Радість багатьох із приводу затвердженої Міжнародним валютним фондом програми співпраці з Україною на 5 мільярдів доларів виглядає дивною. З чого тішитися? З нових кредитів під відсотки і нових боргів? Адже ми не заробили ці гроші, а просто позичили їх, причому на вкрай невигідних для України умовах.
Усі роки нашої співпраці з МВФ були простим латанням дірок, не більше. Ми брали кредити, погоджуючись натомість виконувати драконівські вимоги. Нам ззовні диктували, які програми ухвалювати в своїй власній країні, які реформи здійснювати, кого призначати на ту чи іншу посаду...
По суті, Україна, продовжуючи відносини з МВФ, торгує власним суверенітетом. Відверто і за безцінь. Наша країна продає свій суверенітет за подачки, як індіанці – за скельця й намисто. Вона перетворилася на державу-наркомана, який заради дози з дому виносить останній стілець, і заради кредиту МВФ погоджується здати останнє, що має.
І виїзд за кордон мільйонів працездатних українців є лише одним із побічних наслідків сумлінного виконання Україною умов Фонду. Ще в 90-х роках у нас склалася і працює система руйнування власної економіки, промислового потенціалу, здобутків, які ми мали на початку незалежності, отримавши їх у спадок від Радянського Союзу.
читайте такожПідписання меморандуму з МВФ стане початком кінця ЗеленськогоВласноруч зруйнувавши все своє, тепер ми виконуємо забаганки інших. Нам кажуть стати "аграрною наддержавою" (у 2016 році так висловився посол США в Україні Джеффрі Пайетт), потім нам кажуть продати землю, потім – підняти тарифи, потім – задерти комунальні платежі тощо. Ціла низка умов, виконання яких абсолютно невигідне українським громадянам.
Ці умови мають одну-єдину логіку – обслуговування інтересів транснаціональних корпорацій.
В результаті такої "співпраці" з МВФ Україна стала країною "третього світу", а невдовзі може стати й країною "четвертого світу". Подивіться на ситуацію в африканських та латиноамериканських країнах – жодна держава там завдяки співпраці з МВФ не стала процвітаючою.
А, тим більше, враховуючи наші специфічні стосунки з МВФ, які склалися після підписання "меморандуму Яресько", згідно з яким, чим вищим є ВВП України, тим більше ми маємо віддавати повертати коштів Фонду, ми приречені бути бідною країною у найближчі десятиліття. Навіть якщо українська економіка почне розвиватися, українці цього не відчують, тому що всі зароблені гроші будуть іти на погашення боргів.
Костянтин Бондаренко, директор Інституту української політики, політолог, історик, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
