Чим війна на Донбасі відрізняється від протистояння Єревана і Баку

Мова, ясна річ, йде про Донбас, де масштабні бойові дії закінчилися в лютому 2015 року.

І якщо проводити аналогії з Карабахом, то чи є загроза їх розморожування і якщо так, то за яких умов?

Я вже якось писав, що ситуація в Карабасі багато в чому схожа на Донбас.

Нагірний Карабах (або Арцах, як його називають вірмени) – невизнана республіка. Офіційно невизнана в тому числі і Єреваном. Але при цьому, Карабах - практично частина Вірменії. Всі жителі мають там вірменські паспорти, економіки цілком інтегровані.

Тобто, це приблизно те ж саме, що може бути через кілька років з "ДНР/ЛНР", якщо нинішні процеси там продовжаться.

Але є звичайно ж і відмінності. Причому одне з них фундаментальне - офіційна позиція Росії полягає в тому, що непідконтрольні території Донбасу повинні бути реінтегровані в Україну через виконання Мінських угод.

У той же час ніхто з вірменських політиків – ні з влади, ні з опозиції - ніколи і ні за яких умов не скаже, що Карабах повинен бути реінтегрований в Азербайджан. Нехай навіть і з "особливим статусом". Політична смерть і всенародне прокляття – найменше, що чекає того, хто про це заявить.

Саме тому шанси на остаточне політичне врегулювання в Карабаху абсолютно не проглядаються (Азербайджан в свою чергу ніколи не погодиться з втратою Карабаху). Навіть дуже маленький компроміс, про який раніше велися переговори - вірмени віддають азербайджанські райони навколо Карабаху в обмін на зняття економічної блокади і демілітаризацію – і то ніхто ні в Азербайджані, ні у Вірменії не сміє публічно підтримати.

читайте такожВійна в Карабасі: перші підсумки війни і прогнозиА що стосується конфлікту на Донбасі, то його завершення, на даному етапі, гальмується небажанням української влади (і минулої, і нинішньої) реінтегрувати непідконтрольні території на умовах Мінських угод (вибори до передачі контролю над кордоном, особливий статус з внесенням до Конституції, загальна амністія).

Київ виставляє свої умови, які Мінським угодам суперечать, що відкидається Росією.

Це і визначає "заморожений" стан конфлікту на Донбасі.

Чи загрожує його розморожування? Про що говорить нам карабахський досвід?

У нинішнього загострення на Кавказі багато причин, але назву одну саму важливу – підтримка Азербайджану з боку Туреччини. До того в зоні конфлікту зберігався відносний військово-політичний паритет (при цьому обидві сторони тримали в думці той факт, що Вірменія є членом ОДКБ, а тому розгромити її Росія не дасть).

Але активне втручання в тему Ердогана повністю розклад змінило. У Баку з'явилося відчуття (підтримуване турецькою стороною), що тепер настав шанс вирішити питання. І почалася війна.

Тепер спробуємо перенести це на Донбас.

Ситуація там вже більше 5 років не скочується до великої війни, незважаючи на відсутність політичного врегулювання, з двох причин.

По-перше, українська сторона не може військовим шляхом відновити контроль над територією так як на допомогу "ДНР/ЛНР" прийде Росія.

читайте такожЧим завершиться війна між Вірменією та АзербайджаномПо-друге, Росія, якщо вступить в конфлікт безпосередньо, може завдати військової поразки Україні, проте є питання ціни – і в людських жертвах, і в нових, набагато жорсткіших санкціях заходу. Нинішнє політичне керівництво РФ на це йти не готове. А навпаки - намагається відновити відносини із Заходом і зняти санкції. Принаймні поки така концепція.

Однак ситуація дуже хитка і, безумовно, ризики розморожування існують.

Якщо відносини Росії і заходу будуть і далі деградувати, то, не виключено, що вони спробують знову почати з'ясовувати відносини на нашій території.

Наприклад, США і НАТО можуть виступити для України в ролі умовного "Ердогана" пообіцявши всіляку підтримку на Донбасі і спонукаючи ЗСУ до наступу, а коли війна спалахне, то Захід введе проти Росії санкції, після чого Москва втягнеться у військові дії грунтовно з усіма наслідками, що випливають звідси наслідками.

І це лише один з можливих сценаріїв розморожування (за аналогією з Карабахом). Можуть бути і десятки інших варіантів.

Тому питання політичного врегулювання на Донбасі (і ширше – нормалізації відносин з Росією) це не просто дискусія про особливий статус, амністію та інше. Стратегічно - це питання мінімізації ризиків того, що наша країна виявиться полем битви іноземних держав, в якій, чим би вона не закінчилася, точно програє Україна.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред