Росія повернулася до минулорічної тактики масованих ракетних ударів по Україні. Зокрема, 2 січня Україна відбила наймасштабнішу комбіновану ракетну атаку в світі із застосуванням гіперзвукової зброї, під час якої країна-агресор запустила понад 60 крилатих ракет і десять "Кинджалів".
В інтервʼю Главреду співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник розповів, скільки ракет "Кинджал" накопичила Росія, як довго РФ зможе завдавати масованих ударів по Україні, та яка зброя здатна зупинити удари РФ на кілька місяців.
Характер обстрілів Києва 29 грудня та 2 січня вказує на повернення РФ до тактики масованих ударів. Яка мета цих обстрілів, і чому, на ваш погляд, Росія почала дедалі активніше застосовувати комбіновані удари?
Якщо дуже коротко – терор. Мета цих ударів – це залякування, насамперед, українського суспільства, військово-політичного керівництва, а також опосередкований сигнал нашим зарубіжним партнерам. Бо якщо послухати марення-обґрунтування, які звучать з Кремля, від Путіна особисто чи його пропагандистів, то єдиний шлях до припинення війни – це капітуляція України. Такий спосіб пропонує Росія, а обстріли – це додаткові аргументи для переконання у серйозних намірах РФ, про які вони говорять публічно.
Як можна пояснити практику ударів "Кинджалами", і як довго Росія матиме змогу проводити удари саме цим типом ракет – наскільки великі у РФ їхні запаси та чи здатна вона виробляти такі ракети для продовження атак?
Згідно інформації з різних джерел, то як щодо запасів, які Росія створила до цього часу, так і щодо можливості виробництва, мова йде про десятки таких ракет. Тому логічно очікувати щонайменше кілька подібних масованих атак, адже саме такий реальний запас РФ здатна накопичити.
"Кинджал" – це доволі нова зброя, і, очевидно, певний час Росія стримувала себе тим, що задекларовані "магічні" якості цієї "суперзброї" будуть підтверджені на практиці. В принципі, з появою в Україні сучасних систем ППО цей міф частково був зруйнований.
У атаці на Київ 2 січня "Кинджали" застосовували останніми. Розрахунок росіян, очевидно, був на те, що хвилі безпілотників, а потім крилатих та балістичних ракет виснажать українську систему ППО. Тому що запас ракет протиповітряної оборони не безмежний, потрібен час на перезавантаження, і вони, ймовірно, розраховували, що на момент пуску "Кинджалів" їх просто не буде чим перехоплювати.
Якщо Росія, надалі вдаватиметься до масованих ударів "Кинджалами", і, як ви сказали, накопичила їх десятками, то чи матиме Україна змогу протидіяти таким ударам? Адже згідно інформації видання The Telegraph, можливі перебої з ракетами для "Patriot".
Ми розуміємо, що найсучасніше ППО не дає стовідсоткової гарантії, і однією з проблем це є недостатня кількість як самих комплексів "Patriot", так і ракет до них. Коли саме настане момент, під час якого кількість цілей переважатиме можливості української ППО перехоплювати ці ракети, невідомо. Принаймні, під час атаки 2 січня такої критичної ситуації не спостерігалось. Але Росія робить на це ставку. Можливо, вибір часу на накопичення упродовж двох останніх місяців був обраний не випадково, адже саме упродовж цього терміну з обговоренням постачання західної допомоги у публічній площині почалися проблеми. Тому я не виключаю, що цей фактор брався до уваги під час планування ударів по Україні російським керівництвом.
Росія з початком холодів почала активніше завдавати масованих ударів. Чи повʼязано це з тим, щоб за їхньої допомоги якомога більше зашкодити українській енергосистемі?
Мені важко сказати, наскільки враховувався сезонний чи температурний фактор. Виходячи з минулорічного досвіду, атаки на енергоструктуру почалися ще у жовтні, і тоді розрахунок був на те, щоб до моменту настання піку холодів енергосистема мала бути знищена. Зараз, скоріше за все, визначальним обмеженням була кількість ракет, які Росія змогла накопичити. Тому що це було не лише відновленням ракет для так званої СВО, оскільки були дані, що Росія пішла в "мінус" власних недоторканих запасів. Тому що ті самі "Іскандери", які Росія також зараз використовує, є засобом стратегічного рівня, адже призначені для використання як звичайних, так і тактичних ядерних боєголовок. Тому основним фактором все-таки було обмеження наявності таких ракет для проведення масованих атак.
Якщо виходити з відкритих джерел, то для подібних ударів важлива не лише наявна кількість ракет, але й наявність носіїв. Якщо б Росія навіть і захотіла випустити усі ракети в одному залпі, то, наприклад МіГ-31К, який є носієм "Кинджалу", може брати на борт лише одну ракету. І кількість таких літаків у РФ трохи більше одного десятка. Крім того, невідома кількість підготовлених екіпажів (адже для цього, очевидно, необхідна додаткова підготовка). Також є момент, повʼязаний з часом, необхідним для програмування польоту цієї ракети та закладення до її бортового комп'ютера координат цілей та траєкторії її польоту. Досвід минулого року свідчить про мінімальну періодичність від тижня до десяти днів. Атака 2 січня довела, що тривала підготовка, яка передувала удару, дозволила росіянам провести її з мінімальним інтервалом. Але я не маю однозначної відповіді, чи є в них можливість провести атаку у тому ж масштабі з урахуванням вищеназваних факторів. Якщо у Росії є такі можливості, то росіяни намагатимуться повторювати подібні атаки. І тут не слід забувати, що Путін наразі готується до президентських виборів і йому треба демонструвати або перемоги, або щось таке, що задовольнило б кровожерливий запит російського народу на цю війну.
Як у Росії виглядають справи з крилатими ракетами? Чому, на вашу думку, РФ поки що не застосовує "Калібрів", а використовує ці ракетоносії останнім часом лише для чергування?
На мій погляд, це ті самі обмеження. Наприклад, якщо говорити про ракети С-300, які становлять колосальну небезпеку для прикордонних та прифронтових районів України (насамперед ми спостерігаємо ці практично щоденні жахіття в Харкові), то згідно даних, які у нас є, у Росія є кілька тисяч цих ракет та немає обмежень у пускових установках.
Але коли мова заходить про іншу номенклатуру, наприклад, про крилаті, балістичні чи аеробалістичні ракети, то схоже, що росіяни змушені враховувати обмеження їхньої наявності, необхідність збереження стратегічного резерву та можливість відновлення ракет промисловою потужністю.
У нас були ситуації, коли командування Повітряних сил звітувало про збиття біля українського кордону винищувачів типу СУ. Чи є в нас можливість протидії носіям крилатих ракет, тим самим "тушкам", якщо ті підлітатимуть близько до кордону?
Це – ключове питання. Вирішити цю проблему збільшенням засобів ППО неможливо, тому що неможливо насичити Україну стількома засобами ППО (мова йде не лише про захист критичних обʼєктів та великих міст, а й про менші населені пункти). Радикально вирішити проблему можливо лише шляхом знищення причин. Якщо говорити про повітряні чи морські носії крилатих ракет, то повітряні носії перебувають поза зоною досяжності засобів, які має Україна. ТУ-95 чи ТУ-22 не підходять до України ближче ніж на кількасот кілометрів, а їхнє місце базування перебуває на ще більшій дальності від кордону. Їхнє знищення чи ураження – надзвичайно складна задача, і більш реальною виглядає мінімізація загрози від морських носіїв. Це завдання вже досягло суттєвого прогресу на морському театрі бойових дій (зокрема, був знищений один з підводних носіїв та були вражені надводні носії крилатих ракет), і якщо буде можливість завдати удару по кораблях до того, як вони вийдуть на рубежі пуску, то це буде часткове, але кардинальне вирішення цієї проблеми.
Чи є в західних партнерів зброя, якою можна виконати таке завдання?
Якби Україна сьогодні мала б американські крилаті ракети "Тomahawk", де один корабель США може запускати до півтори сотні таких ракет за надзвичайно короткий час, один такий удар по РФ міг би підірвати можливість не тільки воювати загалом, але й завдавати подібних ударів на кілька місяців. Але ми всі чітко розуміємо, що у випадку з "томагавками" досі існує політичне обмеження про заборону застосування Україною зброї західного виробництва по міжнародно визнаній території РФ. І саме ці два обмеження, політичне та технічне, не дозволяють нам здійснити подібні операції.
Президент Зеленський неодноразово заявляв про можливі удари Збройних Сил України по території Росії. Ви сказали, що наразі існують два запобіжники, які не дають цього зробити. Чи є в нас чим завдавати таких ударів, і чи не застерігатимуть Україну від таких кроків західні партнери?
Обмеження щодо використання власної зброї по території РФ для України немає. Більше того, Україна з перших місяців повномасштабного вторгнення кілька разів намагалася за допомогою безпілотників та проведення диверсійних операцій завдати ударів по РФ. Тобто на все те, де не застосовується далекобійна західна зброя, партнери дивляться як на суверенне право України здійснювати оборону. Однак коли, наприклад, Україна проводила операції стратегічного рівня против портової інфраструктури, партнери намагалися нас стримати, оскільки це мало б наслідки для глобальної торгівлі. Але, за великим рахунком, все, що стосується дронів далекого радіусу дії українського виробництва та вибору цілей для їхніх атак, то тут наші партнери не лише будуть погоджуватися з українським вибором, але і по можливості навіть сприяти нам у плані надання розвідувальної інформації.
Хто такий Олексій Мельник
Олексій Мельник - співдиректор програм з питань зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова. Підполковник запасу ЗСУ, учасник миротворчих операцій Організації об'єднаних Націй. У Збройних силах України працював заступником командира авіаційної бази з льотної підготовки.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред