Секрет емальованого посуду в СРСР: навіщо на ньому робили чорний обідок

Ви дізнаєтесь:

• Що таке емаль
• Навіщо в СРСР на емальованому посуді робили чорний обідок

На радянських кухнях емальовані каструлі та кухлі були майже культовими речами - впізнавані кольори, прості форми й обов’язкова темна смужка по краю. Багато хто вважав її дизайнерським елементом або способом здешевити виробництво, але насправді все було значно прозаїчніше й технологічніше, пише Oboz.ua.

Емаль - це склоподібне покриття, яке наносили на метал і запікали при високих температурах. Вона захищала сталь від корозії та робила посуд безпечним для приготування їжі. Та ключовим був перший шар - ґрунтовка. Саме вона забезпечувала надійне зчеплення емалі з металом.

До цієї ґрунтовки додавали оксиди кобальту, марганцю та нікелю. Суміш мала природний темний колір і відзначалася підвищеною міцністю. Саме її наносили на найбільш вразливу частину виробу - край. Обідок постійно контактував із кришками, ударами, перепадами температур, тому потребував особливого захисту.

Рекомендуємо:

Як дурили громадян в СРСР: найбільші міфи радянської доби

Темна смужка виконувала одразу дві функції:

• зміцнювала край, запобігаючи тріщинам і відколам;
• захищала метал від іржі, продовжуючи термін служби посуду.

Після цього на основну поверхню наносили декоративну емаль - білу, жовту чи з малюнками. Вона була красивою, але менш стійкою. Якби не чорний кант, кольорова емаль на краях швидко б відлущувалася.

Отже, темний обідок - не примха дизайнерів і не економія фарби, а технологічна необхідність, яка дозволяла радянському посуду служити десятиліттями

Дивіться відео про те, навіщо емальований посуд у СРСР мав чорний обідок:

Вас може зацікавити:

• Суворий кастинг і контроль самого КДБ: чому в СРСР так жорстко відбирали стюардес
• Чим лікувалися в СРСР: від банок до "кремлівської таблетки"
• Парадокс СРСР: чому в Союзі робили дорогі чавунні труби, а не дешеві пластикові

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред