На своєму позачерговому засіданні минулої п'ятниці Кабінет Міністрів України затвердив законопроект, яким встановлення тарифів на теплову енергію, гарячу воду, водопостачання та водовідведення повністю передається від Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг у відання місцевої влади.
Прем'єр-міністр Шмигаль, пояснюючи причини прийняття даного рішення, навіть не намагався доводити, що цей крок економічно необхідний. Він лише зазначив, що це – зобов'язання України, згідно з Меморандумом про співпрацю з МВФ, тобто нас змусили зробити це.
Тому головне питання – для чого це потрібно Міжнародному валютному фонду? МВФ сьогодні – головний з реформ в Україні. Але Фонд переслідує не стільки цілі економічного розвитку України, скільки контролює здатність нашої країни обслуговувати свої зовнішні борги, тобто захищає інтереси кредиторів та іноземних інвесторів в українську економіку. Фонд домагається зняття з держбюджету будь-яких витрат, у тому числі й на соціальні потреби, якщо тільки ці витрати можуть негативно вплинути на здатність України обслуговувати свої зовнішні борги.
Передача функції встановлення тарифів на комунальні послуги місцевій владі – це ще один крок у напрямку розвантаження держбюджету від додаткових витрат.
читайте такожУкраїнцям готують Новий кошмар: як хочуть вибивати борги по комуналціРобиться черговий крок до так званих "ринкових тарифів". Тепер уряд не повинен буде відповідати за встановлення і регулювання тарифів, а, отже, не виникає питань, хто повинен компенсувати надмірно високий рівень тарифів для споживачів комунальних послуг, коли цей рівень перевищує платоспроможність споживачів. Або навпаки – хто повинен компенсувати постачальникам комунальних послуг їхні неокупні величиною тарифу витрати при занижених тарифах. Далі взагалі може ставитися питання про скасування субсидій за рахунок держбюджету для споживачів комунальних послуг (малозабезпечених громадян) і дотацій для постачальників цих послуг.
Таке рішення також політично вигідне центральній українській владі – президенту, Верховній Раді та уряду, оскільки вся відповідальність за тарифи буде покладена на місцеву владу. Адже саме за тарифну політику центральну владу найбільше й критикують.
На практиці передача функцій встановлення тарифів на комунальні послуги місцевій владі є передачею частини повноважень спеціального регуляторного органу – Національної комісії з регулювання ринку електроенергії та комунальних послуг. Так функції цієї комісії будуть істотно обмежені, але ж в ній працює досить багато висококваліфікованих фахівців, які відтепер питаннями тарифів займатися не будуть. Тому в штаті комісії намічається серйозне скорочення персоналу.
По суті, держава знімає з себе відповідальність за найважливіший напрямок соціальної політики, що, на мій погляд, є помилкою.
Що у разі прийняття Верховною Радою даного законопроекту буде на місцях?
По-перше, у місцевих органах влади фахівців із контролю та розрахунку тарифів – немає.
По-друге, місцеві органи влади, як показує практика, будуть більш уважні та чутливі до інтересів і запитів комунальних і приватних підприємств (і їх власників), які займаються наданням комунальних послуг, зокрема, теплопостачанням. Всі ці підприємства – це місцеві монополії, а місцева монополія за наших умов набагато небезпечніша, ніж центральна державна монополія, і буде гірше регулюватися. Але споживачам послуг діватися буде нікуди.
Тому цілком очікувано, що ці комерційні підприємства (комунальні та приватні), що надають такого роду послуги, докладуть усіх зусиль, щоб максимально підняти тарифи. Швидше за все, все це виллється в серйозне підвищення тарифів.
У підсумку в різних областях України будуть різні тарифи. Більш того, навіть в одній області в різних населених пунктах вони будуть відрізнятися. Це абсолютно логічно, ми до цього і йдемо. Ця різниця обумовлена тим, що умови в різних населених пунктах – різні: одним потрібне транспортування теплоносіїв на великі відстані, іншим – ні, у одних більш нові та ефективні теплопостачальні підприємства, скажімо, котельні, у інших – більш старі і неефективні. Не можна скидати з рахунків і корупційний компонент у роботі посадових осіб місцевих органів влади.
читайте такожЩо не так з ідеєю безкоштовної комуналки для 70-річнихВсе це, звісно, проявиться в різниці в тарифах, і люди не будуть розуміти, чому одна і та сама послуга в різних населених пунктах або навіть на різних вулицях виявиться за різними цінами.
Безумовно, це не викличе ентузіазму у жодної з верств населення. Для бідних і малозабезпечених громадян, а особливо для пенсіонерів підвищення тарифів може стати серйозним ударом, тому що при нашому рівні пенсій саме ці категорії громадян насилу виживають вже сьогодні. Таким чином, буде створена зона серйозного додаткового соціального напруження.
Хоча, якщо ми хочемо рухатися до капіталістичної економіки європейського типу, то спроба переходу до "ринкового" тарифоутворення – цілком логічний крок. От тільки в Європі подібна економіка розвивалася і встановлювалася досить тривалий період часу в процесі боротьби людей за свої права і в умовах сильного громадянського суспільства, здатного боротися не тільки за розумний рівень тарифів і протистояти монополій, але й, перш за все, досягти досить високого рівня оплати праці, пенсійного забезпечення та інших соціальних стандартів.
Тому в Україні соціальних умов для переходу до вільного тарифоутворення немає. А передача функції регулювання тарифів місцевим органам влади без передачі їм джерел фінансування для надання в разі необхідності субсидій споживачам комунальних послуг або дотацій постачальникам цих послуг ніяких проблем не вирішує.
Тому сьогодні правильніше було б зберігати централізовану систему регулювання тарифів і контролю їх обґрунтованості. Тепер цієї централізованої системи не буде. І пояснити людям, що тепер ні президент, ні уряд, ні Верховна Рада ні за що не відповідають, буде вкрай складно.
Віктор Суслов, Заслужений економіст України, екс-міністр економіки України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
