Чий насправді Луганськ: козаки, повстання і вибір 1991 року

Про що ви дізнаєтесь:

• Чи був якимось чином Луганськ пов'язаний з Росією
• Хто засновник Луганська

Луганська область, яка сьогодні перебуває в центрі військового конфлікту, має глибоку та складну історію, що сягає часів козацтва. Аналіз історичних даних про заселення, економічний розвиток та політичний статус краю спростовує імперські міфи про його російську приналежність. Факти свідчать, що Луганщина історично пов’язана з Україною, а її індустріальна міць була закладена завдяки іноземним інвестиціям, а не російській адміністрації. Главред розповість про це докладніше.

Боротьба за вільні землі

Як розповідають на каналі "Реальна історія", територія сучасної Луганщини історично була частиною Дикого Поля, яке у XVI–XVII століттях активно освоювали українські козаки. Ці землі стали частиною Слобідської України. Тут козаки створювали вільні поселення, що функціонували без кріпацтва і мали власне самоврядування.

Після укладення Переяславської угоди Богдан Хмельницький у 1655 році універсалом підтвердив, що землі, які простягалися "до самої ріки Дону", належать "козакам запорізьким" і входять до складу Гетьманщини. До початку XVIII століття Московське царство не мало реального політичного чи економічного контролю над цим регіоном.

Петро І намагався поширити свій вплив на Донбас і взяти його під контроль. У 1707 році відбулося потужне повстання Кіндрата Булавіна, яке охопило всю територію Донбасу й стало виявом рішучого опору місцевого населення проти спроб імперського примусу.

Рекомендуємо:

Лиса Гора, Поле Тіней, Чортів Ліс: що приховують наймоторошніші місця України

Імперські реформи та ліквідація козацьких вольностей

Після ліквідації козацького самоврядування апогеєм імперського контролю стало запровадження режиму військових поселень у 1817 році. Колишні козацькі поселення перетворилися на територію військового примусу, де жителі були зобов’язані постійно нести службу, працювати на громадських роботах та утримувати військо. Вони не мали права вільно розпоряджатися результатами своєї праці.

Фактично цей режим був гібридом кріпацтва та армійської служби. У 1819 році проти системи спалахнуло Чугуївське повстання, що охопило більшу частину Слобожанщини. Його жорстоко придушили регулярні російські війська. Усе це супроводжувалося масовими арештами, катуваннями та засланнями.

Відео про те, чий все таки Луганськ, можна переглянути тут:

Європейський фундамент Луганська

Попри те, що Російська імперія поширювала міф про свою роль рушія індустріалізації Донбасу, історичні дані підтверджують, що промислова міць регіону була закладена іноземними фахівцями та інвестиціями.

Шотландський бізнесмен Карл Густав Гаскойн 1795 року заснував Луганський ливарний завод для виробництва гармат — саме навколо цього підприємства почало будуватися місто Луганськ.

Бельгієць Ернест Сольве у 1892 році відкрив Лисичанський содовий завод, який став провідним виробником соди в імперії. Сольве розвинув виробництво та запровадив для своїх робітників перший у світі соціальний пакет, що включав пенсійний фонд, оплачувані відпустки та восьмигодинний робочий день.

Німець Густав Гартман у 1898 році запустив Луганський паровозобудівний завод, який став найбільшим в імперії. Крім того, він активно інвестував у соціальну інфраструктуру міста — будував лікарні та школи.

Отже, індустріальний розвиток Луганщини базувався на європейських технологіях, капіталі та передових соціальних практиках.

Український вибір

Попри тривалу політику русифікації, населення регіону підтвердило свою приналежність до України. На Всеукраїнському референдумі 1991 року за незалежність України проголосували понад 83 відсотки мешканців Донбасу, включно з Луганщиною.

Цей факт свідчить, що Луганськ і вся Луганщина — згідно з правом, історією та волевиявленням народу — невід’ємна частина України.

Вас може зацікавити:

• Такого у США не знайдеш: за чим там найбільше сумують українці
• Анна, Євпраксія, Софія: королеви-українки, які на віки залишили слід у Європі
• Несподіване тепло: коли настає "бабине літо" і чому має таку назву

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред