Якщо відкинути дрібниці, то вся політична історія сучасної України являє собою один трагікомічний процес постійних обіцянок політиків поліпшити життя українців з подальшою повною відмовою від своїх обіцянок.
Що тільки і хто тільки не обіцяв українцям за роки незалежності - і побороти корупцію, зменшити податки, і розкуркулити багатих, і допомогти бідним, і підняти пенсії, зарплати вчителям, медикам, зміцнити гривню, зменшити тарифи і т. д. В реальності все виходило з точністю до навпаки: корупція тільки посилювалася, всі політики тотально крали, податки тільки піднімалися, рівень життя тільки падав, тарифи тільки підвищувалися, гривня тільки падала і т. д.
Останніми політиками, які нахабно обдурили українців і відмовилися виконувати свої обіцянки стали "Слуги народу" на чолі з головним брехуном Зеленським. Але немає сумніву, що і наступний президент і наступна правляча партія також будуть звичайними брехунами.
Задамося простими питаннями:
- Чому всі українські політики нам брешуть?
- Чому українці голосують за політиків, які брешуть?
- Навіщо українці взагалі ходять на вибори, якщо їх постійно і нахабно обманюють?
Відповіді на ці питання, як не дивно, дали не політологи, не соціологи, не психологи, а економісти. Причому відповідь економісти дали не дуже приємну. Неприємну для самих людей. Вся справа в природі людини.
Відповідь прийшла в 1957 р від 27-річного американського економіста Ентоні Даунса, який відкинув лицемірство політекономістів і соціологів і прямо заявив що будь-який політик, партії, а також виборці - егоїстичні раціональні максимізатори своєї особистої вигоди. НІ У КОГО З НИХ НЕМАЄ І НЕ МОЖЕ БУТИ ЦІЛЕЙ ЗБІЛЬШЕННЯ СУСПІЛЬНОГО БЛАГА. Основа мотивів їх поведінки - це пошук і максимізація особистої вигоди. Це була революція в політології. Робота Е. Даунса зараз визнана класичною.
читайте такожЗеленський і команда вирішили станцювати на всіх граблях " папєрєдніков"Даунс відразу відкинув традиційне пояснення, що партії прагнуть перемогти на виборах, щоб сформувати свій уряд і проводити політику, спрямовану на підвищення добробуту суспільства. Це утопія. Він також відкинув і загальноприйняті уявлення про виборців, які вивчають програми партій і намагаються голосувати за ту партію, чия програма найбільше їм підходить. Все це Даунс назвав химерою! Так хотілося б, щоб це було, але в егоїстичному світі цього немає.
У своїй роботі Даунс доводить, що насправді партії - це команди людей, які намагаються прийти до влади, щоб використовувати бюрократичний апарат держави для нав'язування суспільству своїх егоїстичних групових або індивідуальних цілей. Політичний ринок працює так само, як і товарний ринок. Продавцями на ньому є політики і політичні партії, покупцями - виборці. За допомогою рекламного галасу всі політики прагнуть продати свій товар, упакований в красиві обіцянки і високопарні фрази про турботу про благо народне. Всі обіцяють побороти корупцію, знизити тарифи, підняти пенсії, зарплати бюджетникам, не забути про науку, про воїнів АТО, матерів-одиначок, закінчити війну за пару тижнів і т. д і т. п.
А як діє виборець? Він діє точно так само егоїстично і раціонально. Ні в які обіцянки він, звичайно, не вірить. Дурнів немає. Виходячи з власного життєвого досвіду і своїх економічних цілей, він прикидає, яка з політичних партій-ошуканців, прийшовши до влади, створить такі умови, які йому, виборцю, будуть особисто вигідніші. Якщо йому потрібно зниження тарифів, то виборець буде прикидати, яка партія реально це захоче робити і зможе зробити. Скажімо, аферист Рабінович цього точно не зробить, а ось ризикова Тимошенко, можливо, могла б піти проти волі МВФ і дійсно знизити тарифи.
Якщо виборець є держслужбовцем, то він, швидше за все, проголосує за чинну владу, щоб зберегти свій статус-кво. Комусь вигідніше просто продати свій голос за мішок картоплі. Комусь важлива стабільність, комусь - регіональна мова і т. д.
читайте такожЧи є шанс, що життя в Україні в осяжному майбутньому покращитьсяАле ж політичні партії постійно обманюють своїх виборців і нічого не виконують зі своїх обіцянок? Це вірно. Це звичайне обдурювання, яке присутнє і на товарних ринках, де споживачів надувають направо і наліво. Виборець ризикує, приймаючи рішення про те, обдурить його партія чи ні. І чим нижче політична культура в суспільстві, тим вище рівень політичного обдурювання.
Так як політична культура суспільства в Україні вкрай низька, то політики можуть вільно обманювати суспільство, особливо не переймаючись щодо наслідків. Ніякого зв'язку між тим, що обіцяють партії в період передвиборної гонки, і тим, що вони потім реально роблять, практично немає. Якщо згадати те, що обіцяв Порошенко і що він потім реально робив, то можна померти зі сміху. Щоправда, Петро Олексійович занадто переборщив, тому пролетів повз другого терміну.
А ось в країнах розвиненої демократії такий зв'язок більш-менш присутній, тому що політична культура суспільства там досить висока. Таку політичну поведінку, як в Україні вони собі дозволити, звичайно, не можуть. Розплата настане негайно.
Політики обманюють своїх виборців так само наскільки вони їм дозволяють. Приклад Зеленського довів, що українців можна тримати за повних лохів. Поки ще можна.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
