Керівництво Угорщини, зокрема премʼєр-міністр Віктор Орбан, який нерівно дихає до російського диктатора Путіна, дедалі більше заграє з "віссю зла" та свариться с Євросоюзом. Так, він дозволив собі порівняти членство Угорщини в ЄС з радянською окупацією, а перед цим їздив на поклон до Китаю, де спілкувався з Путіним. У відповідь на обурливі дії Будапешта глава дипломатії ЄС Жозеп Боррель нагадав Орбану, що ніхто не зобов'язує його країну бути членом Європейського Союзу. До того ж, схожі думки почали озвучувати і самі країни-члени - зокрема, Естонія заявила, що Угорщина "стає проблемою" для Євросоюзу.
В інтервʼю Главреду президент Центру європейських та трансатлантичних студій Олексій Коломієць розповів, чи є реальний механізм виключення Угорщини з ЄС та як її вихід вплине на країни-члени та Україну.
Про що може свідчити заява Бореля щодо Угорщини?
В принципі, це констатація факту. Я не знаю, що насправді міг мати на увазі високий представник – він виступав на міжнародній конференції. Ніхто не тримає, є механізми про вихід у Лісабонському договорі (базова угода щодо принципів функціонування Європейського Союзу. – Главред), але що далі? Чи це знову буде потурання режиму Орбана, чи почнуться якісь серйозні речі. З літа минулого року ми бачили абсолютно брутальну поведінку офіційного Будапешта і жодних адекватних відповідей з боку інститутів Європейського Союзу. Навпаки, плазування, умиротворення, пошук компромісів, які ведуть до ще гіршого і тільки заохочують як керівника режиму в Будапешті, Орбана, так і антураж не лише до більш брутальних висловлювань, але й дій. Тобто загальна картина доволі похмура.
Ви сказали про механізм виходу, що міститься у Лісабонському договорі. Не могли б ви розповісти конкретніше, як саме може виглядати ця процедура?
Виключити країну з ЄС неможливо. Є лише пункт договору про вихід країни. Так, як це відбулося після референдуму у Великій Британії у 2016 році. Тобто це можливо за умови добровільного рішення про вихід країни-члена зі складу ЄС, а вже потім можна говорити про певні механізми та часові рамки. Але примусового виключення у договорах немає.
При цьому в Лісабонському та інших договорах містяться механізми уникнення блокування якоїсь однієї країни чи групи країн. Відповідно, щодо поведінки Угорщини є відповідні механізми, але вони не застосовуються. ЄС прикривається іншими статтями цього договору, де рішення в сфері зовнішньої політики приймаються обов'язково одноголосно всіма країнами. Хоча є механізми уникнення цих ситуацій, які були застосовані раніше. Наприклад, під час так званої боргової кризи, яка поглинула Грецію, через країна була на межі виходу з Єврозони. Тоді знаходили такі механізми знаходили, бо була політична воля. Зараз політичної волі на це немає.
Тобто єдиний вихід у цій ситуації – коли країна сама попросить про вихід?
Так, силового виключення країни проти її бажання немає. Можна спробувати виключити Угорщину з Рамштайну. Це дасть сигнал про те, що Угорщина не має бути серед тих, хто підтримує Україну. Жодних сумнівів, що за зачиненими дверима під час засідань Рамштайну обмінюються вкрай таємними даними, і я переконаний, що через відповідні канали Будапешт, можливо, передає їх на Лубянку чи в Кремль. Щоб її виключити, не треба будувати замків на піску – це реальний крок, який можна використати як залякування і стримування Угорщини.
Чи можна тоді вважати цю конкретну заяву Борреля певним останнім китайським попередженням Угорщині, аби вона менше блокувала ті чи інші рішення?
Навряд чи. Таких попереджень було вже невідомо скільки, але в результаті вони знахабніли ще більше. Та й ця фотографія Орбана з Путіним у Пекіні – я вже не знаю, як це назвати. Я гадаю, що вони там домовилися – з того що я бачив, парламент Угорщини не планує у найближчі місяці розглядати заявку Швеції на вступ до НАТО. І в цьому Будапешт, ймовірно, виконав вимогу Кремля в обмін на постачання енергоресурсів, у першу чергу – газу. Невідомо, які причини все-таки змусили Ердогана дати зелене світло для Швеції, але залишилася ще Угорщина. Бо після зустрічі у Пекіні, Сіярто буквально не вилазить з Москви, а реакції на це – теж жодної.
Усі давно знали, що за режим встановлений в Угорщині, але цей режим не був би сталим, якщо б переважна більшість угорців за нього не голосувала б, а голосують увесь час 60-70%. Тобто політична життєва філософія угорського населення є саме такою. І режим Орбана використовує це майже на повну потужність. І жодних дій з боку ЄС у відповідь на це немає, а про НАТО я взагалі мовчу.
У цьому просто шокує поведінка офіційного Києва, в тому числі МЗС України. Чого чекати? Якщо розмінювати агресивну політику Угорщини на можливе фінансування з боку Європейського Союзу – це жахлива опція. Усі поступки та умиротворення не вартують 500 мільйонів, які заблокував для України Будапешт. Тому що далі може бути гірше.
Що саме мається на увазі?
Ми поки що точно не знаємо, до чого Орбан та Путін домовились у Пекіні та до чого домовився Сіярто у Кремлі. Але рівень енергоресурсів, які поставляються з РФ до Угорщини досяг максимуму, відповідно, Угорщина підтримує своїми грошима російський режим. Зараз нарешті прокинулись і вже прямо кажуть про вісь Пекін-Тегеран-Москва, про що я казав ще років вісім тому. І Угорщина зараз буквально там.
Ви сказали, що в ЄС немає політичної волі, щоб вигнати Угорщину…
Не вигнати, а для початку хоча б використовувати механізми, щоб обійти офіційну позицію Будапешта. Є механізм так званого посиленого співробітництва, коли група країн (щонайменше девʼять) має позицію просування відповідної політики, і заблокувати його практично неможливо. Цей механізм теж вказаний у Лісабонському договорі, і його можна поширити на сферу зовнішньої політики. Більше того, є й інші механізми, які окреслюють політику безпеки і оборони. А до ухвалення Лісабонського договору під час головування Греції у 2003 році, під час війни з Іраком був застосований механізм "Іоніна" (на честь Іонічного моря, на одному з островів якого відбувався саміт Європейського Союзу), коли група країн обʼєднується проти блокування, а їхні опоненти не можуть цьому завадити.
Наскільки Угорщина залежна від Європейського союзу, наприклад, у фінансовому плані?
Точної цифри я не назву, але наскільки я памʼятаю погрозу з боку Європейської комісії, то йшлося про заморозку як мінімум 7,5 мільярдів євро минулого року. Чи були ці погрози запроваджені в дію, чи знову знайшлися закулісні ходи, щоб задовольнити і себе, і Будапешт – я не знаю. Розумієте, у бюджеті Європейського Союзу є так звані структурні фонди, спрямовані на підтримку країн-членів, особливо тих, які за макроекономічними показниками входять до категорії реципієнтів. Відповідно, є і група країн-донорів (їх, здається, вісім). Реципієнти виключно отримують кошти, і Угорщина – саме така країна-утриманець.
Тобто якщо дійде до того, що Угорщину виключать зі складу Євросоюзу, то вона від цього більше втратить, ніж отримає, я правильно розумію?
Тут треба вже сідати за стіл і робити розрахунки. Важко уявити, чи втратить вона щось у політичному плані, але думаю, що ні, бо виходу з ЄС малоймовірний, а от з НАТО – це серйозно. Але там абсолютна тиша.
А є механізми виходу з НАТО?
Ні, бо на відміну від Лісабонського, у Вашингтонському договорі взагалі відсутні будь-які згадки щодо виключення або виходу країни-члена Альянсу.
Гіпотетично, якщо дійде до такої ситуації, коли Угорщину все-таки виключать, як цим може скористатися Росія, і чим тоді Угорщина буде корисна РФ?
Перш за все тут важливе питання часових рамок, бо ми не знаємо, коли це трапиться. А якщо ми цього не знаємо, то й не можемо казати, якою буде геополітична ситуація в регіоні Центральної та Східної Європи та у більш глобальному контексті. Тому я б не брався робити якісь прогнози – це нереально. Ми бачимо, як те, що відбувається зараз, використовується повністю, і з кожним контактом Будапешта з Кремлем ситуація стає дедалі гіршою для України буквально в усіх аспектах, а адекватних відповідей на це немає.
Я не знаю, що відбувається всередині НАТО, бо в принципі НАТО як організація нам взагалі не допомогло – нам допомагали виключно країни-члени. І в цьому також винна не лише Угорщина, але й група країн, які блокують рішення, які могли б бути ухвалені спільно на рівні Альянсу.
Окрім того, що Угорщина блокує пакет допомоги, і постійно говорить про територіальні претензії щодо Закарпаття, чого варто чекати у цьому плані Україні?
Це риторика, бо, звичайно, жодних силових чи дестабілізаційних дій з боку Угорщини не буде. Але ця риторика дестабілізує ситуацію. Але відволікатись на такі речі у поточній ситуації – погано для України.
Умиротворення з боку офіційного Києва призводять саме до цього. Наприклад, у нас була неприємна ситуація з Польщею, але Київ зайняв доволі жорстку позицію, тому у Польщі вирішили далі не загострювати ситуацію. Але це Польща – країна за потенціалом майже рівна з Україною. Чому не застосовуються такі ж дії до такої країни-пігмея, як Угорщина – питання без відповіді. А знаючи природу таких осіб, як Орбан та його антураж, вони навряд чи б наважилися на те, що вони роблять і кажуть.
А що за цим може стояти, якою може бути причина такої поведінки України?
Важко сказати. Можливо, це помилкова політична психологія у найвищих кабінетах влади, які обрали таку лінію поведінки, що призвела до поточного стану речей.
Який для нас найгірший сценарій, якщо усе продовжуватиме йти у такому ж ключі, і Угорщина зміцніє у своїх заявах і діях?
Їхня політична вага мінімальна, але і вона використовується. У НАТО та ЄС усе заблоковано, хоча там розглядається значно більший пакет допомоги Україні, на 50 мільярдів, який Угорщина вже хоче наполовину скоротити. Така дестабілізація може серйозно вплинути на країни-члени ЄС, особливо на ті, які входять до лінії стабільності. Як цьому протидіяти? Використовувати механізми, про які ми говорили на початку, а Києву – пояснювати прибалтам, полякам, чехам, болгарам і румунам, що їх може чекати. Бо якщо Будапешт думає, що він роздмухує ситуацію лише у напрямку України, він глибоко помиляється.
Були заяви з боку Києва про те, що до кінця року мають вийти на діалог стосовно подальшого членства України в ЄС. Які в нас шанси на вступ на даному етапі? Бо Угорщина може і це блокувати.
Вступ до ЄС – поки що фантастика, бо про що можна говорити, якщо в нас досі кров проливається?! Переговори про вступ цього року можуть розпочатися, однак вони можуть бути заблоковані.
Зважаючи на ситуацію з Угорщиною і риторику, яку озвучує Сербія, чи може постати питання якщо не про розвал ЄС, то про якесь його переформатування?
Абсолютним шоком для мене стало те, що Євросоюз спромігся на такий рівень санкцій. Звісно, у санкціях є слабкі місця, але схоже, що вони досягли інституційної спроможності у координатах, в яких ЄС не був здатний функціонувати. Фундамент ЄС абсолютно відкидав будь-які натяки ведення силової політики. Про розвал говорити марно, але схоже, що Євросоюз вже досяг ліміту функціонування в умовах, коли буквально за добу змінюється все. Але це – урок історії, який проходили сторіччями. Кожна організація, інституція, блок чи Альянс зрештою завершував свою історію рано чи пізно. Це – нормально і природно.
Щодо Сербії тут ситуація більш серйозна. Белград-Москва були союзом, і Угорщина зараз може або природно увійти в цей союз, або, можливо, вона вже там. Я не дарма згадував про "вісь зла", бо Угорщина наразі – її асоційований член. Сербія також близька до цього, незважаючи на всі її лавіювання. І перспективи більшої формалізації цього тріо реальні, і це дійсно небезпечно, бо поруч з ними Боснія і Герцеговина, що створює виклики для Європи.
Хто такий Олексій Коломієць?
Олексій Коломієць – український політолог-міжнародник. Президент Центру європейських та трансатлантичних студій. Головний редактор сайту "Євроатлантична Українa", що спеціалізується на питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред