Війна так знекровить Росію, що вона погодиться на кордони 1991 року і віддасть ядерну зброю – Жданов

Війна між Росією і Україною триває вже більше десяти місяців. За цей час окупаційні російські війська не досягли ані намічених цілей, ані значних успіхів на полі бою, а також неодноразово довели, що "друга найсильніша армія світу" виявилася пшиком. Але, незважаючи на все це, збройним силам РФ поки що вдається зберігати контроль над деякими захопленими українськими територіями, зокрема, окупованими залишаються частини Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей, а також Крим. І в 2023 році Збройним силам України та українському народу доведеться ще багато чого зробити і багато чого витримати, щоби повернути загарбане путінською Росією.

Втім, деякі прогнози на 2023 рік обнадіюють. Так, наприклад, екс-командувач військами США в Європі генерал-лейтенант Бен Ходжес вважає, що Україна до серпня цього року звільнить Крим, однак при цьому зазначає, що планувати парад перемоги ще зарано – попереду важкі бої. І в нашій країні складність завдання, яке ще потрібно буде вирішити, цілком усвідомлюють і готуються до боїв. Так, начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що навесні ЗСУ планують "серйозний" контрнаступ, а бойові дії на лінії фронту будуть "найспекотнішими" в березні.

Військовий експерт і полковник запасу Олег Жданов в інтерв'ю Главреду розповів, як зміниться хід війни в 2023 році, що поставить у ній крапку, чи витримає Росія затяжну війну, чому під Путіним захитався трон, а також чому зволікає Захід із поставками озброєнь Україні в необхідних обсягах.

Яким у 2023 році може бути хід війни в Україні? Які перспективи її завершення в новому році, і як найближчим часом може змінюватися ситуація на фронтах?

2023 рік стане роком контрнаступальних дій – від операцій на окремих ділянках фронту і до масштабних контрнаступальних операцій на одному або декількох оперативних напрямках. Наш контрнаступ анонсував генерал Залужний в інтерв'ю журналу The Economist, коли сказав, що в глибинах Генштабу визріває контрнаступальна операція.

У короткостроковій перспективі на донецькому напрямку російські війська почнуть видихатися. Це помітно вже зараз і по зменшенню кількості артилерійських обстрілів, і по дефіциту техніки й озброєнь. А от особового складу поки що, на жаль, у противника достатньо.

У будь-якому випадку, це завершальна фаза війни, активна частина якої триває з 24 лютого. Однак закінчення війни безпосередньо залежить від обсягів поставок озброєння Україні: будуть поставки озброєнь – будемо говорити про закінчення війни; не буде поставок або вони будуть недостатніми – будемо говорити про затягування конфлікту на невизначений термін. Адже у нас був шанс закінчити війну до кінця 2022 року, якби після зустрічі Рамштайн-1 нам почали б надавати озброєння хоча б такими темпами, як зараз, але Захід дуже довго розгойдувався і думав.

Взагалі, створюється враження, що у США своє бачення ходу цієї війни, тому вони не поспішають. Так, американці виділяють достатньо грошей, але поставки озброєнь йдуть не в тих обсягах, в яких необхідно.

Поки що найбільш оптимістичний прогноз щодо термінів озвучив наш головний розвідник генерал Буданов: ми можемо закінчити активну фазу війни влітку 2023 року. Однак без необхідних поставок озброєнь цей сценарій може стати нереалізованим.

Тобто у західних країн-партнерів України не помітна готовність якомога скоріше закінчити війну, вони налаштовані на більш тривалий конфлікт?

На Заході щодо цього дуже різні думки. Англосаксонський клуб, тобто США і Великобританія, скоріше, не хоче затягування цієї війни. Такий сценарій нікому не вигідний. Однак мають бути вирішені певні геополітичні завдання. Адже війна йде в двох площинах: у площині суверенітету і територіальної цілісності України – це наша національно-визвольна війна, яку ми ведемо за допомогою наших партнерів, а також у площині геополітики – це війна, яку ведуть наші партнери нашими руками.

Головне геополітичне завдання – послабити Російську Федерацію настільки, щоб вона, наприклад, погодилася передати свою ядерну зброю під зовнішній контроль (тому ж МАГАТЕ) або оголосила себе без'ядерною державою, як свого часу зробила Україна. У цьому випадку буде підписаний якийсь умовний "паризький меморандум" про гарантії безпеки Росії в обмін на передачу або утилізацію нею ядерного озброєння.

Однак швидка перемога України не може сприяти вирішенню цього завдання, адже з Росії потрібно витягнути весь її військовий потенціал, щоб Путін, як стара в "Казці про рибака і рибку", залишився біля розбитого корита.

Коли Путін починав війну, у нього було все: регулярна армія, озброєння, причому частково модернізоване, і багато іншого. А сьогодні у нього закінчуються озброєння, з мобілізацією проблеми, і завтра російські еліти можуть йому сказати закінчувати війну. У цьому випадку настане політичний колапс, криза в Російській Федерації, і у Путіна не буде іншого виходу, окрім як піти на компроміс. Але Путін цього зробити не може, тому, швидше за все, компроміс буде досягатися вже без нього – після його відсторонення від влади.

Росія буде настільки ослаблена і настільки знекровлена цією війною – і економічно, і фінансово, і у військовому плані, що нові представники РФ будуть згодні на будь-які умови: і на кордони України 1991 року, і на те, що Крим – це Україна, і на передачу ядерної зброї під контроль МАГАТЕ. А домогтися цього можна тільки військовим шляхом.

Наскільки зараз, на даному етапі, Росія близька до цього стану?

Цілком близька. Більшу частину шляху до цього стану Російська Федерація вже пройшла.

Росія втратила регулярну армію, яка була основою основ сидіння Путіна в кріслі президента. Тепер трон фактично повис у повітрі – без регулярної армії, на одних лише поліції і Росгвардії далеко не заїдеш. Тим більше, Путін зачепив глибинний народ мобілізацією. І через цю мобілізацію в Росії цілком може повторитися ситуація 1917 року, коли мобілізовані не хотіли йти на фронт, а тому встали під прапори більшовиків, які обіцяли їм "мир, труд, май". Те саме може відбутися і в сучасній Росії.

Середину шляху вона вже минула.

Якщо припустити, що США і Захід у цілому не будуть в достатній кількості надавати Україні озброєння і все те, що їй необхідно для завершення війни, чи вистачить у Росії ресурсів, щоб затягувати війну до 2024 року або більше? Чи надовго може затягнутися війна при песимістичному сценарії?

Війна може затягнутися ще як мінімум на рік. Путін поки що здатний вести якусь війну затяжного характеру. Саме якусь війну, коли у російської армії буде один танк на роту, два-три кулемети на взвод, а інші солдати будуть озброєні або ПКШ-41 [пістолетами-кулеметами Шпагіна], взятими з НЗ, або гвинтівками Мосіна, і я не перебільшую. Путін так протримався б ще рік, а потім російський народ відмовився б воювати за його ідеї.

Головний момент полягає в тому, що Захід не перестане давати Україні зброю, навіть незважаючи на те, що в західній коаліції найрізноманітніші думки. Припустимо, там є такі люди, як Макрон, який готовий у будь-який момент домовитися з Путіним і почати примушувати Україну до миру. Плюс Папа Римський: Франція ніколи не була самостійною державою, вона завжди була рупором Ватикану, і вони будуть працювати рука об руку, а Ватикан, як ми бачимо, зацікавлений у перемозі Росії. Але, навіть незважаючи на настрої Макрона, незважаючи на нерішучість Шольца в наданні дозволів на постачання зброї, незважаючи на те, що Австрія сидить у затінку і чекає, коли протягнути руку Росії – незважаючи на все це, Захід постачатиме Україні зброю. І буде давати її стільки, скільки треба. Можливо, не так швидко, але обсяги будуть такими, як потрібно. Тому що вже спалені всі мости, ставки зроблені – рулетка крутиться, і кулька біжить по її обідку.

Адже якщо Путін виграє в цій війні, світ отримає другого Гітлера, і він же першим нагне всіх перерахованих вище політиків. Путін тоді скаже, що він переможець у цій війні, у нього найсильніша армія в світі, а всі західні країни допомагали Україні, і він їх усіх переміг, тому тепер головний він. І це буде катастрофа вселенського масштабу. Більшість політиків на Заході це розуміють.

Хоча на Заході досі бояться і перемоги України, бо не знають, що робити з країною з найсильнішою армією в Європі.

Але страх того, що Путін переможе і почне їх усіх нагинати, у них набагато більший.

Раз вже ви заговорили про фігуру Путіна, скажіть, як ви вважаєте, чи залежить тривалість цієї війни від тривалості життя Путіна або терміну перебування його при владі?

Пряма залежність. Якщо з Путіним щось станеться – чи то його усунуть від влади, чи то здоров'я підведе, ситуація на фронті зміниться кардинально, причому протягом декількох днів. Навряд чи яструби, що кружляють навколо Путіна, зможуть утримати ситуацію в Росії під контролем і продовжувати путінську політику.

У такому випадку Росія просто вибухне: еліти виведуть людей на вулиці, почнеться поділ влади. І тоді війна з Україною всім буде до лампочки. Більше того, завершення цієї війни на умовах Заходу буде єдиним способом для кремлівської еліти врятувати власний капітал і власну шкуру.

Загалом, якщо в Кремлі зміниться політичний розклад, це може викликати раптове закінчення війни на нашу користь.

Наскільки ймовірний сценарій повторної спроби Росії взяти Київ, можливо, на цей раз разом із білоруськими військами, наприклад, до річниці початку повномасштабної війни?

Зустрічне питання – а чим вони будуть наступати на Київ? Тими 10 тисячами мобілізованих, які зараз проходять навчання в Білорусі? У Росії немає війська, яким можна піти на Київ.

Імовірність такого походу не можна виключати, але зараз вона мінімальна.

Білоруська армія чим далі, тим менше готова до участі в бойових діях, як і білоруське суспільство. А російська армія поки що не накопичила необхідного бойового потенціалу вздовж наших кордонів, щоб створити для нас загрозу повторного вторгнення з боку Білорусі.

Як ви вважаєте, чи можуть у 2023 році початися бойові дії в Криму, тобто операція зі звільнення півострова?

У Криму цілком можуть початися бойові дії. По-іншому ми не звільнимо півострів.

Крим можна звільнити тільки двома шляхами.

Перший – шляхом відсторонення Путіна від влади, коли нові представники Росії мовчки виведуть російські війська з півострова.

Другий варіант звільнення Криму передбачає проведення Збройними силами України комплексної операції, включаючи морську десантну, захід на територію півострова і звільнення його від російських військ.

Яка ваша позиція, чи потрібно руйнувати Кримський міст до початку операції зі звільнення Криму, чи його потрібно залишити як можливість для відступу російських військ?

Кримський міст сьогодні в стані мінімальної пропускної здатності. Залізнична гілка не може пропускати важкі військові ешелони, а автомобільна – діє тільки наполовину, не всі смуги. Росіяни навіть автобуси і фури не пускають по мосту, відправляючи їх на пором.

Якщо є можливість, то я б добив Кримський міст. Адже цей крок матиме великий психологічний вплив. У російських військ з'явиться чітке розуміння, що це півострів, і це глухий кут. Тобто, якщо вони не виходять звідти через перешийок, поки ще є сухопутний коридор до Росії, значить, вони опиняться у вогневому мішку, в пастці.

Тому міст потрібно добити до початку входження наших військ до Криму.

Рекомендуємо:

Війна перенесеться в район Таганрога і Валуйок, а в 2024 році Росія розвалиться – полковник Світан

Чи можливе, з вашої точки зору, в 2023 році перенесення бойових дій на територію Росії, можливо, в певні прикордонні російські області?

Думаю, що бойових дій у Росії не буде, але вогневий вплив на всю глибину досяжності наших вогневих засобів цілком можливий. Це доведеться робити: коли ми будемо виходити на державний кордон, зіткнемося з проблемою російських резервів, і для її вирішення нам потрібно буде вогневе ураження цих резервів у глибині оборони противника, тобто на російській території. Тому прикордонні території Росії на глибину 100 км, а, можливо, і 300 км (думаю, нам все-таки дадуть оперативно-тактичні ракети дальністю 300-500 км) будуть у зоні вогневого ураження. А, можливо, у нас буде ціла армія дронів і безпілотників, які будуть вражати ворожі цілі на глибині 700 км на території РФ. Знайшлися ж добрі люди, які вдарили по Енгельсу... Це неминуче.

Однак входження нашої піхоти на територію Росії малоймовірне. Швидше за все, ми зупинимося біля прикордонного стовпа, але вогневий вплив будемо здійснювати на всю дальність досяжності.

Як ви вважаєте, війна з Росією закінчиться виходом на кордони 1991 року, чи після цього все одно триватимуть бої? Що для нас буде перемогою над Росією, коли буде поставлена остаточна крапка в цій війні?

Крапкою у війні стане зміна правлячого режиму в Росії. Однак це дасть лише перепочинок на кілька десятиліть, максимум на сто років.

Глобальною геополітичною перемогою стане розвал Росії. Інакше в Росії не переживуть поразки, з часом російський шовінізм все одно вилізе назовні і переможе, і росіяни все одно будуватимуть імперію. Не сьогодні, так завтра, не завтра, так післязавтра.

Історики встановили, що початком війни Росії і України можна вважати 1265 рік, коли князь московський пішов війною на Київ і зруйнував його. Тобто Московія завжди претендує на землі, які з нею межують, і навіть на ті, що далі.

Наш вихід на кордони 1991 року без зміни політичного режиму в Росії, означатиме варіант Ізраїлю, тобто вогневий вплив із боку РФ на Україну триватиме нескінченно.

У цьому випадку питання можна буде тимчасово вирішити за допомогою миротворчого контингенту військ ООН. Це буде варіант Північного Кіпру – розмежування протиборчих сторін, коли солдат ООН стоїть на кордоні між Україною і Росією.

Якщо в Росії політичний режим зміниться на більш демократичний і ліберальний, стане можливим підписання угоди про спільне співіснування. Але російська армія все одно потихеньку буде відновлюватися, і рано чи пізно в Росії прийдуть до того, що "Україна – це споконвічно російські землі", хоч це й не так.

По суті, є три варіанти закінчення війни: або заморожений конфлікт низької інтенсивності (можливо також розмежування військами ООН двох протиборчих сторін), або підписання угоди (але це відкладена війна), або розпад Росії (це буде остаточною перемогою).

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред