Андрій Новак

Військові експерти назвали цю операцію СБУ унікальною, яка точно увійде в підручники з воєнної справи та історії. Жодна армія жодної країни світу ніколи не здійснювала подібних операцій.
Через цю операцію СБУ Росія зазнала не тільки прямих військових втрат, але й економічних. Як відомо, внаслідок операції 12 ворожих літаків знищені повністю, 29 пошкоджено. І лише вартість знищених і пошкоджених літаків, за різними оцінками, становить 5-7 мільярдів доларів. Це лише перші попередні суми збитків, яких зазнала Росія через успішну атаку на чотири її аеродроми.
Також після цієї операції Росія зазнала втрат на фондовому ринку: вже наступного дня після операції акції практично всіх російських компаній просіли на 3-5%. Це прямі економічні та фінансові втрати.
Додаткових економічних втрат Росії тепер завдає, як правильно зазначено в питанні, страх перед фурами. Через це логістика по всій Росії була значно порушена. В багатьох російських областях-губерніях зупиняли ледь не кожну фуру для перевірки, і все це значно загальмувало логістику в більшості регіонів РФ. Через це певні товари або не були довезені на місця, або довезені зі значним запізненням. А якщо йдеться про доставку продуктів харчування, це суттєвий момент.
Крім того, ця операція призведе до репутаційних втрат Росії. Україна вкотре перекреслила міф про "другу армію світу". А все це призведе до покращення позицій України на переговорах та змусить Росію зменшити свої апетити.
До того ж після цієї атаки США і Євросоюз заговорили про черговий пакет санкцій проти Росії, побачивши, що вона не є непереможною. Україна продемонструвала, що можна бити не просто по Росії, а по російській ядерній тріаді. Адже, крім того, що зі знищених бомбардувальників росіяни обстрілювали українські міста неядерними ракетами, вони також були здатні нести ядерну зброю, тобто належали до ядерних сил РФ. Завдання Україною удару по ядерній тріаді Росії буде мати додаткові втрати, в тому числі й економічні.
Плюс Росії тепер доведеться виділяти з державного бюджету додаткові кошти, які раніше не були передбачені на ці статті, на відновлення у певній формі того парку стратегічних бомбардувальників, переведення цих літаків на дальні аеродроми, проведення постійної ротації між аеродромами, аби знову вони не потрапили під черговий подібний удар України. Все це означає додаткові дуже великі витрати як на пальне, так і на пілотів за їхні рейси та, звісно, додаткове обслуговування цих дорогих літаків.
Отже, операція СБУ завдала Росії суттєвих не тільки військових, але й економічних втрат – прямих і опосередкованих, причому частину з них вона вже понесла, а решту понесе в майбутньому.

Політична воля жорстко дотискати Росію є щонайменше у Європи та багатьох інших країн, які сьогодні є союзниками України: Канади, Японії, Південної Кореї, Австралії тощо. Навіть США зараз контактують з Євросоюзом, щоб узгодити американські та європейські санкції. Європа готує 18-й пакет санкцій, а США або приєднаються до нього, або скоригують пакети санкцій, запропонований Ліндсі Гремом. Це є в тому числі результатом атаки СБУ на російські аеродроми. США також усвідомили, що Росію перемогти реально. Задля цього потрібен військовий тиск на РФ шляхом збільшення військової допомоги Україні, і санкційний – що зменшить притік валюти до Росії, яку вона перетворює на фінансування війни проти України.
На сьогодні ті санкційні пакети, які приймали США, Євросоюз та інші країни, складно назвати поверхневими, але вони ще серйозно не торкнулися основних сфер російської економіки, передусім енергетики та сільського господарства. Так, через попередні санкції Росія втратила найбільший ринок збуту своїх газу та нафти – європейський. Слід зауважити, що європейці ще купують невеликі обсяги російських нафти та газу, але загалом ЄС уже купує в 2,5 рази менше російських енергоносіїв, аніж це було до великого вторгнення. Внаслідок цього, навіть попри те, що Росія частково компенсувала втрату європейського ринку ринками Індії та Китаю, Газпром уже став збитковим ще наприкінці минулого року. І це прямий наслідок попередніх санкцій, які були запроваджені раніше.
Але в резерві США, Євросоюзу та інших країн, які я називав вище, є можливості ще більше тиснути на Росію санкціями:
- по-перше, може бути запроваджено енергетичне ембарго, тобто повна заборона купівлі російських енергоносіїв;
- по-друге, можливе зниження планки ціни на російську нафту з сьогоднішніх 60 доларів до 45 доларів (відповідна ініціатива ЄС уже є);
- по-третє, найкращий варіант – це повне торговельне ембарго на купівлю будь-яких товарів у Росії.
Це три найсильніші дії, до яких можуть вдатися ЄС та інші країни, щоб унеможливити для Росії отримання величезних валютних доходів від продажу її енергоресурсів. Тому можливості ще є, ще є чим бити по Росії. А ще ж є фінансовий сектор, тобто відключення банківської системи Росії від платіжної системи SWIFT.
Отже, в рукаві наших партнерів є ще чимало козирів, які дозволяють санкціями тиснути на РФ, фактично знекровлюючи її економіку.

Росіяни багато що говорять: і про здатність воювати вічно, і про захоплення Києва за три дні, а України – за три-чотири місяці.
Подивіться на ситуацію на фронті. Навіть попри те, що на певних ділянках російські війська ще атакують і захоплюють певні хутори, в цілому у військовому сенсі ситуація для них стає дедалі гіршою.
Так само й економічна ситуація в РФ стає дедалі гіршою. У першому кварталі цього року російська економіка, не рахуючи військово-промислового комплексу, пішла в мінус. Це стосується практично всіх галузей російської економіки, крім ВПК, куди російська влада вливає величезні суми. Судячи з тенденції, якщо не в другому кварталі 2025 року, то в третьому, навіть з урахуванням російського ВПК, російська економіка піде в мінус за своїм ВВП. Це – про те, наскільки "вічно" Росія здатна воювати.
Російський уряд був змушений за підсумками першого кварталу збільшити майже в 3 рази прогнозований дефіцит російського бюджету з 1,2 трильйони рублів до 3,8 трильйонів. Це все робиться не від хорошого життя, як ми розуміємо. Один резервний фонд Росії уже майже повністю вичерпався, ще лишився Фонд національного добробуту РФ, ліквідний розмір якого менший за прогнозований підвищений дефіцит бюджету. Це говорить про те, що вже цього року росіяни будуть змушені або повністю витратити останній резервний фонд, або друкувати рублі, що призведе до гіперінфляції, або провести другу "павлівську грошову реформу", тобто фактично забрати банківські вклади росіян.
Це цугцванг для Росії, оскільки будь-який крок, до якого б не вдалася російська влада, лише погіршить стан справ у російській економіці. Якщо, наприклад, там спробують знизити облікову ставку, це призведе до зростання інфляції, якщо спробують підвищити – збанкротує більшість російських підприємств. Якщо будуть друкувати гроші, буде гіперінфляція. Якщо заберуть гроші росіян з банківських рахунків, це викличе загальний фінансовий колапс, який навіть може призвести до соціальних вибухів. Тож будь-який крок в економіці буде погіршувати економічну ситуацію в Росії.
Схожа ситуація у Росії і по військовій справі. Якщо Україна буде й надалі отримувати озброєння, снаряди та все інше, то у Росії, навпаки, озброєння вичерпується, навіть радянські складські запаси. Саме тому на атаки і штурми російські війська їдуть не на БМП, а на мотоциклах, велосипедах та навіть використовують віслюків.
Так, росіяни говорять, що можуть воювати вічно, але ця "вічність" закінчиться приблизно наприкінці 2025-го або в середині 2026 року. Але якщо Україна здійснюватиме нові операції, аналогічній атаці СБУ на російські аеродроми, то через квартал-два у росіян на фронті будуть дуже великі проблеми.

Навіть якщо Росія не вдасться до одного з названих варіантів, там все одно відбувається зростання дефіциту бюджету (і федерального, і місцевих), і цей процес триватиме. Адже вже зараз у Росії не виконується чимало соціальних програм. І претензії через це висувають саме місцевим бюджетам.
Крім того, рано чи пізно (більш імовірно, що рано) відбудеться обвал російського рубля. Зараз курс рубля тримають штучно, щоб стримувати інфляцію, але це не можна робити безкінечно, особливо з урахуванням того, що вичерпується резервний фонд. Тож підтримувати курс рубля просто буде нічим.
До того ж через високу облікову ставку зберігаються дуже високі кредитні ставки, і внаслідок цього одне за одним зупиняють роботу російські підприємства. Навіть військово-промислового комплексу. Тому що брати кредити під 30% не вигідно і не потрібно – дешевше закрити підприємство, всіх розпустити і тримати гроші на депозиті в банках. Іншими словами, підприємницька та виробнича діяльність неефективна і позбавлена сенсу при таких високих кредитних ставках.
Тож, як бачимо, в російській економіці з усіх боків наростають дедалі більші проблеми, і це вже озвучують навіть російські чиновники. Тобто навіть вони вже не можуть приховувати те, що досить довго замовчувалося, натомість населення переконували, що все добре, працює імпортозаміщення, а санкції Росії тільки допомагають. Те, як санкції "допомагають" Росії, ми бачимо по сьогоднішньому плачевному стані російської економіки.

У Росії штучно підтримується курс рубля, щоб демонструвати, що все начебто стабільно і добре. Та все це рано чи пізно завершиться. РФ дедалі менше доходів отримує від експорту, і ця тенденція зберігатиметься. І для виконання бюджету, навіть з урахуванням збільшеного дефіциту, Росії потрібен курс щонайменше 120 рублів за долар. Щонайменше, наголошую. Це потрібно, щоб у рублевому еквіваленті закривати той дефіцит бюджету, який планувався раніше. Якщо ж говорити про збільшений втричі дефіцит бюджету, який тепер прогнозується, потрібен курс рубля 140-150.
Виникає питання, як цей дефіцит буде покривати російська влада. Три варіанти, які я згадував вище, єдині. І всі вони погані, тому що вони запустять цілий ланцюг негативних економічних подій у російській економіці.

Війна пожирає вже практично все, тому що сьогодні вже понад 40% економіки Росії працює на війну. Саме тому в РФ почалося невиконання та скорочення соціальних програм, які вважаються захищеними бюджетом.
Росія скоро опиниться перед дилемою – або продовжувати війну такої інтенсивності, як зараз, або фінансувати соціальні статті, зокрема зарплати і пенсії. Або ж російській владі доведеться вдатися до одного з трьох варіантів: витрачати останній резервний фонд, забирати гроші російських вкладників, друкувати гроші й девальвувати рубль. Тобто Росії доведеться обирати між поганим і дуже поганим.
Тому для України зараз головне – утримати лінію фронту, завдавати болючих ударів по російському тилу, тобто по території Росії та тимчасово окупованих територіях (по російській армії, логістиці та інфраструктурі), щоб перемелювати російську військову машину, що так чудово роблять ЗСУ весь цей час.

Я би не сказав, що російська влада ще щось контролює, особливо в економіці. Вона може розказувати, що нічого страшного, що це "корисна інфляція", що Росії потрібно охолоджувати економіку, бо вона перегріта. Економісти подібні слова про російську економіку зараз сприймають зі сміхом.
Уже зараз по багатьох напрямках, дуже багатьох товарних групах і групах послуг реальна інфляція в Росії становить уже не відсотки й не десятки відсотків – певні товари подорожчали в рази за рік. Наприклад, подивіться, наскільки в Росії подорожчали картопля, більшість овочів та фруктів, м'ясна та молочна групи. Інфляція товарів і послуг, якими користується більшість людей, рахується десятками відсотків. А критичні групи, наприклад, ліки, подорожчали за рік в рази.
Тому навряд чи можна говорити, що російська влада ще щось контролює.
Гіперінфляція для Росії – це просто питання часу: чи то вона почнеться з того моменту, коли в РФ відпустять курс рубля, чи з того моменту, коли там почнуть друкувати гроші, щоб покривати дефіцит бюджету, чи то з моменту початку блокування рахунків росіян у банківській системі.

Про це свідчать наступні ознаки:
- по-перше, значно збільшений дефіцит бюджету – більш ніж у 3 рази;
- по-друге, не виконуються соціальні статті, особливо по місцевих бюджетах. По федеральному бюджету невдовзі буде те саме, зокрема почнуться проблеми навіть із виплатами пенсій;
- по-третє, дуже висока облікова ставка, яка унеможливлює кредитування підприємств, що зумовлює або скорочення роботи, або навіть закриття. Єдина сфера, де ще жевріє життя – це військово-промисловий комплекс, тому що туди вливаються величезні бюджетні кошти як федерального, так і місцевих. Зокрема, виконуючи план по мобілізації, місцеві бюджети часом пропонують величезні суми одноразових і наступних виплат тим, хто підписує контракт із російською армією. У певних регіонах уже обіцяють по 2 мільйони рублів одразу при підписанні контракту.
Все це виснажує бюджет. І сукупність цих факторів говорить про те, що російська економіка зараз – це колос на глиняних ногах. Якщо ЄС та інші країни запровадять нові пакети санкцій, це стане додатковим ударом по економіці РФ.

Так, але якщо будуть запроваджені справді нищівні санкції, наприклад, торговельне або енергетичне ембарго, або санкції проти банківського сектору, цей крах може відбуватися навіть у цьому або наступному кварталі.

Відверто кажучи, я навіть не уявляю, що ще має відбуватися з росіянами, щоб вони вийшли на вулиці, розпочали протести або бунти. Не вірю в те, що росіяни зроблять це навіть тоді, коли догризатимуть останні крихти хліба. А якщо у росіян буде вода, щоб крихти запити, вони кричатимуть, що Путін – їхній цар і бог, що він усе робить правильно, і треба знищити Україну.
Я більше сподіваюся на інший сценарій. Згадайте історію, як зазвичай відбувалася зміна влади в Росії – внаслідок палацових переворотів. Палацові перевороти можуть мати різні форми: це може бути фізичне усунення їхнього лідера, може бути відставка і заслужений відпочинок на дачі, як це було з Хрущовим, може бути військовий переворот. Адже зараз найбільше страждають військові в Росії, бо серед них величезні втрати. І військове керівництво РФ усе це бачить і розуміє.
Тому, на мою думку, палацовий переворот у певному вигляді є набагато більш реальним, аніж протест російського населення, який би призвів до зміни влади. Там можуть бути невеликі окремі протести, але вони не впливатимуть на владу.
Для зміни влади в РФ потрібен масштабний протест саме в Москві. Зараз складно уявити, що Москва почне бунт. Хіба що у відповідь на бомбардування Києва почнуться щоденні атаки Збройних сил України на Москву – можливо, в цьому випадку навіть москвичі зададуться правильними питаннями і підуть "брати Кремль". Але сподівань на щось подібне у мене дуже мало, більш імовірним виглядає палацовий переворот.
Тобто більше я сподіваюся на російських бізнесменів, які зараз зазнають величезних втрат їхніх активів, змушені терпіти колосальні обмеження їхнього пересування світом, персональні санкції. Ті, чиї фінанси і комфорт найбільше постраждали, можуть зібратися і вирішити, як все це зупинити, змінивши зовнішню та внутрішню політику Росії.

Зниження світових цін на нафту вже відбувається. І вже зрозуміло, що основні видобувальники будуть нарощувати видобуток нафти, що сприятиме подальшому зниженню цін.
Крім того, світова економіка через непродумані дії з митними тарифами США пішла в напрямку спаду зростання або взагалі спаду. Це торкнулося багатьох країн. Це призведе до зниження попиту на енергоресурси, зокрема на нафту, що також сприяє зниженню ціни.
У питанні пов'язується зниження ціни на нафту і зміну владу в Росії, при цьому наводиться приклад СРСР. Давайте згадаємо. Радянський Союз розвалився не через військову проблему, тому що на той момент він уже не вів жодних війн, з Афганістану вийшов. Зміна влади і розпад сталися через один із варіантів перевороту – ГКЧП, яке заарештувало в Криму Горбачова, що викликало ланцюгову реакцію у найбільш активних республіках: Литві, Латвії, Естонії та Україні. Вони скористалися моментом, коли було не зрозуміло, що за влада в Москві, проголосили власні держави та вийшли зі складу СРСР. Якби ГКЧП не було, ще не відомо, чи сталася б зміна влади, і чи стався б у 1991 році розпад Радянського Союзу. Тож у Москві влада змінюється палацовими переворотами.
Отже, падіння ціни на нафту – це добре, бо це дедалі більше знекровлює російський бюджет і зменшує можливості Росії воювати з Україною. Втім, з іншого боку, залишається питанням, чи призведе це до зміни влади в Росії. Може, і призведе, але знов-таки, я впевнений, це станеться через палацовий переворот у певній формі.

Подивіться, яку "цукерку" Росія "зробила" з Криму. Москва неодноразово запевняла, що Крим буде "вітриною" Росії, та ми бачимо, яка це "вітрина" насправді – там проблеми з усім: з продуктами харчування, водою, енергоресурсами, рівнем життя, інфраструктурою.
Тож легко уявити, якою б "цукеркою" була Україна під впливом Москви, якщо вона нічого не може зробити з Кримом, "поверненням" якого росіяни так пишаються.
Рівень життя, який може забезпечувати Москва своїм "підданим", ми чітко бачили на прикладі Радянського Союзу: всі рівні, але рівні в бідності. Наявність автомобіля тоді була неймовірною розкішшю, наявність холодильника в квартирі – наполовину розкішшю. В сучасній Росії третина будинків і квартир, тобто житлових площ, не мають підведення газу, і це в газоносній супердержаві! Третина не має туалетів у будинках, тільки сільські дерев'яні напіврозвалини. Тільки такий рівень життя здатна забезпечити Росія.
Втім, я впевнений, що Україна більше ніколи не буде в орбіті Росії. Причина одна: Україна є і буде, а Російської Федерації скоро не буде в тому вигляді, в якому вона існує зараз.
Не потрібно бути Нострадамусом, щоб зрозуміти тенденцію. Все йде до того, що Росія в цій війні зазнає військово-політичної поразки в тій чи іншій формі, і складові РФ не захочуть розділяти з Москвою цю ганьбу. Передусім йдеться про гарячі народи Чечні, Дагестану, Інгушетії, Татарстану – це перші претенденти на вихід зі складу Росії.
Отже, Україна більше ніколи не буде в орбіті Російської Федерації, тому що не буде самої РФ.

Це дуже цікаве запитання. Товарообіг між Росією і США дійсно невеликий, просто мізерний, особливо в порівнянні з товарообігом між США та Євросоюзом, Китаєм чи Індією. Та й російські енергоресурси, звичайно, Штатам не потрібні, бо вони самі видобувають і продають нафту та газ. Тож Росія в цьому сенсі – конкурент США.
У мене є декілька версій, чому Трамп рятує Росію: або це хитра комбінація американської адміністрації, щоб приспати російського ведмедя з гранатою в руці, або Трамп був завербований росіянами, або американці чекають, коли в РФ відбудеться палацовий переворот, щоб вона та особисто Путін не могли розмахувати ядерною дубиною.
Час від часу ми чуємо від Москви погрози щодо застосування ядерної зброї. І після блискучої операції СБУ, коли були уражені російські аеродроми, в Росії знову заговорили про своє право застосувати ядерну зброю, тому що Україна знищила багато літаків російської ядерної тріади.
Є ще один варіант – особиста симпатія Трампа до Путіна та інших диктаторів, наприклад, Кім Чен Ина та Сі Цзіньпіна. Трампу подобається авторитарний стиль правління, і він прагне, щоб усі слухали тільки його, бо вважає, що тільки його думка правильна.
Сподіваюся, що ми маємо справу з першим варіантом, тобто що це дуже хитромудра політична комбінація США.

Розвиток поселень залежить від розміщення продуктивних сил, тобто від наявності певних ресурсів. Наприклад, там, де є вугілля, можна будувати вугільні шахти, там, де поклади руди – металургійні заводи й комбінати, а довкола них уже розростається населений пункт. Саме від розміщення продуктивних сил залежить розвиток населених пунктів, їхня величина і перспективність.
Отже, населені пункти відбудуються там, де Україна зможе відновити виробництво і переробку тих чи інших ресурсів та почати виробляти певні товари, тобто там, де відновиться економічне життя. Якщо економічного життя не буде, людям не буде де працювати. Ми можемо набудувати житлових будинків, дитячих садочків і лікарень, але де працювати людям? А працювати люди зможуть там, де розміщені певні продуктивні сили, які виробляють якусь продукцію. Саме за економічним підходом будуть відновлюватися або не відновлюватися населені пункти України, які вже зруйнувала і, на жаль, ще зруйнує Росія.

Немає сенсу відновлювати підприємства, що існували на Донбасі, в тому вигляді, в якому вони були. Адже на більшості з них було старе радянське обладнання.
Донбас має економічну, соціальну, культурну і спортивну перспективу, якщо він припинить бути Донбасом – Донецьким вугільним басейном. Вугільна енергетика – це енергетика минулого. Цей напрямок Маргарет Тетчер закрила ще в 70-х роках, за що розумні британці їй вдячні. Це була одна з ключових економічних реформ.
До того ж, російська окупаційна влада, яка прийшла в Донецьк, тобто "ДНР", уже затопила більшість вугільних шахт. І тепер там інша небезпека – шкідливі речовини, які потрапили в ґрунтові води. Регіону завдано величезної екологічної шкоди. Тож відновлювати Донбас як Донецький вугільний басейн не варто.
Варто відновлювати ті підприємства, де було більш-менш сучасне обладнання, а на місці тих підприємств, де було застаріле обладнання – будувати нові, з сучасним та високотехнологічним обладнанням. При цьому слід намагатися виробляти готову продукцію з максимальною доданою вартістю, а не просто видобувати вугілля і продавати його. Завдання – виробляти на своїх підприємствах і на своїй території продукцію з максимальною доданою вартістю. Адже тоді буде економічний розвиток, який дозволить забезпечити високі соціальні стандарти. Саме так працює економіка.
Якщо економіка працює погано, то погано фінансуються армія, освіта, медицина, культура, спорт тощо. Прямий взаємозв'язок: який стан економіки – такий рівень життя людей і країни загалом.

Не всі, але повертатися люди захочуть, однак тільки тоді, коли є куди повертатись. Адже російська армія веде наступальні дії одним методом – спочатку килимовим бомбардуванням знищує вщент населені пункти, а потім заходить на руїни.
Наприклад, куди зараз людям повертатися в Маріуполі, Бахмуті, Торецьку тощо, коли все зруйновано вщент? Повертатися люди будуть тільки тоді, коли відбуватиметься розвиток продуктивних сил, коли будуть будуватися виробничі потужності, а довкола них заново зводитися міста. Зрозуміло, що відновлювати "хрущовки" або панельні будинки радянського зразка ніхто не буде – сучасні будівельні технології дозволяють будувати на більш якісному рівні.
Тому відбудова України буде, але вона має бути системною: спочатку відновлення підприємств і продуктивних сил, а потім довкола цього розвиток медичної, культурної та освітньої інфраструктури, тобто розвиток міст як таких. Адже люди перш за все повинні мати місце роботи, тільки тоді населений пункт зможе розвиватися.

Не думаю, що США можуть спровокувати третю світову війну. Але світову економічну війну Трамп уже спровокував, коли запровадив величезні мита проти багатьох країн. На сьогодні Трамп і його адміністрація взяли паузу в цьому процесі і оголосили торговельне перемир’я на 90 днів. Сподіваюся, що розум усе-таки візьме гору, і величезні мита діятимуть тільки щодо Росії та тих, хто їй допомагає. Північна Корея, Іран і Китай – це, по суті, країни, які або ведуть агресію разом із Росією, або допомагають їй.
Вводити мита проти своїх стратегічних партнерів, наприклад, Канади чи Євросоюзу, Штатам просто нелогічно. Це вже має чимало негативних наслідків, причому в основному для американської економіки. Згадайте, щойно Трамп оголосив про наміри запровадити мита і показав таблицю з відсотками мит, відбувся обвал американського фондового ринку, й активи американських компаній надзвичайно знецінилася. Величезних втрат зазнали й американські мільярдери. Крім того, навіть відбулася девальвація американського долара по відношенню до інших валют, нехай і незначна. Тобто негативні наслідки значні.
Крім того, Європа зрозуміла, що розраховувати виключно на США не можна не тільки у військовій сфері та справах НАТО, але й в економічній сфері. Європа зрозуміла, що вона повинна бути самостійним гравцем. Для України, до речі, це добре.
Сподіваюся, після 90 днів торговельного перемир'я США або взагалі відмовляться від ідеї запровадження мит, або зменшать відсотки. Для вирівнювання торговельного балансу США буде достатньо ставок у розмірі 10-15%. Вищі ставки просто неприйнятні. Мита в розмірі 500% можна застосовувати тільки по відношенню до Росії і всіх, хто з нею працює. Власне, саме це і передбачає санкційна ініціатива Ліндсі Грема.

Фінансова допомога Україні не тільки не скоротиться, а стане більшою, ніж у попередні роки. Практично всі країни, які підтримують Україну (а це десятки країн світу), у своїх державних бюджетах передбачили допомогу нашій країні. Отримання фінансової допомоги дозволяє нашому уряду, з одного боку, покривати дефіцит бюджету, яким би він не був, а з іншого – НБУ завдяки зовнішній фінансовій підтримці має можливість поповнювати золотовалютні резерви, які у нас зараз рекордні – більше 40 мільярдів доларів. Таких резервів Україна не мала навіть у найкращі мирні роки.
Все це разом дозволяє підтримувати відносно стабільний курс гривні. Війна завдає величезних економічних збитків, але навіть попри це завдяки зовнішній підтримці курс можна тримати на сьогоднішньому рівні, не допускаючи девальвації гривні, принаймні значної.

Перевага полягає в тому, що, входячи в зону євро, ми забезпечимо собі низький рівень інфляції, тому що єврозона характеризується низьким рівнем інфляції. Але недолік у тому, що ми тоді не контролюємо грошову масу, оскільки вона випускається Європейським центробанком. Звісно, матимуть значення умови, на яких ми входитимемо і будемо присутні в зоні євро.
Контроль над грошовою масою важливий, тому що наявність національної грошової одиниці є великою перевагою для країни. Єдиний нюанс – цією перевагою треба вміти користуватися. На жаль, в Україні практично всі роки після введення гривні в обіг майже всі уряди і всі керівництва НБУ не вміли користуватися цим інструментом, і саме тому гривня за досить короткий період свого існування девальвувала з курсу 1,7, з яким вона вводилася в обіг, до сьогоднішнього – більше 40 гривень за долар. Для періоду менше 30 років це дуже серйозна девальвація грошової одиниці. Це прямий наслідок того, що у нас не вміли користуватися цим інструментом.
Тож є дилема: чи то, враховуючи наш негативний досвід і наше невміння користуватися власними грошима, зайти в зону іншої валюти, наприклад, євро, чи то змінити підходи в грошово-кредитній, податковій та бюджетній політиці і нарешті навчитися користуватися цим інструментарієм майстерно.
Чудовий приклад – Польща, яка політично в Євросоюзі, військово-політично в НАТО, але в зону євро не увійшла і далі досить успішно працює зі злотим. Це дає можливість полякам у досить високих темпах піднімати рівень життя свого населення, рівень зарплат і пенсій.
Тому ми або міняємо концепцію власних грошей, або входимо в зону євро, набагато твердішої і безпечнішої грошової одиниці.

Заощадження точно не варто тримати під подушкою чи матрацом, тому що через інфляцію просто втрачається вартість цих грошей.
Все залежить від об'єму ваших заощаджень. Якщо він значний, то зараз найкращий час купувати нерухомість і землю. Для нерухомості потрібні більші суми, для земельних ділянок на 5-6 соток – менші. Війна в економічному світі є форс-мажором найвищого рівня. Під час війни у будь-якій країні вартість усіх активів є мінімальною. Нерухомість житлова, нерухомість промислова, складські приміщення, земельні ділянки різного призначення – все це зараз в Україні має мінімальну ціну. Якщо ви купите якусь нерухомість за такою ціною, то, навіть нічого не роблячи на цих об'єктах, після війни все одно вони коштуватимуть дорожче, причому їхня вартість зростатиме досить динамічно.
Якщо у вас немає таких фінансових можливостей, значить, наявні заощадження треба тримати в банківській системі, а не під матрацом. Рекомендую ділити загальну суму на три приблизно рівні частини: гривня, долар і євро. У гривнях ви матимете найвищі відсотки, а тверді валюти (долар чи євро) захистять вас від можливої девальвації гривні. Таким чином, ви мінімізуєте ризики і нічого не програєте за будь-якого розвитку курсу гривні.

Я розумію цю емоцію, але ця ініціатива не позбавлена сенсу. Сенс переходу з копійки на шаг приблизно такий, як у переході з карбованця на гривню. Це – відновлення історичної традиції. Колись частка гривні справді називалася шагом. Тож це буде остаточний відхід у грошових формуваннях від радянських назв.
Зараз, в умовах війни, це виглядає не зовсім на часі. Також люди старшого покоління не розуміють, навіщо це взагалі робити. Але задля мінімізації ризику потрапляння України знову в орбіту Росії, нам треба максимально обрізати всі пуповини по всіх можливих напрямках: і по назвах населених пунктів та вулиць, і по пам'ятниках тощо. Декомунізацію і дерусифікацію потрібно проводити капітально, щоб наше покоління відходило від сентиментів по відношенню до Москви. А головне – щоб у наших дітей і онуків уже не було спільних пуповин з російським народом по жодному напрямку. Чим швидше ми розірвемо всі зв'язки, тим краще буде нам, навіть із точки зору національної безпеки.

З одного боку, вже є анонси про те, що в наступному опалювальному сезоні тарифи змінюватися не будуть. Але з іншого – все буде залежати від розвитку ситуації на фронті і обстрілів. Адже після успішної атаки СБУ на російські аеродроми в РФ обіцяють масові бомбардування України, зокрема об'єктів енергетики. Якщо російські обстріли завдадуть суттєвої шкоди нашій енергосистемі, для її відновлення (просто щоб ми були зі світлом і теплом), знадобляться додаткові кошти, а ці витрати не були передбачені в бюджеті-2025. Це означає, що нам доведеться або піднімати тарифи, або збільшувати державний борг, щоб профінансувати додаткові витрати. Тому багато що залежить від того, чи будуть масовані атаки на енергетичну систему України і якими будуть їхні наслідки.
А так, поки що анонсів від уряду про підняття тарифів з певної дати не було.

Думаю, що до хліба з водою ситуація не дійде. Але зараз справді зростають ціни на фруктову і овочеву групу. Це в будь-якому випадку змусить більшість українців змінювати структуру споживання на користь більш дешевих товарів. Так відбувається завжди, коли спостерігається інфляція. Коли темпи інфляції перевищують темпи зростання реальних доходів, вихід один – змінювати структуру споживання на користь більш дешевих товарів.
Ми це вже проходили не раз, так відбувається майже щороку. До цього пристосовуються і споживачі, і виробники. Зараз не так часто зустрінеш молоко чи кефір в упаковці 1 літр – частіше 850-900 гр. Тобто виробники, щоби тримати нібито незмінною ціну, або щоб вона не зростала надто надмірно, вдаються до хитрощів і трошки зменшують об'єм продукції. Так само і з крупами, які фасують не по 1 кг, а по 900 гр.
Інакше діяти неможливо, коли темпи інфляції вищі за темпи зростання доходів населення.

Це буде залежати, по-перше, від сезонного фактору та періоду дозрівання тих чи інших плодів, по-друге, від того, чия це продукція – українська чи імпортна, по-третє, якщо йтиметься про імпорт, то – з яких країн, яка логістика і вартість доставки. По, четверте, безумовним чинником є рівень конкуренції. Сьогодні у нас на ринку харчування досить висока конкуренція і між мережевому маркетами, і між дрібнішими, а також залишаються базари, тобто вибір є у споживача – можна вибрати продукти харчування, виходячи з наявного доходу.
Звичайно, коли ціни ростуть вищими темпами, ніж доходи, ми будемо змушені більше уваги звертати на дешевші товари.

Це буде залежати від декількох факторів.
По-перше, ціна на продукти залежатиме від врожайності, тобто від об'єктивного виробництва того чи іншого товару – і вітчизняного, і завезеного з інших країн.
По-друге, ціни на продукти залежатимуть від цін на пальне, бо доставка – це частина собівартості продукції.
По-третє, на ціни впливатиме наявність проблем в енергосистемі, тому що від цього залежить робота виробничих і торговельних підприємств.
Тобто є багато чинників, які можуть змінювати ціну кожного окремого продукту. Може бути так, що один продукт буде дорожчати високими темпами, інший – дешевшати, а ціна на третій не буде змінюватися. Тобто по кожному продукту буде своя індивідуальна ситуація.

Відповідь на запитання знайдете у відеоверсії чату з Андрієм Новаком. Запрошуємо до перегляду.

На мою думку, суми, які зараз запропоновано обмежувати – 100 тисяч гривень на місяць, є надто малими, особливо якщо ми говоримо про підприємців. А от для більшості пенсіонерів – це достатня сума, операції на більші суми вони не здійснюють, бо рівень пенсій не дозволяє.
Я вважаю, що ці обмеження не на часі, тому що в нас зараз немає такої проблеми як відтік грошей з України, коли потрібно було б щось обмежувати. Паралельно у нас відбувається масова діджиталізація, і дедалі більше операцій є видимими для банківської системи і Податкової служби України. Тому я не бачу сенсу в обмеженні місячного обороту між картками до 100 тисяч гривень.
Крім того, є переселенці, які часто користуються допомогою своїх родичів, близьких, благодійних організацій та волонтерів. Наприклад, якщо внаслідок російського обстрілу люди лишилися без житла або були поранені, і їм терміново потрібні гроші на відбудову або лікування, при сьогоднішніх цінах 100 тисяч гривень – це мала сума.
Тому я вважаю, що цей крок був невчасним, і для нього не було суттєвих економічних та фінансових причин.