Росія не полишає спроб завдати ударів по українських містах та готується до нового наступу. Для цього країна-окупант вже зібрала значну кількість мобілізованих та накопичує сили. Українські та західні військові переконані, що РФ спробує наступати на Донбасі, аби хоч якось виправдатися перед росіянами за ганебні поразки в Україні та численні втрати російськизх солдат в рамках повномасштабного вторгнення.
В інтерв'ю Главреду військовослужбовець ЗСУ, лідер організації С14 Євген Карась розповів про те, чому російським військам потрібен новий наступ у найближчі місяці, чи є ризики наступу окупантів з Білорусі та прикордонних областей Росії, а також чому контрнаступ ЗСУ на півдні може повернути без бою Херсонщину та Крим.
Секретар РНБО Данілов заявляв про те, що Росія може піти в наступ до 24 лютого і тим самим приурочити його до річниці повномасштабного вторгнення. Наскільки це реальна перспектива?
Тут можна взяти до уваги математичну задачу. Зараз у росіян є 330 тисяч військових – більше, ніж було у лютому 2022 року. У той же час, у цих 330 тисяч значно менше кадрових військових та техніки. Але і у нас є проблеми з комплектністю військ професіоналами, тому що у є нас теж поранені, вбиті частково вибули, і в нас була менша чисельність військ. Але кадрові втрати російських військ значно вищі, ніж у нас. Якщо ми говоримо про найбільш важкі бригади ЗСУ, то там збережено 60% "кістяка". У той же час деякі російські частини взагалі вибиті на 70%.
Станом на 30 січня вже 19 930 загиблих російських військовослужбовців за січень. Це повністю перебило навіть динаміку грудня та листопада. Відповідно, цими 20 тисячами ми вже поставили рекорд "добрив" для наших чорноземів. Але окрім убитих, є й поранені – відповідно, цифру убитих ми множимо на три, це близько 50 тисяч. Навіть нехай убитими буде не 20 тисяч, а якась фантастична помилка (хоча це підтверджені втрати), а тільки 15. Тому загалом мінімум 65 тисяч росіян "вийшли за ладу" лише за січень. Російські полігони разом узяті (включно з 10 тисячами військових у Білорусі, бо це не наступ, а підготовка мобілізованих на полігонах) дають їм 90 тисяч підготовлених мобілізованих. І усі вони приходять за місяць. Звичайно, якщо їх кинуть у бій як "гарматне мʼясо", це створить більше проблем для РФ, аніж для України. Тому що це загрожує негараздами з екіпіруванням та внутрішнім хаосом.
Путіну вже доводиться імітувати зустрічі з матерями та вдовами військових, тому це для них уже болюча тема. Росіяни не можуть нескінченно бути "гарматним мʼясом" і не можуть динамічно збільшувати угруповання. Бо кількість військ з більш-менш підготовлених мобілізованих, які прибувають, не перекриває цих втрат, тому що тривають бойові дії, які ведуть непрофесіонали некомплектними за забезпеченням військовими зʼєднаннями.
Станом на квітень, кількість російських втрат обʼєктивно буде настільки великою, що боєздатність угруповання спадатиме. Адже росіяни не зможуть настільки швидко комплектувати свої війська для закриття втрат. Зараз у росіян зібрана певна кількість "гарматного мʼяса", вони розуміють, що ЗСУ надходитимуть нові озброєння і в них ще є певна фора через те, що ними було взято руїни Соледара. Можливо, РФ ще візьме якийсь більший населений пункт – це все одно руїни, але росіянам потрібно це робити. Чому вони женуть "мʼясо" на Соледар та інші міста? Тому що їм потрібно створювати внутрішні символи для Росії, які б підтверджували, що вони здатні щось брати. А далі імітувати страшний наступ кудись і торгуватися з Європою через два взятих села.
Це і буде метою нового наступу росіян. Тому вони будуть змушені його робити, бо якщо затягнуть, у них будуть надто великі втрати на фоні нашого посилення. Саме тому зараз вони накопичили певну кількість військ. Частина з них непогано підготовлені, і якщо росіяни вичікуватимуть, далі буде гірше. Для цього призначили і Герасимова, а командуючим повітряно-десантними військами (ПДВ) призначили диванного генерала, прибрали бойового, бо останнього підштовхували до нескінченних атак ПДВ (через що ці війська дуже потріпані). Та сама доля спіткала і російську тихоокеанську морську піхоту, яку два місяці тому потріпали під Павлівкою – тепер вони повторюють свої "подвиги" і зазнають великих втрат.
Звідки росіяни робитимуть наступ? Усе вказує на те, що це на даний момент не буде ні Сумська область, ні Білорусь. Можливо, на початок березня ситуація зміниться, бо росіяни мають ще місяць на перекидання військ. Зараз біля Сумщини близько 9 тисяч мобілізованих без достатньої техніки, це взагалі ні про що. У Білорусі так сампо немає бойових порядків – там є пʼять батальйонно-тактичних груп білоруської армії, але, скоріше за все, вони не воюватимуть. Та й навіть якщо буде, це все одно мізерна кількість. 12 тисяч мобілізованих на полігонах та 5 БТГр – це ніщо, вони навіть до Житомирської траси не дійдуть. Більше того, вони зазнають таких втрат, що нам це буде навіть вигідно.
Росіяни можуть влаштовувати провокації, здійснювати обстріли для посилення паніки в Україні. Росіянам достатньо, аби одна їхня рота пішла на забій. Уявіть собі – рота "зеків" побігла на бурштинові поля Рівненщини. Їх усіх повбивали, у той же час їхні міномети почали кудись стріляти, полетіла одна ракета, наприклад з Ковеля. У нас тут піде ІПСО про наступ, хоча насправді ми одну роту зариємо на болотах, і це нічим не завершиться.
Тому у напрямку Сумщини та Білорусі як максимум можливі провокації наявними військами, які зараз небоєздатні. З півдня росіяни піти в наступ теж не можуть, бо в них є логістичні проблеми з боєприпасами з Криму, якими не можуть ризикувати. Для цього росіяни і пішли на Вугледар, де намагаються відсунути нас від залізної дороги – сполучення, яке забезпечуватиме південне угруповання. На Керченському мосту вони не можуть залишити забезпечення, бо тоді вони ставлять під загрозу свої війська. Адже якщо росіяни почнуть пустувати на Запоріжжі, зазнавати втрат і у дефіциті снарядів (з цим у них теж проблеми, бо подекуди і біля Бахмута затихає артилерія), відповідно, вони не можуть ризикувати.
Росіяни думають, що там готується "мелітопольське диво", яке в принципі зробить питання Криму вирішеним. Тому на мелітопольському напрямку вони робили відволікаючі удари, щоб завдати нам психологічного тиску нібито наступом. Але, судячи з усього, усе розгортатиметься на Донбасі. На Донбасі є артилерія, логістичне сполучення, і Донбас дозволить росіянам обґрунтувати зменшені у сто разів "цели спецоперации". Тому там буде загострення – росіяни намагатимуться йти з боку Бахмута на Часів Яр. Власне, вони вже зараз так роблять, бо на Бахмут йти росіяни бояться, тому його обходять і намагатимуться перерізати трасу. Також будуть намагатися створити проблеми в Авдіївці, Марʼїнці, Сіверську потихеньку просуватимуться. Але наш Генштаб теж це розуміє, тож не факт, що їхнє лютневе загострення матимуть для них серйозні тимчасові результати. У нас можуть бути якісь хороші ходи, які зірвуть і цей план Росії. Наприклад, біля Кремінної – ми там і так вже досить близько, але наш Генштаб уміє дивувати.
Нам теж важко, усе не виглядає так рожево, це усі прекрасно розуміють, але навіть за цих умов Генштаб ЗСУ примудрявся проводити операції, які дивували противника. Тому і зараз ми можемо учудити щось таке, що зірве російський наступ десь наполовину.
Що може вплинути на перспективи наступу – чи є якісь фактори, завдяки яким Росія може відсунути свої плани, наприклад, на той же місяць, поки перекидатиме війська?
Зокрема, розглядається дві версії. Перша – росіяни попруть "гарматним мʼясом" на забій, як востаннє. Друга – не будуть так ризикувати, тому що тоді вони можуть нарватися на історію, яка сталася після Сєвєродонецька і частково виникла зараз. Тобто війська, які взяли Соледар, нічого цим не досягли, тому що Соледар – це їхня нова Чорнобаївка, бо там низина і далі наступати важко. Більше того, через взяття Соледару росіяни нещасливі. Хоч російська пропаганда подала це як здобуток, російські військовослужбовці розуміють, що це було зроблено ціною величезних втрат. "Зеки" практично закінчилися (їх залишилося близько 10 тисяч з 30-40), мотивація нульова, десантники працюють на півдні Бахмута. Під Кремінною десантників, яких перекидали з Херсона, теж включили як резерв. Навіть один десантний полк перекинули з лиманського напрямку на південь Бахмута. Я вже не кажу про те, що для відволікаючих атак під час взяття Соледара росіяни поклали багато мобілізованих з "ЛДНР", через що ці "республіки" зараз у панічному настрої, бо немає чим поповнити сили. Такими атаками росіяни показують, що мають великі проблеми з веденням війни, бо для взяття кількох кілометрів вони втрачають десятки тисяч солдатів.
Відповідно росіяни можуть не наступати стрімголов, щоб зберегти максимальну кількість військ і мати резерви для українського контрнаступу. Тим більше, що росіяни припускають наявність в України військ для контрнаступу на двох оперативних напрямках, що створить для них проблеми. Я не знаю, що для нас гірше – чи те, що росіяни стануть в оборону, чи те, що вони атакуватимуть. Їхня атака – це божевілля і Перша світова, але у той же час сили росіян швидко закінчаться. Тому навіть якщо вони стрімголов кинуться в атаку, для нас це буде чорний місяць, але це буде темрява у кінці тунелю. Тому що тоді українська весна буде дуже стрімкою.
Усі фактори вказують саме на те, що лютий і березень буде періодом загострення.
Щодо мобілізації. Ви сказали, що зараз у РФ вже є резерв і певну кількість людей на місяць вона ще може готувати. Є різна інформація про те, що Росія готує ще одну хвилю мобілізації (хоча фактично не завершувала і попередньої). Наскільки це погіршить нашу ситуацію?
У цілому динаміка для нас позитивна. Навіть нова їхня хвиля мобілізації не нескінченна. Усі балачки про півтора мільйони осіб – лише балачки. Бо незважаючи на те, що про це говорять наші поважні люди, самі росіяни-реалісти (кожен у армії РФ, хто розповідає погані новини саме реаліст) реагують на західне озброєння для України уже не зі стриманим песимізмом. Бо вони розуміють, що їхні справи усе гірше – у РФ розконсервовують радянський мотлох, є величезні проблеми з боєприпасами, а Україні Байден пообіцяв мільйонами снаряди 155 калібру, танки у значній кількості. Є ще частина новин, які нас чекатимуть взимку і навесні, по яких зараз тривають обговорення останніх "галочок" домовленостей. Тому я не думаю, що ЗСУ за такої масовості можна буде здивувати 400 тисячами мобілізованих. Це буде важка битва, але розгром такого угруповання точно призведе до хаосу усередині Росії. У них зараз обстановка дуже накипає – ми бачимо і придворні розборки, і зняття табу щодо критики Путіна, і відгуки про російський Генштаб. Усе це – дуже серйозні дзвіночки, тому що у тоталітарній державі дуже висока залежність від "пахана" та буремних настроїв. Бо усередині Росії недемократичний процес конкуренції – багато хто там Путіна з радістю подушив, щоб виграти час і пересісти на потоки. У Росії ніхто не задоволений тим, що відбувається. Тому ЗСУ у цілому будуть готові до будь-якого розвитку ситуації, крім якихось екстраординарних. Те, що не прийде якесь обладнання, ми виключаємо, бо це стратегічний процес.
Більше того, по багатьох наших підрозділах я бачу підготовку фундаментальних процесів. Нові розробки (у тому числі українські), модернізація радянського обладнання, засобів ураження, розвідки. Якщо це триватиме у такій перспективі, як зараз, і росіяни відтягнуть свій наступ, наприклад, на квітень, це буде зовсім інша історія. Я бачу, що всередині України, і в ЗСУ, і в бізнесі прокинулося багато креативних людей, які роблять усе для того, аби ми були набагато ефективнішими. Попри те, що у ЗСУ є радянський шлейф, нові процеси та явища, які виникають, дозволять мати перевагу над противником на полі бою, незалежно від його кількості. На щастя, поки що росіяни дуже тут від нас відстають. Головне, щоб так було і надалі. Якщо так буде, то я повністю вірю у прогнози, які ми бачили – вони, можливо, і не надто позитивні, але я дозволю повірити у те, що весна (хоч лютий і березень будуть важкими, але війну не можна оцінювати у періоди тижня-двох, треба брати хоча б піврічний діапазон), зокрема, результати перемелювання противника і просування у напрямку перемоги, ми побачимо до травня. Поки що я ставив би нам тверду четвірку за пʼятибальною шкалою.
Ви сказали, що Росія, скоріше за все, піде в наступ на донецькому напрямку. Як у такому випадку можна трактувати заяви, що звучать у росЗМІ щодо Брянської області, де начебто дали розпорядження по школах для розміщення там військових. Що це таке – Росія готує там резерви чи може йтися про якусь операцію?
Брянськ, скоріше за все – якась відволікаюча річ. Бо по суті Брянськ – це практично те саме угруповання з Бєлгорода. На даний момент загрози вторгнення через Сумську область та Білорусь немає. Тим більше, це має бути комплексна операція, бо тоді треба йти звідти вже на Харків і далі. Але за півтора місяці росіяни можуть перекинути туди 300 тисяч військ і спокійно піти. Тоді це означатиме, що російських військ буде менше на Донбасі.
Але проблема не у кількості військ, бо піхота нічого не вирішує, а в тому, скільки у РФ буде танків, БМП, артилерії, РСЗО, засобів розвідки, яким буде забезпечення цих частин, чи розгорнуться штаби. Чи не будуть уражені ці штаби на момент їхнього розгортання, чи не буде "прильотів" у логістичні бази зі снарядами, паливом. Тобто тут є багато точок, і якщо росіяни почнуть розгортати штаби, усе це бачитимуть ГУР та Генштаб і може виникати "бавовна". І не факт, що усе заплановане РФ, станеться.
На даний момент підготовки ні з Білорусі, ні з Брянська не видно. Якщо це відбуватиметься, ми поступово бачитимемо сигнали. Дуже багато наших громадян готували російськими ІПСО з пересуваннями білоруської техніки. ГУР давав звіт про те, що були факти, коли мобілізованих саджали на потяг, він проїжджав одну станцію, стояв там і потім пересувався на іншу станцію, чим росіяни імітували масовий рух піхоти, хоча насправді ніхто нікуди не висаджувався. Але у нас писали про те, що їдуть три танки чи десять БМП. Усе це - мізерні кількості, а цю дезінформацію використовували ще з часів Вермахту.
Зараз усе виглядає так, що росіяни не впрягатися в авантюру з Білоруссю, тому що для наступу потрібна не лише достатня кількість військ, а й набагато більше. Та і українських зараз на тому напрямку більше – там усе зараз заміновано, відомі напрямки, звідки вони можуть піти.
Піти на Київ – а для чого? Зараз формуються бригади, у тому числі і в моєму підрозділі, для різних операцій. Якщо буде наступ з боку Білорусі, тоді наш Генштаб, можливо, заявить, що український контрнаступ скасовується і ми знищуватимемо усіх, хто на нас пішов. Навіть якщо Росія за півтора місяці збере 40 тисяч білорусів, їх усіх у цих болотах перемелють. І чого тоді цим досягне Росія? Лише 40 тисяч загиблих і поранених. Більше того, ми отримаємо ще й трофейну техніку, бо у болотах вона точно стане трофейною. Що тоді вони скажуть росіянам, яка в них буде репутація? Тому, думаю, у цю авантюру РФ не вплутуватиметься. Відтак, вони підуть на Донбасі, бо там вже усе зрозуміло, адже там відбувається звуження фронту в рази. Уже немає окремого фронту на Донбасі та Херсонщині – є ділянка від Авдіївки до Сіверська, де у росіян зосереджені всі війська. Ця ділянка складає близько 80 кілометрів, тож якщо РФ зосередить на ній війська, досі реалізуючи перевагу у артилерії, то тут вони зможуть отримати бодай якийсь результат. Бо наступати без результату Росія собі дозволити не може.
Тобто відкривати другий фронт Росія зараз не налаштована? Тільки прориватися на одному, я правильно вас зрозуміла?
Я думаю, що так. Максимум, що може бути – провокації. Треба розуміти, що з боку Білорусі можуть побігти 100 "зеків" ПВК "Вагнера", у той же час обстріляють "Градами" прикордонні містечка, і ми подумаємо: "Усе, почалося". Як я і казав, це можуть зробити для того, щоб посіяти паніку. Але на даний момент це будуть лише відволікаючі удари, а основна концентрація РФ буде на Донбасі.
Якщо говорити про наступ лише на донецькому напрямку, як він може виглядати? Росіяни, відповідно, розуміють, що їх там чекають і вже такого ефекту неочікуваності, як рік тому, вже не буде? З чого вони можуть почати?
На даний момент я не обізнаний у тому, як РФ проводить наступальні операції. Знаю лише, що вони сформували нововведення для атак, так звані роти Шторм. Це така посилена рота, де до роти мотивованих досвідчених бійців, яких спеціально відбирають, додають ще невеликі артилерійські угруповання (можливо, кілька артилерійських взводів, танк, міномет) і нею вони атакують. Але чому тільки роти, а не батальйони? Відповідно, на батальйони не вистачає людей, тому вони не можуть діяти з розмахом і точково кидають саме такі роти.
Як відбуватиметься цей наступ? Ми розуміємо, що це фактично буде "гарматне мʼясо", бо їхнє завдання – передавити кількістю, шукати більш мотивовані наші частини, щоб їх виводити з ладу і змусити відступати немотивовані. Шукати немотивовані, стомлені бойові частини, щоб бити в тил цих частин. І потихеньку відгризати клаптики, сподіваючись, що ми десь відходитимемо, при цьому домогтися паніки, женучи "гарматне мʼясо" на забій. Тобто росіянам легше поховати ще десь 20 тисяч, але захопити 2 кілометри, щоб решта з цих 300 тисяч була мотивованою до наступу.
У них у всіх забрали телефони, вони максимально засекречують інформацію, загиблих оформллють як зниклих безвісти, щоб зменшити кількість втрат. І самі росіяни досі не знають, у якій катастрофі вони опинилися. А поки не знають, то думають, що можна воювати далі. Завдання Росії – за будь-яку ціну імітувати можливість подальшого наступу, щоб намагатися торгуватися. У росіян немає іншого вибору, бо їм треба заморозити цю війну на рік-два, щоб нам потім було важче. А наша задача, відповідно, максимально перемолоти цю атаку, щоб загнати РФ до внутрішньої кризи.
Щодо заморозки війни хотіла б уточнити. Наскільки вірогідний, на ваш погляд, сценарій так званої буферної зони? Якщо допустити, що росіяни виходять на кордони Донецької та Луганської областей, умовно виконують задачі "СВО" і починають бої за Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську області. Чи може Росія піти на такий сценарій?
З того, що ми зараз бачимо, у росіян немає навіть теоретичної можливості захоплення Краматорська. Усе, про що вони собі мріють – це Бахмут та важкі міста, як Авдіївка чи Марʼїнка. Зараз навіть Вугледар, де вони зосередили "гарматне мʼясо", не змогли взяти наскоком і зазнають важких втрат. Тобто зараз я не радив би впадати у паніку, якщо ЗСУ десь відійшли, бо ситуація важка. Соледара немає, це руїни, ми з нього відійшли, коли місто було просто знищене. Я не знаю, скільки там лишилося мешканців, але тепер це просто географічна точка, бо Росія усе знищила. Лінія фронту – це просто перемелені міста, де ми можемо спокійно маневрувати. Такого, щоб ЗСУ залишили якісь великі міста та села, немає. Тому поки що я у жодному форматі не уявляю того, щоб РФ могла отримати якісь територіальні здобутки – скоріше, РФ хоче прогризти кілометр-два, відсунутися від Донецька, щоб рапортувати про це. "Ура, праздник, не зря все это было". І максимально клянчити переговори. Ні про яку Дніпропетровську область чи Запоріжжя не йдеться в принципі. Бо для того, щоб наступати, треба мати запас артилерійських снарядів. Крим не може собі цього дозволити – там надто мало цього, тому росіяни стоятимуть у обороні, побоюючись походу ЗСУ на Мелітополь. Їхня мета – щось відгризти і вимагати переговорів.
Звісно, можуть бути якісь жорсткі сценарії, які Генштаб ЗСУ теж озвучував. Але для того Генштаб над цим і думає, щоб громадяни були готові, більше підтримували ЗСУ, йшли на службу, щоб ми могли укомплектувати резерви для контрнаступу. Бо наще завдання полягає не лише у тому, щоб відбитись, але й одразу піти в контрнаступ, щоб потім не думати про відбиття. Нам не можна зупинитися на лінії зіткнення, бо якщо заморозимо цей конфлікт, нам буде гірше. Нам вигідно їх заганяти, прикінчити цю війну перемогою, а в ідеалі ще й запустити внутрішні центробіжні процеси в Росії, щоб вона розвалилася. І цим ми б забезпечили собі історичну перемогу років на сто – лише тоді ці втрати і руйнації будуть виправдані.
Генштаб усе це знає. Звичайно, є важкі сценарії, коли РФ захопить великі шматки Донецької та Луганської областей, відгризе частину Харківщину. Це – песимістичні сценарії, але для того Генштаб аналізує усе, щоб не лише не допустити цих сценаріїв, але й погіршити результати росіян, які вони собі намудрували. Наприклад, вони захотіли забрати собі 2 кілометри, а ЗСУ зроблять диво під Кремінною. Або взагалі почнемо рухатись у напрямку Маріуполя чи Бердянська. Я тут вірю нашому Генштабу – буде важко, але цікаві рішення будуть знайдені.
Щодо Бердянська була інформація про те, що росіяни навколо порту риють окопи. Це, наскільки я розумію, взаємоповʼязані події. Тобто росіяни також готуються?
Звичайно. Росіяни дуже бояться нашого наступу на цьому напрямку. Вони розуміють, що ці корпуси ЗСУ, які готуються, з новим озброєнням, яке технологічно сильно переважає російське, плюс бойовий дух, створять для них загрозу. Не треба навіть захоплювати Мелітополь і вибивати звідти противника – якщо ми просунемось там навіть на 30 кілометрів, цим ми переріжемо залізничне сполучення, бо звичайною ствольною артилерією діставатимемо до залізничної гілки від Волновахи до Мелітополя, яка забезпечує південне угруповання військ РФ. Керченський міст і зараз повністю не працює, то якщо туди знову щось прилетить? Біля Мелітополя вибухнув міст, і це теж біда для росіян.
Війна не потребує повного знищення. На війні як в організмі: якщо десь притисло вену, як, наприклад, Кримський міст, то кров надходить, але битися не можна, бо зомлієш. Якщо ми просунемося до Мелітополя хоча б на 20 кілометрів і дійдемо до Токмака, то в Криму почнеться паніка. І тоді росіяни будуть думати, як на баркасах чи кришках від унітазів тікати до Ростовської області. Бо тоді будуть гайки, бо без забезпечення мишоловка у Криму закриється.
Тому динаміка нашого наступу сильно лякає росіян. Адже західна техніка битиме росіян, поки вони нас не бачать, не дістають або не влучають. І у росіян, і в українців є гаубиці. Обидві стріляють, але російська влучає з третього разу, а наша вражає її з другого. Відповідно, немає кому стріляти у відповідь. І ця технологічна перевага у дальності, точності, веденні бою вночі – страшні речі.
Суть наступу у тому, щоб прорватися крізь першу лінію, і якщо вона буде знищена надто швидко, ми прорвемся на другу, третю, то ми вже досягаємо оперативного розмаху. Не такого, коли росіяни борються за 1-2 кілометри, бо якщо ти прориваєшся на сім, то далі вже починається паніка. Там вже працює наше ССО по тилах, робить заходи з флангів. Як наслідок – багато полонених, трофейної техніки, низький бойовий дух, що призводить до масового дезертирства. Росіяни ще не оговталися від Херсона та Ізюма, тому Соледаром намагаються хоч якось це перекрити.
Якщо станеться мелітопольська катастрофа, це розставить усі крапки над "і" у цій війні, бо далі вже буде лише завдання дотискати РФ на переговорах, обговорювати умови капітуляції та інші дипломатичні ігри.
Ви раніше говорили про травень і те, що за умови отримання озброєнь тоді можна буде говорити про хорошу динаміку. Які у вас очікування стосовно того, що буде відбуватися протягом цих півроку – чого варто чекати? Куди ми можемо за цей час дійти?
У цьому півріччі стоятиме питання Запорізької області та північної Луганщини. Саме ці напрямки для нас найбільш перспективні, бо на Кремінній ми вже просунулися, і наші військові вже знаходяться від неї за два кілометри. Якщо Росія не мала б резерву, там би вже було цікаво, зараз ми їх дотискаємо. Як я вже казав, росіяни перекидають звідти війська на південь Бахмута для просування.
Ну і Мелітополь – нам достатньо просування на 30-40 кілометрів для того, щоб призвести до колапсу росіян на південній ділянці фронту. Там усюди буде паніка – вони тікатимуть, виводитимуть війська, і південна Херсонщина може бути віддана ними без бою. Наперед гадати важко – усе залежатиме від того, як вони наступатимуть, у якій кількості надійде озброєння, як ми його опануємо. Як те, що вже випробовано на практиці, буде знищувати при масштабуванні. Зараз було два відбори до ССО, тому важливо те, як ці сили будуть задіяні та якою буде їхня взаємодія. Тобто є дуже багато факторів, які важко вгадати. Але в цілому динаміка у кількості техніки, озброєння до того часу буде на нашу користь. Очевидно, що Генштаб знайде як це використати, щоб отримати максимальний результат.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
