Вадим Арістов

Вакцина не «скисла», але термін її придатності добігає кінця, хоча ці терміни завжди встановлюються із запасом. Проте все одно ніхто в державі не буде ризикувати і колоти вакцину після кінцевої дати споживання. Та навіть в останній день, вона буде такою ж ефективною, як і в перший.
Кінцева дата встановлювалася із запасом, тому що ніхто достеменно не знає, коли вакцина перестане діяти, адже ми маємо справу з першим тиражом вакцини. Тим не менше, продовжувати термін придатності виробники не будуть, хоча у фармацевтів існує така процедура (виробник після певних досліджень може видати додатковий документ, яким продовжується термін дії вакцини).
Тому, скоріше за все, цю невикористану вчасно вакцину утилізують.
Варто розібратися, чому так сталося, що вакцина лишилася невикористаною. Передусім тому, що у великій кількості країн Євросоюзу вакцина AstraZeneca втратила довіру населення через низку інформаційних вкидів, які її дискредитували. Роздмухування повідомлень про, наприклад, проблеми зі згортанням крові через вакцину AstraZeneca, зробило її аутсайдером, і європейські країни від неї відмовилися. Тобто зіграв свою роль компонент інформаційної війни.
Також вплинув компонент геополітичної боротьби: Британія вийшла зі складу Євросоюзу, і ЄС буде радий скоротити її економічні прибутки.
Крім того, є й суто наукова сторона питання, але під час пандемії її завжди ставлять на останнє місце. Ускладнення від AstraZeneca трапляються не частіше, ніж одне ускладнення на приблизно 100 тисяч людей. Хоча загалом для фармацевтики і вакцин це досить помітний ризик – однак під час пандемії поширення інфекції в популяції значне, і ризик важких ускладнень від неї значно перевищує ризик від вакцини. Так, наприклад, ризик тромбоза від інфекції вищий, ніж через вакцину AstraZeneca в 9 разів, і через вакцину Pfizer – у 12 разів. Це аргумент для того, щоб її застосовувати в пандемічний період.
Однак якщо порівняти частоту важких побічних реакцій і смертельних наслідків між цими двома вакцинами – то AstraZeneca лідирує. Тож, в принципі, з об’єктивних причин цю вакцину справді можна називати аутсайдером.
Британія меншу половину населення щепила вакциною Pfizer, більшу половину – AstraZeneca. І у щеплених AstraZeneca у 4 рази і більше окремих важких ускладнень, ніж у тих, кого вакцинували Pfizer.
Таку вакцину, як AstraZeneca, можна було б не використовувати взагалі, тому що з такими показниками вона менш конкурентна. Однак оскільки триває пандемія, вакцин не вистачає, Україна – бідна країна, яка намагається зекономити на всьому, у нас вирішили прийняти безкоштовно залишки тих вакцин, які були в ЄС зайві. От в Україні і зібралося хто що дав…
Найбільше лишається невикористаної вакцини AstraZeneca: у 1,98 мільйонів доз термін придатності закінчується 31 жовтня, у 1,19 мільйона – 30 листопада. Крім того, ще є 0,84 мільйона доз Pfizer, які можна використовувати до 30 вересня. Pfizer увесь час постачається маленькими партіями, і, скоріше за все, Україні віддали залишки цієї вакцини, термін якої скоро скінчиться і яку не хотіли довго тримати в себе США та ЄС. Скоріше за все, Pfizer ми встигнемо використати, а от щодо залишків AstraZeneca є великі сумніви. Тому, на жаль, ми будемо змушені витрачати кошти на її утилізацію.

Тотальний локдаун – це менеджерський інструмент уряду і питання імпровізації урядовців. Із заяв зрозуміло, що локдаун в Україні думають вводити в листопаді.
Новація в тому, що локдаун не хочуть вводити для підприємств, де є велика кількість вакцинованих людей. Однак це рішення – на межі фолу. Так робиться для того, щоб непрямим чином тиснути на людей, змушуючи їх вакцинуватися.
Втім, якщо не буде жорсткого локдану, і працюватимуть підприємства, які задекларували велику кількість вакцинованих працівників, рівень поширення вірусу серед спільноти буде фактично безкінечним і триватиме, мабуть, до чергового сезонного зниження навесні.
Високий рівень поширення вірусу – це загроза для всіх, у тому числі й вакцинованих. Уже доведена наявність багатьох «пробивних» варіантів інфекції, тобто здатних пробити вакцинальний імунітет. Всі вони лишають постковідний синдром, який є суттєвим тягарем і з часом може стати основною проблемою цієї пандемії.
Тому невведення суворого локдауну призведе до більших втрат працездатності населення в результаті постковідного синдрому і до смертей. Адже все одно ми не зможемо щепити стільки людей, скільки потрібно.
Локдаун потрібно буде вводити, як мінімум, з 14 жовтня. В світі його, як правило, вводять на рівні кількості щоденних смертей 8 на мільйон. Для України це 300 смертей на день. За нашими прогнозами, таких показників ми досягнемо 14 жовтня. Далі виникне шалена потреба в госпіталізаціях, а пік використання ліжок припаде на перші числа листопада.
Реанімаційні ліжка є найбільш дефіцитною ланкою, і в середині листопада їх знадобиться 12 тисяч. В Україні стільки не знайдеться, бо у нас їх трохи більше 3 тисяч.
Зараз український уряд працює в режимі «все готово, все є», а далі буде – «все пропало, нічого немає».
Для того щоб у на початку листопада ми не дійшли до шаленого піку, коли не вистачатиме 9 тисяч ліжок, нам потрібно гальмувати епідемію раніше. Адже щодня кількість хворих лише збільшується. Тож в ідеалі потрібно було б намагатися загальмувати процес уже наприкінці вересня, причому не заявами про «жовту зону», які жодним чином не буде зупиняти епідемію, а обмежувати очевидні рушії епідемії, передусім масові заходи і зібрання.

В такому разі ми отримаємо значну надлишкову смертність, тобто смертність від ковіду або через запізнення надання медичної допомоги, або з інших причин. Вона буде прихованою – бо її не зафіксували в офіційній статистиці як ковідну смертність. За оцінками експертів, за попередній період ці цифри в Україні занижені на 90%.
Показник летальності (тобто наскільки багато людей померло серед тих, хто інфікувався) теж зростатиме. Але – якщо уряд захоче це демонструвати. Адже людина може померти від ковіду, а зареєструють її як померлу від інфаркту чи набряку легенів.
Ці надлишкова смертність і збільшення летальності – ці два наслідки найбільш імовірні, тому що очевидний намір уряду і далі демонструвати, що ситуація під контролем. Але як працює такий підхід, ми бачили навесні. В окремих областях місцева влада для того, щоб не вводити регіон у «червону зону» і не втрачати кошти бізнесу, штучно тримала регіон у «жовтій» чи «помаранчевій зоні» за рахунок домальованих ліжок, які не існують. Тобто у МОЗ будуть дані, що в цьому регіоні ще багато вільних ліжок, а насправді там протягом кількох тижнів не вдаватиметься знайти хоча б одне ліжко, щоб когось госпіталізувати. Хворим доведеться днями чекати, поки хтось помре, аби звільнилося ліжко. Навесні люди залишалися вдома і чекали цього ліжка безкінечно, вдома вони і помирали.
Аби залишати пацієнтів вдома, державним коштом закуповувалися кисневі концентратори. Їх ніхто не хотів використовувати навесні-влітку, тому що це – зайвий клопіт для сімейних лікарів, які не хочуть нести матеріальну відповідальність. Зараз МОЗ цю проблему приготувався вирішувати, напрацював договір. В разі чого, дисфункцію вони подолають, і ці кисневі концентратори будуть вдома у пацієнтів. І – пацієнти помиратимуть вдома. Але ситуація виглядатиме так, наче вільні ліжка в лікарнях є, а, значить, регіон не відноситься до «червоної зони».
Введення локдауну – це єдиний важіль впливу зараз для того, щоб в Україні щодня зменшувати кількість інфікованих. Якщо цього не робити, то кожен інфікований буде потенційно передавати інфекцію шести-восьми іншим людям. І розгін темпів епідемії буде шалений.

Питання про вакцинацію є свого роду «релігійним», бо у нас утворилася «секта свідків вакцинації», яка працює на підвищення кількості щеплень попри всі індивідуальні ризики. Ці люди будуть запевняти, що другу дозу потрібно зробити якомога швидше.
Насправді вакцинальний імунітет програє природному. Однак все одно варто їх комбінувати, тому ще є докази того, що додаткова вакцинація підвищує захист організму.
Якщо людина перехворіла на коронавірус, варто почекати певний період (кажуть, до шести місяців, але насправді ризиковано затягувати більше двох-трьох місяців), а потім іти вакцинуватися, щоб відбувся «стрибок» кількості антитіл і повторна активація клітинного імунітету.
Також, плануючи щеплення, слід зважати на рівень розповсюдження ковіду в популяції. Якщо для людини, що перехворіла, прийшов час вакцинуватися, потрібно дивитися, що буде з захворюваністю через три місяці. Якщо прогнозується, що вірус вируватиме, потрібно якомога швидше вакцинуватися, аби захисти себе; якщо епідемія сходитиме нанівець до рівня кількох щоденних інфікувань, варто зрозуміти, коли може бути наступний пік, і за місяць перед ним вакцинуватися.
Логіка наступна. Людина перехворіла – у неї стрибнули антитіла, клітинний імунітет став активним. Далі поступово імунітет починає знижуватися. Якщо людина вакцинується, антитіла стрибнуть знову і ще вище, а далі знову почнуть поступово знижуватися.
Якщо вакцинуватися одразу після хвилі епідемії, то, відповідно, ближче до наступної хвилі імунітет буде не настільки сильним.
Але якщо вам важко вираховувати хвилі, краще просто зачекайте два-три місяці після хвороби і вакцинуйтеся наступною дозою.
Поки що так, а згодом, можливо, з’являться нові версії вакцин. Дуже перспективним напрямком досліджень сьогодні є інтерназальні вакцини (ті, що вводяться через ніс). Скоріше за все, саме вони зупинять цю епідемію. Ми інфікуємося через ніс, а далі інфекція поступово набирає силу, і, поки вона спуститься до внутрішніх органів, людина проходить основну частину хвороби. Далі, дійшовши до легенів, інфекція зустрічає сильну імунну відповідь, тож, швидше за все, важкої пневмонії не буде. А якщо у нас на слизових носа буде достатньо антитіл, то, відповідно, не буде і інфекції.
Скоріше за все, у перші місяці після вакцинації людина захищена ще й тому, що на її слизових є достатній рівень захисту. А далі поступово рівень антитіл знижується. А якщо ввести в ніс ці антигени, виділятимуться ще й імуноглобуліни А на слизових, і вони блокуватимуть інфекцію на самому початку.
Поки що інтерназальні вакцини недоступні для використання. Втім, уже є дослідження, які говорять: якщо людина інфікувалася, але оперативно почала промивати ніс сольовим розчином і повторювала процедуру певний час, зменшується важкість протікання хвороби, бо, промиваючи ніс, ми зменшуємо концентрацію вірусу. Відповідно, темпи поширення інфекції організмом знижуються.

Велика фарма вже прикупила собі патенти на вакцини, зайшла на ринок, і їм уже все добре. Вони планують свої поставки на роки вперед, і це багатомільярдний бізнес. Відповідно, будь-які зміни на цьому ринку для них неприйнятні.
Звісно, ті маленькі команди, які розробляють нові вакцини, вже не отримують такої урядової підтримки, як ті, хто працював над вакцинами на початку пандемії. Зокрема, відомо, що локальні виробники в Індії активно працюють над напрямком інтерназальних вакцин. Але без урядової підтримки і без стимуляції різних надурядових структур цей процес триватиме роками. Так само електричні двигуни були створені десятки років тому, однак нафтовий бізнес гальмував їх розповсюдження.

Уряд є технократичною структурою, яку призначає обрана влада. Однак якщо уряд буде постійно слідувати за громадською думкою, в країні розповсюджуватиметься багато бізнесів і течій, які шкодять суспільству та країні. Тому потрібно мати стрижень національних інтересів. Уряд при цьому повинен бути технократичним, тобто фахівці повинні знати, як потрібно діяти на користь суспільства, та перенавчати населення, пояснюючи, чому потрібно так, а не інакше. Уряд повинен вивчати громадську думку і заручатися її підтримкою, але якщо це не вдається, він все одно повинен невпинно переконувати і діяти так, як буде краще для самих же людей.
Якщо запитати в населення, як діяти під час епідемії, то більшість скаже, що треба маски зняти, обмеження скасувати тощо. Та якщо ми так вчинимо, у нас буде одна хвиля епідемії, під час якої помре величезна кількість українців. При цьому 90% помре не через те, що їх не можна було врятувати, а через те, що не вистачило ліжок у реанімаціях та лікарської опіки. Далі буде спад, а через 8-10 місяців знову почнеться така сама хвиля захворюваності, під час якої люди будуть знову хворіти і помирати. І це триватиме безкінечно.
Я так впевнено кажу, що буде в такому випадку, тому що в світі є країни та міста, де саме так влада повелася в період пандемії. Наприклад, місто Манаус у Бразилії, де відмовилися від керування епідситуацією, і у них ці хвилі повторюються кожні десять місяців. Там шалена смертність. 67-98% населення перехворіло на ковід ще у період першої хвилі, і друга хвиля була теж надзвичайно високою, в якій 30-50% – можливі реінфекції. І так триватиме надалі, бо імунітет напрацьовується, але він не абсолютний і не безкінечний.
Тому громадська думка – це суттєво, однак не визначально. З нею потрібно працювати. Але все одно потрібно просувати вакцинацію.
Просто для порівняння: якщо повний курс вакцинації коштує, умовно кажучи, 1 тисячу гривень, то госпітальне лікування обходиться 52-201 тисячі гривень. І це не якісь абстрактні гроші уряду, а наші гроші з податків. Якщо ми будемо так ставитеся до епідемічної ситуації, у нас не вистачить коштів на інші урядові інституції та ініціативи.
Так, урядування у нас недоказове, робиться багато нерозумних речей. Однак все одно епідемія – це «чорна діра», в яку може вилетіти будь-який бюджет. Тому ситуацією потрібно керувати.
Громадська думка в Україні повноцінно не формується і не керується, тому що створена монополія на комунікації з теми вакцин. Фактично близько 15 років цим займається одна й та сама група, яка отримує всі кошти, що виділяються державою на цей напрямок і що отримуються як кредити міжнародних інституції на цю роботу. Ця група коштами керує, як уміє – скоріше, «проїдає» їх. Наслідки цього ми спостерігаємо вже багато років – і у вигляді спалахів кору, дифтерії, поліомієліту, епідемій туберкульозу і ВІЛ, та у вигляді зараз хвиль епідемії коронавірусу.
Більше ніж півтора року вирує епідемія коронавірусу, але тільки зараз у нас почалися окремі точкові кроки, які нормальні країни здійснювали ще рік тому. Наприклад, тільки зараз починають впроваджуватися пілотні проекти з відстежування контактів інфікованих (у Чернівецькій області), тільки зараз анонсують, що будуть з відеокамер виміряти рівень прихильності до правил носіння масок. Це все Китай запровадив ще в лютому минулого року, а у нас все тільки неспішно починається, та й то в окремих регіонах.
Питання виникає наступне: чому цим в Україні має займатися міжнародна структура, невже під власну потребу ми не можемо створити ефективної державної інституції? У нас була власна Санепідслужба з 30 тисячами фахівців, яка історично півстоліття ефективно керувала протиепідемічними заходами. І чомусь замість неї нічого функціонального так і не збудували. У нас чомусь культивується власна неспроможність керувати будь-чим та, відповідно, думка про необхідність залучення міжнародних структур, які засвоюють ці кошти в тому темпі, в якому їм зручно.
Через очевидні провали, зокрема, ми маємо високий рівень недовіри до дій уряду та того, що робиться задля подолання епідемії. У виправдання цього і поширюють розмови про те, що начебто в Україні найбільший антивакцинаторський осередок всієї Європи.
Тобто йдеться не про монополізацію ресурсів однією групою бракоробів та невиконання нею своїх функцій, а про те, що винна інша сторона: «кремлівські боти» чи активісти-злодії.
Дуже багато епідеміологів і професорів, які змушені реагувати на провали у вакцинальній комунікації не з мотивів поширення ідей антивакцинаторства – це природна реакція експертів на прогалини в роботі монопольної групи бракоробів. Ці професори, керуючись науковою логікою, помічають та аналізують її помилки, озвучують це, а також висувають власні ініціативи, справді потрібні держави. Однак у нас це роздувається як інформаційна війна проти вакцинації.
Отже, всі проблеми тут у нас через низький рівень керування протиепідемічними заходами та недостатньої кваліфікації тих, хто повинен виконувати цю функцію в нашій країні.
І йдеться тут не про злий умисел, а про бізнес-інтереси. Для чого вбивали Санепідслужбу? Для того, щоб передати виконання цієї функції на аутсорс! От її і передали, і та група бракоробів на аутсорсі виконує цю функцію за державу та освоює державні кошти.
Наприклад, пригадайте, як Центр громадського здоров’я під час піку осінньої захворюваності на ковід оголосив тендер на 10 мільйонів гривень на вивчення сексуальних інтересів чоловіків, які мають секс із чоловіками. Це була ну дуже «актуальна» проблема в розпал чергової хвилі коронавірусу! При цьому вони відбріхувалися про те, що йшлося про іноземні кошти (хоча, скоріше за все, це кредит, який ми ще й будемо повертати з відсотками). Та навіть якщо це були гроші, які впали з неба, такий проєкт відвертає людські ресурси Центру, який досі залишається неспроможною державною інституцією. Його працівники будуть вивчати, за яких обставин чоловіки мають секс із чоловіками, а не те, чому у українців віком 60+ рівень вакцинації всього 6%, чи як розширити тестування і секвенування з коронавірусу.
Втім, від очільника одного з фондів, який керував певними програмами медреформи, я колись чув таке: якщо у сегменту літніх людей не буде доступу до медичної допомоги, то це для України добре, бо нинішній тягар літнього населення наша економіка не витягає. Та й добре видно, як побудоване фінансування комунікації: суттєвий сегмент наявних комунікацій в охороні здоров’я спрямований на молодих людей – студентів, айтішників, молодих професійних і багатих людей, які живуть у великих містах. Саме до таких людей медична реформа прокомунікована найсильніше. Зокрема, є молоді й активні блогери, видаються хіпстерські книжки тощо. І молоді-успішні люди через яскраву картинку та сильні меседжі, відчуття сучасності та інноваційності дуже жваво на цю комунікацію реагують.
Санепідслужба такого іміджу не мала. В Україні будь-що, що залишилося від УРСР, не має потрібного привабливого іміджу. І важливість своєї роботи для суспільства не вміє прокомунікувати. А тут активні енергійні люди, які кажуть про західність, інновації – їм довіряєш, а якщо ти їм довіряєш, ти виходиш їх захищати. Відповідно, всі розмови про системність, інституції, національні та державні інтереси молоддю часто сприймаються як напад на колективний бренд медреформи Супрун, який потрібно боронити. Як росіяни поперед танків випускають жінок та бабусь, так і у нас чинить група «бракоробів» (я проти того, щоб їх називати «супрунятами», бо це саме «бракороби»). Вони зайняли всі фінансові державні й міжнародні потоки в охороні здоров’я та конвертують їх в основному в брак і власний прибуток, а не у досягнення результатів, що потрібні державі.
Тому – або буде відкритий вільний обмін думок, конкуренція людей і ідей. Або цей монопольний аутсорс поступово вб’є залишки спеціалістів, які розуміють, що за подібних обставин потрібно робити, а далі буде хаос і середньовіччя. Адже фахових епідеміологів в Україні вже не випускають більше п’яти років, а ті, які були, у більшості вже пішли на пенсію чи перекваліфікувалися. Звідси і такі історії. Наприклад, ізраїльські газети написали про недостатність протиепідемічних заходів, що призвели до масового інфікування хасидів. Середи тих, які поверталися з України – такої кількості фальшивих сертифікатів про тестування на ковід в Ізраїлі ще не бачили. Ізраїль навіть власний тестувальний центр створив в Умані, аби перевіряти хасидів перед поверненням додому, але більшість паломників користувалися українськими центрами, бо саме там легше підробити довідку. Створену в Україні проблему Ізраїль вирішує вже на своїй території: він не довіряє українським інституціям, тому просто всіх тестує при в’їзді та обіцяє кримінальні справи проти тих, хто підробляє документи.
Таким чином, ми створюємо бренд найбільш хаотичної зони охорони здоров’я в світі.

У нас дуже сумна ситуація з опозицією, бо незважаючи на роль окремих політиків у побудові такої медреформи, вони користуються її недоліками задля повернення собі влади. При цьому часто їхні заклики заграють перед неосвіченою громадською думкою і спонукають на спротив протиепідемічним заходам.
Питання в тому, чи справді готові українці через коронавірус виходити на вулиці. Тому що раніше люди виходили на протест через свободу в національних і соціальних аспектах, а не через технократичні питання охорони здоров’я. Тож тут усе залежатиме від політтехнологій, чи зможуть вони зв’язати перше з другим.
Крім того, навіть вуличні протести – це ризик поширення вірусу.
Від обмежень рано чи пізно, звісно, в населення виникне втома. Через це почне знижуватися їх дотримання у громадських місцях. Все почне залежати від справжньої прихильності ідеї протиепідемічних заходів у тих, хто це контролюватиме: поліції, місцевої влади, власників бізнесу. Оскільки в них такої прихильності немає – ми розганятимемо епідемію. Це плата за відсутність профільних державних інституцій.
Це питання пріоритетів суспільства – спільне благо і подолання епідемії чи вигоди прошарку власників бізнесу та безкінечне вирування епідемії. Світ старого капіталізму ігнорує віддалені наслідки. Він побудований на свободі досягати короткотермінової вигоди і ігнорувати соціальні наслідки. В результаті ми ризикуємо досягти вибухової ситуації. Якщо регіон багатий чи має талановите керівництво, там винаймуть хороших фахівців, які все спланують, розбудують і переконають населення. Якщо регіон бідний, він буде працювати без протиепідемічних заходів, та мати наслідки у вигляді смертей і непрацездатності населення через постковідний синдром.

Непрофесійні комунікатори створили «секту свідків вакцинації», яка дуже завищила очікування від вакцинації. Вони пропагували, що вакцинація – це панацея, це як релігійний символ, це те, що вирішить проблему й зупинить пандемію. А зараз ми спостерігаємо наслідки цих завищених очікувань.
Фахівці ніколи не вірили і не переконували нікого в тому, що вакцинація повністю зупинить поширення коронавірусу. Торішні дослідження демонстрували, що вакцинація полегшує перебіг хвороби, але не зупиняє захворюваність. Та завдяки вакцинації важкі випадки перетворюються на симптомні форми хвороби, симптомні – на безсимптомні, але інфекція передається далі.
Тому сенс вакцинації полягає в тому, що вона дає змогу прожити певний період без ризику померти від коронавірусу і не мати суттєвих ускладнень. Наприклад, ми купуємо парасольку для того, щоб не промокнути під дощем, але рано чи пізно вона або загубиться, або зноситься, тож доведеться купувати нову, але це не значить, що ми припиняємо вірити в ефективність парасольки. Те саме і з вакцинацією.
Ізраїль, де зараз найбільша кількість інфікувань на мільйон населення, отримав таку ситуацію через те, що вакцинував значну частину населення в січні-лютому 2021 року, відповідно, до червня вони прожили нормально і спокійно – з мізерною кількістю смертей та інфікування. Цей період використали ефективно і на ньому заробили. А зараз вони знову змушені вирішувати проблему стрімкої захворюваності – поширюють третю дозу вакцини. Таким чином, Ізраїль знову «купує» собі певний період нормального життя.
Те саме можна прогнозувати і для України. Якщо ми подолаємо проблеми з нашими вакцинаторами та захистимо населення на короткий проміжок часу.
Отже, вигода від вакцинації полягає не в тому, що ти не будеш поширювати вірус (поширювати ти все одно будеш), не в тому, що ти сам не інфікуєшся (заразитися можна, якщо не вживати протиепідемічних заходів), а в тому, що для літніх людей 60+ в 9 разів зменшується імовірність госпіталізації, а для людей до 60 років – в 2 рази. При цьому імовірність госпіталізації теж зменшується не на все життя, а на певний проміжок часу.
Важливо наголосити, що вакцинація не знімає потреби вживати протиепідемічні заходи. Вакцинація – це для бідних, щоб уряд не сплачував за тебе кошти на твою реанімацію. Однак будеш ти мати постковідний синдром чи не будеш – це твої особисті проблеми.

Є дані МОЗ Ізраїлю, що з п’ятого місяця після щеплення починає знижуватися вакцинальний імунітет, причому настільки драматично, що на шостий місяць лишається всього 16% ефективності вакцини. Точність цих цифр ще обговорюються. Хтось каже, що Ізраїль не мав достатньої вибірки, тому сталося викривлення інформації, хтось – що за іншими дослідженнями ефективність впала до показників між 42 і 89%.
Хай там як, але попередньо ми можемо вважати, що ефективність вакцини лишається високою протягом п’яти-шести місяців, а далі кількість тих, хто захворів, у групі вакцинованих стає помітною.
Та цілком може виявитися, що третя бустерна доза, яку Ізраїль уже запровадив, а з 23 вересня затвердили в США, змінить цю картину. Тобто з кожним «тренуванням» імунної системи ми, по-перше, збільшуємо концентрацію антитіл, по-друге, посилюємо імунітет.
Але й у цього є межі. Якби в нашій крові зберігалися антитіла до всіх інфекцій, з якими ми зустрічалися, то кров була б гелем. Еволюційно організм реагує на респіраторні інфекції як на щось тимчасове, що все одно зміниться, тож не має сенсу зберігати антитіла весь час і носити зайвий тягар.
Клітинний імунітет може зберігатися близько 17 років. І він говорить про те, що організм на 7-14 день відреагує на інфекцію, яку зустрів. Але за цей час ми можемо заробити або постковідний синдром, або важку форму перебігу.
Тому зараз ідеться про те, що, можливо, кожні півроку ми повинні будемо вакцинуватися. А, можливо, на третій-четвертій дозі зупинимося і певний час життя матимемо достатній імунітет. Ці питання ще досліджуються.
Крім того, ми обговорюємо вакцинацію проти чогось постійного – проти того ж SARS-CoV-2. А насправді вірус не є аж таким постійним. «Дельта» вже частково обходить антитіла, що з’явилися до попередніх варіантів вірусу, «Лямбда» і «Мю» ухиляються від цих антитіл вже суттєво. Тому цілком імовірно, що до нового року ми матимемо геть нові цікаві варіанти ковіду, які потребуватимуть нових вакцин.
Pfizer казав, що за сто днів він може випустити будь-яку нову вакцину. Однак з появи британського варіанту вже минуло дев’ять місяців, але щось не видно, щоб почалися навіть випробування нової вакцини на людях. Тут питання грошей, політики та загальної дисфункції надурядових структур.
Та й немає такого закону природи, який би говорив, що людський вид обов’язково повинен вижити в еволюції. Завжди є певний ризик, що вірус далі розвиватиметься так, що відбудеться зростання летальності від нього, і він збереже вкрай високу заразність. Тоді рахунок піде на тижні. Країни, які мають власне виробництво вакцин, зможуть створити певну обмежену кількість вакцин, а всі інші опиняться в дуже ризикованому положенні.
В Україні почали будувати міські інсталяції з комунікації вакцинації і запускати цілеспрямовану пропаганду для літніх людей лише у вигляді пілотного проєкту однієї області. Ці зрушення почалися лише через рік і дев’ять місяців після початку епідемії. Допуск в заклади за QR-кодами ми тільки плануємо. Цифрового відстежування контактів так і не запустили. Все це свідчить про те, наскільки ми запізнюємося. У нас лише 12% населення вакциновано, та й то з запізненням на десять місяців у порівнянні з розвинутими державами. Те, що у нас так і не почалося власне виробництво вакцини, теж говорить про нашу повну безпорадність.
Навіть секвенування варіантів вірусу в Україні тільки-но починається. Буквально на днях головний санітарний лікар повідомив, що нарешті ми закупили секвенатор. Увесь світ ще з минулого літа стоїть на вухах через нові варіанти вірусу, а у нас ще навіть не налагодили систему збору зразків на секвенування та не навчили людей працювати з приладом, який тільки закупили. Уявляєте, в Інституті молекулярної біології цей прилад був увесь цей час! Тепер ми ще поки навчимося працювати з приладом і лише потім потім будемо секвенувати 400 зразків на місяць, як сказав Кузін. Наприклад, США 20 тисяч зразків за квартал секвенують, а в Британії – ще більше.
Отже, якщо в Україні з’явиться варіант коронавірусу, який почне вбивати людей із летальністю 30%, то у нас його і не виявлять, поки його не побачать де-небудь у Британії.
За останні 30 років ми отримали кілька десятків інфекцій, з якими досі ніколи не стикалися. Навіть ВІЛ з’явився у 80-х роках нізвідки. З глобалізацією та глобальним потеплінням все швидше відбуватиметься трансфер інфекцій від тварин до людей, і, як прогнозується, кожні п’ять років з’являтиметься черговий пандемічний вірус. Але роки три точно ми займатимемося поточною пандемією.

Передусім максимальні цифри залежать від бажання уряду їх показати. У нас дані спочатку збираються в РНБО, а далі вже оприлюднюються. Цілком можливо, що отримані цифри будуть піддаватися корекції. Тоді ми, як у Росії, будемо аналізувати реальну ситуацію за якимись непрямими ознаками та встановлювати, що наскільки скоригували. Наприклад, рахуватимемо надлишкову смертність, тобто смертність за певний період, яка перевищує доепідемічні показники смертності за аналогічні періоди попередніх років.
Вакцинація ефективна не на 100% – за оцінками Ізраїлю, влітку її ефективність середня між групами із різною тривалістю від введення останньої дози, становила лише 39%. «Дельта» теж вносить свої корективи, бо частково обходить вакцинальний захист. Навіть якби у нас було вакциновано 50% населення, ми би мали на 50-100% більшу захворюваність, ніж навесні. Тому що людина, інфікована «Дельтою», може заразити 6-8 інших людей. Навесні цей показник становив близько 2,7. Тобто цей варіант значно заразніший. А ще ж лишається величезна кількість людей, не накритих вакцинацією.
Тобто нас очікує значно більший стрибок, фактично вдвічі більший, який ми можемо гальмувати протиепідемічними заходами. Або локдаунами, але їх не хочуть вводити.

Те, що в Україні є проблема, вже видно за коефіцієнтом позитивності, який вже складає більше 20%. І це при тому, що ВООЗ рекомендує його утримувати на рівні 3%, а азійські країни тримають його на рівні 1-2%. У тому ж Ізраїлі, де зараз шквал захворюваності і який лідирує у світі, коефіцієнт позитивності складає 5-6%. А ми вже на початку хвилі спіткнулися і впали, тоді як Ізраїль у розпал інтенсивної хвилі цей удар тримає. Це все говорить про готовність нашої системи.
В будь-якому разі у нас близько 90% інфікувань будуть приховані через погане тестування. А от що стосується госпіталізацій, то прогнозується, що на початку листопада заповненість ліжок буде близько 19-42 тисяч і 8-17 тисяч реанімаційних ліжок. А інфікування буде шквальним і високим. А там, який відсоток справжнього інфікування нам захочуть показати, такий і буде.

Це постійна дискусія: ADE ефект (антитілонезалежне посилення інфекції) реєстрували при лихоманці Денге. Діти після щеплення при повторній зустрічі з інфекцією мали погіршення перебігу інфекції. Цю вакцинацію визнали провальною, і вакцину відкликали, припинивши використовувати її.
При випробуваннях кандидатів у вакцини від попередніх коронавірусних інфекціях (SARS і MERS) були ознаки подібних проблем. Але стосовно ковіду є дані, що не бачили подібних ознак при дослідженні на тваринах і людях. Це підтверджує і досвід застосування 5 мільярдів доз вакцин у світі, таких ознак загрози не бачать.
Чи є тут політтехнологічний компонент, лобіювання виробників, викривлення новин науки тощо – на це ми не бачимо доказів. Ми можемо тільки аналізувати дані і включати критичне мислення. Даних на підтвердження негативних гіпотез немає.
В той же час є об’єктивна потреба вакцинуватися через те, що вакцина має докази зниження летальності інфекції. Зменшуються ризики потрапити в лікарню чи реанімацію для людей віком 60+ у 9 разів, якщо людині менше 60 років, то ризики зменшуються в 2 рази. Тобто є досить суттєві аргументи для того, щоб вакцинувати людей.
Альтернативою вакцинації можуть бути дуже жорсткі протиепідемічні заходи, які зазвичай ані родини, ані підприємства не можуть впровадити без підтримки спеціалізованих організацій. А тому залишається великий ризик захворіти і мати постковідний синдром через інфекцію. Тому краще вакцинуватися.
Тим не менш, такий сценарій існує, що щеплення матимуть негативні наслідки. Але весь світ працює, щоб це вчасно помітити і вжити потрібні заходи.
Та й потрібен час і бажання, щоб побачити, чи є такі наслідки. Наприклад, лише через два-три роки після вакцинації проти «пташиного грипу» оприлюднили дані про те, що одна з вакцин мала просто шалену кількість ускладнень у порівнянні з іншими. Якби ці дані ефективно аналізувалися ВООЗ, а вони збиралися, можна було ще в перші місяці зняти цю вакцину та щепитися більш конкурентними вакцинами. Але цього не зробили, бо це – гроші, тож вакцину тримали на ринку стільки, скільки можна було тримати. Як тут не згадати ту ж вакцину AstraZeneca. Тож цілком можливо, що і зараз не повний спектр аналізу даних про вакцини оприлюднений, і через кілька років ми знайдемо якісь «підсніжники».

І «сірий», і «чорний» ринки документів уже з’явилися. Є оголошення, за якими люди звертаються і купують довідки, сертифікати.
Уряд не вирішує цю проблему ефективно. Так, зокрема, вийшла нова постанова, нові зразки сертифікатів та QR-коди. Але далі постає питання про дотримання стандартів: у тебе може бути правильна система, захищена через QR-код, однак якщо офіціанти, продавці та решта, на кого поклали виконання невластивих їм функцій, будуть перевіряти ці документи, будь-який відксерений папірець працюватиме як довідка, з якою пропускатимуть будь-куди. Тут проблема у відсутності інспекторів профільної інституції, які повинні були б виконувати цю функцію повноцінно.
Користь від вакцинації отримує сам індивід, бо без неї він може померти чи мати ускладнення. Якщо ж ми йдемо диким шляхом фальсифікації довідок про щеплення, ми матимемо і дикі наслідки: дику захворюваність, смертність і великі втрати. Замість повноцінної профілактики захворюваності та навчання лікарів ми будемо сплачувати за кисень та якісь базові препарати, яких не буде вистачати.

Непрямим чином це вже відбувається в Україні. Ринок праці у нас значною мірою неофіційний, і досить часто зарплату виплачують у конвертах. Відповідно, роботодавцю простіше позбутися такого працівника, ніж переконувати його вакцинуватися і мати проблеми через нові постанови уряду. За новою постановою функція Санепідслужби перекладена частково на бізнес і на батьків (наприклад, контролювати те, чи вакциновані вчителі, повинні батьківські колективи). Контролювати те, чи отримали щеплення відвідувачі кінотеатрів, спортзалів, ресторанів тощо, повинні ресепшеністи, охоронці, тобто люди, які й гадки не мають, як працює епідеміологія, антитіла і все інше. Зрозуміло, що вони не надто сумлінно виконуватимуть цю функцію.
Однак будуть рейди та перевірки, які здійснюватиме Держпродспоживслужба, поліція чи регіональні центри з контролю та профілактики захворювань. І якщо виявлятиметься неналежне виконання перевірки сертифікатів про вакцинацію на вході, накладатимуться штрафи на ці підприємства. Бізнес матиме великі штрафи, якщо не буде відповідальних за це.
Відповідальність для бізнесу працюватиме таким чином: якщо на підприємстві 80% співробітників вакциновані, воно зможе заповнювати всі місця, якщо вакцинованих буде менше, можна заповнювати тільки 50%.
Тож невакцинований працівник для бізнесу становить загрозу, бо через нього приходиться обмежувати потік клієнтів і є ризик штрафу.
За українським законом не можна звільняти людину через статус вакцинації. Можна тільки контролювати допуск до певних робочих функцій, і те, тільки з моменту появи статусу обов’язкової вакцинації. Відповідно, роботодавець не може усувати від роботи такого працівника – він може лише перевести його на дистанційну роботу чи виконання функцій, які не передбачають роботу за професією, де вакцинація є обов’язковою. Зазвичай це функції комунікації з великою кількістю людей. Але працівники все одно в цьому плані не надто захищені, тому що підприємство може не мати змоги виділити йому такі задачі, які можна виконувати дистанційно, тому цю людину можуть скоротити з притягнутої за вуха дисциплінарної провини. Або якщо людина не працевлаштована офіційно, її можуть, нічого їй не пояснюючи, просто звільнити.

Я бачу ознаки і того, і іншого, тому я не схиляюся до жодної версії і просто чекаю нових фактів. «Втеча» з лабораторії теоретично можлива, тому що двічі у Китаї вже траплялися «втечі» вірусів. Крім того, навіть якщо це супер-облаштована технічно лабораторія, все одно є людський фактор, який може спрацювати, нехай навіть вони працюють у скафандрах.
І звичайно, не можна виключати і різні невідомі нам причини штучного створення вірусу. Про штучне походження свідчить той факт, що у цьому вірусі є GCC-послідовності, які невластиві природним вірусам. Однак така послідовність була і в SARS-вірусі. Тому, якщо нинішній вірус штучний, то і попередній був штучним.
До того ж, є інформація про певні грантові дослідження, в тому числі за підтримки наукових фондів Сполучених Штатів, які виконувалися в цій китайській лабораторії. Чомусь недостатньо публічного і зрозумілого аналізу про те, як би зв’язок міг би бути виключеним.
Однак це дуже політизоване питання, майже на рівні обороноздатності двох супердержав. Тому, скоріше за все, правди ми ніколи не дізнаємося.
Дуже імовірним виглядає і природне походження вірусу, тому що весь час відбувається обмін між дикою природою і людьми. Тому механізм, як це могло відбутися, є дуже імовірним.
Втім, все це для нас не настільки важливо. Це не змінює потреби в державних інституціях та протиепідемічних заходах. Фактично це питання певної геополітичної боротьби. Колись деякі країни атакували як «вісь зла», так і зараз це питання може використовуватися для того, щоб атакувати певні країни в рамках боротьби на світовій арені.

Такі надії мають приводи для перегляду. Із такою заразністю, як у «Дельти», колективний імунітет повинен бути на рівні 85-90%. Та й колективний імунітет – це насправді явище, що обмежене в часі. Потрібно мати імунне населення в конкретний момент часу. А в країнах, які почали вакцинувати людей раніше, імунітет поступово слабшає, і їм потрібно проводити ревакцинацію. А у нас є частина населення, яке від цього відмовляється... Тому це питання ефективності державних інституцій з комунікацій та керування поведінкою.

По графіках з Ізраїлю видно, що вакцинальний імунітет втрачає ефективність десь з п’ятого місяця. Із моменту вакцинації Путіна цей час минув. Але це не означає, що йому дуже загрожують важкі форми ковіду. Тому що вже є засоби задля зниження важкості перебігу хвороби. Наприклад, коли інфікувався Трамп, йому вводилися антитіла із профілактичною метою, а вони суттєво знижують важкість перебігу. Крім того, є процедури, цілком доступні для всіх людей, наприклад, регулярне промивання носа фізрозчином.
Навіть у людей віком 80+ летальність від ковід становить 17%, тобто вона не є надзвичайно великою. Зазвичай, летальність загрожує людям із «крихким» станом здоров’я. Путін зовні виглядає досить активним і енергійним, тож у нього навряд чи незадовільний стан здоров’я. Тому постковідний синдром він заробити може, але я не думаю, що йому загрожує смерть від коронавірусу.

Це питання про те, чи хоче людина мати великий ризик госпіталізації і смерті. Тож, звичайно, вакцинуватися потрібно всім. Єдине протипоказання – це анафілактичний шок чи суттєві розлади імунітету після першої дози вакцини. Очевидно, що ми не можемо знати про наявність таких протипоказань до того, як зробимо першу дозу. Інший варіант, якщо у людини можливі різні алергічні реакції на конкретні компоненти. Тобто насправді це одиниці на мільйони людей.

Навпаки, онкохворі ризикують, не вакцинувавшись, отримати госпіталізацію і смерть від коронавірусу. Їм якраз потрібно бігти щепитися якомога швидше. Скоріше за все, їм у першу чергу буде потрібна третя доза. Людям зі станами, що мають імуносупресію, буде замало двох доз, тому їм потрібна додаткова третя.
Якихось застережень щодо застосування вакцин онкохворими в інструкціях немає.

Дозу калібрують під час досліджень. Створюють декілька груп людей, і їм вводяться різні дози, а далі визначають, у кого краща імунна відповідь і менше ускладнень.
У часі введення доз розділяють тому, що імунітет посилюється з кожною новою зустріччю організму або з інфекційним агентом, або з антигеном з вакцини. Тому ми з першою дозою отримуємо базову відповідь, далі її дія починає знижуватися, і ми вводимо другу дозу. Імунна відповідь на третю дозу в 5-11 разів вища за попередні.
А як буде далі – подивимося.

Це питання розвитку сучасних технологій, у даному випадку – біотехнологій. Цілком імовірно, що такі дослідження у світі будуть поширюватися. Це приклад напрацювання антигену (в даному випадку вірусу) в іншій клітині.
Чути про помідори дивно і незвично, але в даному випадку помідор – це лише фабрика для збільшення кількості молекул. Давно відомо, що подібні речі досліджуються тютюновими компаніями, і, можливо, з часом ця практика стане поширеною.
Є певний «станок», який може напрацювати потрібні речі до великої партії. От у тютюн чи помідор (той самий «станок») розміщують потрібне креслення (ген), а потім просто розмножують рослинну масу. А далі цю рослинну масу можна очищувати від усього зайвого, виділяючи потрібний білок. Відповідно це просто спосіб тиражувати щось, що нам потрібно.
Тобто це не жарт. Це цілком реалістична технологія. Наскільки вона виправдає себе, подивимося. Бо це питання очистки, перевірки дослідженнями тощо.

Скоріше за все, проблеми у нас будуть навіть більші, ніж під час попередніх хвиль. Тому що мережу ліжок, яку ми створили торік, за це літо розформували. Так сталося через дисфункцію і нерозумну політику Національної служби здоров’я, яка намагалася зекономити на таких лікарнях і перевела весь медичний персонал інфекційного профілю у категорію сезонних працівників. Типу збирачів полуниці (коли сезон полуниці, вони потрібні, коли немає – вони можуть іти і займатися, чим хочуть). Відповідно, влітку ці медичні працівники кудись працевлаштовувалися, тож ми не можемо бути впевненими, що вони будуть на тому ж місці чекати без зарплати, коли почнеться нова хвиля. Близько ста лікарень вивели з ковідної мережі, а коли почнеться хвиля епідемії, почнуть завантажувати відповідні відділення, от тоді й постане питання про те, хто там лишився працювати – якісь студенти чи один лікар на 200 пацієнтів, чи залишився якийсь колектив.
Киснем за цей час лікарні посилили, адже закупівлі у нас уміють і люблять проводити. Принаймні на папері зараз це питання вирішено, і до більшості ліжок підведений кисень. Закуплені кисневі концентратори, але поки що не навчилися їх видавати і ними керувати. Тому що це матеріальна відповідальність та зайвий клопіт для сімейних лікарів. Звісно, вони не будуть їздити по домах пацієнтів і переналаштовувати витратні матеріали.
Створений дуже небезпечний резерв надання медичної допомоги – амбулаторний, тобто киснева підтримка на дому. Скоріше за все, будуть намагатися його заповнювати важкими хворими – і тоді пацієнти вдома помиратимуть на цьому кисні без достатньої медичної допомоги.
Ніяк не змінилася підготовка сімейних лікарів у регіонах. Проблема була з тим, що сімейні лікарі були недоступні, і з тим, що лікують вони абияк.
Зовсім ніяк не змінилися міністерські протоколи з попередження інфікування, тому що досі у нас у протоколах закладено, що потрібно використовувати маски, і що основний шлях розповсюдження повітряно-крапельний, а не повітряний. А при повітряній передачі вірусу маска дуже умовно захищає від інфікування. А тим більше, маску після використання протягом двох годин слід викидати, бо вона втратила захист назавжди. А не використовувати безкінечно, як у нас. Тобто досі немає акценту на респіратори. Навіть ВООЗ вже із запізненням на півтора роки визнала, що вірус передається саме повітряним шляхом, а тому слід робити акцент на вентиляції і респіраторах.
Тестування в регіонах досі залишає бажати кращого. Місцеві влади економлять власний бюджет, тож не роблять достатньо тестувань.
Розслідування контактів інфікованих як було майже відсутнє, так і залишилося. Зробили «пілот» у Чернівецькій області, у єдиному регіоні. Зараз цю практику намагаються поширювати, але вона ніде повноцінно у нас не працює.

Це некоректне питання. Тому що назвати якусь вакцину, значить, гальмувати в якомусь регіоні вакцинацію. Потрібно вакцинуватися тим, що доступне. Це краще, ніж нічого.
Крім того, некоректним питання є й тому, що поки що всі результати – попередні. Вони визначалися по активності до базового варіанту з Уханю, а зараз уже змінилося кілька поколінь вірусу, і вже циркулює «Дельта». Дані щодо «Дельти» дуже поодинокі, викривлені.
Може виявитися, що та вакцина, яка гірше показала себе минулого року, з новими варіантами вірусу показуватиме себе найкраще, і навпаки. Тому що західний світ зробив акцент на технології мРНК, бо вони зарекомендували себе спочатку як найсильніші. Багато країн побудували свій вакцинальний портфель саме на таких продуктах. Однак там виділений лише одна зона вірусних білків – зона спайку. З часом віруси намагаються обходити такий імунітет. Цілком імовірно, що якийсь новий варіант вірусу, який зараз недостатньо досліджений, саме spike-білок буде здатним обходити. Однак вакцина, яка мала більшу кількість антигенних зон, буде захищати краще. Бо вона викликає більший спектр антитіл.

«Жовта зона» – це ніщо. Обмеження розраховані як кількість людей на квадратні метри чи посадкові місця. Однак бізнес уже давно призвичаївся і ставить додаткові стільці, які розмивають справжню кількість людей у залі, і ніхто не рахує справжню наявність людей там. Спортзали також враховують всі наявні у них площі, в тому числі площі різних комірок і залів, які не використовуються. Тому виходить, що великі спортзали вичавлюють маленькі, а самі перетворюють на розсадники вірусу, бо утворюється скупчення людей у роздягальнях, душах тощо. І все це рухає епідемію далі.

«Лямбда» та «Мю» викликають найбільшу тривогу зараз, тому що вони обходять вакцинальний імунітет і їхня летальність дещо вища. Однак навіть однієї «Дельти» нам достатньо, щоб мати великі проблеми, як мала свого часу Індія.
За рівнем поширення, мабуть, зараз найнебезпечнішою є «Дельта», бо вона має найбільше розповсюдження і вже зараз вбиває.

Говорити про те, яка вакцина краща або гірша некоректно, тому що це дискримінує тих у кого доступ до тієї чи іншої вакцини. Будь-яка вакцина з дозволених є хорошою.
Російська вакцина просувалася політичним шляхом, тому вона викликала таке відторгнення. Крім того, у Росії як у держави-агресора і так погана репутація. Тому цілком природним є наше бажання завдати удару у відповідь за всі ці проблеми, які для нас ця країна створила.
За дослідженнями в Аргентині видно що несприятливі реакції після цієї вакцини не 0, як декларувалося, тобто все-таки вони є. Серйозні ускладнення, які призводять до паралічу та драматичних проблем - рідкісні (на рівні 0,07 на 100 тис.), більш легкі несприятливі реакції - частіші (547 на 100 тис.).
Також одна латиноамериканська регуляторна агенція виявила, що у другій дозі вакцини є залишки генетичної конструкції вірусу. Тож він може мати інфекційну здатність, тобто заражати. Однак це буде не коронавірусна інфекція, а аденовірусна – з того вірусу, який там є вектором. До яких наслідків це призведе – незрозуміло. Це свідчить про недбалість та поспіх при виробленні вакцини. Тобто є певні гріхи, які не показали одразу, а через це виникла недовіра до вакцини.
Неофіційні дослідження КТ-центрів у Петербурзі, які не є державними і є незалежними, говорять про те, що серед звернень під час літньої хвилі загальна ефективність була 81%, та нуль відсотків вакцинованих мали важкість КТ-3, тобто вдалося уникнути важких форм.
Тобто, в цілому, Спутник V – це нормальна вакцина, але з дуже поганим портфоліо, комунікацією і низьким рівнем довіри до виробників.
Однак все це – лише мої теоретичні викладки, тому що російська вакцина в Україні заборонена. Та й вже немає сенсу її запроваджувати у нас, тому що у нас і так достатньо вакцин виробництва інших країн, і ми навіть не можемо всі їх використати.
Взагалі, можна відзначити нерозумність української політики під час формування вакцинального портфелю. Зокрема, лунали голоси про те, що Україна готова розірвати чи вже розірвала контракт з індійським виробником вакцин. Це свідчить про міжнародні впливи на Україну, тому що в нас є значний прошарок населення, який уже отримав перше і друге щеплення індійською вакциною. Що їм робити тепер? Дослідження показують, що потрібна буде третя доза, а, можливо, і четверта. Тому Україні, навпаки, потрібно на багато років вперед гарантувати постачання цих вакцин, якими вже щепили частину українців. Адже наслідки міксування вакцин або переривання вакцинації перевірялися мізерними дослідженнями, і, скоріше за все, це збільшує ризики несприятливих реакцій. Тому розрив контактів із індійським виробником – це нерозумний крок. Навпаки, з Індією потрібно підтримувати хороші стосунки, тому що значна частина вакцин у світі виробляється саме там. Ті ж інтерназальні вакцини розробляють саме в Індії, і, можливо, нам їх доведеться закуповувати.
Також є підстави для занепокоєння з приводу можливої втрати контактів зі китайськими виробниками. Цю співпрацю варто продовжувати.
Зараз виглядає так, що Україна перетворюється на країну, яка утилізує залишки вакцин британського і американського виробництва, і втрачає альтернативні канали. Через це ми стаємо заручником подібних контрактів, і при нових спалахах пандемії знову залишимося ні з чим.

Про Спутник V справді часто пишуть у Lancet. І ці публікації виглядають чудово, якщо читати текст. Але якщо читати між рядками, то у експертів є певні зауваження.
Взагалі, у кожної вакцини є свої сильні і слабкі сторони.
Що стосується передачі технологій, то питання стосується не тільки вакцини Спутник V. Таку саму передачу пропонували і в Китаї, аби у нас здійснювати виробництво. З геополітичної точки зору, це був би більш прийнятний варіант, тому що Росія – держава-агресор. Крім того демонстрували перемовини міністра із США про передачу технологій.
Крім того, ми забуваємо, що також є Індія, з якою теж про це можна домовлятися, є Куба, у якої досить непогані вакцини, і їх можна було б брати на виробництво. Також згадується Казахстан і Узбекистан, а також окремі ізраїльські та європейські вакцини.
Україні справді варто починати робити щось своє. Поки що з цим складається прикра ситуація. У нас було декілька виробництв вакцин, але вони збанкрутували. Запуск власного виробництва вакцин є питанням національної безпеки, тому що не можна виключати, що з’явиться варіант ковіду, летальність якого буде не 3%, а 30% і більше, і з такою ж заразністю, як «Дельта». І тоді рахунок піде на тижні, тобто нам потрібно буде швидко запустити власне виробництво вакцин.
Ми вакцинували всього 12% населення за 10 місяців і все робимо з величезним запізненням. Так, за умови найгіршого сценарію, Україна ризикує втратити багато громадян. Тому питання налагодження власного виробництва вакцин повинно бути в пріоритеті.


Главред: Прогляньте, будь ласка, відповіді Лариси Ніцой уважніше - там є відповідь на Ваше запитання.
Крім того, гість чату Главреда має право обирати питання та відмовитися відповідати на частину з них із особистих причин.