. Звісно, бізнес буде шукати як уникнути надмірного оподаткування, і певні ознаки цього вже фіксуються. Наприклад, з’явились знижки 3-5% за оплату готівкою в магазинах.

По-друге, підвищення прямих податків у 2025 році не дало того ефекту, на який очікував уряд РФ, звідти і необхідність тричі переглядати дефіцит бюджету. Про консолідований бюджет я взагалі промовчу, бо регіональні бюджети іноді збільшували дефіцити в кілька разів. Тож абсолютно точно, що росіяни добровільно не понесуть свої гроші на фінансування війни в Україні в формі збільшених податків. Це показав 2025 рік, і думаю, покаже 2026 рік.

Ви неодноразово звертали увагу на те, що реальний "бюджет війни" РФ значно більший за офіційний і частково схований у держбанках та держкорпораціях. Чи зможе Росія у 2026 році й далі приховувати реальну вартість війни без системних фінансових наслідків?

А давайте порахуємо. Витрати на оборону РФ склали 15,8 трлн, в них до 70-75% – це виробництво зброї для МО РФ, ще десь 3,5 трлн рублів виділено на нацбезпеку, куди зашиті Нацгвардія РФ, поліція, СВР РФ, ФСБ та інші служби, які беруть участь в агресії. Ще додам сюди 1,5-2 трлн рублів на фінансування окупації регіонів України (включно з Кримом) та допомогу прикордонню. У підсумку ми отримаємо, що агресивна військова активність обійшлась РФ в 20-21 трлн рублів, при чому офіційні перевитрати на оборону склали 3,3 трлн рублів. Тобто половину всіх доходів федерального бюджету РФ відправляла на безпеку, оборону та фінансування окупації території України. Зрозуміло, що так довго тривати не може. Жодна з країн, навіть якщо нею керує диктатор, фізично не витримає такого навантаження.

Наскільки довго російська влада здатна перекладати тягар воєнних витрат на бізнес і населення через податки, разові збори та інші непрямі механізми? Чи підходить ця модель до межі саме у 2026 році?

Об’єктивно, за сприятливих для РФ умов, це може тривати довго. Не забувайте, що ринки динамічні, і при високих цінах на золото, алмази, нафту та скраплений газ, а також при послабленні санкцій чи дефіциті далекобійної зброї в Україні РФ може і далі збільшувати податкове навантаження на населення та бізнес для фінансування військової машини. Але строк існування цього божевілля всередині РФ залежить суто від поведінки російських регіонів і від мистецтва федерального центру залагоджувати конфлікти з місцевими елітами.

Мені часто говорять: мовляв, росіяни затягнуть пояси і будуть терпіти. Проте терпіти вони будуть тільки до певної межі. Не забувайте, за яким сценарієм розпався СРСР. Це був саме економічний сценарій, коли низькі ціни на нафту та газ, виснажена гонитвою озброєнь економіка і нездатність Москви годувати регіональні еліти призвели до розпаду цілої імперії. Радянському уряду не допомогли ані павлівська грошова реформа, ані конфіскація вкладів Ощаду, ані страшне КДБ СРСР. Сучасна ж РФ – це жалюгідна копія СРСР, де населення все-таки встигло ковтнути трохи свободи та побачити, як живе вільний світ. Тож продовження тиску на РФ має сенс і здатне принести Україні перемогу.

Значна частина доходів бюджету РФ залежить від експорту енергоресурсів, але з дедалі більшими знижками та логістичними витратами. Чи вистачатиме цих доходів у 2026 році для підтримки нинішнього рівня військових видатків без різкого скорочення інших статей бюджету?

Ні, не вистачатиме. Нагадаю, що запланована ціна на нафту в бюджеті РФ становить 59 доларів, а по факту зараз – 34-36 доларів залежно від порту поставки.

Якщо Білий дім не змінить торговельну політику і світова економіка не почне швидко зростати, або ж Україна та наші союзники не послаблять санкції, то РФ у 2026 році буде 3-5 разів переглядати дефіцит бюджету, а також продавати з великою знижкою золото і діаманти зі своїх запасів, просто щоб виконувати головний фінансовий план країни. Думаю, що час зараз працює не на них, особливо зважаючи на останні події у Венесуелі.

Так вже був влаштований експорт з РФ, що якщо КНР, Індія чи Туреччина відмовляться від їх нафти, то ціни на Urals просто впадуть нижче собівартості. А оскільки в РФ немає нафтових сховищ, то компанії або продовжать працювати зі збитком, або будуть змушені консервувати нафтові свердловини. Індія ще у вересні 2025 року заявляла про готовність перейти на нафту з Венесуели. Думаю, це станеться не швидко, бо за часів правління Мадуро "наркотичний соціалізм" вбив нафтову галузь цієї країни. Але за 6-12 місяців нарощення видобутку може бути настільки суттєвим, що почне витісняти російську нафту з Азії. Реальність такого сценарію підкреслює і той факт, що Індія демонструє готовність співпрацювати з США та ЄС в плані контролю закупок нафти на своєму внутрішньому ринку.

Рекомендуємо:

Не Китай: названо країну, яка відмовою від нафти нанесе серйозний удар по РФ

Яку роль у фінансуванні війни у 2026 році відіграватиме Центробанк РФ — зокрема через емісію, пільгове кредитування та адміністративні обмеження? Чи зростає ризик, що така політика підірве довіру до рубля і банківської системи?

ЦБР сьогодні є головною фінансовою установою війни. В структурі ЦБР діє департамент польових установ Банку Росії, який забезпечує здійснення виплат армії РФ, обслуговує рух коштів між військовими частинами та ВПК, і навіть забезпечує обіг рубля на окупованих територіях України. Також ЦБР приймає інструкції, якими зобов’язує банки на території РФ надавати пільги учасникам так званого СВО. Більше того, саме ЦБР примушує учасників фінансового ринку ховати інформацію про власників, звітність і навіть дані про менеджмент, щоб знизити ризики потрапляння під санкції. І якщо раніше такі вимоги в РФ носили рекомендаційний характер, то зараз їх порушення карається. Тож ЦБР по своїй суті є частиною війни та її фінансовим механізмом, без якого ця війна не відбулась би. Тому мене дуже засмучує, коли наші окремі "корисні ідіоти" починають нахвалювати керівництво ЦБР, яке по факту є військовими злочинцями.

Рекомендуємо:

"Ситуація дуже складна, запас міцності економіки РФ добіг кінця": що чекає на Росію

Чи має Росія у 2026 році реальні можливості залучати гроші з-за кордону для фінансування війни — через кредити, інвестиції, тіньові фінансові схеми або підтримку з боку окремих країн? Наскільки цей ресурс є обмеженим?

Не хочу нахвалювати КНР, але їхня позиція по відношенню до РФ поки що досить жорстка. Мені невідомі схеми, за якими КНР саме фінансує війну. Заробляти на дурнях, які луплять по своїх сусідах ракетами, бомбами та дронами? – так, саме таку поведінку КНР ми зараз і спостерігаємо. В обмін на дешеву нафту, газ, діаманти чи золото зі знижками якісь ресурси з КНР постачаються. Можливо, навіть надходить якась "технічна допомога", але, вочевидь, не безоплатна. Уряд КНР навіть відмовив РФ у запозиченнях в юанях на ринку Китаю, після чого уряд РФ був вимушений позичати в юанях на своєму внутрішньому ринку. Це виглядало принизливо, бо уряд КНР на своєму ринку позичає під 1,5-2% річних, а уряд РФ позичав під 7%.

Не дуже урядові установи РФ просунулись і в запозиченнях на Близькому Сході. Далі розмов щодо випуску ісламських бондів ВЕБом справи не пішли. Тому Мінфін РФ у 2025 році спирався в основному на свої фінансові можливості, а саме на ліквідність великих банків та друкарський верстат ЦБР. На черзі – заощадження громадян, які можуть бути заморожені як альтернатива друку коштів ЦБР. І головне, що у РФ немає друзів, які б їм позичили кошти, бо у КНДР, Ірану чи Еритреї коштів просто немає, КНР зберігає обережність в боргових відносинах з РФ, а Індія має купу власних проблем, наприклад, хронічний від’ємний платіжний баланс.

Наскільки серйозний вплив на економіку РФ мають послаблення санкцій з боку США – як довго такі кроки адміністрації Трампа щодо російських фінустанов допомагатимуть РФ продовжувати війну?

Я бачу тут чітку стратегію США: давати слабину в дріб’язкових питаннях, які не врятують економіку РФ, і бити по стратегічно важливим для РФ напрямкам. Думаю, що Білий Дім продовжить це робити і далі, але може і припинити ці дрібні поступки, якщо РФ не погодиться на справедливий мир.

Якщо порівнювати внутрішні та зовнішні джерела фінансування війни, які з них у 2026 році ставатимуть для РФ дедалі ризикованішими або дорожчими?

Здатність Путіна ухвалювати божевільні рішення може зробити дешевими внутрішні джерела. Серед таких рішень, наприклад, можуть бути: заморозка вкладів населення, розпродаж золотого запасу або примус державних корпорацій до збиткової роботи, що, до речі, ми вже спостерігаємо у ВПК РФ. Але ці тактичні кроки не врятують РФ, якщо 90% місцевих бюджетів будуть дефіцитними. Просто, як і за часів розпаду СРСР, вектор попиту на гроші буде зміщуватись з ВПК на соціальні потреби, щоб нагодувати регіони та їх еліти.

З урахуванням фінансових, бюджетних і людських обмежень, чи зможе Росія у 2026 році утримувати нинішній масштаб війни без економічного зламу, і що, на вашу думку, стане ключовим стоп-фактором?

Стоп-фактор – це зростання ризиків розпаду РФ за сценарієм СРСР, оскільки їхні економіки мають багато спільного. Єдина різниця – це наявність масштабної війни, яка висмоктує фінансові, матеріальні та трудові ресурси з РФ зі швидкістю, яка в кілька разів перевищує війну в Афганістані за часів СРСР.

Думаю, що спрогнозувати точну дату капітуляції РФ неможливо, оскільки вона залежить від:

• інтенсивності війни, яка визначається діями з обох боків;
• інтенсивності санкційного тиску і адаптації РФ до санкцій;
• політики торговельних війн з боку Білого Дому, яка впливає на зростання світової економіки, і відповідно визначає попит на нафту.

Ще бажано було б розуміти готовність міжнародних партнерів України надати (продати) нам сучасне озброєння. Практика війни показала, що озброєння РФ нездатне протистояти зброї з США та Європи. При цьому, позитивним для нас чинником є те, що за період з 2022 року РФ дуже сильно вимотали та влаштували їхньому бізнесу інвестиційний голодомор, тому довго вони протриматись не зможуть. Частково це видно з публічних негативних коментарів їхнього олігархату.

Якщо підсумувати: чи вистачить у Росії економічного ресурсу воювати у нинішньому масштабі протягом 2026 року – як довго може протриматися російська економіка за таких умов?

Якщо Україна та країни G7 піднатиснуть на РФ, то я взагалі не впевнений, що РФ залишиться існувати в її сучасному вигляді. На них очікує доля СРСР. Влада РФ допустила стратегічну помилку, коли відмовилась від пропозицій миру з боку США, оскільки у 2026 році фінансовий стан РФ не дозволить їм дочекатись кращих умов, а центр уваги може зміститись з України до внутрішніх проблем РФ.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред