У заяві Джозефа Байдена про те, що він вважає Володимира Путіна "вбивцею", немає нічого екстраординарного. Відносини Росії і США залишаються стабільно поганими вже більше десяти років, з 2007 року нічого не змінювалося. Були злети і падіння, були спроби перезавантажити відносини при Обамі, але це нічим не закінчилося. Барак Обама теж критикував Путіна і висловлював на його адресу подібні заяви в 2014-2015 рр.
Хайп, що піднявся після слів Байдена, швидше, пов'язаний з контрастом з Трампом: ми давно не чули таких різких заяв на адресу Росії або Путіна. Однак чогось нового ці слова не привнесуть, і загальний курс Штатів щодо Росії залишиться колишнім. Хіба що, враховуючи риторику Байдена, вони вийшли на тактичне загострення, що, в принципі, було очікуваним.
Слова Байдена лише відображають конфронтаційний характер американо-російських відносин, що існує багато років, не більше того.
Безумовно, відносини Москви і Вашингтона можуть привести до посилення проблем на різних кризових майданчиках, але це буде залежати не від слів Байдена про Путіна, а від того, як будуть розвиватися їхні взаємини. Зокрема, може погіршитися їх взаємодія по Сирії та Ірану.
читайте такожПочаток нової "холодної війни": чому Байден перетнув червону лінію
Що ж стосується можливості введення нових санкцій, ще з 90-х років США послідовно вводили різні санкції проти Росії з різних приводів. Тому і в санкційній політиці не буде ніяких змін. Після 2014 року в цьому плані Росія і штати просто пішли в рознос, і я не уявляю собі ніяких домовленостей між ними, здатних змінити такий стан справ.
Росія, безумовно, буде шукати способи відповісти на настільки гучні звинувачення Байдена: їй важливо показати, що вона може відповісти. Але навряд чи Москва піде на розрив дипломатичних відносин з Вашингтоном, і через час відкликаний зараз для консультацій з Вашингтона російський посол повернеться в США. Відповідь Москви може бути або виключно в публічній площині, або у вигляді символічних контрсанкцій, які жодним чином не вплинуть на Штати.
Ця історія, з моєї точки зору, хайпова, і за нею навряд чи стоїть щось більше.
До слова, в самих США йдуть дискусії щодо того, наскільки взагалі щиро Байден все це сказав, і чи не було це його чергове застереження. Якщо він сказав це спеціально, то це сильний політичний сигнал, який сподобається його виборцям. Якщо - ні, значить, що він знову в інтерв'ю хотів сказати одне, а сказав щось інше (ви ж знаєте, з ним буває так).
читайте такожДва сценарії: чим закінчиться скандал між Байденом і Путіним
Демократам однозначно не потрібна ескалація заради ескалації у взаєминах з Росією, просто щоб насолити Москві або комусь щось довести. Це очевидно. Нинішнє американське керівництво буде виходити з чистого прагматизму і відкрито про це говорить. До речі, і Байден в тому ж інтерв'ю відразу після слів, які у нас викликали фурор, сказав, що є сфери, в яких Штати з Росією говорять і будуть говорити.
Однак перед Байденом стоїть завдання - показати, що він краще Трампа, що він не танцює під дудку Москви або Пекіна, що він більш жорсткий з Росією, ніж його попередник. Тому вся публічна політика нинішнього американського керівництва на російському напрямку буде саме такою.
По суті, російсько-американські відносини повертаються до обамівських часів, тому нічого нового в нинішній ситуації немає. Це обамівська тема: права людини, верховенство права, демократія. Демократи часто піднімають ці теми, показуючи, що в світі є злісні диктатори, а є – Сполучені Штати. При Трампі просто ця тема не піднімалася, йому це було нецікаво і неважливо. При Трампі не вважалося, що тема цінностей і прав людини повинна перекривати реальні економічні та комерційні інтереси.
В адміністрації Байдена хочуть міксувати підходи: вони вважають, що реально одночасно і захищати інтереси, і базувати свою зовнішню політику на певних цінностях. Звідси-і ця риторика про "вбивць", тоді як Америка – лідер вільного світу.
Будь-яка ескалація у взаєминах США і РФ може відбитися на Україні тільки у вигляді загострення на Донбасі. Ескалація на сході України у відповідь на ворожі, на думку Москви, дії з боку Заходу – у Росії залишається цей інструмент впливу, і вона завжди його може використовувати, коли їй буде потрібно. Ми-держава, яка в протистоянні між США і РФ знаходиться на "передовій", необов'язково у військовому плані. Тому ризик загострення ситуації на Донбасі зберігався всі ці роки, а тепер він просто дещо зріс через те, що у Байдена взяли курс на жорстку риторику щодо Москви.
Подивимося, чим ця історія закінчиться. Варіанти два: або американо-російські відносини залишаться на такому ж рівні, що і зараз, або в якийсь момент тактично вони прийдуть до угод, і їх відносини стабілізуються. Москва і Вашингтон не стануть великими друзями, але з якихось питань вони можуть "заморозити" свої принципові позиції, як це було при Обамі після Мінська-2, коли між Росією і США встановилися більш-менш зрозумілі відносини: було ясно, хто чим займається, де чия зона відповідальності, хто куди не лізе. Це неминуче для адміністрації Байдена: по-перше, це в їхньому стилі, по-друге, це те, що їм потрібно, щоб змістити фокус на Китай.
Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього, спеціально для головреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
