Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов окреслив два важливі часові терміни щодо нинішньої війни з Росією: один стосується більш довгострокової перспективи, інший – найближчого часу. Буданов заявив, що війна закінчиться виходом України на кордони 1991 року, і статися це може наступного року, а перші перемоги України ми побачимо вже в серпні.
Голова Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 років), генерал армії України Микола Маломуж розповів Главреду, чи не є занадто фантастичним такий сценарій, за яких умов уже наступного року Україна може здобути перемогу у війні, які перші перемоги можливі у серпні, зокрема, чи може бути серед них звільнення Херсону, а також чи вдасться Росія до застосування ядерної зброї, аби не допустити реалізації оптимістичного для нашої країни сценарію.
– Наскільки реалістичним, з вашої точки зору, є такий прогноз? Чи справді у 2023 році Україна може повернути і Донбас, і Крим, і все, що окупувала Росія після 24 лютого?
– Аналітики Головного управління розвідки розглядають різні сценарії подальшого розвитку війни з Росією, і Буданов озвучив лише один із них – найбільш прогресивний та оптимістичний. Втім, ми дійсно можемо почати здобувати перемоги в найближчі місяці на стратегічних напрямках: спочатку на півдні, а згодом і на сході України, тобто звільнити Херсонську, Запорізьку, Харківську, а пізніше й Луганську та Донецьку області.
Проте, звісно, можливі й інші варіанти. Все залежатиме від того, наскільки ефективно ми зможемо організувати стратегічну оборону (особливо на донецькому напрямку) та проводити стратегічні наступальні операції (не тактичного рівня, як зараз – ми маємо певні успіхи на херсонському, запорізькому та харківському напрямках, а стратегічного).
Втім, уже зараз, отримавши від західних партнерів новітнє озброєння надзвичайно високого класу (далекобійні гаубиці, системи ППО, засоби радіоелектронної боротьби і подавлення майже всіх систем ведення вогню Росії), ми обезцінюємо всі сили Росії: Урагани, Гради, Смерчі, які росіяни сьогодні активно застосовують, обстрілюючи позиції українських військ та мирні українські міста. Якщо ми отримаємо ефективне озброєння у більшій кількості, то сценарій, про який говорить Буданов, цілком може буде реалізований. І вже в серпні ми виб’ємо ворога з наших територій на півдні та частково на сході. Це цілком реально.
Головне, щоб не було тормозу з боку наших партнерів, та своєчасно надавалася підтримка зброєю, фінансами, оперативною інформацією. Все це важливо і для успішних захисних операцій, і для наступальних. Але, окрім новітніх озброєнь та техніки, повинен бути високий рівень навчання особового складу та формування потужних резервів. Передусім – тих, що сьогодні проходять підготовку за кордоном і в Україні та освоюють новітню військову техніку 5-6 покоління, якої у Росії немає. Так ми матимемо перевагу над Росією у технологічному, військовому і вогневому плані. Тоді й готуватимемо комплекс наступальних операцій як на півдні, так і на сході.
За таких умов нам цілком реально в серпні здобути перші серйозні успіхи, і реалізовувати оптимістичний сценарій.
Проте Росія також має свої плані та бачення. Вона намагається укріпитися на окремих напрямках, особливо на донецькому. Вона хоче вийти на адміністративні кордони не тільки Луганської, а й Донецької областей, після чого ставити руба питання про проведення переговорів і закріплення статус-кво. І Москва намагається змусити нас до цього своїми наступальними операціями та ракетними обстрілами всіх міст України. Тому сьогодні й летять ракети всюди – і по Харківщині, і по Хмельниччині, і по Дніпру, і по Одесі, і по Миколаєву, і по інших містах. Тому щодня відбуваються обстріли мирного населення.
Діючи таким чином, Росія намагається залякати українське населення і змусити його тиснути на керівництво держави, аби воно погодилося на угоди, які пропонуватиме Росія. Вона такі пропозиції вже висуває, щоправда, поки що неофіційно. Але, коли буде захоплена Донецька область, Росія стане більш активною. Та, скажу відверто, у Росії немає перспектив захоплення цієї області. Тому Москва намагається нав’язати переговори вже зараз, щоб ми погодилися на її умови під тиском нових наступальних операцій РФ і, можливо, тиском партнерів, які погодяться на той план, який буде пропонувати Росія, аби лише зняти загрозу більш глобальної війни Росії з Євросоюзом і НАТО та економічні санкції, від яких потерпає не тільки Росія, але й ті країни, які їх вводили. Тобто це багатопланова гра.
Тому однозначно стверджувати, що буде саме такий сценарій, який озвучив Буданов – позитивний і ефективний, складно. Можливо, процес звільнення півдня затягнеться до вересня або й жовтня.
Україна сьогодні має потужні резерви: президент говорив про більше 700 тисяч осіб, а я вважаю, що у нас уже близько мільйона мобілізованих та високо мотивованих військовослужбовців, до того ж, більш-менш навчених. Маючи змогу направити цих військовослужбовців у бій із новітніми озброєннями і технікою, ми вже зараз можемо готувати стратегічні операції. Передусім – на півдні. Адже зараз противник згенерував усі свої сили на сході. Тож можна викинути їх із Херсона. Але потрібно не йти в лобову атаку, а наступати з флангів, із тилів, вести активну диверсійну роботу. Також можна наступати в Запорізькій, Миколаївській та Харківській областях. А пізніше зможемо і перейти до сходу.
Що стосується можливості вийти вже наступного року на кордони 1991 року та повністю звільнити Донбас і Крим, включаючи Севастополь, то я можу стверджувати, що ми цілком маємо таку перспективу, і в серпні-жовтні зможемо почати наступальні операції.
Далі можливі різні варіанти, бо Росія може на певному етапі зупинитися, погодитися на статус-кво, який буде на той момент. Втім, якщо ми потиснемо російські війська і з частини Донецької і Луганської областей, зможемо ставити питання про вихід на межі до 24 лютого, тобто, за дужки можуть бути винесені "ЛНР" і "ДНР", а також Крим. Такі умови можуть бути сприйняті Заходом. І тут нашому керівництву буде важливо чітко стояти на тому, що ми маєм звільнити всю територію нашої держави.
Однак, повторюся, сценарій, що передбачає наш вихід на кордони 1991 року наступного року, цілком можливий. Але це станеться тільки тоді, коли ми розпочнемо стратегічні наступальні операції.
Коли почнеться наступ ЗСУ, ворог буде тікати, й не тільки з Херсону та Запоріжжя, тому що опиниться перед загрозою оточення.
Але залишається питання щодо Криму – з його звільненням буде складніше. Росія перетворила Крим на справжній військовий корабель. Як Титанік, але військовий. Севастополь – це потужна воєнно-морська база, де в тому числі є крилаті ракети, здатні нести ядерний заряд. Вони можуть стояти там до кінця.
Тому тільки коли почнеться провал Росії на південному і східному фронті України. Коли режим Путіна почне сипатися. Коли почнеться масовий відступ російських військ, і почнеться паніка не тільки серед російських військовослужбовців, але й серед російських громадян, а головне – в російській еліті. Коли впаде довіра до Путіна, і почнеться дестабілізація в російському керівництві. Тільки тоді можна буде проводити операцію по звільненню Криму. Це буде складно, але можливо.
– За яких умов повернення України до кордонів 1991 року стане можливим наступного року? За вашими словами, виходить, що основною умовою є своєчасна і достатня допомога Заходу озброєнням, технікою та фінансова підтримка.
– Основною умовою є підготовка ЗСУ та потужного резерву, який сьогодні, як на мене, не задіяний достатньо, наприклад, сили спеціальних операцій, повітряно-десантні сили, спецпідрозділи СБУ, Головного управління розвідки, Нацгвардії, які здатні комплексно виконувати завдання. Тому перша і головна умова – це підготовка наших Збройних сил.
Друга умова – належне озброєння військовослужбовців. А це дуже залежить від наших партнерів: США, Великобританії, ЄС, загалом від 50 країн, які погодилися надати нам озброєння і техніку.
Я вважаю, що поставки зброї і техніки поки що відбуваються в недостатньому обсязі і не по графіку. Тому цілком можливі затримки поставок ще й у серпні. Зараз захищатися ми можемо, а от проводити наступальні операції – поки що ні. Це значно складніше і залежатиме від поставок озброєння.
Третя умова і основна стосовно озброєння – наш військово-промисловий комплекс. Наш ВПК був і є одним із кращих у світі. Ми завжди були в десятці найбільших експортерів зброї у світі, а на зовнішніх ринках погану зброю не купують – купують зброю 5-6 покоління. У Другу світову війну оборонні заводи працювали день і ніч. У нас же є заводи, які випускають стратегічні ракети дальністю 250 км, що здатні дістати і до Севастополя, і до Кримського мосту, і до території Росії. Ми можемо виробляти Стугну і Вільху. А наші Корсари нічим не гірші за американські Джавеліни – вони б’ють до 6 км, їхня точність висока (авіоніка та системи наведення там німецькі, британські, американські). Таких зразків у нас повинно бути не 3 тисячі, а десятки й десятки тисяч, щоб будь-який танк та будь-який БТР ми могли знищити.
Також нам потрібні ракети – наші і західні, натівського зразка, потужна система радіоелектроніки, радіорозвідки в режимі онлайн, щоб ми відслідковували будь-які рухи військ на території Росії, Білорусі, будь-які пуски ракет, переміщення їх територією України та концентрація їх на конкретних напрямках.
Такі передумови потрібні для реалізації оптимістичного сценарію.
Також важливо, щоб сценарій був стратегічно розроблений, глибоко і комплексно. Тому що, коли ми просуваємося точково, окремими секторами, це не працює. Повинен бути єдиний злагоджений організм, який об’єднає систему оборони та безпеки, радіорозвідки, підготовки та нанесення ударів, але не в лобову атаку, як у Другу світову війну, а тилові операції, робота далекобійних ракет та артилерії, диверсійні операції на складах, мостах, комунікаціях, дивізіонах Градів, Смерчів тощо.
Це формат нової війни, який обезцінить усі зусилля "другої армії світу", хоча вона вже й так обезцінена. Тоді справді будуть створені передумови для звільнення України, але для цього потрібна ще велика і професійна робота. Тільки комплексний підхід дозволить нам провести заходи по звільненню територій, які Росія захопила після 24 лютого, а пізніше – Донецька, Луганська і Криму.
Але, підкреслюю, ми повинні задіяти світових лідерів, тому що Росія створює загрози не тільки для України та Європи – вона погрожує застосуванням ядерної зброї всьому світу, що означатиме знищення всього людства.
Колись я був на закритому форумі у Вашингтоні, й американці моделювали ситуацію застосування ядерної зброї США та Росією один проти одного та наслідки. І виходило, що в такому випадку на Землі не залишиться нічого живого.
читайте такожВійна в Україні триватиме три роки, і це за оптимістичного сценарію – Андрій Ілларіонов
Цей аргумент потрібно використовувати задля стримування Путіна, тому що в разі застосування ядерної зброї не буде нічого: ні Путіна, ні Росії, ні американців, ні китайців. Тому залучати до цієї роботи потрібно всі країни, зокрема, й Китай, який ще начебто вичікує, бо всі зацікавлені вижити. Потрібно говорити з іншими країнами про той формат миру, який, по-перше, зупинить війну, по-друге, створить передумови для відновлення міжнародного права в інтересах України, по-третє, дозволить розробити формат нової системи безпеки. Колись були Хельсінкські угоди, тепер повинні бути якісь інші угоди, що відповідатимуть сучасним виклика, реаліям та загрозі з боку Росії.
Україна перебуває в центрі протистояння, яке може або зруйнувати світ, або, навпаки, запустити новий мирний процес і сформувати новий світовий порядок, уклавши нові міжнародні угоди.
– Наскільки ймовірним ви вважаєте застосування Росією ядерної зброї проти України в разі, якщо вона побачить, що реалізується оптимістичний сценарій, і Україна може здобути перемогу вже наступного року? В такому разі Росія може вдатися до натискання червоної кнопки?
– Думаю, що це малоймовірно. Я знаю персонально Путіна, Патрушева, Шойгу, Бортнікова – вони не самовбивці. Навіть при тому, що у них у всіх не зовсім нормально з головою, але вони хочуть жити. Американці і британці їх попередили: тільки-но будуть підготовлені ядерні ракети до пуску, що Захід відслідковує за допомогою космічних та інших розвідувальних засобів у режимі онлайн, щосекунди, американці й британці одразу задіють свої системи. І це вже буде пряма сутичка ядерних країн, яка може призвести до катастрофи. Росія не врятується, не зіб’є ракети, які запустять у відповідь на атаку РФ американці та британці. Це буде той сценарій, який знищить світ.
Росія це знає, російське керівництво це знає. Але вона все одно продовжить лякати світ ядерною зброєю, як вона лякала Фінляндію і Швецію з приводу їхнього вступу до НАТО. Ну, лякала – і тепер ці країни вступають до Альянсу, але Росія навіть відвела війська.
Інший важливий момент. Оточення Путіна, звичайно, його підтримувало і підтримує, тому що у них просто немає іншого виходу: вони в одному човні, вони – однодумці. Та й у правовому плані вони разом тягнуть одні і й ті самі злочини та діяльність. Але коли постане питання про їхнє власне життя та життя їхніх дітей, багато виконавців на рівні спецслужб і військових, які причетні до процесу задіяння ядерного потенціалу, швидко переорієнтуються, аби зупинити цей сценарій. В такому разі дуже висока ймовірність, що вказівки про завдання удару Путіна, навіть якщо такі будуть, просто не виконуватимуть. Оточення Путіна буде зберігати себе і свої перспективи.
– Наскільки необхідною умовою для реалізації оптимістичного сценарію, про який сказав Буданов, є зміна влади в Росії або смерть Путіна? В разі, якщо Путін з якихось причин відходить від керівництва Росією, хто прийде йому на зміну, і чи буде ця людина справді зацікавлена закінчити війну проти України?
– Відхід Путіна прискорить реалізацію оптимістичного сценарію зі звільнення України, включаючи Крим, а також формування нової мирної моделі світу. Тому що будь-хто, хто прийде на зміну Путіну, хоча зараз начебто й підтримує агресію, почне шукати шляхи виходу з цієї ситуації. А саме Путін веде цей процес, адже багато хто в російській владі навіть не знав, що Росія нападе на Україну 24 лютого, навіть прем’єр Мішустін. Тож у разі відходу Путіна від влади ситуація принципово зміниться.
А Путін може відійти від влади в результаті змови, що поки що малоймовірно, або його можуть змусити піти, наприклад, через хворобу. Те, що він помре через хворобу, малоймовірно, бо він активно лікується найновітнішими засобами. А от відхід від влади можливий. І будь-який новий лідер, навіть Патрушев, буде шукати шляхи виходу з ситуації, що склалася.
Якщо ж буде обраний нейтральний сценарій – замінити Путіна на когось лояльного, наприклад, Собяніна, мера Москви, довірену особа Путіна, але не втягнутого у військову операцію, або Кірієнка, зміняться і наміри російської влади в цілому – і щодо ведення війни, і щодо звільнення територій у перспективі. Але за Крим будь-який наступник Путіна ще буде боротися, однак особливих перспектив у нього вже не буде.
– Але чи є це необхідною умовою? Тобто в разі, якщо Путін лишається при владі в Росії, виходить, цей оптимістичний сценарій не вдасться реалізувати? Чи він можливий навіть за Путіна?
– Сценарій можливий навіть за Путіна. У Путіна немає виходу – або воювати далі ядерними засобами, або домовлятися на певних умовах. При цьому він може демонструвати російському населенню, що він виконав якесь завдання, наприклад, "демілітаризував" Україну, або домігся згоди Заходу на певні умови. А фактично Росія буде відступати і формувати статус-кво. Тобто Путін буде змушений продемонструвати черговий "жест доброї волі", на кшталт відступу від острова Зміїний або від Київської, Чернігівської та Сумської областей. Особливо якщо Захід погодиться, щоб Путін ще залишався при владі в ослабленій Росії.
читайте такожРосія скаженіє: як Україна стає недосяжною для Кремля
Багато хто говорить про те, що, якщо Путін залишиться, то він знову через деякий час нападе. Але я переконаний, що можливостей напасти у нього буде дуже мало. Тому що він програє в Україні, і програє стратегічно. Якщо санкції лишатимуться, то Росія програє і економічно, і політично, і енергетично (бо ресурси РФ не матимуть далі жодного значення).
Тож і при Путіні буде реалізований сценарій повного звільнення України та укладання угоди на умовах України з гарантіями безпеки для нашої країни.
– Наскільки зацікавлений сьогодні Захід, у першу чергу, США та Великобританія у якомога швидшому закінченні війни перемогою України, зважаючи на те, що не так давно лунали заяви, що РФ має бути виснажена цією війною настільки, щоб вона не була в змозі найближчими десятиліттями розв’язати таку війну знову? Наскільки Захід довів Росію до тої межі, в якій він був зацікавлений?
– Захід ще не довів Росію до тої межі, в якій він був зацікавлений. Слід визнати, що Захід справді був зацікавлений, щоб війна тривала довше. Скажу прямо: якби на Заході були дуже зацікавлені в тому, щоб зупинити війну, то вже в березні була б укладена угода. Але – на умовах Росії. І Путін був би змушений піти з України, за виключенням "ЛНР", "ДНР" і Криму, ці території були б винесені за дужки. На таких умовах і Путін був готовий зупинитися, заявивши про якісь перемоги: демілітаризацію, відмову України від вступу до НАТО. Тобто можна було зупинити війну, а далі укріплювати позиції України та Заходу щодо Росії в цілому.
Але був обраний більш швидкий сценарій. Захід прагне, щоб путінський режим і Росія були підірвані якомога швидше. Тому був обраний шлях підтримки України, але видавання допомоги поступово. Якби підтримка надавалася швидко і багато, то війна б скоро припинилася, Путін би зберігся при владі, і Росія стала б накопичувати потенціал.
Якщо ж війна триватиме кілька місяців-рік, це суттєво виснажить Росію. Під тиском санкцій Росія вже не зможе відновитися, а це означає фактично падіння Росії, як свого часу Радянського Союзу.
Тому в даній ситуації західні країни, активно підтримуючи Україну, поступово виснажують Росію. Проте РФ ще не виснажилася остаточно. Її ресурсів вистачить ще на півроку-рік, як мінімум. Після того на неї може чекати те саме, що й на Радянський Союз.
– Другий часовий термін, про який сказав Буданов, і ви про нього згадували побіжно, відповідаючи на перше запитання – це серпень цього року. Мовляв, саме з цього часу можна буде побачити перші перемоги України. Про які перемоги, по-вашому, може йтися? І чи може стати однією з таких перших перемог, наприклад, звільнення Херсону?
– У липні-серпні буде фактично завершений перший етап підготовки резерву та навчання на новітніх зразках західної техніки та озброєння, які сьогодні надходять в Україну. Адже зараз тисячі українців навчаються в країнах ЄС, США і Канаді. Ці люди якраз почнуть прибувати в свої частини. Це перша складова і перша передумова: техніка, яку Україна отримує, почне використовуватися професійно та ефективно.
Будуть готові резерви, які пройшли потужний вишкіл у наших навчальних військових центрах. Вони також зможуть ефективно взаємодіяти із військовою технікою та брати участь у наступальних операціях.
читайте такожПриводи для безпорадної істерики Путіна: як Україна вислизає з кремлівських лап
Поки Путін зосереджений на сході, на Луганській та Донецькій областях, резерви Росії обмежені. Тому ефективний наступальний сезон може початися в другій половині липня-серпні на сході України.
Я вважаю, що наступальні операції по оточенню Херсона будуть відбуватися дуже активно, зокрема, ми пробиватимемо шляхи до моря, щоб створювалися умови для оточення ворога. У Росії немає мотивації тримати Херсон, якщо буде оточення – є мотивація тікати. Тому що російські військовослужбовці будуть або знищені, або взяті в полон. Поки що перешийок для виходу не заблокований, тож їм треба тікати раніше.
Але для цього нам треба створити потужний тиск на ворога як на херсонському, так і на запорізькому напрямку. Це може бути перша стратегічна наступальна операція на півдні України. Тобто, в цілому, йдеться про звільнення півдня в серпні. Всі передумови для цього або вже є, або створюються зараз. Я вважаю, що ми в змозі це зробити, і за три-чотири тижні ми можемо реалізувати великі наступальні операції.
– Тобто Херсон уже зовсім скоро може бути звільнений…
– Не тільки Херсон, але й Запорізька область.
– А чи може найближчим часом бути завданий удар по Кримському мосту?
– Кримський міст не буде уражений із декількох причин.
По-перше, наші ракетні засоби, навіть отримані від Заходу, не дістають до мосту, тож нам буде складно завдати по ньому потужний удар. Адже одна чи декілька ракет не знищать Кримський міст.
читайте такожЗахід хоче зварити Путіна повільно: як і коли закінчиться війна в Україні
По-друге, неофіційно є домовленість, що Кримський міст не є об’єктом нападу. Наприклад, його можна було б бомбити авіацією і закрити цю тему. Але для того, щоб не створювати передумови для нових масових ударів Росії по Києву, по центрах ухвалення рішень, по інших містах України, Кримський міст вирішено до якогось часу не чіпати. І західні партнери, думаю, підтримують цю позицію, що міст поки що не варто бомбардувати, аби не провокувати Росію на агресивні дії і погрози ядерною зброєю.
– Ви кажете, що вирішили не чіпати міст "до якогось часу". До якого часу?
– До моменту, коли Росія ослабне, не зможе застосовувати стратегічні озброєння, коли в РФ почнеться хаос, але російська влада ще намагатиметься зберегти за собою Крим та насичуватиме його зброєю, використовуючи цей шлях – міст. В такому випадку ми можемо нейтралізувати загрозу.
Але зараз на політичному рівні питання щодо бомбардування Кримського мосту не обговорюється.
– Ви підкреслили на початку розмови, що Буданов говорить лише про один із імовірних сценаріїв – оптимістичний. Якщо ж говорити про песимістичні варіанти, то які чинники можуть призвести до затягування війни на роки? Об’єктивно – скільки років війни нинішньої інтенсивності може витримати Росія, зважаючи на її запас міцності, озброєнь та боєприпасів?
– Я вважаю, що війна в Україні не затягнеться надовго, як говорив генсек НАТО Столтенберг. Тому що для нас перспектива затягування війни згубна – і в економічному, і в безпековому сенсі. А головне – у нас гинуть люди, тисячі людей. Вже не кажучи про цивільну та промислову інфраструктуру, яка щодня знищується...
Тому Україна принципово не зацікавлена в такому розвитку подій.
Втім, тормоз може бути, якщо наші партнери постачатимуть озброєння поштучно, а не сотнями, як нам потрібно сьогодні. Якщо зброї не буде у достатній кількості, війна може тривати досить довго, бо цей графік поставок може бути розтягнутий на півроку і більше.
В такому випадку ми зможемо реалізувати наступальну операцію на півдні, а тоді й на сході, де надзвичайно потужне російське угруповання. Росія завоює донецький регіон та намагатиметься просунутися на Харків, десь зупиниться, і це буде зона протистояння, яка матиме перемінні успіхи. А далі відбудеться заморожування конфлікту.
читайте такожЗброя Судного дня: що буде, якщо Росія скине на Київ ядерну бомбу
Але думаю, що командування так не планує діяти. Адже заморожування конфлікту на певних рубежах означатиме затягування війни на довгий період, як колись на Донбасі на вісім років. Буде якась лінія розмежування, якісь домовленості про перемир’я. Будемо довго вести переговори, а потім пізніше якось повертати захоплені території в процесі нових переговорів, гарантій, тисків... Це – шлях в нікуди.
Це найбільш песимістичний сценарій, що може лягти тягарем на плечі України. Це вже будуть не частини Донецької і Луганської областей, окуповані Росією, а величезні території, які підриватимуть і стратегічний, і економічний, і технологічний, і всі решта формати відбудови. Адже ніхто з потужних інвесторів не піде на активну відбудову України, допоки не закінчиться війна. Умовний план Маршала задіяний не буде. Я говорив із керівниками потужних корпорацій США, Канади, Європи, Арабських Еміратів, Саудівської Аравії та інших країн – вони готові допомагати, 1 трлн 500 млрд доларів вкласти у відбудову України, але тільки за умови, що запанує мир, і ми викинемо ворога та створимо умови для функціонування бізнесу та реалізації всіх проектів, які готові фінансувати ЄС, Світовий банк, МВФ та великі інвестори.
Тому цей сценарій для України згубний. Він буде знецінювати всі наші можливості та створювати надзвичайно тяжкі умови для громадян України. Сьогодні ми повинні змусити західних партнерів дотримуватися стратегії, що принесе перемогу Україні і розвиток подій за оптимістичним сценарієм.
– Чи велика сьогодні загроза, що буде реалізований саме песимістичний сценарій?
– Вважаю, що цей сценарій неприйнятний і не буде реалізований. Буде реалізований оптимістичний сценарій. Єдине – наступного року ми можемо не досягти звільнення Криму, якщо не буде падіння режиму Путіна. Тому що з Кримом буде надзвичайно складна ситуація. Там уже фактично військова фортеця, яка може впасти тільки після падіння путінського режиму. Проведення прямої операції по звільненню Криму означатиме величезні втрати та загрозу використання Росією різних засобів, навіть тактичного ядерного озброєння. Тому з Кримом можемо не вийти у 2023 році, якщо не буде дезорганізації політичного режиму РФ.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
