Підпишіться 
Ви дізнаєтеся:
- Які українські слова забороняв СРСР
- Якими були офіційні пояснення заборони
- Як мова збереглася попри репресії
Українська мова протягом десятиліть зазнавала тиску з боку радянської влади. Одним із інструментів русифікації стало вилучення українських слів зі словників та заміна їх на близькі до російських відповідники. Частину лексики оголошували "штучною", "вигаданою" або такою, що нібито заважає зближенню української та російської мов.
Главред дізнався, як саме відбувалася ця мовна чистка та якими поясненнями її супроводжували.
Чому радянська влада вилучала українські слова
Замість цяцькарень, взуттярень та автомобілярень українці сьогодні мають фабрики іграшок, взуттєві фабрики та автозаводи. За словами дослідниці Ольги Сидоренко, така заміна мала чітку мету - зробити мову простішою, а мислення людей менш самостійним.
"І саме цього і хотіла радянська влада, аби люди не думали, а були сірою масою із простим мисленням і простою мовою. Звісно, що схожою на російську", - зазначила Сидоренко.
Радянські мовознавці пояснювали це нібито необхідністю усунути "штучну розбіжність" між двома мовами. Фактично ж така політика призводила до збіднення української лексики.
Які українські слова замінили радянські словники
Серед слів, які потрапили під заборону або були витіснені з ужитку, були:
- осоння - місце, освітлене сонцем;
- мряковина - замінили на туманність;
- багно - на болото;
- бігун - на полюс;
- далекогляд - на телескоп;
- вишина - на висоту;
- гніт - на прес;
- гурт - на групу;
- заточина - на бухту,
- заграва північна - на сяйво полярне.
- садь - на іній.
Другим поширеним аргументом була нібито відсутність слова серед мовлення робітників і колгоспників.
"Штучне так зване українське слово, яке ніякого поширення серед широких, багатомільйонних робітничих та колгоспних мас немало і немає", - таким формулюванням радянські мовознавці обґрунтовували вилучення лексики.
За цим принципом світломір замінили на фотометр, утинок - на сегмент, витинок - на сектор, а письмівку - на курсив. До розстрільного списку також потрапили слова, які нібито "втратили стилістичну виразність": попри замінили на незважаючи на, аби - на щоб, відтак - на потім, а слово навдивовижу прибрали взагалі без заміни.
Дивіться відео про те, як радянська влада "чистила" українську мову:
Окрему категорію становили слова, які радянські мовознавці оголосили вигадкою письменників і перекладачів. Лікувальника замінили на доктора, а дурнючий, дурнячий, спритник, миршавець, лайливець просто викреслили без жодного відповідника. Хитун перетворився на маятник, а відшикрижити замінили на відрізати чи утнути через нібито надмірну емоційність слова.
"Я коли це все читала, то не могла повірити своїм очам, бо спершу це все виглядає як якийсь жарт. Ну, бо заборонити слово тільки через те, що воно занадто емоційне. І водночас я розуміла, що цей жарт, цей абсурд був реальністю у часи СРСР", - говорить дослідниця.
Як радянська влада контролювала українські словники
Паралельно з вилученням слів радянська тоталітарна система формувала власну політизовану новомову, яка впливала на світогляд мільйонів людей. Джордж Орвел назвав подібне явище "ньюспіком" - мовою, покликаною впроваджувати єдиноправильну ідеологію і унеможливлювати інші форми думки.
У 1940-х роках поширення набув вислів "проста радянська людина" - формулювання, яке позбавляло людину індивідуальності й перетворювало на безлику одиницю трудящих мас. Комуністичній владі не потрібні були інтелектуали, оскільки вони становили загрозу для партії, тож пропаганда свідомо культивувала образ безликої маси.
У 1920-х роках заборонили академічний російсько-український словник за редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова, а всі термінологічні словники того періоду оголосили націоналістичними. У 1930-х до редакцій журналів і видавництв надходили згори списки репресованих слів, які треба було вилучати з текстів. Ту саму практику повторили у 1970-х.
"Наша мова збереглася у народних піснях, казках та переказах. Саме тому ми можемо собі її повернути. Я вірю в це", - говорить Сидоренко.
Читайте також:
- На 200 років старше за Львів: яке село на Заході України стало столицею цілої держави
- Паспортистки міняли літери без дозволу: як СРСР переписував прізвища українців
- Нащадки Ярослава Мудрого досі правлять Європою: у чиїх жилах тече українська кров
Про персону: Ольга Сидоренко
Канал "sydorenko91" у TikTok належить Ользі Сидоренко - журналістці, яка захоплюється історією та колекціонуванням старих фотографій.
Цей молодий україномовний канал присвячений історії, традиціям і культурі України. Авторка обіцяє, що тут можна знайти інформацію, яка, можливо, не потрапить до жодного підручника.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
