Живий двійник Прип’яті: як виглядає наймолодше місто України

Про що ви дізнаєтесь

• Як і чому з’явився Славутич
• Чим унікальна його архітектура

Славутич - це не просто населений пункт на карті України. Це "київський анклав" посеред Чернігівщини, який з’явився як символ боротьби з наслідками Чорнобильської трагедії - детальніше розповість Главред.

Як обирали місце для Славутича

Відеоблогер Степанець у своєму відео називає його "останнім подихом Радянського Союзу", де архітектори з восьми республік намагалися створити ідеальне місто майбутнього.

Після катастрофи 1986 року стало зрозуміло, що персонал ЧАЕС не зможе жити в Прип’яті. Пошук нового місця був важливим завданням. Вибирали серед трьох ділянок: біля Вільчі, у районі Іванкова та поблизу села Неданчичі - на останньому варіанті й зупинилися.

Рекомендуємо:

Чому в Україні так багато рибалок: неочевидна причина ще з часів СРСР

Автор нагадує про унікальну швидкість забудови:

Після цієї катастрофи вперше у світі довелося будувати таку кількість житла для евакуйованих людей із зони, ураженої радіоактивним забрудненням. До того ще у вітчизняній практиці не було настільки швидкісного домобудівництва.

Архітектура з усього СРСР - унікальний експеримент

Головна "родзинка" Славутича - його квартальна забудова. Кожна республіка, що брала участь у будівництві, намагалася передати свій національний колорит. Це створило унікальний архітектурний заповідник.

Особливо цікавими є деталі побуту, які відображали звички різних народів:

У кварталах Єреванському або Бакінському створювалися спеціальні, притаманні народам Кавказу, мангальні групи у дворах або навіть мангальні кімнати на балконах, щоб можна було смажити шашлик прямо на балконі.

На відміну від стандартизованої забудови того часу, Славутич пропонував різноманітність:

Країни Балтії... на відміну від Прип’яті, де все житло було багатоквартирним, у Славутичі будували індивідуальні будинки котеджного типу.

Відео про те, як будували наймолодше місто в Україні, можна переглянути тут:

Життя в тіні ЧАЕС - випробування для міста

Славутич завжди був "містом енергетиків". Його добробут прямо залежав від роботи реакторів. Зупинка третього енергоблоку у 2000 році стала для міста важким випробуванням. Автор відео висловлює популярну серед мешканців думку щодо закриття ЧАЕС:

Чорнобильська електростанція була єдиною з п’яти станцій України... яка могла виробляти атомну зброю, там могли збагачувати уран... Станція, яка могла ще працювати, була зупинена. Це означало початок кінця Славутицького благоденства.

Пам’ять ліквідаторів і атмосфера міста

Хоча станція вже не виробляє електрику, вона досі залишається важливою частиною життя городян. Її не забувають, та й бачать щодня: з даху високої недобудови в місті добре видно "Арку" - величезне захисне укриття над четвертим реактором.

Особливе місце в серці міста займає вшанування тих, хто пожертвував здоров’ям заради безпеки світу. Автор підкреслює:

Багато людей віддали своє здоров’я і потім не отримали від держави належного вшанування, гідних пенсій для лікування своїх хвороб. Пом’янемо цих героїчних людей, які зупинили атомне лихо і врятували нас і всю планету.

Славутич сьогодні - місто тиші та надії

Сьогодні Славутич - це затишний та екологічний простір, який приваблює своєю тишею та сосновим повітрям. Це місто, яке вчиться жити без атомного гіганта, але зберігає свою унікальну ідентичність.

Славутич залишиться містом надії, містом мрії... Я б обов’язково із радістю мешкав десь у такому спокійному затишному містечку-курорті серед соснового лісу, - підсумовує автор, закликаючи цінувати цю унікальну архітектурну та історичну перлину України.

Вас може зацікавити:

• Бухалово та Деньги: справжня історія найдивніших назв українських сіл та міст
• Де зберігали гроші в радянські часи: незвичні методи захисту сімейних капіталів
• Пил, сонце чи захист від вибуху - чому в СРСР телевізори ховали під мереживо

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред