Кремль готується до перевороту, генерали шукають собі виправдання: Віктор Небоженко - про ППО в Москві

Російське військове керівництво досі живе радянськими паралелями і боїться відповідальності за можливі удари України по Москві, вважає експерт.
Кремль готується до перевороту, генерали шукають собі виправдання: Віктор Небоженко - про ППО в Москві
Путін війною в Україні порушив договір з населенням РФ, його відхід буде гучним - Віктор Небоженко / Главред

На одинадцятому місяці від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну влада Кремля раптово вирішила показово посилити власну безпеку. Зокрема, на дахах будівель кількох російських відомств з'явилися системи ППО "Панцир-С1".

В інтерв'ю Главреду політолог і соціолог, директор соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко розповів про те, для чого росіяни розміщують ці комплекси, чи готує Росія удари по "центрах ухвалення рішень" в Україні, а також чи можуть удари України по РФ змусити росіян вийти на вулиці.

У Росії стали масово встановлювати системи ППО на дахах відомчих будівель. Чому росіяни це роблять, причому настільки незграбно?

Та ж причина, з якої в РФ їх встановлюють, не дає їм перемогти Україну. Свідомість будь-якого російського генерала, чиновника, працівника працює так, щоб не отримати прочуханки, не сісти до в'язниці і не нести відповідальності. Мовляв, краще перестрахуватися і щось зробити. У цьому, перш за все, відчувається характерна деталь як російської масової свідомості, так і свідомості еліт. І якщо завтра якийсь український безпілотник впаде на околиці Москви, то російським генералам буде чим відзвітувати. Тобто, по-перше, вони таким чином страхуються на випадок, якщо українцям вдасться прорвати оборону навколо Москви.

Нагадаю, що в 1987 році німецький пілот-аматор Матіас Руст подолав усю протиповітряну оборону Радянського Союзу і приземлився неподалік від Червоної площі. Відтоді у генералів, та й у всіх військових Росії комплекс неповноцінності – вони навіть зараз говорять, що, мовляв, не дай бог прорветься якийсь український літак так, як це зробив Руст. З Червоною площею тоді, звичайно, нічого не сталося, але генералітет дуже сильно постраждав. Тому що тоді полетіли голови близько 25 генералів Радянського Союзу разом із маршалом. Чинним генералам уже все одно, що станеться – в РФ бояться відповідальності. Як і тоді в СРСР, російські генерали тепер так само звітують перед Путіним. Мовляв, ми провели мобілізацію, послали в Україну солдатів, солдати загинули. Тепер беруть "зеків", їх відправили під Бахмут і Соледар. Вони там теж загинули, але ми ж, мовляв, виконали завдання.

По-друге, це необхідно, щоб мілітаризувати Москву. А це зробити набагато складніше. Справа в тому, що Москва – це єдиний мегаполіс в РФ, і саме там будуть відбуватися події, пов'язані з переворотами, вбивствами, погонями. Коли Росія почне закипати, усе це почнеться в Москві, а не в Санкт-Петербурзі або Грозному. Так влаштована російська історія – усе відбувається в столиці.

Зараз росіяни не можуть нагнати до Москви танки, які б стояли на боці Путіна, привезти зброю, тому цього разу почали діяти інакше: мовляв, кругом українці, тому нам потрібно посилювати військову присутність у Москві. Адже якщо не дати таких пояснень, у російській столиці почнеться паніка, і москвичі почнуть ствити питання.

Тобто росіяни не готуються до жодних атак?

Ні, вони цим страхуються від внутрішніх бунтів, демонстрацій, військових переворотів. Від з'ясування стосунків на вулицях між чеченцями і Росгвардією. У Кремлі розуміють, що усе це може початися в будь-який момент.

Усьому світу не вистачає не українських перемог, а конфліктів усередині російського керівництва. І це керівництво розуміє, що такі конфлікти обов'язково хлинуть на вулиці Москви. А так уже стоять установки ППО. Тобто це робиться також і для того, щоб психологічно привчати москвичів до присутності військових. А далі – один крок до воєнного стану, який росіяни можуть оголосити в будь-який момент. Інакше у них просто не можна, і тому потрібен якийсь привід (а його немає). Значить, треба створити подію, щоб за півроку привчити населення до того, що поява БТРів і озброєних патрулів на вулицях Москви – це нормально.

Враховуючи те, що Росія поставила "Панцирі" на будівлях Міноборони, МВС, чи може вона зі свого боку зважитися на удари по українських "центрах ухвалення рішень"?

Росіяни давно намагаються це зробити, але у них нічого не виходить. Ви думаєте, вони не хотіли б відправити ракети у Верховну Раду або Офіс президента?! Звичайно, хочуть. Згадайте, коли ракети вибухали біля парку Шевченка в Києві. Це якраз було спробою вийти в центр міста, це робилося навмисно. Росіянам дуже важливо показати світовій спільноті руїни українського Кабміну. Тому якщо хоча б один український дрон прорветься до Москви, найкраще, щоб він завдав удару по вежах Кремля або Мавзолею. Тобто щоб удар спричинив собою символічний збиток. Як з Кримським мостом – міст-то працює, але символічно відбулося розвінчання невразливості Росії.

У зв'язку з цим, хочу уточнити. Якщо, як ви сказали, хоча б один прорветься в Москву, як тоді буде реагувати Росія? Зрозуміло, що буде дуже багато шуму з їхнього боку, але чи будуть якісь практичні дії?

Жодних, окрім чергової спроби масового обстрілу найбільших українських міст України. Нічого більше Росія зробити вже не може – ні ядерна зброя, ні балістичні ракети вже не можуть бути нею застосовані. Росія ж бореться "з НАТО і США", тому бомбити якусь Хацапетівку – не означає завдати удару по Вашингтону або Берліну. Адже Захід більше не боїться ядерної атаки на себе, а тому Кремль вже не досягає своєї мети.

Насправді, якими б не були події на фронті, основною темою 2023 року буде ракетно-дронова дуель. Росія спробує завдати шкоди Україні, Україна – Росії, але у нас більше можливостей для цього. Росія, на відміну від України, матеріального збитку не відчуває, але реагує на символічні удари. А вони дуже прості – Кримський міст, крейсер "Москва", бомбардування українськими дронами Кремля і так далі. Саме такі речі сильно б'ють по всіх росіянах, від глибинки до першої особи. І ця дуель буде не для помсти, Україні варто бити туди, де є символічні, важливі для Росії місця.

Важливий момент – в України є стратегія. І ми будемо бити так, щоб постійно "опускати" в очах світу Росію і її армію. І це буде правильно.

Якщо відбудуться такі болючі удари по російському іміджу, як це відіб'ється на режимі Путіна?

Дуже сильно відіб'ється. Політології відомі два типи суспільного договору. Перший – коли влада говорить населенню: "Ви не лізете в політику, а ми забезпечимо ваш добробут". Двадцять років Путін діяв саме так, але зараз, коли почалася мобілізація, не війна і не "СВО", він порушив цей договір. Такий самий договір в 1990 році порушила і радянська влада, в результаті чого люди "пішли в політику".

Другим типом договору в Росії керувалися за часів Сталіна: "Ми створюємо вам безпеку, натомість ви не втручаєтеся в політику". І якщо хоча б одна українська ракета дістане до Москви, це означатиме, що Путін не може виконати договір про безпеку середнього класу, еліти. Саме тому Путін вже четвертий місяць говорить про Кримський міст, адже це – символ відбирання державної власності в однієї країни і її передача іншій. Адже Путіну не так важливий Донбас, йому, перш за все, потрібен Крим.

З тієї ж причини, до речі, ППО встановлюють на Валдаї, оскільки якщо українські засоби зачеплять одну з резиденцій Путіна, то в Росії одразу почнуть говорити, що Путін ховається. А населення і еліта прийдуть до висновку, що їх теж не можуть захистити.

Ось чому Україні так важливо потрапити в щось символічне і болюче для російської військової свідомості.

Тоді, відповідно, є варіант, за якого в Росії можуть заговорити про зміну режиму?

Ні. Але цим ми завдаємо мільйонам людей удар по голові, щоб вони почали міркувати трохи інакше. Це теж важливо. Тому що після ударів по Росії такого причинного-наслідкового зв'язку у росіян не виникне. Ми маємо розуміти, що спочатку там відбудеться якийсь внутрішній переворот. Тому потрібно позбутися думки, що населення РФ підніметься і піде проти Путіна – усе це відбуватиметься виключно хірургічно, штучним шляхом всередині структури. Вбивати власного царя – це не по-російськи. Росіяни не вбивали ні Сталіна, ні Хрущова, ні навіть Миколи ІІ. Адже у випадку з Романовими, населення було ні до чого. Але захоплення від повалення царя не було, і радянська влада від цього не зміцнилася. Людям було байдуже на царя, але ті, хто взяли владу до своїх рук, прекрасно розуміли, що їм потрібно зміцнювати свою владу.

Приблизно те саме буде і з Путіним – його відхід буде гучним, але населення Росії при цьому не буде пити шампанського і плакати.

Так само, як було з Чаушеску, розстріл якого зробили публічним, щоб його прихильники розуміли, що будь-яка боротьба безглузда.

Тому якщо з Путіним щось і станеться, в РФ ніхто не вийде ні на його захист, ні проти нього. Більше того, Путін і сам не може просити росіян про захист, адже тоді він теж розірве суспільний договір безпеки. І Захід, до речі, теж це добре розуміє, тому не вимагає розпаду Росії, а тільки зміни режиму влади всередині неї. І в цьому сенсі у нас із ними різні завдання.

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти